Ухвала суду № 32054353, 20.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3455/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2013 р. у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Платинум банк» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «КУА» Прімколект-капітал» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Платинум банк» з питань правильності відображення в податковому обліку операцій з відступлення/придбання права вимоги боргу третьої особи, або виконання боржником (факторингу) та страхових резервів за такими операціями за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р. За результатами якої складено акт перевірки від 25.02.2013р. №222/43-20/33308489.

В акті перевірки зазначено наступні порушення вимог законодавства: п.138.1. ст.138 та п.153.5 ст.153 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, в частині заниження об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 6 395 890,30 грн., в тому числі по періодах: 1 квартал 2012 року - 6 395 890,30 грн. півріччя 2012 року - 6 395 890,30 грн. III квартали 2012 року - 6 395 890,30 грн.; п.п. 162.1.1 п.162.1 ст.162, п.п.164.2.18 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1, п.168.4 ст.168, абз. «а» п. 171.2 ст.171, ст.176 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI, із змінами та доповненнями, Банком не нараховано, не утримано та не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб за І квартал 2012 року на суму 4 002 574,26 грн.

На підставі Акту перевірки Податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.03.2013 р. №0000154320, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток банківських операцій в сумі 7 994 862,88 грн., з них за основним платежем в сумі 6 395 890,30 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1 598 972,58 грн. та податкове повідомлення-рішення від 07.03.2013 р. №0000164320, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 003 217,83 грн., з них за основним платежем в сумі 4 002 574,26 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 1 000 643,57 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив зазначені вище податкові повідомлення-рішення визнати нечинними та їх скасувати.

В основу обґрунтування свого рішення про задоволення позовних вимог, Окружний адміністративний суд м. Києва посилався на те, що позивачем надано суду переконливі докази того, що договір був укладено з метою настання реальних обставин, а тому висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права, що потягло за собою помилкове твердження проте, що Позивачем було не сплачено до бюджету податок з доходів фізичних осіб за І квартал 2012 року.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між позивачем (Клієнт), з одного боку та ТОВ «Компанія з управління активів «Прімоколект-Капітал» (Покупець), з іншого боку, було укладено Договір про відступлення права вимоги №20120228-Г від 28.02.2012 р. (надалі по тексту Договір №20120228-Г).

У відповідності до п. 1.1 Договору №20120228-Г, на умовах, встановлених цим Договором, Клієнт передає (відступає) Покупцю за плату (Ціна продажу), а Покупець приймає належні Клієнтові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників зазначених в Реєстрі Заборгованостей (Додаток №1), в розмірі Заборгованості. Сторони погодили, що до Покупця переходять всі права, які належали Клієнту за Кредитним договором.

Згідно п. 2.2. - 2.4. вищезазначеного Договору, Банк заявляє, що уповноважений орган Банку надав згоду на відступлення Покупцю Прав Вимоги до Боржників. Банк заявляє, що крім рішення, вказаного в п.п.2.2. Договору, для укладення та виконання даного Договору не вимагається жодних погоджень чи інших дій його органів. Окрім цього, Банк заявляє, що для укладення та виконання Договору не вимагається жодних дозволів чи погоджень органів державної влади чи третіх осіб. Банк заявляє, що укладенням та виконанням Договору Банком не порушуються права третіх осіб, зокрема Боржників.

Відповідно до п. 5.2 №20120228-Г, Перехід від Клієнта до Покупця Прав Вимоги по даному Портфелю Заборгованості відбувається в момент підписання Акта прийому-передачі такого Реєстру Заборгованостей (з одночасною передачею Реєстру Заборгованостей в електронному вигляді), після чого Покупець стає Кредитором по відношенню до Боржників стосовно відповідної Заборгованості та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами Акт прийому-передачі Реєстру Заборгованостей підтверджує факт переходу від Клієнта до Покупця відповідних Прав Вимоги та є невід'ємною частиною цього Договору.

У відповідності до ст.512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру, положення ЦК України про відступлення права вимоги застосовуються до договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 656 ЦК України).

На підставі вищезазначених норм цивільного законодавства позивачем було укладено з ТОВ «Компанія з управління активів «Прімоколект-Капітал» (далі-контрагент) договір про відступлення права вимоги №20120228-Г від 28.02.2012 р.

Одним з випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за умовами якого одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, як вбачається зі змісту ст.ст. 512, 656, 1077 ЦК України, законодавцем, для регулювання відносин в цивільному праві, розмежовуються правочини, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: договори факторингу та правочини з відступлення права вимоги.

При цьому, однією з відмінних ознак факторингу від інших правочинів з відступлення права вимоги, є передача грошових коштів в розпорядження за плату, тобто взамін права вимоги клієнт отримує послугу, що полягає в передачі грошових коштів у розпорядження на певний час, з обов'язком повернення цих коштів та оплати часу користування ними.

З аналізу вищезазначених норм, Суд приходить до висновку, що між позивачем та контрагентом фактично було укладено договір купівлі-продажу права вимоги, а не договір факторингу, як стверджує відповідач.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що досліджуючи правомірність формування валових витрат за наслідками виконання Договору, суд першої інстанції зауважив, що Позивачем належним чином необхідними первинними документами підтверджено склад валових витрат за Договором, а також не допущено порушень при зменшенні суми податкового зобов'язання з податку на прибуток.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Питання оподаткування операцій з відступлення права вимоги у Податковому кодексі законодавець відніс до статті 153 «Оподаткування операцій особливого виду».

Згідно п. 153.5 ст. 153 ПК України з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.

При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.

Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.

Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.

Тобто, правовідносини щодо оподаткування відступлення права вимоги та факторингу регулюються ПК України однакового. При цьому аналогічну позицію підтримує і ДПС України у листах від 11.06.2012 року №9765/6/15-1415 та від 05.12.2012 року №10784/0/71-12/22-1117.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписи ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здіснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи, що наявними у матеріалах справи копіями первинних документів підтверджується факт здійснення господарської операції за укладеним між ПАТ «Платинум банк» та «КУА» Прімколект-капітал» Договором, а також належне відображення Позивачем останньої у бухгалтерському та податковому обліку, колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування валових витрат за вказаним правочином.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача зарахувати ПАТ «Платинум Банк» суму сплаченого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5 003 217,83 грн., а також суму сплаченого податку на прибуток банківських організацій у розмірі 7 994 862,88 грн. в рахунок майбутніх податкових платежів в розмірі 12 998 080,71 грн., з мотивів зазначених в судовому рішенні.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, зібраними по справі доказами та нормами чинного законодавства, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваної постанови.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 квітня 2013 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 25.06.2013 року.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.