Постанова № 32061033, 27.06.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.06.2013 р. справа №905/261/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.від позивача:Ященко Р.Ю. - за дов. №14-51 від 22.03.2013р.від відповідача: від прокуратури:Бердичевська М.Н. - за дов. №5602/10/4 від 29.12.2012р. не з"явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Макіївгаз" м.Макіївка Донецької області на рішення господарського суду Донецької областівід24.04.2013 рокуу справі№ 905/261/13-г (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бокова Ю.В., судді Демідова П.В., Риженко Т.М.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м.Київдо відповідача за участюПриватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Макіївгаз" м.Макіївка Донецької області Прокуратури Донецької областіпро стягнення 3% річних в сумі 39 394,06 грн., пені в сумі 177 580,41 грн., інфляційних в сумі 24 177,63 грн. судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.06.13р. по 26.06.13р.

ВСТАНОВИВ:

У 2013р. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м.Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Макіївгаз" м.Макіївка Донецької області про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 177 580,41 грн., 3% річних у розмірі 39 394,06 грн., інфляційних втрат в сумі 24 177,63 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.04.2013р. частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Макіївгаз" м.Макіївка. Стягнено з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Макіївгаз" м.Макіївка на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ 3% річних в сумі 21216,82 грн., пеню в сумі 105301,82 грн. Визнано недійсним п. 7.2 договору від 30.09.2011р. №14/2133/11 в наступній частині: "Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом". У решти вимог відмовлено.

Відповідач, Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Макіївгаз" м.Макіївка Донецької області, з прийнятим рішенням суду першої інстанції від 24.04.13р. не згодно, вважає його необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 24.04.13р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач у судовому засіданні наполягає на вимогах, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» м.Київ, через канцелярію суду надав відзив, який долучено до матеріалів справи та у судовому засіданні просить рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2013р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Прокурор у судовому засіданні 19.06.2013р. просив рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2013р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. До судового засідання 26.06.2013р. не з"явився, причин не з"явлення не повідомив.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» та Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Макіївгаз" м.Макіївка був укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/2099/11 (далі по тексту - договір), відповідно до п.1.1 якого продавець зобов»язується у IV кварталі 2011 року передати у власність покупцеві природний газ, а покупець зобов»язується прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ у обсязі до 123 554,000 тис. куб.м. (п.2.1 договору).

Ціни визначені відповідно затверджених НКРЕ граничних рівнів роздрібних цін на природний газ. (п. 5.1. договору). Ціна за 1 000 куб.м природного газу без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом встановлена у п. 5.2 договору.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (п.6.1, п. 6.2 договору).

Даний договір набирає чинність з дати його укладання і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року включно, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості (п.11.1 договору).

Між сторонами була укладена додаткова угода №1 від 30.09.2011р. до договору №14/2099/11, якою вносилися зміни до розділу 5 Договору щодо ціни газу.

На виконання умов договору, позивачем з жовтня 2011р. по жовтень 2012р. було поставлено відповідачу природний газ на суму 9 294 107,20 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 21.12.2011р. - за жовтень, 30.11.2011р. - за листопад, 31.12.2011р. - за грудень, 31.01.2012р. - за січень, 29.02.2012р. - за лютий, 30.06.2012р. - за березень, 30.04.2012р. - за квітень, 31.05.2012р. - за травень, 30.06.2012р. - за червень, 31.07.2012р. - за липень, 31.08.2012р. - за серпень, 30.09.2012р. - за вересень, 31.10.2012р. - за жовтень, які підписані обома сторонами без розбіжностей і скріплені печатками обох підприємств.

Відповідачем зобов»язання з оплати отриманого газу виконані з порушенням п.6.2 договору, яким передбачено, що відповідач зобов'язаний оплатити отриманий газ в термін до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У зв»язку із вищевикладеним, позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 177 580,41 грн., 3% річних у розмірі 39 394,06 грн., інфляційних втрат в сумі 24 177,63 грн.

Відповідно до розрахунку позивача розмір пені становить: за грудень 2011р. - 4631,58 грн. за період з 10.01.2012р. по 23.01.2012р.; за січень 2012 р. - 30170,79грн. за період з 10.02.2012р. по 28.02.2012р.; за лютий 2012р. - 33858,81 грн. за період з 10.03.2012р. по 08.04.2012р.; за березень 2012р. - 61389,18 грн. за період з 10.04.2012р. по 07.06.2012р.; за квітень 2012 р. - 23581,28 грн. за період з 10.05.2012 р. по 02.07.2012 р.; за травень 2012 р. - 13910,66 грн. за період з 10.06.2012 р. по 24.07.2012 р.; за червень 2012 р. - 7409,78 грн. за період з 10.07.2012 р. по 13.08.2012 р.; за липень 2012 р. - 2628,34 грн. за період з 10.08.2012р. по 26.08.2012 р.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, поставка газу була здійснена відповідно до умов договору №14/2099/11 від 30.09.2011р., який є предметом даного спору та підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які підписаний обома сторонами без розбіжностей.

У зв»язку з неналежним виконанням відповідачем зобов»язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг позивачем нарахована пеня в розмірі 177 580,41 грн. відповідно до п.7.2 договору, яким передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 та 6.2 договору покупець зобов»язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано за умовами договору.

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, зроблений судом першої інстанції (з урахуванням перерахунку) судова колегія вважає, що господарським судом обгрунтовано задоволений позов у сумі 105 301,82 грн. пені та 21 216,82 грн. 3% річних, оскільки відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. А позивачем у порушення зазначеної ст. 253 ЦК України нараховані вказані суми на заборгованість починаючи з 10 числа місяца

Крім того, п. 6.2 Договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу, тому прострочення виконання зобов'язання за Договором починається з 11 числа відповідного місяця.

Також господарським судом визнано недійсним п.7.2 договору від 30.09.2011р. №14/2133/11 в наступній частині: "Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом". Колегія вважає обгрунтованим рішення суду у цій частині, оскільки зазначений пункт Договору суперечить вимогам статей 260, 261 ЦК України та п.6 статті 232 ГК України.

Позивачем нараховані інфляційні в розмірі 24 177,63 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відмову у задоволенні позову у частині стягнення інфляційних нарахувань, оскільки прострочення платежів за поставлений газ у період з жовтня 2011 року по жовтень 2012 року, було за період менший, ніж місяць зі зміною відповідно суми боргу протягом місяця, по закінченні якого сума боргу була погашена за конкретним актом по конкретній сумі грошового зобов'язання.

Крім того, за періоди, коли прострочення за платежами було за період більший ніж місяць (за зобов'язанням за квітень-червень, серпень 2012 р.) не може бути застосована індексація оскільки у квітні 2012 р. індекс інфляції складав 100,0, у травні 2012 р. - 99,7, у червні 2012 р. - 99,7, у серпні 2012 р. - 99,7.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідачем було надано клопотання про зменшення пені на 100%. З наданих до клопотання доказів, в обгрунтування клопотання, не вбачається наявність виняткових обставин для зменшення пені на 100%. Тому колегія суддів погоджується з відмовою господарським судом у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 100%.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2013 року у справі №905/261/13-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Макіївгаз" м.Макіївка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2013 року у справі №905/261/13-г залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 24.04.2013 року у справі №905/261/13-г - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Г.І.Діброва

Т.А. Шевкова

Надр.7 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4,5 - прокурору

6 - ДАГС;7- ГС Дон. обл.