Рішення № 32068933, 17.06.2013, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2013 Справа № 7/5009/2158/11

За позовом: Публічного акціонерного товариства «ТАСкомбанк», м. Київ

До відповідача: Приватного підприємства «Юлія+А», м. Запоріжжя

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет

Представники сторін:

від позивача: Першин І.М., дов. № 73 від 13.01.2013р.

від відповідача: не з'явився.

Заявлено позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул.Бочарова, буд. 3 (три), загальною площею 2573,5 кв.м., що належить ПП «Юлія+А», шляхом надання АТ «АБ «Бізнес Стандарт» права продажу предмета іпотеки третій особі - покупцеві за ціною, не нижче тієї, що буде визначена шляхом незалежної експертної оцінки, надати ВАТ «АБ «Бізнес Стандарт» право на отримання будь - яких документів, які необхідно для укладання договору купівлі - продажу предмета іпотеки, а саме: об'єкта нерухомості, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3 (три), загальною площею 2573,5 кв.м., що належить ПП «Юлія+А», передати в управління ВАТ «АБ «Бізнес Стандарт» предмет іпотеки, а саме: об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3 (три), загальною площею 2573,5 кв.м. що належить ПП «Юлія+А».

Ухвалою суду від 26.04.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 10.05.2011 р. Ухвалою суду від 10.05.2011р. судове засідання відкладалось до 25.05.2011р. В судовому засідання оголошувалась перерва до 22.06.2011р. Ухвалою суду від 22.06.2011р., продовжувався строк розгляду спору на 15 днів, судове засідання відкладалось до 07.07.2011р.

Від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі №7/5009/2158/11, в якому відповідач зазначив, що 01.07.2011р. господарським судом Запорізької області порушено провадження по справі № 3/5009/3650/11 за позовом Приватного підприємства "Юлія+А" до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Бізнес Стандарт" про визнання недійсним кредитного договору №КР-69-2007 від 05.10.2007р., в зв'язку з чим відповідач просить суд зупинити провадження по справі № 7/5009/2158/11 до вирішення спору по справі № 3/5009/3650/11, результати розгляду якої мають суттєве значення для вирішення даної справи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлене клопотання, пояснив, що враховуючи те, що кредитний договір № КР 69-2007 від 05.10.2007р. є одним із обґрунтувань позовних вимог по справі №7/5009/2158/11, то наслідки розгляду спору по справі № 3/5009/3650/11 є важливими для вирішення спору по суті, а відтак вищезазначені справи є пов'язаними і в зв'язку з цим, просить суд задовольнити заявлене клопотання.

Клопотання відповідача судом було задоволено, ухвалою суду від 07.07.2011р. провадження по справі зупинялось до отримання результатів розгляду справи №3/5009/3650/11.

Ухвалою суду від 25.10.2011р. провадження по справі було поновлено, судове засідання призначено на 09.11.2011р. Судове засідання відкладалось до 30.11.2011р., 22.12.2011р., 11.01.2012р.

В судовому засіданні 22 грудня 2011 року позивачем було заявлено клопотання про призначення судової експертизи щодо оцінки вартості предмета іпотеки за іпотечним договором № ДЗ 112-07 від 05.10.2007 року - нежитлового приміщення літ. А-9, що розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд. 3, прим. 130, загальною площею 2 573,5 кв. м., поскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо визначення вартості предмету іпотеки.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 41 ГПК України, учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу".

Представником відповідача, в продовженому 11.01.2012р. судовому засіданні заявлено клопотання про проведення товарознавчої експертизи.

Ухвалою суду від 11.01.2012р. провадження у справі було зупинено, судом було призначено товарознавчу експертизу.

Ухвалою суду від 22.05.2012р., в зв'язку з отриманням висновку експерта, провадження у справі було поновлено, судове засідання призначено на 07.06.2012р.

В продовжене 07.06.2012р. судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представником позивача заявлено клопотання про призначення повторної судової експертизи, з підстав, викладених в письмовому клопотанні позивача.

Клопотання судом прийнято до розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 ГПК України, при необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Розглянувши клопотання позивача, судом було задоволено дане клопотання і призначено повторну судову експертизу, поскільки:

- під час проведення судової експертизи по визначенню ринкової вартості майна ТОВ "Регіональне експертне бюро судових експертиз" не було враховано відповідні коефіцієнти, які компенсують різницю в площі між предметом іпотеки та об'єктів нерухомості, вартість яких використовувалась під час проведення судової експертизи; не було враховано, що предмет іпотеки та об'єкті нерухомості, вартість яких використовувалась під час проведення судової експертизи мають різний технічний стан та оздоблення;

- не враховано різницю місць розташування між аналогами;

- в звіті, який було надано ТОВ "Регіональне експертне бюро судових експертиз" до суду, наявні лише посилання на веб-сайти де можуть знаходитись аналоги, самі характеристики аналогічних об'єктів нерухомості відсутні у звіті та додатках;

- під час визначення вартості предмету іпотеки було використано лише один метод, для визначення вартості майна, хоча, відповідно до діючих нормативних документів рекомендовано, що під час проведення оцінки повинно використовуватися декілька методів визначення вартості майна (не менш двох), також при проведенні експертизи і не використовувалась коригування ціни аналогів продажу з врахуванням торгу.

В цілях об'єктивного і неупередженого проведення судової експертизи та визначення реальної вартості іпотечного майна, поскільки не застосування при проведенні експертизи, діючих стандартів нормативних документів, що регламентують оціночну діяльність, призвело до значного перевищення вартості предмету іпотеки, з урахування викладеного, провадження по справі № 7/5009/2158/11 було зупинити до отримання висновку експерта.

09.07.2012р. від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист (вих. №40/01-06/7360-12 від 03.07.2012р.; вх. №09-06/13639 від 09.07.2012р.) про залишення ухвали суду без виконання

Враховуючи обставини, викладені в листі Київського НДІ (вих. № 40/01-06/7360-12 від 03.07.2012р.; вх.№09-06/13639 від 09.07.2012р.), судом було змінено суб'єкта експертного дослідження та з врахуванням п. 1.5 Інструкції "Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень", затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.199 № 53/5, проведення судової товарознавчої експертизи було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз (49000, м.Дніпропетровськ, Набережна Леніна, 17, офіс. 361).

22.05.2013р. на адресу господарського суду Запорізької області надійшов висновок судової експертизи № 2982-12 від 15.05.2013р.

В зв'язку з усуненням обставин, які зумовили зупинення провадження по справі № 7/5009/2158/11, ухвалою суду від 27.05.2013р. провадження по справі було поновлено, судове засідання призначено на 17.06.2013р.

17 червня 2013р. в судовому засіданні представником позивача надана заява про зменшення розміру та об'єму позовних вимог, позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки: об'єкт нерухомості,що розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул.Бочарова, буд.3 (три), загальною площею 2573,5 м2. і належить на праві власності ПП «Юлія+А» (69098, м.Запоріжжя, вул.Бачарова, буд. 3) за початковою ціною, встановленою висновком судової експертизи № 2982-12 від 15.05.2013р. 9082984 (дев'ять мільйонів вісімдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № КР 69-2007 від 05.10.2007, на суму 6421361 ( шість мільйонів чотириста двадцять одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 61 коп., яка складається з 5000000 (п'ять мільйонів) грн.. 00 коп. боргу по тілу кредиту, 768617 (сімсот шістдесят вісім тисяч шістсот сімнадцять) грн. 09 коп. боргу по відсотках за кредит, 652744 (шістсот п'ятдесят дві тисячі сімсот сорок чотири) грн. 52 коп. пені.

Заява подана згідно зі ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач або його представник в судове засідання, продовжене 17.06.2013р., не з'явився, повноважного представника для участі в судовому процесі не направив, правом на захист своїх інтересів не скористався.

Поштові повідомлення про вручення кореспонденції сторонам долучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не надано, справа може бути розглянута за наявними в ній документами.

Судовий процес проводився із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу.

Розгляд справи закінчено 17.06.2013р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення, в присутності представника позивача.

Оцінивши представлені докази в їх сукупності та вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим Акціонерним Товариством «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт», правонаступником якого є Публічне Акціонерне Товариство «ТАСКОМБАНК» (надалі - банк) та Приватним підприємством «Юлія+А (надалі - позичальник) 05 жовтня 2007 року було укладено кредитний договір № КР 69-2007 із змінами і доповненнями, які були внесені відповідно до договору № 1 від 19 вересня 2008 року про внесення змін і доповнень до кредитного договору № КР 69-2007 від 05 жовтня 2007 року, договору від 03 листопада 2008 року про внесення змін і доповнень до кредитного договору №КР 69-2007 від 05 жовтня 2007, договору від 17 листопада 2008 року про внесення змін і доповнень до Кредитного договору № КР 69-2007 від 05 жовтня 2007, договору від 30 квітня 2009 року про внесення змін і доповнень до кредитного договору № КР 69-2007 від 05 жовтня 2007, договору від 15 квітня 2010 року про внесення змін і доповнень до кредитного договору № КР 69-2007 від 05 жовтня 2007 (надалі все разом - кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, Банк надав кредит Приватному підприємству «Юлія+А», шляхом відкриття кредитної лінії у розмірі 5000000,00 грн. (п'ять мільйонів гривень 00 копійок) на термін до 04 жовтня 2012 року, на умовах, передбачених даним договором, з оплатою відсотків та комісій, обумовлених цим договором.

Згідно з п. 4.2. кредитного договору, відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмірі 24 (двадцять чотири) відсотка річних.

Згідно п. 2.1.1. кредитного договору, банк взяв на себе зобов'язання надати позичальникові кредит у розмірі, який передбачено у п. 1.1. кредитного договору, у повному обсязі та/або частками, відповідно до умов договору.

В період з 05.10.2007 року по 27.05.2008 року був виданий кредит у сумі 5000000,00 грн. (п'ять мільйонів гривень 00 копійок), що підтверджується випискою про рух коштів з особового рахунку позичальника та актом перевірки цільового використання позичкових коштів.

Таким чином, банк виконав свої обов'язки, які передбачені кредитним договором в повному обсязі.

Відповідно до п. 3.1.2. кредитного договору, відповідач взяв на себе зобов'язання щодо повернення кредиту у повному обсязі не пізніше 04 жовтня 2012 року, згідно встановленого графіку, починаючи з 30.10.2009 року рівними частками, (п. 3.1.2. та 3.1.3. кредитного договору) та оплати відсотків за користування кредитом у розмірі і в порядку, визначеному в п.п. 4.2.-4.5. цього договору.

Згідно п.5.2. кредитного договору, у випадку порушення позичальником термінів погашення кредиту та/або відсотків зі користування кредитом, комісій за надання та управління кредитом, передбачених цим договором, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Як передбачено п. 2.2.1. кредитного договору, у випадку порушення позичальником або поручителем умов кредитного договору, виникнення у позичальника простроченої заборгованості за кредитним договором понад 5-ти (п'яти ) календарних днів, банк набуває права достроково стягнути суму наданого кредиту та відсотків за користування кредитом, а відповідач зобов'язується погасити всі зобов'язання протягом 10 (десяти) днів з моменту відправлення банком такого повідомлення.

Скористувавшись правом про дострокове стягнення суми наданого кредиту та відсотків за користування кредитом, 11.08.2010р. банк направив на адресу відповідача лист, вих. № 989 від 11.08.2010р. з вимогою про дострокове погашення кредиту та відсотків за користування ним.

На момент розгляду спору по суті відповідач свої зобов'язання за кредитним договором перед позивачем виконав не в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визначаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Відповідно до вимог статті 546 ЦК України, виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, неустойкою. Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визначається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Статтями 224, 229 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції.

Пунктом 1 статті 623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до ст. 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 статті 345 Господарського кодексу України, передбачено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, укладеного в письмовій формі між кредитором та позичальником, в якому обов'язково повинно бути передбачено мета, сума і строк кредиту, умови та порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткова ставка, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Також, згідно із вимогами ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 №543/96-ВР, пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Таким чином, на день розгляду справи по суті, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором №КР 69-2007 від 05.10.2007 р. складає:

- по тілу кредиту у розмірі 5 000 000,00 грн.;

- по процентам за користування кредитом у розмірі 768617 грн. 09коп.;

- пеня, що нарахована на суму простроченої заборгованості в розмірі 652744грн. 52 коп.

Статтею 199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Доказів виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором №КР 69-2007 від 05.10.2007 р. у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

За приписами ст. 572 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, якщо інше не встановлено договором.

В забезпечення виконання зобов'язань ПП «Юлія+А», за кредитним договором №КР 69-2007 від 05 жовтня 2007 року, між банком, з однієї сторони та ПП «Юлія+А» з другої сторони було укладено іпотечний договір №ДЗ 112-07 від 05 жовтня 2007 року із змінами та доповненнями які були внесені відповідно договору № 1 від 22.05.2008 про внесення змін до іпотечного договору №ДЗ 112-07 від 05 жовтня 2007 року та договору № 2 від 16.04.2010 про внесення змін до іпотечного договору № ДЗ 112-07 від 05 жовтня 2007 року (все разом далі - Іпотечний договір).

Відповідно до п.1.1. іпотечного договору, цей договір забезпечує іпотекою виконання всіх зобов'язань ПП «Юлія+А», що випливають з кредитного договору № КР 69-2007 від 05 жовтня 2007.

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право, в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, а майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Згідно пунктом 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вказано в п. 1.2. Іпотечного договору, ПП «Юлія+А» передає в іпотеку об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Бочарова, буд.3 (три), загальною площею 2573,5 кв.м. (надалі - предмет іпотеки, майно).

Відповідно до п. 2.6.1. Іпотечного договору, у випадку невиконання будь-якого із зобов'язань, що забезпечені іпотекою, АТ «ТАСкомбанк», має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку", у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України "Про іпотеку", після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна, згідно з його цільовим призначенням, предмет іпотеки, на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду, може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

У разі порушення основного зобов'язання або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до цього Закону (ст. 35 Закону України "Про іпотеку").

Частиною 2 статті 35 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що відсутність повідомлення про порушення основного зобов'язання або положень іпотечного договору не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (ст. 35 Закону України "Про іпотеку").

На виконання вимог, які передбачені в ст. 35 Закону України «Про іпотеку», 12.10.2010р. на адресу відповідача було направлено відповідну іпотечну вимогу.

У випадку, коли іпотекодержатель не реалізував спосіб позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до положень статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Згідно зі ст. 37 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, в рахунок виконання основного зобов'язання.

Стаття 38 Закону України "Про іпотеку" передбачає, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти це договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав (ст. 39 Закону України "Про іпотеку").

У зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином своїх зобов'язань за кредитним договором №КР 69-2007 від 05.10.2007р., відповідно до умов іпотечного договору №ДЗ 112-07, позивач має право звернути стягнення на предмети іпотеки, яке належить Приватному підприємству "Юлія+А»" (відповідачу), а саме:

- об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул.Бочарова, буд. 3 (три), загальною площею 2573,5 кв.м., що належить ПП «Юлія+А».

Враховуючи викладене, вимоги позивача про звернення стягнення на вищезазначений предмет іпотеки за іпотечними договорами №ДЗ 112-07 від 05.10.2007 р. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позов слід задовольнити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати, покладаються на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 258, 548, 639, 1054 ЦК України, ст.ст. 193, 175, 345 ГК України; ст. ст. 1, 3, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» до Приватного підприємства «Юлія+А» задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки: об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м.Запоріжжя, вул. Бочарова, буд.3 (три), загальною площею 2573,5 м2 і належить на праві власності ПП «Юлія+А» (69098, м.Запоріжжя, вул.Бачарова, буд. 3) за початковою ціною, встановленою висновком судової експертизи № 2982-12 від 15.05.2013р. 9082984 (дев'ять мільйонів вісімдесят дві тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № КР 69-2007 від 05.10.2007, на суму 6421361 ( шість мільйонів чотириста двадцять одна тисяча триста шістдесят одна) грн. 61 коп., яка складається з 5000000 (п'ять мільйонів) грн. 00 коп. боргу по тілу кредиту, 768617 (сімсот шістдесят вісім тисяч шістсот сімнадцять) грн. 09 коп. боргу по відсотках за кредит, 652744 (шістсот п'ятдесят дві тисячі сімсот сорок чотири) грн. 52 коп. пені на користь Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк», (юридична адреса: 04073, м. Київ, вул.Куренівська, 15А, фактична адреса: 04073, м.Київ, вул. С.Петлюри, 30, ЄДРПОУ 09806443).

Видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємства «Юлія+А», 69098, м.Запоріжжя, вул.Бочарова, буд, 3 (ЄДРПОУ 136204448) на користь Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк», (юридична адреса: 04073, м. Київ, вул.Куренівська, 15А, фактична адреса: 04073, м.Київ, вул. С.Петлюри, 30, ЄДРПОУ 09806443) 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання « 26» червня 2013р.

Присутньому в судовому засіданні представнику позивача судом роз'яснена

ст. 87 ГПК України.

Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет