Ухвала суду № 32054183, 12.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" червня 2013 р. м. Київ К/800/20511/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О., Костенка М. І. за участю секретаря судового засідання Стоцького О.І.

та представників сторін: позивача - Чуєва С.В.

відповідача - Мисливого І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг»

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 20.11.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 р.

у справі № 2а-14988/11/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг» (далі - позивач, ТОВ «Юг-Контракт») звернулось до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.10.2011 р. № 0002082201.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2012 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 р., у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач у судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ФК Факторинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки 21.09.2011 р. № 139/2201/34532977 та встановлено порушення: пп.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон), чим завищено суму витрат від операцій з векселями за 1 квартал 2009 р. на 16 000 000 грн.; пп.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону, чим завищено суму доходів від операцій з векселями за 1 квартал 2009 р. на 44 294 300 грн.; пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону, чим занижено податок на прибуток підприємств за 1 квартал 2009 р. на суму 4 000 000 грн.

На підставі зазначеного акту відповідач 10.10.2011 р. прийняв спірне податкове повідомлення-рішення № 0002082201, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 5 000 000 грн., з яких 4 000 000 грн. - основний платіж та 1 000 000 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позовних вимоги виходили з того, що кошти, отримані за договорами купівлі-продажу векселів, емітованих ТОВ «ФК Факторинг», є безповоротною фінансовою допомогою, яка є об'єктом оподаткування податком на прибуток.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів з огляду на наступне.

Як встановлено судами і підтверджено матеріалами справи, ТОВ «ФК Факторинг» на підставі договору купівлі-продажу векселів № Б-09-171/1 від 26.03.2009 р. продало ТОВ «Агробізнес» простий вексель АА 1833970 від 19.12.2008 р., виданий ТОВ «Хімічні технології», за ціною 44 294 300 грн. Грошові кошти за проданий вексель позивач отримав від ТОВ «Агробізнес» в повному обсязі.

Висновок податкового органу про те, що за договором № Б-09-171/1 від 26.03.2009 р. ТОВ «ФК Факторинг» фактично отримало безповоротну фінансову допомогу ґрунтується на тому, що предметом купівлі-продажу був документ, який не є простим векселем та не створює для сторін правових наслідків.

У відповідності до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні» вексель підписується від імені юридичних осіб власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою.

Судами встановлено, що простий вексель АА 1833970 від 19.12.2008 р., не містить підпису бухгалтера, хоча під час розслідування кримінальної справи № 80-0264 співробітниками СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було встановлено, що в ТОВ «Хімічні технології» була посада головного бухгалтера, яку займав Ройко В.І.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що вексель АА 1833970 від 19.12.2008 р. не має одного з обов'язкових реквізитів векселя, а, отже, не має сили простого векселя, тому кошти в розмірі 44 294 300 грн. фактично були передані позивачу як безповоротна фінансова допомога.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин, валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач занизив валовий дохід на 44 294 300 грн., що, в свою чергу, призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на 4 000 000 грн.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено відповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення від 10.10.2011 р. № 0002082201, у задоволенні вимог було обґрунтовано відмовлено.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Факторинг» - залишити без задоволення.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 20.11.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 р. у справі № 2а-14988/11/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис І. В. Приходько Судді підпис І. О. Бухтіярова Помічник суддідя підпис М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська