Ухвала суду № 32054594, 05.06.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 р.Справа № 2-а-10566/10/1570

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Гончарук А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одесі на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліман» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси (правонаступник - ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

03.11.2010 року ТОВ «Ліман» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ДПІ у Київському районі м. Одеси (правонаступник - ДПІ у Київському районі м.Одеси Одеської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0010552301/1 від 20.09.2010 року про нарахування (визначення) товариству суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 108 478 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 21 562 грн. - за порушення вимог пп.4.1.6 п.4.1. ст.4, пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року позов ТОВ «Ліман» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси №0010552301/1 від 20.09.2010 року в частині визначення ТОВ «Ліман» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 104 856 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 119890 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Київському районі м. Одесі 17.01.2012 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального та матеріального права та просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 року, прийняти нову постанову, якою відмовити ТОВ «Ліман» у задоволенні позову повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «Ліман» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 04.08.1995 року за номером 22464585, знаходиться на обліку в ДПІ у Київському районі м.Одеси, та є платником податку на додану вартість.

В період з 16.06.2010 року по 29.07.2010 року співробітниками ДПІ було проведено планову виїзну комплексну документальну перевірку ТОВ «Ліман» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року.

Так, в ході цієї перевірки перевіряючими було встановлено порушення товариством вимог пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР та п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-ХІV, що виразилося у занижені податку на прибуток на загальну суму в розмірі 108 478 грн. (в тому числі - 3 квартал 2009 року в сумі 221 грн., 4 квартал 2009 року в сумі 334 грн. та 1 квартал 2010 року в сумі 108144 грн.).

Вказані висновки податкового органу були обґрунтовані тим, що у перевіряємому періоді підприємство позивача не віднесло до складу валового доходу кошти, безоплатно надані співробітниками ТОВ для придбання послуг, товарно-матеріальних цінностей та паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 419 421,25 грн., які пов'язані з господарською діяльністю товариству, що призвело до заниження валових доходів підприємства на зазначену суму, в тому числі у І кварталі 2010 року на суму 419 421,25 грн. Крім цього, в ході перевірки встановлено завищення ТОВ амортизаційних відрахувань за період з 01.01.2007 року по 31.03.2010 року у сумі 10713 грн.

За результатами цієї перевірки був складений акт від 03.08.2010 року №350/23-30/22464555 (т.1 а.с.19-41).

На підставі зазначеного акту перевірки, за вказані вище порушення уповноваженою особою ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення №0010552301/0 від 17.08.2010 року, яким товариству була нарахована сума податкового зобов'язання за основним платежем в розмірі 108 478 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 21751 грн., відповідно (т.6 а.с.22).

Не погодившись із зазначеним рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до керівника ДПІ.

За наслідками розгляду цієї скарги товариства, ДПІ прийнято рішення від 14.09.2010 року №25296/25-007, в якому зазначено, що за висновками акту перевірки від 03.08.2010 року №350/23-30/22464555 було помилково зазначено заниження ТОВ податку на прибуток в розмірі 108 478 грн., і фактична сума заниження податку на прибуток складає 107534 грн. (в тому числі - 3 квартал 2009 року в сумі 221 грн., 4 квартал 2009 року в сумі 113 грн. та 1 квартал 2010 року в сумі 107200 грн.), а також частково скасовано рішення ДПІ №0010552301/0 від 17.08.2010 року в частині донарахування ТОВ податку на прибуток у сумі 944 грн. та в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 189 грн. В іншій частині рішення №0010552301/0 від 17.08.2010 року залишено без змін, а скарга ТОВ без задоволення (т.1 а.с.10-12, т.6 а.с.22).

На підставі наслідків розгляду вказаної скарги, начальник ДПІ прийняв рішення №0010552301/1 від 20.09.2010 року, яким підприємству позивача була нарахована сума податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 129 096 грн., в тому числі за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями, т.б. в розмірі 107 534 грн. та в розмірі 21 562 грн., відповідно, яке залишено без змін рішенням ДПА в Одеській області від 18.10.2010 року №378971/10/25-0007 (т.1 а.с.9, 13, т.6 а.с.23).

Не погодившись із зазначеним вище рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до окружного суду.

Вирішуючи справу по суті та приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було прийнято податковою інспекцією неправомірно та не у відповідності до чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до приписів п.п.1.32 п.1.3 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.4.1 ст.4 цього ж Закону, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

А відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 даного Закону, валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з п.7.11 ст.7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у ч.4 ст.3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу»; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена п.7.2 ст.7 або ст.10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому, валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів; сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому п.12.2 цього Закону; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з п.п.12.3,12.4 цього Закону; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду; сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну); сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.

Згідно п.п.1.22.1 п.1.22 вищевказаного Закону, безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки НБУ, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

А у відповідності до п.1.22 цього Закону, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Таким чином, з системного аналізу вказаних вище норм діючого на той час законодавства вбачається, що до складу валових доходів платника податку включаються безповоротна фінансова допомога, отримана ним за відповідними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів, а також поворотна фінансова допомога, отримана таким платником за відповідними договорами на визначений строк.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача встановлено, що у перевіряємому періоді підприємством позивача витрачалися власні кошти на отримання послуг, придбання товарно-матеріальних цінностей та паливно-мастильних матеріалів, для організації господарської діяльності товариства.

При чому, вказані кошти витрачалися працівниками підприємства за дорученням керівництва товариства, що оформлювалося відповідними розпорядженнями та звітами про використання коштів (т.2-т.5 а.с.1-251).

Відповідно до вимог ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 року, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.2 цієї ж статті, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

А згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», зобов'язання -заборгованість підприємства, що виникла в результаті минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 31.03.2010 року у ТОВ «Лиман» по субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» кредиторська заборгованість (зобов'язання) по підзвітним особам складає суму в розмірі 419 421,25 грн.

З урахуванням зазначеного, судова колегія приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що витрачені працівниками за дорученням ТОВ кошти на організацію його господарської діяльності не можуть вважатися ні як безоплатно отримана товариством фінансова допомога (як визначено ДПІ за наслідками спірної перевірки (т.1 а.с.23)), ні як поворотна фінансова допомога, отримана ТОВ за відповідними договорами на визначений цими договорами строк.

Таким чином, викладені в спірному акті перевірки висновки ДПІ про порушення ТОВ «Лиман» вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо не включення позивачем до складу валового доходу безоплатно отриманих від працівників коштів в сумі 419 421,25 грн. (т.б. заборгованість перед працівниками на час проведення перевірки), не ґрунтуються на нормах права та є помилковими.

Отже, за таких обставин та оцінивши надані сторонами докази, судова колегія, як і окружний суд, приходить до висновку про те, що приймаючи спірне рішення, відповідач діяв не на підставі Конституції та законів України, не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим, позовні вимоги ТОВ «Лиман» щодо скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0010552301/1 від 20.09.2010 року дійсно підлягає частковому задоволенню шляхом його скасування в частині визначення підприємству суми податкового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у розмірі 104 856 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 19 890 грн.

Доводи ж відповідача про те, що позивач, в порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не відніс до свого валового доходу витрачені за його дорученням працівниками підприємства на організацію його господарської діяльності кошти і тим самим занизив суму валового доходу за перший квартал 2010 року в сумі 419 421,25 грн., апеляційний суд також вважає необгрунтованими, оскільки ці доводи повністю спростовуються наведеними вище в даному судовому рішенні суду доказами.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що цілком погоджується з рішенням суду 1-ї інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині скасування спірного рішення щодо визначення товариству суми податного зобов'язання на загальну суму 4 350 грн. (т.б. у зв'язку з завищенням позивачем амортизаційних відрахувань за період з 01.01.2007 року по 31.03.2010 року у сумі 10 713 грн.), оскільки зазначена сума фактично була визнана позивачем, реально сплачена до державного бюджету, а також, в зв'язку із тим, що рішення в цій частині не було оскаржено позивачем.

Згідно із ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Але, при цьому, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в свою чергу, не було зроблено представником відповідача в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про те, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, відповідно до ст.200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одесі - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко