Ухвала суду № 32057711, 25.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2013 р.Справа № 1570/4453/2012

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Зуєвої Л.Є.

судді - Яковлева Ю.В.

при секретарі - Кардашові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці Державної митної служби і прокуратури Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРРА ТРЕЙД» до головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області і Південної митниці Державної митної служби, за участю прокуратури Одеської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАРРА ТРЕЙД» звернулося до суду з позовом до головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області і Південної митниці Державної митної служби, за участю прокуратури Одеської області про визнання бездіяльності щодо повернення надміру сплачених податків та зобов'язання повернення 5776506,11 гривень надміру сплачених податків (з урахуванням змін).

Свої позовні вимоги ТОВ «ВАРРА ТРЕЙД» обґрунтувало незаконністю спірної бездіяльності.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року вищенаведений позов було задоволено. Визнано спірну бездіяльність протиправною. Зобов'язано головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області повернути позивачу 5776506,11 гривень надміру сплачених податків.

В апеляційних скаргах головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південна митниця Державної митної служби і Прокуратура Одеської області просять скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні даного позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 07 вересня 2009 року позивачем було укладено контракт № PRVT/2009 з компанією "PRIMECAR SALES INC" на придбання товарів.

Відповідно до вищенаведеного контракту позивачем було отримано товару загальною фактурною вартістю 6 924 725,39 гривень згідно інвойсів №37 від 23.10.2009р., №49 від 21.11.2009р., №47 від 21.11.2009р., №48 від 21.11.2009р., №61-1 від 11.12.2009р., №50 від 21.11.2009р., №57 від 21.11.2009р., №55 від 21.11.2009р., №56 від 21.11.2009р., №60 від 21.11.2009р., №30 від 11.10.2009р., №64 від 21.11.2009р., №65 від 21.11.2009р., №59 від 21.11.2009р., №36 від 16.10.2009р., №34/1 від 06.11.2009р., №78 від 01.12.2009р., №38-1 від 19.11.2009р., №39-1 від 19.11.2009р., №75 від 25.11.2009р., №71 від 25.11.2009р., №67 від 25.11.2009р., №70 від 25.11.2009р., №69 від 25.11.2009р., №72 від 25.11.2009р., №68 від 25.11.2009р., №58 від 21.11.2009р., №73 від 25.11.2009р., №63 від 21.11.2009р., №62 від 21.11.2009р, №41 від 30.10.2009р., №41 від 30.10.2009р., №77 від 01.12.2009р., №76 від 01.12.2009р., №79 від 01.12.2009р, №80 від 01.12.2009р., №81 від 01.12.1009р., №42 від 05.11.2009р., №44 від 06.11.2009р., №74 від 25.11.2009р., №66 від 25.11.2099р., №43 від06.11.2009р., №82 від 01.12.2009р.

Відповідно до статті 87 Митного кодексу України, декларантами можуть бути як підприємства, яким належать товари, так і уповноважені ними митні брокери. Декларант на підставі договору, згідно статті 88 МК України, виконує всі обов'язки та несе у повному обсязі відповідальність, передбачену МК України, тобто, він зобов'язаний: здійснити декларування товарів та транспортних засобів відповідно до порядку, встановленому МК України; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю та митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки та збори.

Позивачем до Південної регіональної митниці були підготовлені та подані вантажні митні декларації, відповідно до яких задекларовані товари, поставлені ТОВ «ВАРРА ТРЕЙД» згідно вищезазначених інвойсів: №50040025/2009/000223 від 24.12.2009р., №50040025/2009/000227 від 24.12.2009р., №50040025/2009/000226 від 24.12.2009р., №50040025/2009/000224 від 24.12.2009р., №50040025/2009/000225 від 24.12.2009р., №50040025/2009/000219 від 25.12.2009р., №50040025/2009/000228 від 28.12.2009р. №50040025/2009/000231 від 28.12.2009р., №50040025/2009/000229 від 28.12.2009р., №50040025/2009/000230 від 29.12.2009р., №50040025/2009/000233 від 30.12.2009р., №50040025/2009/000234 від 30.12.2009р., №50040025/2009/000235 від 30.12.2009р., №50040007/2010/000019 від 29.01.2010р., №50040007/2010/000003 від 29.01.2010р., №50040007/2010/000022 від 29.01.2010р., №50040007/2010/000021 від 29.01.2010р., №50040007/2010/000024 від 15.02.2010р., №50040007/2010/0000023 від 15.02.2010р., №50040007/2010/000431 від 11.02.2010р., №50040007/2010/000164 від 22.02.2010р., №50040007/2010/000763 від 22.02.2010р., №50040007/2010/001107 від 04.03.2010р., №50040007/2010/001106 від 04.03.2010р., №50040007/2010/001224 від 11.03.2010р., №50040007/2010/001254 від 15.03.2010р., №50040007/2010/000031 від 16.03.2010р., №50040007/2010/001302 від 17.03.2010р., №50040007/2010/000046 від 08.04.2010р., №50040007/2010/000047 від 08.04.2010р., №50040007/2010/001822 від 13.04.2010р., №50040007/2010/000055 від 26.04.2010р., №50040007/2010/000054 від 26.04.2010р., №50040007/2010/000059 від 30.04.2010р., №50040007/2010/000069 від 12.05.2010р., №50040007/2010/000068 від 12.05.2010р., №50060702/2010/002678 від 28.05.2010р., №50060702/2010/003089 від 22.06.2010р №50060702/2010/003109 від 24.06.2010р., №50060702/2010/003679 від 18.08.2010р, №50060702/2010/003598 від 12.08.2010р., №50060702/2010/003863 від 31.08.2010р.

Фактурна вартість товарів згідно інвойсів (ціна договору) зазначена в деклараціях (гр.22, 42), загальна фактурна вартість товарів в зазначених деклараціях склала 6 624 725,39 гривень. Проте митна вартість товарів визначена в цих декларації згідно шостого методу визначення митної вартості та склала 24 976 306,83 гривень.

В результаті збільшення вартості товару збільшено суму мита та ПДВ сплаченого ТОВ «ВАРРА-ТРЕЙД», внаслідок чого до бюджету через Південну митницю та ГУДКСУ в Одеській області сплачено надмірно грошові кошти в загальній сумі 5 776 506,11 грн.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що право позивача на оскарження не залежить від того чи сам він помилково зазначив код товарної номенклатури, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб та в межах закону. Такого висновку дійшов Верховний суд України при прийнятті постанови від 01.12.2009р. по справі за позовом ТОВ «Пластфарма» до Львівської митниці та Головного управління Державного казначейства у Львівській області про визнання нечинним митного оформлення товарів та зобов'язання вчинити дії, яка з урахуванням положень ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст.10 МК України, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

Згідно з п.15 ст.1 МК України, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів.

Статтею 40 МК України визначено, що митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України та передбачає виконання цими органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 265 МК України визначено, що митний орган здійснює також контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року затверджено Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження (чинний на момент виникнення спірних правовідносин). Зазначеним Порядком був встановлений перелік документів для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, які декларант зобов'язаний подати. У разі необхідності для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Відповідно п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх надання, митну вартість визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно законодавства.

Судом встановлено, що декларантом були подані до митниці необхідні для митного оформлення товару документии, що підтверджують вартість товару за першим методом (за ціною договору): зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунки-фактури (інвойси), ВМД, в яких зазначена фактурна (договірна) вартість товару (графа 22,42).

Як встановлено в судом першої інстанції та не заперечується сторонами, митні платежі позивачем були сплачені з митної вартості товарів, визначеної за шостим резервним методом визначення митної вартості товарів.

Колегія суддів не погоджується з доводами щодо відсутності у митного органу будь-яких обов'язків як суб'єкта владних повноважень у випадку самостійного визначення декларантом митної вартості за шостим резервним методом визначення митної вартості перевіряти правильність його застосування, з огляду на наступне.

Статтею 259 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 261 МК України, відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Частиною 1 статті. 262 МК України встановлено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ст. 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1-5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 267 МК України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу (Ч.3 ст. 266 МК України). У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Цією ж статтею передбачається, що у разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Таким чином, метод 6 (резервний) може бути використано для визначення митної вартості товару тільки в разі неможливості використання 1-5 методів визначення вартості за умови додержання процедури визначення митної вартості встановленої ч.3 цієї статті.

Відповідно ст. 273 МК України від 11.07.2002 року митна вартість, визначена за резервним (шостим) методом, не визначається на підставі довільної чи фіктивної вартості. Згідно зі ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30.10.1947 p., оцінка ввезеного товару для митних цілей має бути заснована на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна засновуватися на вартості товару вітчизняного виробництва чи на довільних чи фіктивних оцінках.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Верховний Суд України в своїх рішеннях при вирішенні питань у подібних спірних правовідносинах неодноразово визначав, що згідно норм МК України та підзаконних актів митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Так, Верховним Судом України (постанови від 20.04.2010 року №10/58, від 21.01.2011 року по справі №21-56а10, від 14.11.2011 року по справі №21-213а11, від 21.03.2012 року по справі за позовом ТОВ "ОНВІ" до Житомирської митниці) встановлено, що згідно норм МК України та підзаконних актів митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких зокрема належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Таким чином, при наданні митниці документів, в яких визначена митна вартість товару за першим основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) обов'язок доказування щодо неможливості застосування цього методу та послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів покладається на суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 8333 за матеріалами справи №1570/4453/2012 від 11 лютого 2013 року, оплата митних платежів ТОВ «ВАРРА-ТРЕЙД» за товаром, який був поставлений Компанією "PRIMECAR SALES INC" на адресу ТОВ «ВАРРА-ТРЕЙД» відповідно умов контракту в розмірі 7 992 418,22 грн., в т.ч. митна вартість в розмірі 2 497 630,71 грн., ПДВ в розмірі 5 494 787,51 грн. документально не обґрунтовані даними про вартість поставленого товару, відображеного у наданих на дослідження інвойсах і специфікаціях, та нормативно не обґрунтовані даними про митну вартість товару, відображеного в графах 12 і 47 ВМД. ТОВ «ВАРРА-ТРЕЙД» надмірно сплатило до Державного бюджету України митні платежі, нараховані Південною митницею при оформленні ВМД на поставку товарів Компанією "PRIMECAR SALES INC" в адресу ТОВ «ВАРРА-ТРЕЙД» у розмірі 5 776 506, 04 грн. (т.2 а.с.165-171).

Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Митний орган не надав жодного доказу та не обґрунтував правомірності митного оформлення товару позивача за його митною вартістю визначеною не за першим, а за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару, не довела здійснення митницею заходів щодо можливості застосування послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Відповідно до ст.4 МК України принципами митного регулювання, крім інших, є законність, гласність, прозорість та додержання прав та охороняємих законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

В своєму рішенні від 26.03.2013 року за позовом "Варра Трейд" до Південної митниці (К\800/10052/13, К\800/11330/13, К/800/13680/13) Вищий Адміністративний суд України зазначив, що відповідно до положень МК України для застосування наступних за основним методів визначення митної вартості товарів має бути обґрунтована неможливість застосування першого методу. Безпідставним є застосування третього та шостого методів визначення митної вартості товарів за відсутності доказів та обґрунтування неможливості застосування першого, а потім кожного наступного. Аналогічна правова позиція зазначена в рішенні Вищого Адміністративний суд України від 15.01.2013 року ( справа за позовом ТОВ "ГАЛІОН БЕСТ" до Південної митниці), від 02.08.2012 року (справа №К-40568/10 за позовом ТОВ "Толиман ЛТД" до Південної митниці).

В рішенні від 02.08.2012 року Вищий Адміністративний суд України зазначив, що право позивача на оскарження не залежить від того чи сам він помилково зазначив митну вартість товару, чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб, на підставі та в межах закону.

В рішенні від 12.03.2013р. по справі №К/9991/88303/11 Вищий Адміністративний суд України зазначив, що митні органи дійсно мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що митна вартість товару зазначена позивачем у вищенаведених ВМД за шостим (резервним) методом визначення митної вартості не відповідає вимогам законодавства щодо процедури визначення митної вартості товару, у зв'язку з чим позивач надмірно сплатив до бюджету мито та ПДВ, а Південна митниця діяла неправомірно, в порушення визначених Митним кодексом України прав і обов'язків митних органів щодо контролю за правильністю визначення митної вартості товару та процедури визначення митної вартості товарів.

В позасудовому порядку питання повернення вищенаведених надміру сплачених сум податків позивачу вирішено не було.

Відповідно до п. 4 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного Казначейства України від 20.07.2007 року №611/147 (далі Порядок №611/147), повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №618, загальний строк прийняття митним органом рішення про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів не повинен перевищувати одного місяця. У разі, коли цей строк недостатній для складання документа, у якому відображаються результати перевірки, такий строк (за письмовою згодою платника податків) може бути продовжений митним органом з урахуванням специфічних обставин кожного випадку, коли може бути здійснене повернення митних та інших платежів. За відсутністю підстав для повернення коштів у встановленому порядку готується та надсилається заявнику письмова обґрунтована відповідь.

Таким чином, колегія суддів вважає, бездіяльність Південної митниці щодо повернення позивачу надмірно сплаченого мита та податку на додану вартість відповідно до поданої ним заяви у зв'язку з митним оформленням товару позивача не за першим, а за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару, є неправомірною.

Отже, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці Державної митної служби і Прокуратури Одеської області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВАРРА ТРЕЙД» до головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області і Південної митниці Державної митної служби, за участю прокуратури Одеської області про визнання бездіяльності щодо повернення надміру сплачених податків та зобов'язання повернення 5776506,11 гривень надміру сплачених податків - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Л.Є. Зуєва/

/Ю.В. Яковлев/