Ухвала суду № 32064342, 25.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2013 р. м. Київ К-40638/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Комунального підприємства «Бердичівтеплоенерго»

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року

у справі № 2а-7082/09/0670

за позовом Комунального підприємства «Бердичівтеплоенерго»

до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Бердичівтеплоенерго» (позивач) звернулось до суду з позовом до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 00000152301/0 від 26 січня 2009 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, КП «Бердичівтеплоенерго», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року та направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку КП «Бердичівтеплоенерго» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок наступних платежів за жовтень, листопад 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 жовтня 2008 року по 31 жовтня 2008 року, за результатами якої складено акт № 100/23-01/32794899 від 26 січня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00000152301/0 від 26 січня 2009 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 354 085,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.3 пункту 7.4, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з непроведенням коригування податкового кредиту з податку на додану вартість в сторону зменшення на суму податку, сплаченого за придбаний природний газ, послуги з постачання газу, електроенергії, яка відповідає частці використання товарів в неоподатковуваних операціях.

Крім того, судами встановлено, що в жовтні 2008 року позивачем отримано з державного бюджету субвенцію в розмірі 3 163 953,21 грн. та в листопаді 2008 року з місцевого бюджету субвенцію в розмірі 1 000 000,00 грн. на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної собівартості теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади та місцевого самоврядування.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що право на податковий кредит при придбанні природного газу, послуг з транспортування природного газу, електричної енергії, які використовуються в оподатковуваних операціях, підприємство має лише в розмірі, який відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях.

Проте, такий висновок колегія суддів не може визнати обґрунтованим, зважаючи на таке.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Придбання товарів та послуг, що необхідні для виробництва теплової енергії, водопостачання та водовідведення, здійснюється з метою їх використання в операціях з поставки теплової енергії або послуг із водопостачання та водовідведення, а тому, оскільки, зазначені операції є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, придбані виробниками теплової енергії з відповідною метою товари та послуги є такими, що використовуються в оподатковуваних операціях.

При цьому слід зазначити, що приписи підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону № 168/97-ВР, відповідно до яких не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (іншим прирівняним до неї виплатам), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі), не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки, регулюють оподаткування операцій з виплат, а не з отримання цільового фінансування.

Водночас придбані виробниками теплової енергії товари та послуги не використовуються при здійсненні виплат бюджетних субвенцій, а призначені для використання в оподатковуваних операціях з поставки теплової енергії та послуг із водопостачання та водовідведення.

В свою чергу, отримання цільового фінансування для компенсації від'ємної різниці між затвердженим тарифом та фактичною вартістю теплової енергії, послуг із водопостачання та водовідведення, що надавались населенню, у відповідності до вимог Закону № 168/97-ВР не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість.

Таким чином, у постачальників теплової енергії, послуг із теплопостачання, водопостачання та водовідведення відсутні підстави для застосування підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР, згідно з яким у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Адже, оскільки, товари та послуги, придбані виробниками теплової енергії, повністю використані ними в операціях із поставки теплової енергії, послуг з водопостачання та водовідведення, то у таких виробників відсутня частка використання придбаних товарів або послуг в неоподатковуваних операціях.

Враховуючи те, що викладене вище не враховано судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи, а також з огляду на вимоги касаційної скарги, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належно оцінити докази і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Бердичівтеплоенерго» задовольнити.

Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2010 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Степашко О.І.