Ухвала суду № 32054500, 05.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 р.Справа № 2-а-3869/10/1570

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Сапфір плюс 2005» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси (правонаступник - ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

21.07.2010 року ПП «Сапфір плюс 2005» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси (правонаступник - ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС), в якому просило скасувати податкові повідомлення - рішення №0000982301/0 від 26.03.2010 року, яким йому було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 34 227,05 грн. (т.б. за основним платежем - 26328,5 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7898,55грн.) та №0000992301/0 від 26.03.2010 року, яким йому було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 498,90 грн. (т.б. за основним платежем - 61,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 437,70 грн.).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначив, що спірні рішення були винесені на підставі акту перевірки №1659/412302/33933469 від 13.03.2010 року, висновки якого про порушення підприємством діючого на той час законодавства є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам, оскільки ніяких порушень законодавства підприємством допущено не було.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року позов ПП «Сапфір плюс 2005» задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ в Київському районі м.Одеси №0000982301/0 від 26.03.2010 року, яким ПП «Сапфір плюс 2005» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 34 227,05 грн. (за основним платежем - 26328,5 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7898,55грн.) та №0000992301/0 від 26.03.2010 року, яким ПП «Сапфір плюс 2005» визнане податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 498,90 грн. (за основним платежем - 61,20 грн., за штрафними (фінансовими санкціями - 437,70грн.).

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Київському районі м. Одеси 20.04.2011р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2011 року, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПП «Сапфір плюс 2005» у повному обсязі.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ПП «Сапфір плюс 2005» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради народних депутатів 29.11.2005р., свідоцтво серії АОО №269221, взято на податковий облік 05.12.2005 року, платник ПДВ з січня 17.01.2006 року.

В березні 2010 року співробітниками ДПІ здійснена планова виїзна перевірка ПП «Сапфір плюс 2005» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.12.2009р. валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.12.2009р., за результатами якої був складений Акт №1659/412302/33933469 від 13.03.2010 року (а.с.12-34).

Так, у висновку спірного Акту вказано, що перевіркою встановлені порушення підприємством позивача вимог п.5.1,5.9 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України №334/94-ВР, в результаті чого, занижено податок на прибуток на суму 26 328,5 грн., та п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 61,2 грн.

Зазначені вище висновки перевіряючих базуються на тому, що ПП «Сапфір плюс 2005», в порушення вказаних вище вимог Закону України №334/94-ВР, не була дотримана тотожність даних бухгалтерського та податкового обліків, що призвело до заниження валових витрат підприємства. Проведеною перевіркою декларацій з податку на прибуток, оборотно-сальдових відомостей, виписок з розрахункових рахунків, журналів-ордерів, встановлено заниження задекларованих показників у рядку 04.1 декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму 22 1548 грн., у тому числі: за 4 квартал 2008 року - на 220000 грн.; за 2 квартал 2009 року - на 1 548 грн.

Також, в цьому акті перевірки зазначено, що ПП «Сапфір плюс 2005» занизив задекларовані показники декларації з податку на прибуток за 1-ше півріччя 2009р. у рядку 01.2 "приріст балансової вартості запасів" у сумі 106 861 грн., а саме, за даними вказаної декларації рядок 01.2 складає 0 грн., а за даними перевірки 106 861 грн. Крім того, перевіркою встановлено, що ПП «Сапфір плюс 2005» отримало від ТОВ «Форт Ойл» відповідно до акту приймання-передачі від 19.06.2009р. №2755 бензин автомобільний на загальну суму 106 861 грн. Отримання вказаного товару відображено в червні 2009 року в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 203 (к-т 631 Д-т 203) у сумі 106 861 грн. Згідно оборотно-сальдової відомості по рах.203, по кредиту рахунку 203, відображено списання в червні 2009 року зазначеного товару у сумі 106 861 грн. В той же час в акті перевірки зазначено, що відповідно до наданих до перевірки документів встановлено, що в червні 2009 року його відвантаження іншим покупцям (замовникам) не відбувалось.

Перевіряючими також було зазначено, що ПП «Сапфір плюс 2005» неправильно визначена балансова вартість товарів на оптових складах і в порушення п.5.9 ст. 5 Закону України №334/94-ВР, занижено декларування показників у рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів» на суму 106861 грн. за 1 півріччя 2009р. Згідно акту перевірки вказані порушення призвели до заниження податку на прибуток у сумі 26 328,5 грн.

В подальшому, на підставі вказаного Акту перевірки №1659/412302/33933469 від 13.03.2010 року, уповноваженою особою ДПІ 26.03.2010 року були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000982301/0, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 34 227,05 грн. (т.б. за основним платежем - 26328,5 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7898,55грн.), та №0000992301/0, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 498 грн. (т.б. за основним платежем - 61,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 437,70грн.).

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих ним рішень, у зв'язку з чим, позовні вимоги є обґрунтованими.

Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх обґрунтованими та відповідаючими діючому на той час законодавству, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

П.п.2.3.4 п.2.3 розділу ІІ «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р.) передбачено, що не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Як слідує з п.5.1 ст.5 Закону України №334/94-ВР, валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. А згідно з пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також, п.5.9 ст.5 Закону України №334/94-ВР визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку і покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Так, як вбачається з матеріалів справи, у спірному акті перевірки вказано на неправильне визначення позивачем балансової вартості товарів на оптових складах, а саме - на заниження декларування показників у рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів» на суму 106861 грн. за 1 півріччя 2009 року, вартість бензину отриманого 19.06.2009 року.

Разом з тим, в цьому акті перевірки відсутні дані щодо дослідження перевіряючими співставлення перевищення чи зменшення балансової вартості запасів на кінець та на початок звітного періоду для визначення різниці, яка повинна включатися до складу валових доходів.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що в бухгалтерських документах згідно оборотно-сальдової відомості по рах.203, по кредиту рахунку 203, відображено списання в червні 2009 року зазначеного товару у сумі 106 861 грн., тобто в самому акті фактично не заперечується, що показники у рядку 01.2 Декларації «приріст балансової вартості запасів» відповідав бухгалтерському обліку. Між тим, вказане списання перевіряючими до уваги не приймається з посиланням на те, що відповідно до наданих до перевірки документів не встановлено відвантаження в червні 2009 року іншим покупцям (замовникам).

Відповідно до «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (затв. Наказом ДПА України №327 від 10.08.2005р., якій діяв на час виникнення спірних правовідносин), за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: - висвітлювати висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; - у разі виявлення розбіжностей чітко викладати зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; - зазначати первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; - у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому, до акту перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; -у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Проте, у спірному акті перевірки відносно позивача не зазначені первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, також не відображено наявності пояснень посадових осіб позивача під час перевірки або їх відмови від надання пояснень щодо наведених порушень, у тому числі підстав списання по бухгалтерському обліку товару у сумі 106 861 грн., наявності або відсутності на підприємстві первинних документів на підтвердження вказаних обставин.

Як видно з матеріалів справи, в судовому засіданні окружного суду представник відповідача по вказаним обставинам нічого конкретного не зазначив, не надав жодного належного доказу в підтвердження висновків акту перевірки, а також не висвітлив інших обставин нарахування підприємству податкового зобов'язання з податку на прибуток і податку на додану вартість, у тому числі, з яких саме первинних документів було встановлено заниження ПДВ на суму 61,20 грн. та нарахування штрафних санкцій. В судове ж засідання суду апеляційної інстанції представник податкового органу взагалі не прибув з невідомих підстав.

В силу п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до вимог пп.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», необхідними умовами для включення платником податку сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є плата таким платником цих сум та наявність у нього відповідних податкових накладних, оформлених належним чином.

Згідно з приписами п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Так, в акті перевірки зазначено, що підприємством в декларацію за січень 209 року було включено суму ПДВ у розмірі 142 грн. не підтверджену документально, а в декларацію за березень 2009 року з податкового кредиту у сумі 25 608,17 грн. відповідно до податкової накладної №139 від 31.03.2009 року включено лише 13 795,28 грн., тобто податковий кредит занижено на 1812,89 грн., таким чином за перевіряємий період податковий кредит занижено на 1 670,82 грн.

Також, перевіркою встановлені завищення обов'язків з ПДВ за червень, жовтень 2008 року, та його заниження за грудень 2008 року, січень - березень 2009 року, в результаті чого загальна сума заниження позивачем ПДВ складає 61,2 грн.

Однак, ні акт перевірки, ні додаток №7 до нього, не містить посилань на первинні документи, саме на підставі яких і були встановлені зазначені порушення.

Таким чином, за таких обставин, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає обгрунтованими доводи позивача щодо позбавлення його права спростувати висновки перевіряючих та довести невідповідність висновків акту наявним на підприємстві первинним документам, та відповідно довести неправомірность нарахування штрафних санкцій по ПДВ у сумі 437,70 грн., які нараховані ДПІ на підставі п.17.1.3 ст.17 Закону України №2181-Ш.

До того ж, ще слід зазначити, що згідно із приписами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, у відповідності до ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А згідно з ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, не було зроблено представниками ДПІ при розгляді даної справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Отже, за таких обставин, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті податковим органом неправомірно, необґрунтовано та без врахування усіх обставин для їх прийняття.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Таким чином, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко