Постанова № 32060927, 19.06.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2013 року Справа № 5019/2813/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Чумак В.О. (довіреність в матеріалах справи, т.2 арк.17)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи - підприємця Скебало Олександра Володимировича на рішення господарського суду Рівненської області від 05 квітня 2013 року в справі № 5019/2813/11 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Капітал"

до відповідача Фізичної особи - підприємця Скебало Олександра Володимировича

про стягнення в сумі 55 615 грн. 97 коп.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-капітал» (Надалі - Позивач) звернувся в господарський суд Рівненської області із позовною заявою (том 1, а.с. 2-4) до Фізичної особи - підприємця Скебало Олександра Володимировича (надалі - Відповідач) про стягнення боргу за договором суборенди в сумі 39 903 грн. 96 коп., 3 345 грн. 24 коп. річних та 12 366 грн. 77 коп. інфляційних втрат. Також, Позивач просив покласти на Відповідача судові витрати в розмірі 1 411 грн. 50 коп..

Рішенням господарського суду Рівненської області від 5 квітня 2013 року (том 2, а.с. 70-78) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позов задоволено частково.

Стягнуто з Позивача на користь Відповідача 34 265 грн. 85 коп. боргу, 3117 грн. 46 коп. річних, 7 818 грн. 82 коп. інфляційних. Також покладено на Відповідача судові витрати в розмірі 1 147 грн. 20 коп..

Не погоджуючись із винесеним рішенням господарського суду Відповідач, звернувся з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 83) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Рівненської області від 5 квітня 2013 року в даній справі скасувати, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 17 травня 2013 року (том 2, а.с. 82), апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19 квітня 2013 року об 15 годині 10 хвилин .

Позивач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності частини 2 статті 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду.

Представник Позивача в судове засідання від 19 червня 2013 року не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 87-88). Причини неявки свого представника Позивач не повідомив. Жодних клопотань від Позивача щодо відкладення розгляду справи до господарського суду апеляційної інстанції не надходило. В той же час, в ухвалі про прийняття апеляційної скарги до провадження відсутні вимоги щодо обов'язкової явки представників сторін.

Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Позивача, за наявними у справі матеріалами.

Представники Відповідача в судовому засіданні від 19 червня 2013 року підтримали доводи апеляційної скарги, з підстав, висвітлених в апеляційній скарзі.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника Відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу Відповідача слід задоволити, рішення господарського суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 22 травня 2008 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір суборенди нежитлового приміщення № Р26-05/2008/01 (надалі - Договір; том 1, а.с.12-17).

Відповідно до пункту 1.1 Договору:Позивач передав, а Відповідач прийняв у користування за плату без права викупу на певний строк нежиле приміщення (далі - об'єкт оренди) площею - 100 м2 (торгова площа), що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 17.

З наявного в матеріалах справи акту приймання передачі від 11 червня 2008 року (том 1, а.с. 21) вбачається, що Позивач передав Відповідачу нежитлове приміщення загальною площею 100 м2.

Водночас, з акту прийому - передачі (повернення) Об'єкта оренди від 30 червня 2009 року, вбачається, що Відповідач повернув Позивачу Приміщення (том 1, а.с.22).

Дослідивши умови Договору, суд констатує факт того, що відповідно до пунктів 9.1-9.2 Договору, строк його дії складає 12 (дванадцять) календарних місяців з моменту підписання Договору (тобто строк дії було визначено до 22 травня 2009 року); після закінчення строку його дії у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той самий строк.

Відповідно до пункту 3.3 Договору: розмір орендної плати за перший (базовий) місяць становить 16 837 грн. 67 коп. (що складає еквівалент 2159,59 євро згідно офіційного курсу НБУ); на момент підписання договору офіційний курс ЄВРО складає - 7,7967 грн. за 1 євро. До суми орендної плати додається сума ПДВ згідно чинного законодавства; починаючи з другого місяця оренди розмір орендної плати за один календарний місяць автоматично (без додаткового погодження сторонами) змінюється (індексується) відповідно до формули: Орендна плата = (А х В х К х Sпм +А х В х (Sпм - Sзм)) х І (розрахунок орендної плати за період користування приміщенням наведено в додатку № 1).

Згідно пункту 3.4 Договору: орендна плата перераховується в безготівковій формі щомісяця, авансом на поточний рахунок Позивача не пізніше 5 числа місяця, який передує оплачуваному місяцю на підставі рахунків - фактур, наданих Позивачем або на підставі даного договору; вартість комунальних платежів сплачується Відповідачем щомісячно не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, який слідує за оплачуваним, на підставі рахунків наданих Орендарем (Позивачем).

22 травня 2008 року Позивач та Відповідач уклали додаткову угоду № 1 про надання експлуатаційних послуг до Договору (надалі - Додаткова угода № 1), відповідно до якої Позивач зобов'язався надавати експлуатаційні послуги, а Відповідач оплачувати такі послуги.

Відповідно до пункту 3.1 Додаткової угоди №1 вартість експлуатаційних послуг за 1 м. кв. загальної площі ТЦ 1 становить 16 грн. 80 коп. (що еквівалент 2,15 євро згідно офіційного курсу НБУ на день укладення угоди).

Згідно до пункту 6.1 Договору у випадку прострочення зобов'язання по сплаті будь-якого Платежу визначеного даним Договором, Відповідач сплачує на користь Позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення; крім того, уразі настання факту прострочення вказаного зобов'язання Позивач на власний розсуд може або використати гарантійний внесок або розірвати достроково даний Договір в односторонньому порядку, повідомивши про це Відповідача за 5 днів.

Пунктом 2.5 Договору передбачається порядок повернення об'єкту оренди Відповідачем, а саме: повернення Відповідачем об'єкту оренди здійснюється за 5 днів до закінчення строку дії дати прийняття рішення про розірвання Договору, уповноважені представники сторін здійснюють огляд об'єкта оренди та проводять звірку платежів по Договору; акт прийому - передачі (повернення) Об'єкта оренди підписується Сторонами о 10.00 годині ранку останнього дня строку оренди.

Згідно пунктів 2.7-2.8 Договору: факт повернення об'єкта оренди та його технічний стан підтверджується, шляхом підписання Сторонами Акту приймання - передачі (повернення) Об'єкта оренди; обов'язок зі складання акту прийому - передачі покладається на сторону яка бере чи повертає Об'єкт оренди.

В матеріалах справи також міститься Додаток № 6 від 29 грудня 2008 року до Договору про встановлення орендної плати в лютому та березні 2009 року (том 1, а.с.18) та Додаток № 7 від 30 березня 2009 року до Договору про встановлення орендної плати в квітні та травні 2009 року, а також в котрому зазначено, що Відповідач заборгував Позивачу грошові кошти за користуванням приміщення в січні, лютому та березні 2009 року (том 1, а.с.19).

Поряд з тим, колегія суду звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться докази, щодо дострокового розірвання даного Договору, а саме лист Позивача від 5 грудня 2008 року за № 226 (том 1, а.с. 42), в котрому Позивач зазначив, що відповідно до пункту 6.1 Договору він має беззаперечне право достроково розірвати Договір за умови повідомлення Відповідача (що і було вчинено). Як на підставу розірвання Договору Позивач вказав, що в порушення договірних зобов'язань (пункти 3.4, 3.9 Договору) Відповідач порушив строки оплати. Відповідач зауважив, що на підставі пунктів 6.1, 8.3 даний Договір вважається розірваний саме з 12 грудня 2008 року, в зв'язку з чим вимагав звільнити орендоване приміщення до вказаного терміну та повернути об'єкт оренди в порядку, передбаченому пунктами 2.6-2.8 Договору.

З огляду на вищеописане, колегія суду зазначає, що сторони договору не обмежені в праві заявити про припинення або зміну умов договору, як протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, так і в будь-який час протягом всього строку дії вказаного договору. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного суду України від 12 травня 2009 року у справі № 2-30/239-2008.

Відповідно, на виконання даного листа Відповідачем було направлено Позивачу заяву (том 1, а.с. 61; доказ направлення для Позивача на звороті а.с. 61) від 15 грудня 2008 року, в котрій Відповідач повідомив, що на виконання листа Позивача ним було звільнено об'єкт оренди повністю та просив прийняти дане приміщення, згідно умов Договору для чого направити представника Позивача.

Однак, Позивачем не було вчинено жодних дій та в матеріалах справи відсутні докази щодо прийняття даного приміщення, відповідно до умов Договору.

Крім того, до матеріалів справи доданий ще один доказ, в підтвердження добросовісного виконання Відповідачем вимоги Позивача щодо розірвання Договору, а саме заява від 13 січня 2009 року (том 1, а.с 62; доказ направлення Позивачу на звороті а.с. 62) щодо звільнення Відповідачем приміщення до 18 січня 2009 року та необхідністю Позивача до вказаного терміну провести звірку платежів та огляд об'єкта оренди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 653 Цивільного кодексу України: у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюється відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо; у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, відповідно до умов Договору з 5 грудня 2008 року Договір є розірваний, а зобов'язання сторін припиненими.

Щодо підписаних в подальшому Додаткових угод № 6, №7, то суд критично оцінює ці докази з огляду на те, що неможливо змінити вже розірваний Договір, оскільки зобов'язання між сторонами були припинені, а зміна припинених зобов'язань законодавством не передбачено.

Що ж стосується боргу за Договором в сумі 39 903 грн. 96 коп, то колегія суду звертає увагу на те, що пунктом 3.9 Договору передбачено, що: Відповідач протягом трьох днів з моменту підписання цього Договору, перераховує аванс в розмірі одного місячного розміру орендної плати та гарантійний внесок за передостанній та останні місяці оренди; сторони домовились, що орендна плата за перший, передостанній та останній місяці оренди має бути сплачена Відповідачем з розрахунку повного першого (базового) місяця оренди; Гарантійний платіж утримується Позивачем впродовж дії цього Договору як гарантія забезпечення виконання Відповідачем своїх зобов'язань за даним Договором; відсотки по гарантійному платежу не нараховуються; після закінчення дії цього Договору і підписання сторонами акту приймання-передачі (повернення) приміщення, гарантійний платіж буде повернутий відповідачу (за умови відсутності заборгованості по будь-яким платежам) протягом 60-ти днів.

Водночас, пунктом 3.10 Договору передбачено, що: у разі припинення дії Договору, Позивач має право за власним розсудом, в односторонньому порядку покрити прострочену заборгованість Відповідача по платежам, встановленим цим Договором, а також інші витрати, викликані невиконанням відповідачем вимог цього Договору за рахунок гарантійного платежу.

Колегія суду дослідивши дані пункти Договору в сукупності з матеріалами справи констатує, що на момент укладення Договору гарантійний платіж становив 40 410 грн. 41 коп., а сума боргу по Договору, заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача (з врахуванням зміненого розрахунку Позивача том 1, а.с. 118), становить 34 265 грн. 85 коп.. Таким чином, на підставі пунктів 3.9, 3.10 жодних боргових зобов'язань Відповідача перед Позивачем не існує, оскільки даний гарантійний внесок значно перевищує суму заборгованості (при цьому суд зауважує, що заборгованість в сумі 34 265 грн. 85 коп. з огляду на припинення дії Договору шляхом розірвання не є Договірною, предметом ж спору у цій справі є заборгованість за Договором та нарахування на цю заборгованість суми інфляційних та річних).

Водночас, суд констатує, що загальна сума нарахованої орендної плати менша за суму сплачених орендних платежів. Зокрема, такі розбіжності виникли із-за різного обрахунку розміру орендної плати та неврахування Позивачем здійснених проплат, що вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку та платіжних дорученнях, які судом першої інстанції не взяті до уваги (том 1, а.с 69-72), а саме: платіжне доручення № 111 на суму 7911 грн. 72 коп.; платіжне доручення № 128 на суму 3000 грн; платіжне доручення № 135 на суму 4000 грн.; платіжне доручення № 136 на суму 4000 грн.; платіжне доручення № 152 на загальну суму 3000 грн.; платіжне доручення № 153 на загальну суму 4000 грн.; платіжне доручення № 288 на загальну суму 5970 грн.., а всього не враховано 33881 грн. 72 коп..

Що ж стосується посилань Позивача на той факт, що після направлення листа про припинення дії Договору, Відповідач продовжував сплачувати платежі із зазначенням «орендна плата по договору», що опосередковано свідчить про продовження дії Договору, то колегія суду зазначає, що оплата Відповідачем за користування приміщенням, не може розцінюватись як його згода на пролонгацію договору оренди, оскільки відповідач сплачував кошти за фактичне користування майном. Здійснення платежів не є підставою продовження договору, термін дії якого закінчився або достроково розірвався. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2008 року зі справи № 2-11/9948-2007.

Також колегія суду критично відноситься до посилань Позивача щодо невідповідності даних платіжних доручень нормам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки зазначені платіжні доручення були прийняті банком до оплати та на підставі котрих кошти надходили на поточний рахунок Позивача (№ 26000380794721 в КОФ АКБ Укрсоцбанк, МФО 321013), будь-яких претензій щодо ненадходження коштів (в зв'язку з неприйняттям банком платіжних доручень) від Позивача не надходило.

Що ж стосується посилання Позивача на акт звірки взаєморозрахунків по Договору (том 1, а.с. 80) за період з 11 червня 2008 року по 30 червня 2009 року, згідно якого виставлено до оплати 272 734 грн. 99 коп., Відповідачем за період з 28 травня 2008 року по 11 серпня 2010 року було сплачено 233 671 грн. 65 коп., таким чином, станом на 15 лютого 2012 рік Відповідач заборгував Позивачу 39 063 грн. 34 коп.. в тому числі ПДВ, то колегія суду зауважує наступне.

Акт звірки розрахунків не є належним доказом існування заборгованості, оскільки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. До того ж, акт звірки не містить інформації щодо яких саме первинних документів проводилась звірка заборгованості. Цей документ не оформлений належним чином, не підписаний першими керівниками підприємств і тому не може бути визнаний в якості належного та допустимого засобу доказування відповідно до норм статтей 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з тим, місцевим господарським судом в основу рішення покладено зобов'язання по Додатку № 7 від 30 березня 2009 року, однак Відповідач заперечує щодо його дійсності, оскільки останній як зазначає Відповідач ним не підписувався.

В зв'язку з наявністю розбіжностей щодо дійсності підпису Відповідача ухвалою суду було призначено почеркознавчу експертизу.

Колегія суду зауважує, що відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Відповідно і частиною першою статті 41 Господарського процесуального кодексу України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Згідно висновку експерта від 19 червня 2012 року (том 2, а.с. 44-46) вирішити питання ким, відповідачем чи іншою особою виконаний підпис в графі «Суборендар Фізична особа-підприємець Скебало Олександр Володимирович» в Додатку № 7 до Договору не представляється можливості з підстав, висвітлених в даному висновку.

Однак, навіть якщо і враховувати даний Додаток № 7, котрий укладено, після припинення дії Договору внаслідок його розірвання (відповідно сума за ним не є заборгованістю за Договором), то сума гарантійного внеску, сплаченого на виконання пункту 3.9 Договору покриває всю заборгованість по орендній платі.

Відповідно, дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що у даній справі відсутні допустимі докази, які відповідно до статтей 33-34, 43 Господарського процесуального кодексу України підтверджують, факт існування боргу з боку Відповідача перед Позивачем за статтями 509, 526, 530 Цивільного кодексу України.

Колегія суду, констатує, що за Договором Відповідач повністю розрахувався за користування об'єктом оренди (нежилим приміщенням), що вбачається з сукупного аналізу усіх первинних документів, наявних у матеріалах справи.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Водночас, як вже вказано вище у даному судовому рішенні, Позивач звернувся з позовом про стягнення з Відповідача боргу за Договором про надання нежилого приміщення в суборенду.

В той же час, належними і допустимими доказами (в розумінні статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України - первинними документами) існування заборгованості Відповідача перед Позивачем саме за Договором не підтверджується (не доведено).

Враховуючи усе вищевказане, колегія суду приходить до висновку, що позов Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості в сумі 34 265 грн. 85 коп. не підлягає до задоволення.

Відповідно, апріорі не підлягають до задоволення вимоги Позивача щодо стягнення річних та інфляційних, що нараховані на неіснуючу заборгованість (за період, коли не існувало заборгованості Відповідача перед Позивачем, внаслідок розірвання дії Договору Позивачем).

Усе вищевказане у даній судовій постанові, вказує на неповне з'ясування місцевим господарським судом всіх обставин справи, про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, та про порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального права - що в силу дії пунктів 1, 3, 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставами для скасування оскарженого рішення господарського суду Хмельницької області.

З огляду на усе висвітлене вище, апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу Відповідача, скасовує оскаржуване рішення та приймає нове, яким відмовляє в задоволенні позову повністю.

Судові витрати по справі апеляційний господарський суд покладає на Позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Скебало Олександра Володимировича - задоволити.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 05 квітня 2013 року в справі №5019/2813/11 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Капітал" (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, 7, код 35619765) на користь підприємця Скебало Олександра Володимировича (33028, м. Рівне, вул. Лермонтова, 7 кв. 83, код 2820306897)- 860 грн. 25 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

7. Справу № 5019/2813/11 повернути господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.