Ухвала суду № 32057717, 19.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2013 р.Справа № 1570/6331/2012

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Південної митниці, заступника прокурора Одеської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства «Вестра» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

Приватне підприємство «Вестра» звернулося до суду з позовом до Південної митниці. Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому з урахуванням уточнень до позовних вимог просило визнати протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених ПП «Вестра» мита у сумі 1 479 910,99 грн. та податку на додану вартість у сумі 3 304 845.09 грн., які було зараховано до бюджету у загальній сумі 4 784 756,09 грн., стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Вестра» надмірно сплачені до бюджету мита у сумі 1 479 910,99 грн. та податку на додану вартість у сумі 3 304 845,09 грн., які було зараховано до бюджету у загальній сумі 4 784 756,09 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПП «Вестра» були укладені контракти № ВЕАА/12 з компанією «RANDLUX SALES INC» та № ВС-2012 з компанією «CORTDALE ENTERPRISES S.A.» (надалі Контракт 1 та Контракт 2). Згідно інвойсів, ПП «Вестра», на виконання умов Контрактів 1 та 2 були поставлені товари загальною фактурною вартістю 7 269 786,89 грн., що відображено у митних деклараціях. Однак, мито та ПДВ були сплачені з митної вартості, визначеної за резервним методом визначення митної вартості товару, а тому декларантом була здійснена переплата мита та ПДВ. Позивач вважає що визначення митної вартості товару за резервним методом є неправомірним, оскільки позивачем були надані митниці всі документи, які підтверджують правильність визначення митної вартості за першим методом, а саме: договори, інвойси, митні декларації, Таким чином позивач вважає, що у зв'язку зі збільшенням ціни (вартості) товару, державі через Південну митницю та Головне управління Державного казначейства України в Одеській області надмірно сплачені мито у сумі 1 479 910,99 грн. та ПДВ у сумі 3 304 845,09 грн., у загальній сумі 4 784 756,09 грн.

Представник Південної митниці позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні та підтримав заперечення проти позову у письмовому вигляді, які мотивовані тим, що оскаржувана бездіяльність з боку митного органу не мала місця, оскільки, як зазначає представник відповідача, заява ПП «Вестра» про повернення надмірно сплачених коштів від 18.10.2012 року № 183-10/2 надійшла на адресу Південної митниці 22.10.2012 року, при цьому з адміністративним позовом ПП «Вестра» звернулось вже 19.10.2012 року. Також представник відповідача пояснював, що заява про повернення надмірно сплаченого мита та ПДВ від 22.09.2012 року № 22-09/1, яка подана до матеріалів справи позивачем, на адресу Південної митниці не надходила. Також представник відповідача зазначив, що відсутні підстави для здійснення повернення на користь ПП «Вестра» надмірно сплачених до бюджету ПП «Вестра» коштів у загальній сумі 4 784 756,09 грн., оскільки ПП «Вестра» самостійно визначили митну вартість під час переміщення товарів через митний кордон України, яка зазначена у поданій ними декларації митної вартості. В ході проведення перевірки документів, поданих декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, та відомостей, які необхідні для здійснення митного контролю на етапі митної вартості було з'ясовано, що всі ВМД заповнені вірно згідно чинного законодавства, та митна вартість товару, зазначена у графі 45 ВМД, відповідає ціновій базі Державної митної служби України, тому посадовими особами Південної митниці ці ВМД були оформлені у митному відношенні. У зв'язку з тим, що митна вартість товарів була визначена декларантом ПГІ «Вестра» самостійно і Південна митниця погодилась з таким методом нарахування мита та ПДВ на підставі цих відомостей про митну вартість товару, тому підстави для повернення митних платежів ПП «Вестра» відсутні,

Представник Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи сповіщений належним чином, надав на адресу суду заперечення у письмовому вигляді, які мотивовані тим, що повернення зайво сплачених коштів здійснюється відповідним органом Державного казначейства України на підставі висновків митних органів, шляхом перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку про повернення та протягом п'яти днів від дати отримання висновку про повернення. Оскільки головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області висновок від Південної митниці про повернення з Державного бюджету України на користь ПП «Вестра» коштів надмірно сплаченого мита і ПДВ у загальній сумі 4 784 756,09 грн., не отримувало, тому не мало жодних правових підстав на здійснення операцій щодо повернення спірної грошової суми.

Представник прокуратури в судовому засіданні підтримав правову позицію митного органу, зазначивши, що підстави для визнання протиправною бездіяльності Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених до бюджету ПП «Вестра» коштів відсутні.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених ПП «Вестра» мита у сумі 1 479 910,99 грн. та податку на додану вартість у сумі 3 304 845,09 грн., які було зараховано до бюджету, у загальній сумі 4784756,09 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Вестра» надмірно сплачені до бюджету: мито у сумі 1 479 910,99 грн. та податку на додану вартість у сумі 3 304 845,09 грн., які було зараховано до бюджету у загальній сумі 4 784 756,09 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Вестра» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 178,19 грн. та витрати по оплаті судово-економічної експертизи у сумі 7 344 грн.

Не погодившись з таким рішенням Південна митниця, заступник прокурора Одеської області та Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області звернулися з апеляційними скаргами на вказану постанову, просять її скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову ПП «Вестра» у повному обсязі.

Апелянти вважають, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції про безпідставність застосування митним органом шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів.

Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області в своїй апеляційній скарзі, зокрема, посилається на Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами. Згідно до розділу ІІІ цього Порядку повернення здійснюється відповідним органом Державного казначейства України на підставі висновків митних органів, шляхом перерахування коштів з рахунку з обліку доходів Державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку про повернення та протягом п'яти днів від дати отримання висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету. Оскільки ГУДКС України в Одеській області висновок від Південної митниці про повернення з Державного бюджету України на користь ПП «Вестра» коштів надмірно сплаченого мита і ПДВ у загальній сумі 4 784 756,09 грн. не отримувало, тому і не мало жодних правових підстав на здійснення операції щодо повернення спірної грошової суми.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 16.02.2012 року між ПП «Вестра» (покупець) та компанією «RANDLUX SALES INC», Panama (продавець) укладено контракт № ВЕАА/12, відповідно до якого продавець зобов'язувався поставляти, а покупець приймати та сплачувати товар згідно специфікації поставки та інвойсів.

Згідно пунктів 3.1, 3.2 вказаного контракту оплата за товар здійснюється як у вигляді передоплати, так і можливе відстрочення платежу, оплата здійснюється в доларах США або Євро, згідно встановлених інвойсів. Пунктом 4.3 контракту передбачено, що умовами поставки є CIF Одеса, CIF Іллічівськ в редакції Інкотермс 2000.

14.06.2012 року між ПП «Вестра» (покупець) та компанією «CORTDALE ENTERPRISES S.A.», Panama (продавець) укладений контракт № ВС-2012, відповідно до п.п. 1.1 якого продавець зобов'язувався поставляти, а покупець приймати та сплачувати товар згідно специфікації поставки та інвойсів. Згідно пунктів 3.1, 3.2 контракту оплата за товар здійснюється як у вигляд передоплати так і можливе відстрочення платежу, оплата здійснюється в доларах США або Євро, згідно виставлених інвойсів. Згідно п. 4.4 умови поставки CIP, CIF, DDU, DAF, CPT кордон України в редакції Інкотермс 2000.

У специфікаціях до договору визначений перелік товарів, які були поставлені за контрактами від 16.02.2012 року та 14.02.2012 року.

На виконання умов вказаних контрактів компаніями «RANDLUX SALES INC», Panama та «CORTDALE ENTERPRISES S.A.», Panama було поставлено ПП «Вестра» товар загальною фактурною вартістю 7 269 786,89 грн., згідно відповідних інвойсів, скріплених печатками продавців.

Позивачем до Південної митниці були подані вантажні митні декларації, відповідно до яких задекларовані товари, поставлені ПП «Вестра» згідно відповідних інвойсів.

Фактурна вартість товарів згідно інвойсів (ціна договору) зазначена в деклараціях, у графі 22 та загальна фактурна вартість товарів згідно всіх декларацій склала 7 269 786,89 грн.

Південною митницею було в усній формі відмовлено у прийнятті митних декларацій, митному оформленні та пропуску товарів через митний кордон України, з посиланням на заниження митної вартості товару, що імпортується.

У зв'язку з цим ПП «Вестра» у графі 45 вантажних митних декларацій здійснило коригування митної вартості товару, що імпортується, за шостим (резервним) методом та зазначило митну вартість, вказану Південною митницею, внаслідок чого вартість товару склала 22 314 101,35 грн.

В результаті збільшення митної вартості товару збільшилася загальна сума сплаченого декларантом мита, яке склало 1 479 910,99 грн. та податку на додану вартість, сума якого склала 3 304 845,09 грн.

Вказані ВМД були прийняті Південною митницею до оформлення без зауважень та здійснено митне оформлення товару.

Позивачем було сплачено до бюджету мито у сумі 1 479 910,99 грн. та ПДВ у сумі 3 304 845,09 грн., про що свідчить відмітка Південної митниці на вантажних митних деклараціях.

22.09.2012 року ПП «Вестра» звернулось до Південної митниці із заявою № 22-09/1 про повернення надмірно сплаченого мита та ПДВ та спрямування вказаної заяви до Південної митниці, про що свідчить наявна в матеріалах справи квитанція Укрпошти № 411, однак на вказану заяву відповіді отримано не було.

18.10.2012 року ПП «Вестра» знову звернулось із заявою № 18-10/2 до Південної митниці про повернення надмірно сплачених коштів та у відповідь на цю заяву було отримано відповідь Південної митниці від 25.10.2012 оку №8/42-02/21663. У відповіді було зазначено, що декларантом ПП «Вестра» було самостійно заявлено до митного оформлення товари за митною вартістю визначеною декларантом, з використанням другорядного методу визначення митної вартості (резервного). За результатами контролю за правильністю визначення митної вартості Південною митницею прийнято рішення про можливість застосування митної вартості, заявленої декларантом, та здійснено митне оформлення за наданими ВМД.

У зв'язку з викладеним ПП «Вестра» звернулось до суду із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплачених ПП «Вестра» мита у сумі 1 479 910,99 грн. та податку на додану вартість у сумі 3 304 845,09 грн., які було зараховано до бюджету у загальній сумі 4 784 756,09 грн., стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Вестра» надмірно сплачені до бюджету мита у сумі 1 479 910,99 грн. та податку на додану вартість у сумі 3 304 845,09 грн., які було зараховано до бюджету у загальній сумі 4 784 756,09 грн.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Згідно положень ст. 265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до ст. 60, 69 Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операцій митного контролю, оформлення ат пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися у достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, був встановлений перелік документів для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, які декларант зобов'язаний подати. У разі необхідності для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати податкові документи.

У разі, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх надання, митну вартість визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження.

Як було встановлено, ПП «Вестра» були подані до митного органу всі необхідні документи для митного оформлення товару, у тому числі зовнішньоекономічний договір (контракт) та рахунки-фактури (інвойси), які підтверджували ціну товару відповідно ціни договору. Однак, у ВМД митна вартість товару визначена на підставі 6-го (резервного) методу визначення митної вартості, з якої позивачем сплачені мито та податок на додану вартість.

Представником Південної митниці не заперечувався той факт, що митні платежі ПП «Вестра» були сплачені з митної вартості товарів, визначеної за 6-м резервним методом визначення митної вартості товарів, вказуючи, що позивач самостійно визначив такий метод, а митний орган з цим погодився. Разом з тим представник Південної митниці не заперечував стосовно того, що будь-які додаткові документи для визначення митної вартості від позивача не вимагалися.

Південна митниця в своїй скарзі вказує на те, що митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим методом, ніж зазначено у поданій декларації, лише у випадку, якщо заявлена митна вартість є заниженою, а оскільки митницею не було встановлено такого заниження заявленої вартості задекларованого товару, то у митниці були відсутні повноваження щодо зобов'язання ПП «Вестра» визначити митну вартість іншим методом або самостійно розрахувати таку вартість.

Колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами апелянта виходячи з наступного.

Згідно вимог ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій). Кожний наступний метод застосовується тоді, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1-5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст. 273 МК України.

Статтею 266 МК України передбачено, що у разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог ст.ст. 268, 269 МК України за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог ст. 271 МК України, або обчислена відповідно до вимог ст. 272 Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі, якщо застосувати жодний із зазначених методів неможливо, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог ст. 273 МК України.

Тобто, резервний шостий метод може бути використано для визначення митної вартості товару тільки у разі неможливості використання 1-5 методів визначення його вартості за умови додержання процедури визначення митної вартості, встановленої ч. 3 ст. 273 МК України.

Відповідно до змісту вантажно-митних декларацій, на підставі яких митним органом було здійснено розмитнення товару, у них зазначені я фактурна (договірна) вартість товару, так і митна вартість товару на підставі резервного методу визначення митної вартості. При цьому, сторонами не заперечувався той факт, що у ПП «Вестра» наявні усі необхідні документи, що підтверджують фактурну вартість товару, у тому числі зовнішньоекономічні договори (контракти) та рахунки-фактури (інвойси), які надавалися митному органу під час митного оформлення товару.

У постанові Вищого адміністративного суду України від 19.01.2012 р. у справі №к-4577/09 була висловлена така позиція - відсутність вимоги митного органу про надання додаткових документів на підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару з наступним винесення картки відмови у митному оформленні товару, унеможливлює реалізацію права декларанта на доведення митному органу правильності визначення ним митної вартості товарів, зокрема, за першим методом. При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару митним органом повинен бути дотриманий порядок такого здійснення в частині як забезпечення реалізації права декларанта на доведення правильності заявленої ним митної вартості, так і проведення консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом визначення митної вартості товару.

Крім того, у рішенні від 26.03.2013 р. по справі за позовом «Варра Трейд» до Південної митниці Вищим адміністративним судом України вказано на те, що відповідно до положень МК України для застосування наступних за основним методів визначення митної вартості товарів має бути обґрунтована неможливість застосування першого методу. Безпідставним є застосування третього та шостого методів визначення митної вартості товарів за відсутності доказів та обґрунтування неможливості застосування першого, а потім кожного наступного.

Тобто, при наданні митному органу документів, в яких визначена митна вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) обов'язок доказування неможливості застосування цього методу та послідовного вибору методів визначення митної вартості товару покладається на суб'єкта владних повноважень.

Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного провадження, Південною митницею не було представлено жодного доказу неможливості застосування основного (першого) методу визначення митної вартості за ціною договору задекларованих позивачем товарів.

Ухвалою від 22.11.2012 року по даній справі була призначена та проведена судово-економічна експертиза. Згідно висновку експертизи № 100900 за матеріалами справи № 1570/6331/2012 від 26.03.2013 року нарахування митних платежів, нарахованих Південною митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку товару компанією «RANDLUX SALES INC», Panama на адресу ПП «Вестра» у відповідності до вимог Контракту у розмірі 7 030 782,3 грн. (у тому числі: мито у розмірі 2 139 968,38 грн., ПДВ у сумі 4 890 813,95 грн.), документально не обґрунтовані даними про вартість товару, що поставлявся, відображеного в наданих на дослідження інвойсах, специфікаціях та нормативно не обґрунтовані даними про митну вартість товару, відображену у графі 12 та 47 вантажних митних декларацій. Експертизою встановлено, що ПП «Вестра» зайво сплачені до Державного бюджету України митні платежі, нараховані Південною митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку компанією «RANDLUX SALES INC», Panama на адресу ПП «Вестра» у відповідності з умовами контракту у розмірі 4 784 756,08 грн. (у тому числі мито у розмірі 1 479 910,99 грн., ПДВ по митній вартості у розмірі 3 304 845,09 грн.).

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що при здійсненні митного оформлення товарів за вказаними митними деклараціями резервний шостий метод визначення митної вартості цих товарів був застосований з порушенням вимог, встановлених МК України, що призвело до надмірної сплати позивачем до бюджету мита та ПДВ.

Колегія суддів не приймає доводи апелянта - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, який посилається на Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20.07.2007 р. №611/147) та стверджує про неможливість повернення надмірно сплаченого ввізного мита та податку на додану вартість без наявності відповідного висновку митного органу.

Так, відповідно до п. 1 вищевказаного Порядку, його дія не поширюється на виконання судових рішень про повернення помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів. Такий порядок визначений Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим Постановою КМУ від 3.08.2011 року № 845.

Судова колегія вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційних скаргах про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідачі, які є суб'єктами владних повноважень, свою позицію суду не довели та не обґрунтували її.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційних скаргах доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Апеляційні скарги Південної митниці, заступника прокурора Одеської області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 19.06.2013 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький