Ухвала суду № 32064341, 25.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2013 року м. Київ К-35777/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року

у справі № 2а-633/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фортуна Оіл»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Фортуна Оіл» (позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000122301/0/52 від 15 січня 2010 року, № 0000142301/0/53 від 15 січня 2010 року та № 0000181702/0/32 від 19 січня 2010 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000122301/0/52 від 15 січня 2010 року та № 0000142301/0/53 від 15 січня 2010 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «ТД «Фортуна Оіл» витрати із сплати судового збору в розмірі 1,70 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями в адміністративній справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлене у справі рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ «ТД «Фортуна Оіл» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2008 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складено акт № 6571/23-210/34607806 від 31 грудня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000122301/0/52 від 15 січня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 568 857,00 грн. (379 238,00 грн. - основний платіж, 189 619,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), № 0000142301/0/53 від 15 січня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 528 540,00 грн. (352 360,00 грн. - основний платіж, 176 180,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та № 0000181702/0/32 від 19 січня 2010 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 17 412,21 грн. (5 804,07 грн. - основний платіж, 11 608,14 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих за договором про надання послуг № 105/0503 від 05 березня 2008 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тример ЛТД», а також за договором купівлі-продажу № 14/04-01 від 14 квітня 2008 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стенойл», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності вказаних правочинів.

Зазначений висновок податковим органом зроблено з підстав надання позивачем неповного пакету документів на підтвердження фактичного виконання умов укладених договорів.

Також, перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТД «Фортуна Оіл» пункту 3.4 статті 3, підпункту «е» підпункту 4.2.9, підпункту 4.2.15 пункту 4.2 статті 4, пунктів 7.1, 7.3 статті 7, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпунктів 9.10.1, 9.10.3 пункту 9.10 статті 9, підпункту «а» пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на ненарахування, неутримання та неперерахуваня до бюджету податку з доходів фізичних осіб із вартості наданого директору підприємства додаткового блага у вигляді оплати чартерного рейсу за маршрутом Бориспіль - Хмельницький - Бориспіль.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, судами встановлено, що реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «ТД «Фортуна Оіл» та його контрагентами підтверджується дослідженими судами належним чином складеними первинними документами, зокрема, видатковими накладними, квитанціями про приймання вантажу, актами здачі-приймання виконаних послуг, платіжними дорученнями.

До складу податкового кредиту, в свою чергу, позивачем включено суми податку на додану вартість, сплачені в ціні придбаних у ТОВ «Тример ЛТД» послуг та у ТОВ «Стенойл» товарно-матеріальних цінностей, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виписаних на його адресу особами, які мають статус платників податку на додану вартість.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у податкового органу правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0000122301/0/52 від 15 січня 2010 року та № 0000142301/0/53 від 15 січня 2010 року.

Що стосується решти позовних вимог, то колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили в їх задоволенні, оскільки, як встановлено судовими інстанціями, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження здійснення чартерного рейсу в межах фінансово-господарської діяльності підприємства.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Степашко О.І.