Ухвала суду № 32074949, 17.06.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 122/8675/2012Головуючий суду першої інстанції:Малухін В.В. Головуючий суду апеляційної інстанції:Горбань В. В.

"17" червня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіГорбань В.В. СуддівАдаменко О.Г., Макарчук Л.В. При секретаріВостріковій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Кримська автотранспортна компанія», третя особа - ОСОБА_7, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною подією, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 за договором ОСОБА_8 на заочне рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 березня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

15 жовтня 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Кримська автотранспортна компанія», третя особа - ОСОБА_7, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною подією. Вимоги мотивовані тим, що 28.04.2012 року о 13-58 годині у м. Сімферополі на вул. Севастопольській автомобілем марки «RENAULT», № НОМЕР_7 з автопрічипом SAMRO, № НОМЕР_2, що належить на праві власності ПрАТ «Кримська автотранспортна компанія», здійснено наїзд на автомобіль марки «KIA Sportage», № НОМЕР_6, який належить позивачеві. Винним у скоєнні ДТП постановою Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 29.05.2012 року визнаний водій ПрАТ «Кримська автотранспортна компанія» ОСОБА_7 Позивач посилається на те, що одразу після ДТП він звернувся у страхову компанію «Глобус», в якій застрахований автомобіль «RENAULT», № НОМЕР_7. Письмовою відповіддю СК «Глобус» ОСОБА_6 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з несвоєчасним повідомленням СК «Глобус» Страхувальником про настання страхового випадку без поважних причин або створення Страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків. Зазначає, що в результаті ДТП його автомобілю спричинені механічні ушкодження, а саме, пошкоджено капот, крило, підкрилок, двері передні ліві, бампер, фару протитуманну, дзеркало бокове ліве, ручку дверей, петлю капоту, накладку бамперу, кронштейн бамперу, решітка бамперу. У зв'язку з тим, що відповідачем не було відшкодовано матеріальну шкоду, позивачем понесені витрати на ремонт автомобіля у сумі 14967 грн., що підтверджується рахунком № 154 від 18.06.2012 року. Загальна сума, витрачена на відновлення та ремонт автомобіля складає 29710 грн. Посилається на те, що неправомірними діями водія ОСОБА_7 йому було спричинено також і моральну шкоду, яку обґрунтовує тим, що він є інвалідом ІІ групи з 16.05.2012 року у зв'язку з патологією внутрішніх органів, страждає на цукровий діабет, а тому йому не можна хвилюватися та нервувати. У зв'язку з ДТП у нього виникло нервове перенапруження, рівень цукру у крові підвищився і він був госпіталізований у міську лікарню № 9 м. Маріуполя, в якій 21.06.2012 року була проведена операція по ампутації п'ятого пальця правової ноги. Зазначає, що з часу ДТП він постійно знаходиться у стані сильного душевного хвилювання та депресії, його звичайний уклад життя порушено, на протязі двох місяців позивач не мав можливості керувати автомобілем, оскільки автомобіль був у несправному стані, а тому він був змушений позичати гроші на ремонт автомобілю. Моральну шкоду оцінив у 25 000 грн. Просить стягнути з ПрАТ «Кримська автотранспортна компанія» на його користь матеріальну шкоду, розмір якої зменшив у процесі розгляду справи до 25476, 60 грн., та моральну шкоду у розмірі 25 000 грн. Уточнивши позовні вимоги в процесі розгляду справи також просить стягнути на його користь додаткові витрати, пов'язані з придбанням палива на проїзд з м. Маріуполя до м. Сімферополя за місцем розгляду вищезазначеної цивільної справи у сумі 2612,90 грн. та 850 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, а також 2500 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

Заочним рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 березня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Кримська автотранспортна компанія» на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 25476 грн. 60 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Кримська автотранспортна компанія» на користь ОСОБА_6 моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Кримська автотранспортна компанія» на користь ОСОБА_6 сплачені судові витрати у розмірі 6069 грн. 58 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Кримська автотранспортна компанія» на користь держави судовий збір у розмірі 305 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_7 за договором ОСОБА_8 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для розгляду справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, зазначає, що суд не врахував, що потерпілий має право звернутися за відшкодуванням шкоди або до винної особи або до страховика за своїм вибором, і у порушення ст. 33 ЦПК України не залучив до участі у справі з власної ініціативи страхову компанію як належного відповідача.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення позивача, його представника та представника 3-ої особи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач - приватне акціонерне товариство «Кримська автотранспортна компанія», повинен відшкодувати позивачу матеріальну і моральну шкоду, завдану в результаті пошкодження автомобілю під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за вини водія ОСОБА_7, який знаходився з відповідачем у трудових відносинах.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками щодо підстав, за яких відповідач відповідає за матеріальну і моральну шкоду, а саме статей 1187, 1188, 1166, 1167, 1172 Цивільного кодексу України.

При розгляді справи судом встановлено, що 28 квітня 2012 року о 13 год. 58 хв. сталася дорожньо-транспортна пригода, у якій ОСОБА_7, що працює водієм у ПрАТ «Кримська автотранспортна компанія», під час виконання ним своїх трудових обов'язків, керуючи транспортним засобом марки «RENAULT» державний номер НОМЕР_7, по вул. Севастопольській в м. Сімферополі, буксирував автопричеп SAMRO реєстраційний номер НОМЕР_5, перед зміною та початком руху, повертаючи ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеку іншим учасникам руху, з урахуванням швидкості та дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом «KIA Sportage», № НОМЕР_6, яким керував позивач ОСОБА_6

Згідно постанови Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 29.05.2012 року водій ОСОБА_7 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. (а.с. 24)

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з частиною 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про покладення на ПрАТ «Кримська автотранспортна компанія» відповідальності з відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої з вини його працівника ОСОБА_7 під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що позивач ОСОБА_6 є власником легкового автомобілю «KIA Sportage», реєстраційний номер НОМЕР_6.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль, який знаходиться у власності позивача, зазнав пошкоджень.

Згідно з висновком судової автотоварознавчої експертизи № 17 від 27 січня 2013 року матеріальний збиток, завданий власнику автомобілю «KIA Sportage», складає 25476 грн. 60 коп., з яких 23838 грн. 40 коп. - вартість відновлювального ремонту та 1638 грн. 47 коп. вартість втрати товарного вигляду автомобілю. (а.с. 63-86)

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ПрАТ «Кримська автотранспортна компанія» уклав з СТзДВ «Глобус» договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, яким був забезпечений транспортний засіб - автомобіль «RENAULT» державний номер НОМЕР_7. Об'єктом страхування є шкода, заподіяна життю, майну, здоров'ю потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

30 травня 2012 року комісією СТзДВ «Глобус» по розгляду страхових випадків прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування по страховій справі № 1517/12 у зв'язку з тим, що страхувальником ПрАТ «Кримська автотранспортна компанія» не було повідомлено страховика відповідно до правил ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» про дорожньо-транспортну пригоду, тому відсутні правові підстави для проведення виплати страхового відшкодування (а.с. 18-19).

З огляду на наведене та встановивши факт невиконання ПрАТ «Кримська автотранспортна компанія», відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику СТзДВ «Глобус», з яким укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що шкода повинна відшкодовуватися відповідачем, завдавачем якої та винним є його працівник ОСОБА_7 під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Стягуючи моральну шкоду згідно зі ст. ст. 23, 1167 ЦК України, суд першої інстанції виходив із того, що в результаті цієї дорожньо-транспортної події, позивачу була спричинена моральна шкода, яку суд оцінив в сумі 5000 грн., оскільки він переніс нервовий струс, а також у зв'язку з пошкодженням нового автомобілю позивач не міг тривалий час користуватися ним, що вимагало для нього як інваліда 2 групи додаткових зусиль для організації його життя.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про покладення на ПрАТ «Кримська автотранспортна компанія» відповідальності з відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої з вини його працівника ОСОБА_7 під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України третя особа - ОСОБА_7 та його представник не надали доказів, які б могли спростувати висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що під час дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача як власника транспортного засобу була застрахована в страховій компанії «Глобус», а сума страхового відшкодування у повному обсязі забезпечувала відшкодування матеріальної шкоди позивачу, тому належним відповідачем є страхова компанія «Глобус», колегія суддів вважає необґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пункту 5 частини 1 статті 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку.

Підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхувальник зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

У абзаці 4 пункту 16 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки" роз'яснено, що у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Таким чином, виходячи з вищенаведених правил Закону та встановивши, що ані відповідач, ані водій, винний у дорожньо-транспортній пригоді, не повідомили страховика про дорожньо-транспортну пригоду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що шкода повинна відшкодовуватися відповідачем, завдавачем якої та винним є його працівник ОСОБА_7 під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Довід скарги про те, що позивач у порушення статті 60 ЦПК України не довів своїх вимог щодо розміру матеріальної шкоди, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки він спростовується матеріалами справи, зокрема висновком судової автотоварознавчої експертизи № 17 від 27 січня 2013 року.

Так зі змісту зазначеного висновку експерта вбачається, що на час проведення експертизи автомобіль позивача був відновлений, тому експертом фактично було проведено документальну експертизу на підставі матеріалів справи та даних акту огляду транспортного засобу від 12.05.2012 року, складеного аварійним комісаром СТзДВ «Глобус» - ОСОБА_10

Як убачається з матеріалів справи, позивач після ДТП звернувся до страховика - СТзДВ «Глобус», яким був укладений договір з ПрАТ «Кримська автотранспортна компанія», та надав відповідні документи про дорожньо-транспортну пригоду, зокрема і довідку ДАІ.

Відповідно до правил ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком був направлений аварійний комісар до місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

З матеріалів справи вбачається, що 12 травня 20012 року аварійним комісаром СТзДВ «Глобус» - ОСОБА_10 був оглянутий пошкоджений автомобіль позивача і складений акт огляду предмету оцінки транспортного засобу, в якому зазначено список та характер пошкоджень транспортного засобу (а.с. 86), які співпадають зі списком пошкоджень транспортного засобу, зазначеними у довідці ДАІ. (а.с. 102)

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що експертом при проведенні експертизи було враховано всі пошкодження, яких зазнав автомобіль під час дорожньо-транспортної пригоди.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується також з доводами апеляційної скарги щодо неправильного вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

При розгляді справи встановлено, що позивачу ОСОБА_6 належить на праві власності зазначене майно, яке захищається відповідно до частини 3 статті 386 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України потерпілій особі відшкодовується моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з пошкодженням її майна.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про покладення на відповідача обов'язку щодо відшкодування моральної шкоди, завданої з вини його працівника, відповідає вимогам частини 1 статті 1167, статті 1172 Цивільного кодексу України, а розмір відшкодування визначений судом відповідно до вимог частини 3 статті 23 Цивільного процесуального кодексу України з урахуванням всіх обставин справи.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо незгоди з визначеними судом витратами на правову допомогу в розмірі 2500 грн., то колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 79 ЦПК України витрати на правову допомогу належать до судових витрат.

Статтею 84 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Як убачається з матеріалів справи 03 травня 2012 року між ОСОБА_6 і адвокатом ОСОБА_11 було укладено договір про надання адвокатських послуг. (а.с. 35-37)

Зі змісту зазначеної угоди вбачається, що юридичні послуги надаються шляхом усних і письмових консультацій з юридичних питань; складання процесуальних документів, заяв, скарг, клопотань; представництво інтересів клієнта в суді.

Згідно з квитанцією ОСОБА_6 сплатив адвокату ОСОБА_11 за надання йому правової допомоги за договором - 2500 грн. (а.с.101)

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, іншою стороною не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат ОСОБА_11 у виконання укладеного з ОСОБА_6 договору про надання адвокатських послуг вивчала надані позивачем документи, складала позовну заяву, приймала участь у судових засіданнях з розгляду цивільної справи у суді першої інстанції 08.11.2012 року, 15.02.2013 року та 14.03.2013 року (а.с. 35, 42-43, 105, 120-121).

Тривалість судового засідання 08.11.2012 року склала - 22 хвилини, судового засідання 15.02.2013 року - 1 год. 12 хвилин, судового засідання 14.03.2013 року - 1 год. 23 хвилини, тобто загальний час участі адвоката ОСОБА_11 у судових засіданнях склав - 2 години 57 хвилин.

Виходячи з вищенаведеного та враховуючи факт вчинення адвокатом ОСОБА_11 окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, неодноразові приїзди адвоката до суду з іншої місцевості, колегія суддів вважає, що розмір компенсації витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги по даній цивільній справі, що підлягає стягненню на користь позивача, відповідає сплаченої позивачем сумі в розмірі 2500 грн.

Довід скарги про те, що позивачем не доведені понесені ним витрати на придбання пального на суму 2612 грн. 28 коп. з явкою до суду з розгляду даної цивільної справи, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки він спростовується матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 85 ЦПК України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також наймання житла, несуть сторони.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду.

Статтею 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як убачається з матеріалів справи, позивач, який проживає в іншому населеному пункті, був змушений неодноразово з'являтися до суду у зв'язку з розглядом справи в Центральному районному суді м. Сімферополя АР Крим.

У засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтвердив факт приїзду з місця його проживання - м. Маріуполь Донецької області до м. Сімферополь у зв'язку з розглядом цивільної справи, відстань між цими населеними пунктами складає 450 км, витрати пального на його автомобілі «KIA Sportage» на 100 км складають 10-12 літрів.

Так, витрати, пов'язані з приїздом до Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим 08.11.2012 року, 15.02.2013року та 14.03.2013 складають 2612 грн. 28 коп., що підтверджується чеками на придбання пального (а.с. 99, 101, 113) та відповідає відстані між населеними пунктами та витратами пального автомобілем, яке необхідне для подолання цієї відстані.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, пов'язаних з його явкою до суду в розмірі 2612 грн. 28 коп.

Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування рішення суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 за договором ОСОБА_8 відхилити.

Заочне рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 14 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: Горбань В.В. Адаменко О.Г. Макарчук Л.В.