Постанова № 32068089, 19.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3087/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Федорової Г.Г.,

Вівдиченко Т.Р.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2013 року №0000952280, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивачем товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи учасників процесу, колегія суддів апеляційного суду знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до вимог ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що господарські операції між позивачем та ТОВ»Синтезпродсервіс» не містили у своїй суті розумних економічних або інших причин(ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів, оскільки задекларовані показники ТОВ «Синтезаторпродсервіс»від постачальників та покупців не спричиняють реального настання правових наслідків, а також з посиланням на те, що первинні документи підписані неуповноваженою особою.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитись не може з огляду на наступне.

Так, Відповідачем ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «ОТП Лізинг» (код ЄДРПОУ 35912126) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Сінтезпродсервіс» (код ЄДРПОУ 32397777) за липень 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки № 22/1-22-80-35912126 від 18.01.2013 р., згідно висновків якого позивачем порушено вимоги п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) щодо заниження податку на додану вартість за липень 2012 року на загальну суму 579 315 грн.

22.01.2013 року ТОВ «ОТП Лізинг» було отримано даний акт, не погоджуючись із змістом якого, позивач 28 січня 2013 року подав до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва заперечення на нього, та просив скасувати акт №22/1-22-80-35912126 від 18.01.2013 р., як такий, що не відображає дійсний стан справ та містять значну кількість очевидних помилок.

01.02.2013 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС у своїй відповіді на заперечення ТОВ «ОТП Лізинг» №1146/10/22-811 повідомило, що у зв'язку з тим, що первинні документи ТОВ «ОТП Лізинг від контрагента постачальника ТОВ «Сінтезпродсервіс» оформленні з порушенням, то згідно з п. 198.3, п. 198.6 ст.198 ПКУ від 02.12.2010 р№ 2755-VІ із змінами та доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), непідтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. В даному випадку податкові накладні виписані з порушенням, а саме підписані невідомими особами.

На підставі акту №22/1-22-80-35912126 від 18.01.2013 р та відповіді на заперечення на заперечення на акт перевірки від 01.02.2010 року №1146/10/22-811 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС було винесено податкове повідомлення - рішення №0000952280 від 05.02.2013 року, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в загальній сумі 724 144,00 грн., в тому числі за основним платежем - 579 315,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 144 829,00грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем - ТОВ «ОТП Лізинг», в особі директора Павлушина А. В. (Замовник) та ТОВ «Сінтезпродсервіс», в особі директора Асланової Г.П. (Виконавець) було укладено договір фінансового лізингу від 16.05.2011 року № 162- L.

Відповідно до умов зазначеного Договору, виконавець зобов'язується набути у власність Лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, наведене в специфікації, а Замовник зобов'язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно п. 1.2 Договору, строк користування Лізингоодержувачем Предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу згідно з графіком сплати лізингових платежів та починається з дати підписання Сторонами акта приймання-передачі Предмета лізингу за формою, встановленою Лізингодавцем.

На виконання умов зазначеного Договору ТОВ «ОТП Лізинг» було отримано від ТОВ «Сінтезпродсервіс» податкові накладні: № 2607014 від 26.07.2012 р., № 2607013 від 26.07.2012 р., № 2607012 від 26.07.2012 р., № 2607011 від 26.07.2012 р., № 3107114 від 31.07.2012 р. та № 2607015 від 26.07.2012 р. на загальну суму ПДВ 579 315 грн., копії яких містяться в матеріалах справи, які підписані Мойсеєнко О.І. (а.с.26-31).

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними в загальному розмірі ПДВ 579 315 грн. було включено позивачем до податкового кредиту за липень 2012 року, та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларацій з ПДВ за липень 2012 року, даним реєстру отриманих податкових накладних.

Відповідно до п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Цей перелік підстав не включення до складу податкового кредиту є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп.7.5.1 п.7.5 вищевказаного Закону вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, саме відсутність податкових накладних (або митної декларації) є єдиною підставою для застосування пп.7.4.5 п.7.4. ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість»

Як вбачається з матеріалів справи, та вже вищезазначено судом, Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані податкові накладні, які не містять недоліків та порядок заповнення яких відповідає положенням пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про додану вартість»

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, визначено, що валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до положень п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.1997 року, із змінами та доповненнями, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни В структурі активів та зобов»язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до положень ст.9 вказаного вище Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 цієї ж статті Закону передбачено, що Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату і місце складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вже було вказано судом та матеріалами справи підтверджено, на фактичне виконання договору фінансового лізингу від 16.05.2011 року № 162- L, позивачем було отримано від ТОВ «Сінтезпродсервіс» податкові накладні.

Згідно додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2012 року ТОВ «Сінтезпродсервіс» відображені податкові зобов'язання по ТОВ «ОТП Лізинг» на суму 579315 грн.(а.с.107).

Таким чином, на переконання колегії суддів апеляційного суду, фактичне виконання договору фінансового лізингу від 16.05.2011 року № 162- L між позивачем та ТОВ «Сінтезпродсервіс» є доведеною належними доказами.

Щодо винесення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкового повідомлення- рішення на підставі акту №22/1-22-80-35912126 від 18.01.2013 р та відповіді на заперечення на заперечення на акт перевірки від 01.02.2010 року №1146/10/22-811, колегія суддів зазначає наступне.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772) затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Пункт 3 зазначеного порядку кореспондує статтю 86 Податкового кодексу в частині оформлення результатів документальних перевірок у формі акта або довідки.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пунктів 4, 5, 6 зазначеного Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

З аналізу зазначених норм можна дійти висновку, що підставами для винесення податковим органом податкового повідомлення - рішення є лише акт, проте в акті перевірки №22/1-22-80-35912126 від 18.01.2013 р відповідачем не викладено всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, які мають відношення до факту неправомірного включення до складу податкового кредиту суми сплаченого( нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджених податковими накладними., так само не викладено чітких, об'єктивних фактів виявлених порушень з відповідним посиланням на первинні або інші документи, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено з матеріалів справи органом ДПІ, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не надано суду жодного доказу щодо визнання недійсним договору фінансового лізингу, укладеного між позивачем та ТОВ «Сінтезпродсервіс», фальшивість первинних та інших документів (зокрема не надано висновків почеркознавчої експертизи), а відтак, укладення таких договорів та фактичне виконання робіт ТОВ «Сінтезпродсервіс» для Позивача не спростовано.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Частиною 1 ст.70 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 КАС України).

Відповідачем, як суб»єктом владних повноважень, який заперечує проти заявленого позову, не надано суду, в порядку встановленому саме КАС України, жодних належних і допустимих доказів на ствердження тих обставин, на які він посилається як в акті перевірки так і в судовому засіданні при запереченні позову.

Як вбачається з акту №22/1-22-80-35912126 від 18.01.2013 р, в ході перевірки відповідачем було використано акт ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька від 06.12.2012 року №439/22-2/3239777 про неможливість проведення зустрічної перевірки, відповідно до якого встановлено відсутність контрагента позивача за податковою адресою, на підставі чого податковим органом встановлено недійсність договорів по ланцюгу постачання від ТОВ «Сінтезпродсервіс»

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять ні копій висновку експерта, ні вироку суду, який би набрав законної сили, а відтак відповідачем жодним чином не спростоване укладення і фактичне виконання договору фінансового лізингу між позивачем та ТОВ «Сінтезпродсервіс», як і не надано суду жодних належних доказів визнання такого нікчемним чи недійсним, оскільки висновок про нікчемність правочину зроблений лише на підставі відсутності контрагента позивача за юридичною адресою

За таких обставин посилання органу ДПІ, як і суду першої інстанції як на підставу для відмови у позові на дані, зазначені в акті перевірки є необґрунтованим, а результати діяльності контрагента Позивача не можуть бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що саме з відповіді на заперечення на акт перевірки від 01.02.2010 року №1146/10/22-811 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС зазначено, що позивачем сформовано податковий кредит в липні 2012 року на підставі податкових накладних ТОВ «Сінтезпродсервіс», які від імені контрагента були підписані невідомою особою, що відповідно є порушенням пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, яка не дозволяє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені належним чином оформленими податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з пунктом 3 статті 8 Розділу ІІІ Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) визначено, що відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

З приписів п.201.1 Податкового кодексу України вбачається, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скраплену печаткою (за наявності) податкову накладну, в якій зазначаються відповідні обов»язкові реквізити.

Тобто, з аналізу вказаної норми ПК України чітко вбачається, що податкова накладна підписується саме тією особою, яка уповноважена платником податку, і інших застережень ця норма не містить, і право визначати уповноважену на підпис податкових накладних особу належить не органу ДПІ, а платнику податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (від 04.04.2013 р.), директором ТОВ «Сінтезпродсервіс», як платника податку, є Асланова Г.П.

Згідно п. 8 Статуту ТОВ «Синтезпродсервіс», як платника податку, виконавчим органом Товарства є директор, який від імені цього товариства(тобто платника податку), зокрема, здійснює наступні повноваження: організовує ведення бухгалтерської звітності і обліку Товариства; видає доручення; видає накази з оперативних питань внутрішньої діяльності Товариства; визначає компетенцію заступників директора та інше.

Згідно Наказу ТОВ «Синтезпродсервіс» №26-К від 20.08.2009 року Моісеєнко О.І. прийнято на постійну роботу на посаді заступника директора з фінансових питань з місячним окладом 770 грн. з 20.08.2009 року.

Наказом ТОВ «Синтезпродсервіс» №46 від 01 червня 2010 року директор Асланова Г.П. у зв'язку з виробничою необхідністю надано право підпису паперових екземплярів податкових накладних ТОВ «Синтезпродсервіс» заступнику директора з фінансових питань Моісеєнко Олені Іванівні, і тому, саме остання є особою, яка уповноважена платником податку, яким є ТОВ «Синтезпродсервіс», на підписання податкових накладних, що повністю відповідає приписам п.201.1 ПК України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, з порушенням принципу офіційного з»ясування всіх обставин по справі, помилково не прийняв в якості допустимих доказів по справі вище перелічені копії наказів, які були подані позивачем до канцелярії суду ще 02.04.2013 р., не встановивши при цьому всі обставини справи, які належало встановити при ухваленні судового рішення, оскільки в матеріалах справи відсутнє підтвердження відмови чи неможливості позивача надати суду завірені копії документів.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, беручи до уваги фактичну наявність господарських відносин між позивачем та ТОВ «Сінтезпродсервіс» за укладеним договором та повну відповідність первинних бухгалтерських документів, зокрема податкових накладних, які підписані уповноваженою платником податку особою, вимогам ПК України та вимогам ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", колегія суддів вважає, що Позивачем було правомірно сформовано податковий кредит на підстав наданих його контрагентом належним чином оформлених податкових накладних, у зв'язку з чим висновки податкового органу, як і суду першої інстанції, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Відтак, з огляду на вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що заявлений позов є обґрунтованим належними доказами, а податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 05.02.2013 року №0000952280 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції постановлена з неповним з'ясуванням обставин справи, які мають значення для справи та не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 05.02.2013 року №0000952280.

Судові витрати в сумі 34,41 грн. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (код ЄДРПОУ 35912126) за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 20.06.2013 року

Головуючий суддя: В.Ю. Ключкович

Судді: Т.Р. Вівдиченко

Г.Г. Федорова

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г. Г.