Ухвала суду № 32044466, 17.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1028/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Маслій В.І.

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Маслія В.І.,

Суддів Файдюка В.В., Чаку Є.В.,

При секретарі Морей Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр управління проектами-Буча» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Центр управління проектами-Буча» звернулось з позовом до ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС про скасування податкового повідомлення - рішення від 07.11.2012 року № 0000882260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.04.2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено Акт № 820/22-6-34613144 від 19.10.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 150.1 ст. 150 ПК України та наказу ДПС України № 575 від 05.07.2012 року "Узагальнююча податкова консультація щодо врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток", п.п. 14.1.24, 14.1.27, 14.1.36, 14.1.81, 14.1.84 п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138, п.п. 153.4.1 та 153.4.2 ст. 153 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 14 423 163 грн., в тому числі за 2010 рік на 2 306 139 грн. та за І півріччя 2012 на суму 14 423 163 грн. (з урахуванням висновків акта камеральної перевірки № 555/15-107 від 23.08.2012 року за результатами якого нараховано податок на прибуток в сумі 5 652 190 грн., які враховано в загальній сумі 14 423 63 грн. ) та завищення від'ємного значення на загальну суму 24315089 грн., в тому числі: за 2010 рік на 13251970 грн., за І квартал 2011 року - 68014926 грн., за ІІ - ІІІ квартали 2011 року - 76989178 грн. та за півріччя 2012 року 24315089 грн. (за результатами акта камеральної перевірки № 555/15-107 від 23.08.2012 суму від'ємного значення оподаткування зменшено на 24315089 грн.)

Позивачем до податкового органу були подані заперечення на Акт № 820/22-6-34613144 від 19.10.2010 року.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, висновки, викладені в акті № 820/22-6-34613144 від 19.10.2010 року залишено без змін.

07.11.2012 року ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС на підставі акту № 820/22-6-34613144 від 19.10.2010 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000882260, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 16 615 668 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 5538556,00 грн.

Позивачем до податкового органу була подана скарга на податкове повідомлення - рішення №0000882260 від 07.11.2012 року, за результатами розгляду якої останнім прийнято рішення № 346/10/12-1-03 від 11.01.2013 року, яким податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись із даним рішенням відповідача позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та такими, що підлягають до задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткувань прибутку підприємств" (Далі - Закон) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (п. 6.1 ст. 6 Закону).

У 2010 році викладені положення діяли з урахуванням особливостей, встановлених п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу 1 цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому ст. 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

З 01 квітня 2011 року набрав чинності розділ ІІІ ПК України, яким врегульовано питання оподаткування податком на прибуток підприємств (п. 1 розділу ХІХ Прикінцевих положень ПК України).

Згідно з п. 1 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України розділ III цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Тобто, розрахунок об'єкта оподаткування І кварталу 2011 року повинен здійснюватись відповідно до п. 6.1 ст. 6 та п. 22.4 ст. 22 Закону, якими прямо передбачалось включення до валових витрат І кварталу 2011 р. від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, без обмежень.

Відповідно до п. 150.1 ст. 150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, п. 150.1 ст. 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками І кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат ІІ календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками ІІ, ІІ і ІІІ кварталів, ІІ-IV кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за І квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, в податковому періоді який передує періоду, за який проводилась перевірка за результатами якої складено акт № 3284/15-111 від 09.11.2011 року, позивачем було відображено в графі 05.2 декларації з податку на прибуток суму витрат, які не були враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді у розмірі 12 263 124 грн., та 20% від зазначеної суми відповідно до положень п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були відображені в декларації з податку на прибуток підприємств за 2010 рік, при цьому відповідачем в акті перевірки № 3284/15-111 від 09.11.2011 року не заперечується правомірність відображення зазначених сум позивачем.

Також, з аналіз змісту акта № 3284/15-111 від 09.11.2011 року вбачається, що факт завищення позивачем валових витрат за 2010 рік на 2 306 139 грн. та за І квартал 2011 року на 4 849 083 грн. ґрунтуються виключно на підставі аналізу рядків 08 та 04.9 декларацій з податку на прибуток за 2009 рік, за 2010 рік та за І квартал 2011 року, при цьому показники рядка 05.2 декларації з податку на прибуток за 2010 рік відповідачем не враховуються.

З урахуванням викладеного та враховуючи те, що відповідно до положень п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону витрати не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання відображаються в графі 05.2 декларації за відповідний звітний період та підлягають включення до складу валових витрат, а також те, що, як не заперечується сторонами, відповідні коригування позивачем було здійснено в першому півріччі 2010 року, тобто в період, який не охоплювався перевіркою, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції та вважає, що відповідачем під час проведення перевірки було необґрунтовано не враховано показники рядка 05.2 декларації з податку на прибуток за 2010 рік.

А отже, відповідачем необґрунтовано встановлено завищення позивачем валових витрат за 2010 рік на 2 306 139 грн. та за І квартал 2011 року на 4 849 083 грн.

Також, виходячи з аналізу правових норм, зокрема, п.п. 54.3.2 п. 5.3 ст. 54 ПК України, а також враховуючи той факт, як встановлено судом першої інстанції, відповідачем на підставі акту камеральної перевірки № 555/15-107 від 23.08.2012 року прийнято податкові повідомлення - рішення, які на момент складання акта №820/22-6-34613144 від 19.10.2012 року були чинними, колегія суддів зауважує, що у відповідача були відсутні правові підстави для врахування у складі суми заниження податку на додану вартість за І півріччя 2012 року та суми завищення від'ємного значення за вказаний період сум зазначених у висновку акту камеральної перевірки № 555/15-107 від 23.08.2012 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача прав для викладення висновків акту перевірки №820/22-6-34613144 від 19.10.2012 року з урахуванням висновків камеральної перевірки № 555/15-107 від 23.08.2012 року.

Щодо завищення позивачем валових витрат на суму нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, які за твердженням відповідача використані не в господарській діяльності, то колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами. Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону. Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого

Згідно з п.п. 153.8.1 п. 153.8 ст. 153 ПК України облік загального фінансового результату (прибутку/збитку) за операціями з торгівлі цінними паперами ведеться платником податку окремо від інших доходів і витрат. Платники податку визначають фінансовий результат за операціями з цінними паперами відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку шляхом зменшення прибутків за операціями з цінними паперами на суму збитків від операцій з іншими цінними паперами протягом такого звітного періоду. Прибуток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як позитивна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до п. 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю нарахованих згідно з умовами випуску таких цінних паперів. Збиток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як від'ємна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до п. 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю. Для цілей цього пункту дохід платника податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів визнається на дату переходу покупцеві права власності на такі цінні папери. Витрати платника податку на користь продавця або емітента цінних паперів визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від відчуження таких цінних паперів.

Відповідно до п.п. 153.8.3 п. 153.8 ст. ПК України, якщо за результатами звітного періоду загальна сума збитків від операцій з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, перевищує загальну суму прибутків від таких операцій, то сума від'ємного значення фінансового результату за операціями з цінними паперами, що перебувають в обігу на фондовій біржі, переноситься у зменшення загального фінансового результату за такими операціями в наступних звітних періодах до повного погашення.

З аналізу положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", норми Податкового кодексу України, вбачається, що від'ємне значення фінансового результату за операціями з цінними паперами може засвідчувати лише факт того, що витрати на придбання цінних паперів відповідного звітного періоду були більшими ніж доходи від відчуження придбаних цінних паперів, а також те, що ознакою господарської діяльності є спрямованість її на отримання прибутку, а не безпосередньо факт отримання такого прибутку.

Таким чином, колегія суддів підтримує твердження суду першої інстанції щодо посилання відповідача на те, що оскільки фінансовий результат за операціями з цінними паперами має від'ємне значення то, операції з цінними паперами не є господарською діяльністю є необґрунтованим.

Крім того, частиною 3 ст. 16 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" встановлено, що професійна діяльність на фондовому ринку здійснюється виключно на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

В свою чергу, не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами, зокрема, провадження юридичними особами на підставі договорів комісії або договорів доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на провадження брокерської діяльності, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, укладених безпосередньо з торговцем цінними паперами (п. 8 ст. 17 Закону).

Як встановлено судом першої інстанції позивач купуючи цінні папери виступав у якості інвестора, а отже набував права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, то можна зробити висновок, що зазначена діяльність позивача була спрямована на отримання прибутку, а отже є господарською діяльністю позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не займався професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами, а отже він не повинен був отримувати для її здійснення ліцензії.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що діяльність позивача з придбання цінних паперів не відноситься до його господарської діяльності.

Між тим, судом встановлено, що між позивачем та компанією "Shelterock investment Limited" укладено ряд договорів, зокрема договори позики № 02-1/11 від 10.11.2008 року та № 57-ВД від 01.11.2007 року про надання мультивалютної відкличної кредитної лінії з ВАТ "ВТБ Банк" метою використання коштів є поповнення обігових коштів.

Кошти отримані за зазначеними договорами були використані позивачем для купівлі цінних паперів, діяльність щодо купівлі яких, вважати такою що не відноситься до господарської діяльності позивача у суду відсутні.

З урахуванням наведеного, враховуючи те, що витрати на нарахування процентів, за користування кредитами відповідно до положень Податкового кодексу України та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відносяться до складу валових, а також те, що підстави вважати, що кошти отримані за договорами № 02-1/11 від 10.11.2008 року та № 57-ВД від 01.11.2007 року в матеріалах справи відсутні, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що у позивача наявні всі правові підстави для включення до складу валових витрат відсотків за зазначеними договорами.

Аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів погодитись з висновком суду першої інстанції, що прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та безпідставним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 19.06.2013 року.

.

Головуючий суддя Маслій В.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.