Постанова № 32064346, 25.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2013 р. м. Київ К-42615/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Степашка О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Підприємства райспоживспілки «Меркурій»

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року

у справі № 2а-6944/09/0670

за позовом Підприємства райспоживспілки «Меркурій»

до Державної податкової інспекції у Баранівському районі Житомирської області

про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство райспоживспілки «Меркурій» (позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Баранівському районі Житомирської області (відповідач) про визнання недійсним рішення № 0000502302 від 25 вересня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Підприємство райспоживспілки «Меркурій», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове - про задоволення позову.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової адміністрації у Житомирській області проведено перевірку господарської одиниці, що належить позивачу, щодо контролю за здісненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, за результатами якої складено акт № 0760/06/30/23/32476832 від 10 вересня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 0000502302 від 25 вересня 2009 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11 332,10 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) у зв'язку з проведенням розрахункових операцій на суму в розмірі 2 266,42 грн. без видачі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Вказаний висновок податковим органом зроблено з огляду на те, що у фіскальних (звітних) чеках, що роздруковувались позивачем при проведенні розрахунків, була відсутня назва господарської одиниці «магазин», а зазначено лише «ПР «Меркурій».

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з огляду на допущення ним порушення вимог щодо форми розрахункового документа.

Проте, з таким висновком погодитись не можна, зважаючи на таке.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.

За приписами статті 2 Закону № 265/95-ВР розрахунковим документом є документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Статтею 8 Закону № 265/95-ВР передбачено, що форма та зміст розрахункових документів, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Згідно з пунктом 3.2 розділу 3 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 грудня 2000 року № 614, (далі - Положення) касовий чек повинен містити такий обов'язковий реквізит як назву господарської одиниці.

Відповідно до пункту 2.1 розділу 2 Положення у разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

Поряд з цим, слід зазначити, що недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняно в Положенні до відсутності розрахункового документа.

Таким чином, оскільки, спірні фіскальні (звітні) чеки відповідають визначенню розрахункового документа, зокрема, містять назву господарської одиниці «ПР «Меркурій», а також підтверджують виконання розрахункових операцій, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у податкового органу в даному випадку правових підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваним рішенням.

Згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Підприємства райспоживспілки «Меркурій» задовольнити частково.

Скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2010 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення № 0000502302 від 25 вересня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Степашко О.І.