Рішення № 32067044, 25.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7235/13 25.06.13

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"

до 1. Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна"

2. Публічного акціонерного товариства "Шахта імені О.Ф.Засядька"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 27342,35 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача - не з'явилися;

від відповідача-1 - не з'явилися;

від відповідача-2 - не з'явилися.

Суть спору: Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (далі - відповідач-1) 26 400,53 грн. суми виплаченого страхового відшкодування та 413,82 грн. 3% річних, а з Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька» (далі - відповідач -2) 510,00 грн. франшизи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202.11.2084038 від 16.09.2011 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «KIA Soul», реєстраційний номер АІ 9178 СР, а тому позивач відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримав право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду, якими є відповідачі у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2013 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду.

31.05.2013 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про часткову відмову від позовних вимог в якій просить, в частині стягнення франшизи з відповідача-2, залишити позовні вимоги без розгляду, оскільки останній сплатив борг в сумі 510 грн.

03.06.2013 відповідач-2 через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву в якому просить, припинити провадження у справі в частині стягнення з нього франшизи в сумі 510 грн., оскільки сума заявлена позивачем до стягнення з ПАТ «Шахта ім. О.Ф.Засядька» сплачена ним у повному обсязі, на підтвердження чого ним надано платіжне доручення №8658 від 22.05.2013.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 03.06.2013 справу № 910/7235/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку із перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.06.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 910/7235/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 10.06.2013 справу № 910/7235/13 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., у зв'язку із виходом судді Васильченко Т.В. з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.06.2013, на підставі ст. 86 ГПК України, справу № 910/7235/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено справу до розгляду на 25.06.2013.

Розглянувши в судовому засіданні 25.06.2013 подану позивачем заяву про часткову відмову від позовних вимог, в якій він просить залишити позовні вимоги щодо стягнення з відповідача-2 франшизи у сумі 510 грн. без розгляду, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, оскільки вона не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, так як відмова від позову або його частини повинна бути оформлена у відповідності до вимог ст.ст. 22,78 ГПК України та не передбачає у разі її прийняття судом залишення позовних вимог без розгляду. Відмова від позову та залишення позову без розгляду регулюються різними нормами ГПК України та мають різні процесуальні наслідки, тоді як позивач об'єднав їх в одній заяві.

Представники позивача та відповідачів в судове засідання 25.06.2013 не з'явилися, хоча про час і місце його проведення повідомлені своєчасно та належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи зворотними поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення, з відмітками про отримання.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що представники сторін не з'явилися в дане судове засідання, за висновками суду, наявні в матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті.

В судовому засіданні 25.06.2013 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В:

16.09.2011 між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», як страховиком та Інкіним Володимиром Васильовичем, як страхувальником укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202.11.2084038 (надалі - договір), за яким позивачем застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «KIA Soul», реєстраційний номер АІ 9178 СР, рік випуску - 2011.

Згідно договору, до страхових ризиків відноситься ДТП та вигодонабувачем є ПАТ «Універсал Банк».

Строк дії договору з 19.09.2011 по 18.09.2012.

15.02.2012 о 08 год. 50 хв. на автодорозі Київ-Харків 23 км., відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля «KIA Soul», автомобіля «LEXUS» та інших транспортних засобів, а саме: Костюк А.М., керуючи автомобілем «LEXUS», реєстраційний номер АН 0002 НВ не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку, що призвело до зіткнення із автомобілями «Volkswagen» реєстраційний номер АA 9182 AB, «Nissan», реєстраційний номер АA 3812 BC, «Шевроле», реєстраційний номер АA 5274 ІЕ та «KIA Soul», реєстраційний номер АІ 9178 СР під керуванням Інкіна В.В. в результаті чого автомобілі отримали механічні ушкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Костюком А.М., вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується довідкою ДАІ б/н від 21.03.2012.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 11.04.2012 у справі № 3-1999/12 встановлено порушення водієм Костюком Анатолієм Миколайовичем вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, Костюка Анатолія Миколайовича визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Власник застрахованого транспортного засобу - автомобіля «KIA Soul», реєстраційний номер АІ 9178 СР звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування шляхом перерахунку на СТО - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр на Харківському".

Вигодонабувач, ПАТ "Універсал Банк", листом надав згоду на виплату страхового відшкодування на рахунок СТО визначеного страхувальником.

Згідно калькуляції на ремонт автомобіля № С-00000268 від 15.02.2012 складеної Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоцентр на Харківському», вартість відновлювального ремонту «KIA Soul», реєстраційний номер АІ 9178 СР складає 29 806,53 грн.

Відповідно до звіту № 313 від 13.04.12 про вартість матеріальних збитків завданих власнику транспортного засобу «KIA Soul», реєстраційний номер АІ 9178 СР, складеного оцінювачем Стрільцем А.В. (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача №7130 від 12.09.2009) вартість матеріального збитку, завданого автомобілю «KIA Soul», реєстраційний номер АІ 9178 СР, в результаті його пошкодження при ДТП складає 32 360,45 грн.

Позивачем 04.05.2012 був складений та підписаний страховий акт № 3.12.4002-1, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля «KIA Soul», реєстраційний номер АІ 9178 СР, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 26 910,53 грн., шляхом перерахунку на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр на Харківському".

На підставі складеного страхового акту № 3.12.4002-1 Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес-Страхування» виконуючи свої зобов'язання за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 202.11.2084038 від 16.09.2011, перерахувало СТО - Товариству з обмеженою відповідальністю "Автоцентр на Харківському" суму страхового відшкодування в розмірі 26910,53 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №3615 від 07.05.2012.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес-Страхування» перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - автомобіль «Lexus», реєстраційний номер АН 0002 НВ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «KIA Soul», реєстраційний номер АІ 9178 СР, належить Публічному акціонерному товариству «Шахта імені О.Ф. Засядька» та знаходився під керуванням водія Костюка А.М., який станом на момент ДТП перебував у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «Шахта імені О.Ф. Засядька», що підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду б/н від 21.03.2012, постановою Дарницького районного суду м. Києва від 11.04.2012 у справі № 3-1999/12 та не спростовано відповідачем під час розгляду даної справи.

За умовами ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем «Lexus», реєстраційний номер АН 0002 НВ встановлена в судовому порядку та повинна бути відшкодована Публічним акціонерним товариством «Шахта імені О.Ф. Засядька», як роботодавцем винної у вчиненні ДТП особи.

Цивільно-правова відповідальність Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф. Засядька», як власника автомобіля «Lexus», реєстраційний номер АН 0002 НВ застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна» згідно із полісом № АА/3032272, що підтверджено відповіддю МТСБУ, яка надійшла на запит суду.

Відповідно до полісу № АА/3032272 страхувальником - особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована полісом є Публічне акціонерне товариство «Шахта імені О.Ф. Засядька», а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Lexus», реєстраційний номер АН 0002 НВ була застрахована Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Універсальна».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс № АА/3032272) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "«KIA Soul», реєстраційний номер АІ 9178 СР з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 32 360,45 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми.

Позивач регресною вимогою №4002 від 15.06.2012 звернувся до відповідача-1 з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП.

Однак, відповідач-1 у встановлений законом строк відшкодування не здійснив.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом №АА/3032272 розміри лімітів відповідальності (50000) та франшизи (510), відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 26400,53 грн. (26910,53 (сума виплаченого страхового відшкодування) - 510 (фрашниза) = 26400,53).

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача-1 413,82 грн. 3% річних за період з 25.09.2012 по 11.04.2013 у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання.

Статтею 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальнику грошову суму (страхову виплату).

Отже, оскільки зобов'язання страховика у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, зобов'язання між сторонами можуть виникати як з договірних, так і з позадоговірних відносин. При цьому, зобов'язання відповідача перед позивачем у даній справі щодо сплати коштів в порядку регресу є позадоговірним.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку, що грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання майнової шкоди іншій особі, а отже, між сторонами у справі існує саме грошове зобов'язання, яке виникло з позадоговірних відносин - делікту. При цьому, грошове зобов'язання у деліктних (регресних) правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, позивач направляв відповідачу заяву № 4002 від 15.06.2012, в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування в порядку регресу протягом місяця з моменту отримання цієї заяви. Однак, відповідач, отримавши заяву 25.06.2012, коштів у встановлений строк не перерахував, в результаті чого з боку відповідача мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання.

В ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 519, 612, 625 ЦК України).

За таких обстави, оскільки відповідачем не подано доказів своєчасної виплати страхового відшкодування, то позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 суми трьох відсотків річних є обґрунтованими.

Аналогічна правова позиція міститься і у постанові Вищого господарського суду України №5011-16/11067-2012 від 23.01.2013.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.

Щодо вимог до ПАТ «Шахта ім. О.Ф.Засядька» про стягнення 510 грн. франшизи, то як вбачається з матеріалів справи, зокрема поданої 03.06.2013 ПАТ «Шахта імені О.Ф.Засядька» заяви та копії платіжного доручення №8658 від 22.05.2013, сума заявлена позивачем до стягнення з відповідача-2 сплачена ним у повному обсязі.

За умовами п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач-2 здійснив погашення заявленої до стягнення суми 22.05.2013, тобто після звернення з даним позовом до суду, який подано 12.04.2013 та порушення провадження у справі 13.04.2013.

Отже, наявні правові підстави для припинення провадження у справі відносно відповідача-2 на підставі приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач-1 під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судовий збір в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідачів пропорційно заявлених до них вимог, з огляду на те, що спір виник з їх вини, і відповідачем-2 сплата коштів була здійснена після порушення провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 43 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 48-А, ідентифікаційний код 20113829) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, ідентифікаційний код 36086124) суму страхового відшкодування у розмірі 26400 (двадцять шість тисяч чотириста) грн. 53 коп.; 3% річних у розмірі 413 (чотириста тринадцять) грн. 82 коп. та 1688 (одна тисяча шістсот вісімдесят вісім) грн. 39 коп. судового збору.

3. В частині позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф.Засядька» провадження у справі припинити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька» (83054, м. Донецьк, проспект Засядька, ідентифікаційний код 00174846) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 15/2, ідентифікаційний код 36086124) 32 (тридцять дві) грн. 11 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.06.2013.

Суддя Т.В.Васильченко