Рішення № 32048471, 25.06.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

Справа №:115/2106/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Копичинський О.В.№ провадження:22-ц/190/4209/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Любобратцева Н. І. ___________________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Любобратцевої Н.І., суддів:Філатової Є.В., Харченко І.О., при секретарі:Щегловій Н.Г.,

за участю позивача ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Сакської районної ради АР Крим, Сакської районної державної адміністрації АР Крим, міськрайонного управління Держземагенства у містах Євпаторії, Саках і Сакському районі АР Крим про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 22 травня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

19 квітня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Сакської райради АР Крим, Сакської РДА АР Крим, МРУ Держземагенства у м. Євпаторії, Саках і Сакському районі АР Крим, про визнання права власності на земельну ділянку, скасування державного акту на право власності на землю та спонукання скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку. Вимоги мотивовані тим, що за життя його батькові ОСОБА_7 на підставі розпорядження Сакської РДА АР Крим від 15.10.2002 р. №863-р було надано у користування земельну ділянку площею 10000 кв.м, кадастровий номер 01:243:816:00:04:001:0585, яка розташована на території Геройської сільради Сакського р-ну АР Крим. На підставі цього розпорядження та технічної документації, було виготовлено державний акт на право власності на дану земельну ділянку, проте 21.10.2008 р. його батько помер та не встиг отримати державний, що стало перешкодою для прийняття спадщини.

22 травня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою, в якій просив залишити без розгляду його вимоги про скасування державного акту (а.с.33). Ухвалою Сакського міськрайонного суду від 22 травня 2013 року зазначену заяву задоволено, позовні вимоги ОСОБА_6 в частині скасування земельного акту та спонукання скасувати реєстрацію права власності на земельну ділянку залишено без розгляду (а.с.38).

Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 22 травня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом порушені вимоги матеріального права, оскільки невірно застосована ст. 125 ЗК України.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка є спадковим майном, але оскільки у позивача немає перешкод для звернення до нотаріуса з приводу прийняття спадщини, то його звернення до суду є передчасним.

Проте з такими висновками місцевого суду не може погодитися колегія суддів, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства.

Так, спори про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, зокрема, у випадках, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт на право власності на земельну ділянку, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10,11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» про те, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншими правовстановлюючими документами. Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності:

- ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю;

- виготовлення технічної документації на земельну ділянку;

- визначення меж земельної ділянки в натурі;

- погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами;

- одержання у встановленому порядку Державного акта на землю;

- реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п.1 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі абз.2 п.1 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-У) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Отже, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку. Колегія суддів також зазначає, що Законом України від 05 березня 2009 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок» спрощено порядок реєстрації зміни власника земельної ділянки без заміни державного акта про право власності на підставі свідоцтва про право на спадщину чи судового рішення із внесенням змін щодо нового власника до державного акта.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Сакської районної державної адміністрації від 15 жовтня 2002 року № 863-р передано безоплатно у приватну власність в порядку приватизації земельна ділянка площею 1.00 га пашні в полі НОМЕР_1 для ведення особистого селянського господарства на території Геройської сільської ради громадянину ОСОБА_7 (а.с.21). На підставі цього рішення на ім'я ОСОБА_7 виписано 19 жовтня 2012 р. державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 896801, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю 23.10.2012 р. (а.с.22). Але ОСОБА_7 цей акт не отримав, оскільки ще ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено копією свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_2 (а.с.6).

З листа державного нотаріуса Сакської районної державної нотаріальної контори слідує, що 01.04.2009 року нотконторою заведено спадкову справу № 148/2009 після смерті ОСОБА_7 01.04.2009 р. із заявою про відмову від спадщини на користь сина спадкодавця ОСОБА_6 звернулася дружина спадкодавця ОСОБА_8 (а.с.30). Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 липня 2010 р. позивач ОСОБА_6 успадкував після смерті батька 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 (а.с.7).

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_7 розпочав процедуру приватизації спірної земельної ділянки, але не набув права власності на неї згідно зі ст. 125 ЗК України. Не визнавши заявлені позивачем вимоги у даній справі, можна зробити висновок, що органи місцевого самоврядування - Сакська районна рада і Сакська районна державна адміністрація - відмовили спадкоємцю у завершенні процедури приватизації. За таких обставин ОСОБА_6 має право звернутися до суду із позовом про визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на своє ім'я, а не права власності на земельну ділянку.

Таким чином, в частині позовних вимог ОСОБА_6 про визнання на ним права власності на земельну ділянку площею 10000 кв.м, кадастровий номер 01:243:816:00:04:001:0585, розташовану на території Героївської сільської ради Сакського району, колегія суддів вважає необхідним відмовити.

За таких обставин оскаржуване судове рішення не можна визнати цілком законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення заявлених вимог.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково. Рішення Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2013 року скасувати і ухвалити по справі нове рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_6 Визнати за ОСОБА_6 право в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_6. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді

Любобратцева Н.І.

Філатова Є.В.

Харченко І.О.