Рішення № 32050027, 19.06.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22-ц/790/3526/13

Справа № 2011/13108/12 Головуючий 1 -ї

Категорія: "право власності" інстанції: Хайкін В.М.

Доповідач: Бурлака І. В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«17» червня 2013 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

при секретарі: Гопко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про виділ частки майна, що є спільною сумісною власністю, усунення перешкод у здійсненні права користування квартирою та зустрічним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Спецбуд - 3» до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Харківської міської ради про визнання права власності, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_4. В обгрунтування своїх вимог посилалася на те, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.03.1999 року їй та відповідачу на праві спільної сумісної власності належить однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1. Оскільки вона бажала розпорядитися своєю часткою в зазначеній квартирі, а відповідач чинив перешкоди в користуванні спірною квартирою, а саме відібрав у неї ключі від вхідної двері, добровільно не пускає її до спірної квартири, просила визначити за нею її частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 в розмірі ? частки та визнати за нею право власності на ? частку спірної квартири, усунути перешкоди у здійсненні права користування спірною квартирою шляхом вселення ОСОБА_2 в спірну квартиру та зобов'язати ОСОБА_4 не чинити їй перешкод в доступі до спірної квартири

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.01.2013 року долучено до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - Акціонерне товариство «Спецбуд - 3» та об'єднано в одне провадження обидва позови.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - Акціонерне товариство «Спецбуд - 3» позов не визнав, подав зустрічний позов, який в подальшому уточнив, посилався на те, що спірна квартира з 28.12.1995 року являється їх власністю на підставі договору купівлі - продажу, яку він придбав у ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_7, яка належала їм на праві власності на підставі свідоцтва від 17.11.1995 року. В подальшому спірна квартира надавалася їм для спільного проживання, оскільки ОСОБА_4 знаходився з ними в трудових відносинах. Просив визнати приватизацію спірної квартири, розпорядження органу приватизації Харківської міської ради № 17375 від 05.03.1999 року про передачу у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_4 спірної квартири, свідоцтво про право власності на квартиру, видане ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виконавчим комітетом Харківської міської ради від 05.03.1999 року недійсними та визнати за ним право власності на спірну квартиру, в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовити, судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 04.02.2013 року долучено до участі у справі співвідповідача - Харківську міську раду.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.04.2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено; позов ТДВ «Спецбуд-3» - задоволено; визнано приватизацію квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, розпорядження органу приватизації Харківської міської ради № 17375 від 05.03.1999 року про передачу у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_4 спірної квартири, свідоцтво про право власності на квартиру, видане ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виконавчим комітетом Харківської міської ради від 05.03.1999 року недійсними; визнано за ТДВ «Спецбуд-3» право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; стягнуто в дольовому порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_4, Харківської міської ради на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Спецбуд-3» витрати по сплаті судового збору в сумі по 333,35 грн. з кожного.

З таким рішенням суду ОСОБА_2 не погодилася та через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду - скасувати, задовольнити її позов, в задоволенні зустрічного позову - відмовити. При цьому посилалася на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального і процесуального права. Вважала, що суд не надав належної оцінки всім доказам у справі і як доводи апеляційної скарги виклала позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Спецбуд-3» необхідно відхилити, рішення суду - залишити без змін з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 та задовольняючи позов Товариства з додатковою відповідальністю «Спецбуд-3», суд першої інстанції виходив з того, що під час приватизації колишнім подружжям спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1, вона належала підприємству.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі свідоцтва про право власності на житло, яке видане 17.11.1995 року Акціонерним товариством «Житлобуд - 2», р/н 79 спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності спочатку ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_7 За договором купівлі - продажу від 28.12.1995 року, який оформлено на Харківській товарній біржі р/н Н4 - 836 право власності перейшло до Акціонерного товариства «Спецбуд - 3» та зареєстровано в КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» 15.01.1996 року. Рішенням 27 сесії Харківської міської ради 2 скликання від 23.01.1998 року житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 9476, 5 кв. м. та кількістю квартир - 159, зокрема і спірну квартиру, прийнято до комунальної власності територіальної громади м. Харкова. Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого Центром приватизації державного житлового фонду Харківської міської ради 05.03.1999 року, р/н 1-99-160510 право спільної сумісної власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_4 та ОСОБА_2, які з 22.10.1994 року по 10.12.2003 року перебували в зареєстрованому шлюбі, в спірній квартирі проживали з лютого 1996 року, запис в реєстрову книгу зроблено за № 1-32587 від 22.03.1999 року.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року із змінами та доповненнями приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в цій квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири. Передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача квартир у власність громадян оформлюється свідоцтвом про право власності на квартиру, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Ухвалюючи рішення в частині визнання приватизації спірної квартири, розпорядження органу приватизації Харківської міської ради № 17375 від 05.03.1999 року про передачу у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_4 спірної квартири, свідоцтво про право власності на квартиру, видане ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виконавчим комітетом Харківської міської ради від 05.03.1999 року недійсними, визнання за ТДВ «Спецбуд-3» право власності на спірну квартиру, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що під час приватизації спірна квартира знаходилася в комунальній власності, Товариству з додатковою відповідальністю «Спецбуд-3» вона не належала. З 15 лютого 1996 року в ній проживали ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 року із змінами та доповненнями мали право на її приватизацію. У зв'язку з чим дійшов помилкового висновку щодо задоволення позову Товариства з додатковою відповідальністю «Спецбуд-3» в цій частині.

Відповідно до ст. 22 КпШС України в редакції 1969 року із змінами та доповненнями (ст. 69 СК України) майно, нажите подружжям під час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до ч.1 ст. 28 КпШС України в редакції 1969 року (ст. 70 СК України) в разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Відмовляючи ОСОБА_2 в частині визначення за нею її частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 в розмірі ? частки та визнання за нею право власності на ? частку спірної квартири, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що з 22.03.1999 року спірна квартира належить ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, являється об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тому при її поділі їх частки рівні, тобто кожному з них належить по ? частці квартири.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В суді апеляційної інстанції сторони підтвердили, що в спірній квартирі проживає тільки ОСОБА_4, який заперечує проти проживання ОСОБА_2, у зв'язку з чим вона не може здійснити право користування та розпорядження своїм майном.

Оскільки ОСОБА_2, як власник, має право вимагати усунення перешкод в здійсненні нею право користування та розпорядження своїм майном, судова колегія вважає, що її позов і в частині усунення перешкоди у здійсненні нею права користування спірною квартирою шляхом вселення її в спірну квартиру необхідно задовольнити.

Проте, в задоволенні позову в частині зобов'язання ОСОБА_4 не чинити їй перешкод в доступі до спірної квартири судова колегія вважає за необхідне відмовити, оскільки відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів, що не передбачає їх захист на майбутнє.

Керуючись ст. ст. 303,304, п.2.ч.1. ст. 307, п.1. ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч.2.ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 квітня 2013 року - скасувати.

В задоволенні зустрічного позову Товариству з додатковою відповідальністю «Спецбуд - 3» - відмовити.

Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визначити за ОСОБА_2 її частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 в розмірі ? частки та визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частку спірної квартири, усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_2 права користування квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.

В іншій частині позову ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: Судді: