Постанова № 32069497, 13.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року Справа № 30968/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Большакової О.О.,

суддів Макарика В.Я., Глушка І.В.,

з участю секретаря судових засідань Малетич М.М.,

представника відповідача Федчишин І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2010 року в адміністративній справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Люкс-Житло -1» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В :

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства «Люкс-Житло-1» Приватного підприємства «Люкс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 14840 гривень 90 копійок. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» у 2009 році не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначеного для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особа, а тому повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання цього обов»язку. У зв»язку з невиконанням відповідачем цього обов»язку позивач просив стягнути з нього 14600 гривень адміністративно-господарських санкцій та 240 гривень 90 копійок пені.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2010 року у задоволенні позвоних вимог Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Люкс-Житло-1» Приватного підприємства «Люкс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 14840,90 грн. відмовлено.

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу на це судове рішення в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило скасувати постанову та прийняти нову про повне задоволення позовних вимог. Обгрунтовуючи свою позицію, позивач зазначив, що відповідач не виконав свого обов»язку створити робочі місця для інваліда у 2009 році, у 2009 році інформував центр зайнятості про наявні вакансії тільки за 5 місяців 2009 року, що свідчить про неналежне иконання ним вимог закону. Позивач також вказує, що відповідачем не було вжито заходів по інформуванню інвалідів про наявність для них робочих місць з метою забезпечення їх безпосереднього звернення до відповідача, а тому є підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за допущене порушення.

У судове засідання представник апелянта не з»явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи відповідно до ст.196 КАС України .

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила щодо доводів апеляційної скарги та пояснила, що підстави для притягнення підприємства до відповідальності за непрацевлаштування інваліда відсутні, оскільки робочі місця були створені, про що повідомлено центр зайнятості, однак інваліди не виявили бажання працювати. Підстав для стягнення адміністративно-господарських санкцій немає.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (надалі -Закон), для підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Судом встановлено, що згідно з даними наданого відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (Форма №10-ПІ) за 2009 рік, середньооблікова чисельність його штатних працівників облікового складу за рік складає 23 особи. Чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідачем відповідно до чотиривідсоткового нормативу, у 2009 році - 1 особа. Середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача у 2009 році становила 14600 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2009 році на підприємстві не було працевлаштовано жодного інваліда.

Згідно вимог ст. 20 Закону, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

У зв'язку з цим, до відповідача повинні бути нараховані суми несплачених штрафних санкцій у розмірі 14600 гривень .

Згідно з п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.95 року № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участі представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

У відповідності з п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда (п. 14 Положення).

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Тобто законом на підприємство покладено обов'язок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи перелічені в ч.1 ст.18 Закону, а ті, в свою чергу, зобов'язані направити підприємству на працевлаштування інвалідів.

Разом з тим, відповідач не виконав обов'язку щомісячно інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інваліда .

Як вбачається з матеріалів справи, тільки у березні, червні, липні, серпні, жовтні, листопаді 2009 року відповідач надавав Тернопільському міськрайонному центру зайнятості інформацію щодо наявності вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів за формою № 3-ПН (а.с.11).

Із вищезазначеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем у 2009 році було вжито заходів зі створення робочих місць для інвалідів та було повідомлено органи працевлаштування інвалідів про створення відповідних робочих місць, що унеможливило направлення цими органами до підприємства відповідача інвалідів для працевлаштування.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Оскільки ДП «Люкс-Житло-1» ПП «Люкс» неналежним чином виконало покладений на нього Законом № 875-ХІІ обов'язок щодо надання відповідним державним органам необхідної для працевлаштування інвалідів інформації, тому застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів є правомірним.

Така позиція суду відповідає позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 29 травня 2012 року у справі за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Барлінек Інвест» про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Тому підставними є й позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 240 гривень 90 копійок.

Відповідно до ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно пункту 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційну скаргу слід задовольнити та скасувати оскаржувану постанову, прийнявши нову про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ч. 3 ст. 160 , ст. 195, ч. 4 ст. 196, п.3 ч. 1 ст.198, ст.202, ст.205, ст. 207 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2010 року у адміністративній справі №2а-2078/10/1970 скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Дочірнього підприємства «Люкс-Житло-1» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Люкс-Житло-1» (м.Тернопіль, вул. 15 квітня, 15, код ЄДРПОУ 36268800, р/р 26007308101034, Банк Ощадбанк, МФО 338545) на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (р/р 31211230700002 ГУДК України в Тернопільській області, МФО 838012, код одержувача 23588119) адміністративно-господарські санкції в сумі 14600 гривні та пеню в розмірі 240 гривень 90 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається відповідно до статті 212 КАС України протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий судя О.О. Большакова

Судді В.Я.Макарик

І.В. Глушко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18 червня 2013 року.