Постанова № 32054355, 20.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/300/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський Р.В.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Кейтерінг» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Кейтерінг» до Бориспільської об'єднаної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу №56 від 27.08.2012 року Бориспільською ОДПІ згідно із п.п. 201.4 п.20.1 ст. 20, п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Роял Кейтерінг» з питань підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ «ГМФ», ТОВ «Компанія Авертус» та ТОВ «Астана К» їх реальності та повноти відображення в обліку за період квітень - червень 2011 р.

За результатами перевірки складено Акт перевірки в якому виявлені порушення ч. 5 ст. 203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Роял Кейтерінг» при отримані товарів від ТОВ «ГМФ», ТОВ «Компанія Авертус» та ТОВ «Астана К»; ст. 198.6 ПК України в зв'язку з чим завищено податковий кредит на суму 148 151,65 грн. за період липень 2011 р., задекларованого за рахунок ТОВ «ГМФ» ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Астана К»; п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в зв'язку з чим занижено суму податку на прибуток у розмірі 170374,39 грн. за ІІ квартал 2011 р.

На підставі Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 13.09.2012 року №0019682220, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 148151,65 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 13.09.2012 р. №0019692220, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 170374,39 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся із адміністративним позовом до суду, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що господарські відносини між ТОВ «Роял Кейтерінг» та ТОВ «ГМФ», ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Астана К» носять фіктивний характер, і є безтоварними, відповідно оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем винесено правомірно, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Доказом того, що в структурі активів та власному капіталі позивача та його контрагента виникли зміни є наступне.

Так, предметом господарської діяльності Позивача є приготування хлібобулочних, кондитерських виробів та сандвічів. Для випікання хлібобулочних та кондитерських/ виробів на підприємстві застосовують пергамент (щоб вироби не прилипали до пекарських листів). Для транспортування на виробництві застосовують підпергамент, якій укладають на дно картонних коробів різного розміру (розмір коробів залежить від виду виробу та кількості в упаковці).

Як свідчать матеріали справи, позивач мав господарські взаємовідносини з контрагентами ТОВ «ГМФ» ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Астана К» з приводу постачання паперу для випікання, пергаменту, коробів картонних та миючих засобів.

Отже, придбання у підприємств-постачальників вищезазначеної продукції, безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю Позивача. Крім того, виробництво Позивача відноситься до промислового виробництва, яке потребує дотримання санітарних норм і правил. Виходячи з вищенаведеного, підприємству необхідно закуповувати значну кількість миючих засобів, в тому числі і для спецодягу, чим і обумовлено придбання у підприємств-постачальників гігієнічних засобів і засобів для миття.

Проте, суд першої інстанції прийшов до висновку, що господарські відносини між позивачем та його контрагентами є фіктивними, оскільки, як встановлено податковим органом, контрагенти позивача не мають складських приміщень, відсутні виробничі активи, засоби транспортування, та крім того, позивачем не надано договорів поставки продукції.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду, оскільки реальність здійснення господарських відносин підтверджується іншими первинними документами.

Так, матеріали справи містять, оформлені належним чином видаткові накладні, відповідно до яких ТОВ «Компанія Авертус» та ТОВ «ГМФ» поставляли позивачу короби картонні, упаковки для тістечок, гофроящики, папір для випікання, підпергамент та інше.

Крім того, відповідно до видаткових накладних, ТОВ «Астана К» поставляла позивачу чистячи засоби, засоби для видалення стійких забруднень, засоби для застосування на нержавіючих поверхнях, серветки для прибирання, мішки для сміття та ін.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, передбачено тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом 18 Порядку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 30.05.1997р. № 165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» так і пунктом 16 Порядку, затвердженого наказом від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення» передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Наряду з цим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Використання вказаної продукції підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином оформленими первинними документами, а саме: рахунками-фактури, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, фінансовими звітами, та належними чином відображені в бухгалтерському обліку позивача.

Крім того, колегія суддів наголошує, що на момент здійснення господарських операцій та на момент складання податкових накладних підприємства-постачальники, зазначені в Акті, були зареєстровані як платники податку на додану вартість і внесені до реєстру платників податку на додану вартість, ці підприємства не були ліквідовані, що підтверджується самим Актом перевірки. Також, підприємства-постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Про те, що у контрагентів підприємства на момент здійснення фінансових операцій було чинне свідоцтво ПДВ, та воно знаходилося у реєстрі платників ПДВ, відповідач не заперечує.

Позивач має належним чином оформлені податкові накладні, отже ним було правомірно віднесено до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся, податок на додану вартість, сплачений у вартості придбаних товарів. Таким чином, податкові накладні, які були видані підприємствами-постачальниками, виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку на додану вартість і підстав вважати їх недійсними немає.

Якщо віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку, дії платника податку є правомірними.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що згідно листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та Постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 3060678) не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до помилкового рішення, оскільки позивачем, як суб'єктом господарської діяльності, доведено реальність господарських відносин з ТОВ «ГМФ» ТОВ «Компанія Авертус», ТОВ «Астана К», та надано належним чином сформовані первинні документи.

Зважаючи на викладене та враховуючи наявні у справі докази та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про протиправність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, а відповідно таке рішення підлягає скасуванню.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

В свою чергу, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Кейтерінг» - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 березня 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення рішення від 13.09.2012 року №0019682220 на суму 148151,65 грн. та №0019692220 на суму 170 374, 39 грн., прийняті Бориспільською об'єднаною державною податковою інспекцією у Київській області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст постанови виготовлений 25.06.2013 року.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.