Ухвала суду № 32054165, 26.06.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2013 р. м. Київ К/800/16556/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого суддів при секретарі за участю представника позивача: представників відповідача:Зайця В.С. (суддя-доповідач), Леонтович К.Г., Логвиненка А.О., Петриченко Ю.П. Чабан О.В., Майданика О.О., Дусановського С.К.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської регіональної митниці на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тева Україна» (надалі - ТОВ «Тева Україна») пред'явило позов до Київської регіональної митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Київської регіональної митниці від 11 жовтня 2012 року № 221.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року апеляційну скаргу позивача задоволено, а рішення суду першої інстанції скасовано.

Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Київської регіональної митниці № 221 від 11 жовтня 2012 року.

Не погоджуючись із прийнятим рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Київська регіональна митниця, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Встановлено, що Київською регіональною митницею проведено невиїзну документальну перевірку дотримання ТОВ «Тева Україна» законодавства України з питань державної митної справи при декларуванні препарату «Ехінацея - Ратіофарм» за кодом 3004 90 19 00 згідно із УКТЗЕД за період із 28 січня по 06 грудня 2011 року.

За результатами перевірки 18 вересня 2012 року відповідачем складено акт № н/55/12/100000000/34770471, згідно з висновками якого при проведенні митного оформлення «Ехінацея-Ратіофарм» позивачем невірно визначено код УКТЗЕД препарату та невірно визначено їх у графах 33 вантажних митних декларацій наведених у додатку 1, що призвело до порушення позивачем Закону України «Про Митний тариф України» від 05 квітня 2001 року та до заниження податкового зобов'язання позивача по сплаті ввізного мита на суму 150249,44 грн.

11 жовтня 2012 року відповідачем прийнято рішення за формою «Р» №221, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на митну територію України суб'єктами господарювання» у розмірі 150249,44 грн. за основним платежем та у розмірі 3,00 грн. за штрафними санкціями.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на положення статті 69 Митного Кодексу України (надалі - МК України), згідно з якою незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленному законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до абзацу 2 статті 25 Закону України «Про Єдиний митний тариф» (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), мито не сплачене у строки, на які було надано відстрочку та розстрочку сплати, а так само не сплачене в результаті інших дій, що спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України у безспірному порядку.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до висновку, що митний орган, виносячи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11 жовтня 2012 року № 221, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд апеляційної інстанції не погодився із висновками суду першої інстанції, зазначивши, що за змістом статті 313 МК України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, є виключно компетенцією митних органів.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщаються через митний кордон України», затвердженого наказом Державної митної служби України № 667 від 07 серпня 2007 року, контроль правильності класифікації товарів, заявлених декларантом до митного оформлення, здійснюється посадовими особами митного органу, що мають доступ до необхідних баз даних та інформації, що використовується для виконання покладених завдань.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що митний орган, приймаючи ВМД, відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), а тому в подальшому він не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару, в тому числі і з посиланням на проведену документальну перевірку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з правовою позицією суду апеляційної інстанції та зазначає наступне.

Згідно з положеннями пункту 6 статті 11, пунктів 19, 35 статті 1 МК України, митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання: здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення.

Відповідно до пункту 35 статті 1 МК України, пропуск товарів в транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур.

Виходячи із змісту статті 75 МК України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Згідно з частиною 4 статті 86 МК України з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

За змістом статті 313 Митного Кодексу України класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в Українській класифікації товарів, зовнішньоекономічної діяльності, є виключно компетенцією митних органів.

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщаються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби України № 667 від 07 серпня 2007 року, контроль правильності класифікації товарів, заявлених декларантом до митного оформлення, здійснюється посадовими особами митного органу, що мають доступ до необхідних баз даних та інформації, що використовується для виконання покладених завдань.

Також, зазначеним Порядком визначено, що рішення про визначення коду товару приймається посадовими особами митного органу, а саме ВНКТ (ВКМВН) на підставі встановлених характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару згідно з вимогами УКТЗЕД, у разі, якщо за результатами розгляду запиту з питань класифікації товару буде встановлено, що опис товару, зазначений у графі 31 ВМД не відповідає опису товару в наданих до розгляду документах і коду товару згідно з УКТЗЕД.

З матеріалів справи вбачається, що позивач під час митного оформлення належним чином виконав зі свого боку всі передбачені митним законодавством вимоги, зокрема надав всі документи на підтвердження заявлених в ВМД ВМД №№ 100130001/2011/379052 від 02 лютого 2011 року, 100130001/2011/379191 від 28 березня 2011 року, 100130001/2011/379212 від 29 березня 2011 року відомостей.

В ході перевірки товаросупровідних документів у митного органу не виникло жодних зауважень щодо правильності та достовірності задекларованих позивачем відомостей, відповідач відніс товар «Ехінацея-Ратіофарм» до коду 3004 90 19 00 УКТЗЕД (ставка ввізного мита « 0»), проставивши на ВМД відбитки штампу «Під митним контролем» та пропустив товар на митну територію України.

Відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року (чинного на час виникнення спірних відносин), якщо сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми в порядку, встановленому зазначеним Законом.

Згідно із положеннями статті 69 МК України незалежно від закінчення операцій митного оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватись, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено на митні органи.

Як вбачається з матеріалів справи обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України у цій справі не встановлено і в судових рішеннях не наведено.

Оскільки митний орган, приймаючи ВМД, здійснив всі необхідні дії, у встановленому законом порядку відніс товар до певного коду товарної номенклатури та пропустив товар на митну територію України, колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що в подальшому він не мав підстав для прийняття відносно позивача податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки щодо класифікації товару.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного суду України від 05 березня 2013 року у справі за позовом приватної фірми «Аспія» до Харківської митниці Державної митної служби України про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухвалені судового рішення чи вчиненні процесуальних дій, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: