Ухвала суду № 32059728, 23.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2013 р.Справа № 816/1485/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2013р. по справі № 816/1485/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Кремвторсировина"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Кремвторсировина", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, в якому з урахуванням уточнень, прийнятих судом, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2013 року №0001981502/502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 29 790 грн. 04 коп.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2013р. позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України зареєстроване як юридична особа, з 13 листопада 2009 року перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва від 27 листопада 2009 року №100256564 (а.с. 81, 83-84).

Видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: оптова торгівля відходами та брухтом (46.77), збирання безпечних відходів (38.11), збирання небезпечних відходів (38.12), оброблення та видалення безпечних відходів (38.21), оброблення та видалення небезпечних відходів (38.22), відновлення відсортованих відходів (38.32) (а.с. 82).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області ДПС проведена документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" щодо правомірності декларування ПДВ за період з 01 червня 2012 року по 31 липня 2012 року.

Результати перевірки оформлені актом від 15 лютого 2013 року №1499/15.2-05/36805060

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено порушення позивачем приписів: ч.ч. 1, 5 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч.ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними стосовно правочинів, укладених ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" із зазначеними у Акті перевірки постачальниками та покупцями; п.п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198, п. 206.1 ст. 206 ПК України, внаслідок чого позивачу зменшено суму податкового кредиту за вересень - жовтень 2012 року на 23 832 грн. 03 коп. (а.с. 11-17).

На вказаний Акт перевірки ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" 26 лютого 2013 року за вих. №36 на ім'я начальника Кременчуцької ОДПІ Звонкова А.О. подано заперечення, за результатами розгляду яких висновок податкової інспекції залишено без змін (відповідь від 06 березня 2013 року вих. №6174/10) (а.с. 19-31).

При цьому, зазначено, що податковим ревізором-інспектором в Акті перевірки допущено описку, висновки перевірки про завищення позивачем податкового кредиту стосуються періоду червень - липень 2012 року.

З огляду на встановлені в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки порушення позивачем вимог податкового законодавства, Кременчуцькою ОДПІ 12 березня 2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0001981502/502, яким ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 29 790 грн. 04 коп. (в т.ч., 23 832 грн. 03 коп. - основний платіж, 5 958 грн. 01 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 18).

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення, слугував висновок про неправомірність формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість показників господарських операцій з контрагентами, котрі реально не відбулись, а отже не спричиняють реального настання правових наслідків. При цьому, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов такого судження, є виключно висновки ДПІ щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Матадор", які відображені в акті перевірки контрагента.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи слідує, що між ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" (Покупець) і ТОВ «Матадор» укладено договір купівлі-продажу від 17 липня 2012 року №170712 (а.с. 32).

Згідно умов даного договору ТОВ "Матадор" зобов'язується передати, а ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" прийняти товар - павільйон металевий вартістю 85 000 грн.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно до ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Матадор" поставило ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" вищезазначений товар на загальну суму 85 000 грн., в т.ч. ПДВ - 14 166 грн. 67 коп., що підтверджується видатковою накладною №4777 від 31.07.2012 року (а.с. 41), що були віднесені позивачем до складу валових витрат.

Перелік найменування, кількість та вартість товару за вказаною накладною відповідає відповідним показникам, визначеним сторонами у договорі.

Також у ході виконання договору позивач отримав від ТОВ "Матадор" податкову накладну від 31 липня 2012 року №349, виписану контрагентом на суму вартості товарно-матеріальних цінностей, придбаних позивачем за договором (а.с. 39).

Надані позивачем платіжні доручення від 31 серпня 2012 року №509 (а.с. 89), від 27 грудня 2012 року №794 (а.с. 91), від 16 січня 2013 року (а.с. 93) та копії виписок установи банку про рух коштів на рахунку (а.с. 90, 92, 94), засвідчують факт виконання ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника.

Частиною 2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Відповідно до абз.27 п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила №363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Підпунктом 11.1 п.11 Правил №363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.

Таким чином, у позивача, як отримувача товарів, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.

Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено.

Факт перевезення товару, тобто реальність господарської операції за ознакою наявності фізичного переміщення товару, підтверджується товарно- транспортною накладною №31/2 від 31.07.2012 року, з якого вбачається, що вантажовідправником є ТОВ "Матадор", вантажоодержувачем - ТОВ "Компанія "Кремвторсировина"(а.с. 40).

Придбаний товар (павільйон металевий) ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" прийнято на баланс підприємства та введено в експлуатацію, що підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та розпорядженням від 01 вересня 2012 року №49 (а.с. 33-34).

Крім того, з матеріалів справи слідує, що відповідно до умов договору від 15 червня 2012 року №150612 на виконання робіт по ремонту обладнання, укладеного між ТОВ "Матадор" (Виконавець) та ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" (Замовник), Виконавець зобов'язувався виконати роботи по ремонту обладнання - електронавантажувача HYSTER F-1.50 XL, а Замовник - прийняти дані роботи та оплатити їх вартість (а.с. 44).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Матадор" у червні 2012 року виконало роботи по ремонту електронавантажувача HYSTER F-1.50 XL, що належить ТОВ "Компанія "Кремвторсировина" на праві власності (а.с. 99-100), вартістю 57 992 грн. 17 коп. (в т.ч. ПДВ - 9 665 грн. 36 коп.), на підтвердження чого виконавцем виписано податкову накладну від 29 червня 2012 року №748 (а.с. 49).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

При цьому, податкова накладна оформлена у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Зауваження щодо змісту та форми податкової накладної в Акті перевірки відсутні.

Відповідачем не оспорюється і той факт, що на момент виписування вищезазначеної податкової накладної ТОВ "Матадор" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку.

Відтак, наведена податкова накладна підтверджує факт придбання позивачем у ТОВ "Матадор" робіт вартістю 57 992 грн. 17 коп. (в т.ч. ПДВ - 9 665 грн. 36 коп.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

На підтвердження реальності здійснення спірної господарської операції позивачем до матеріалів справи надано копії акта виконаних робіт від 29 червня 2012 року №4414 (а.с. 45) та рахунка-фактури від 29 червня 2012 року №4414 (а.с. 46).

Дослідивши в судовому засіданні вказані копії акта виконаних робіт та рахунку-фактури, слідує, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто вони є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом в якості належного доказу у справі.

Оплату придбаних робіт позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Матадор", що підтверджується платіжними дорученнями від 31 липня 2012 року №438 (а.с. 51), від 27 листопада 2012 року №720 (а.с. 53) та копіями виписок установи банку про рух коштів на рахунку (а.с. 50, 52).

Вищевказані роботи ТОВ "Матадор" виконувалися за місцезнаходженням останнього, у зв'язку з чим позивачем за власний рахунок здійснено транспортування електронавантажувача з м. Кременчука Полтавської області до м. Дніпропетровська Дніпропетровської області та назад (а.с. 47-48).

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704; далі за текстом - Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем і контрагентом підтверджується також фактом подальшого використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності.

Таким чином, надаючи оцінку всім наявним в матеріалах справи договорам, податковим накладним, накладним, платіжним дорученням, товарно-транспортним накладним та іншим первинним документам, якими позивач доводе перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, досліджуючи їх, встановлює наявність обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару в господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаного позивачем товару, способу, порядку та стану розрахунків не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача акту про неможливість проведення зустрічної звірки.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2013р. по справі № 816/1485/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Водолажська Н.С. Філатов Ю.М.