Ухвала суду № 32042994, 21.06.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0908/3951/2012

Провадження № 11/779/119/13 Категорія ч.1 ст.263 КК України

Головуючий у 1 інстанції Гавриленко В.Г.

Суддя-доповідач Шкрібляк Ю.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Гриновецького Б.М., Кавацюка М.Ф.,

секретаря судового засідання Шандаловича А.І.,

з участю прокурора Шишка Є.А.,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

засудженого ОСОБА_5,

захисника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляцією прокурора Коломієць І.М., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

Вказаним вироком ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, з середньою спеціальною освітою, одружений, на утриманні двоє малолітніх дітей, ніде не працює, несудимий, українець, громадянин України,-

визнаний винуватим і засуджений за:

- ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України (далі КК) на три роки позбавлення волі;

- ч.1 ст.296 КК на шість місяців арешту.

На підставі ст.70 КК, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_5 покарання - три роки позбавлення волі.

Згідно ст.75 КК, ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк один рік, та покладено обов'язки, передбачені ст.76 цього ж Кодексу, зокрема: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 змінено з тримання під вартою на підписку про невиїзд та звільнено його з-під варти в залі суду.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Івано-Франківській області витрати в сумі 10889,60 грн. за проведення експертиз.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст.81 Кримінально-процесуального кодексу України (далі КПК 1960 року).

Вироком суду ОСОБА_5 засуджений за те, що він у 2010 році на території закинутої військової частини в лісовому масиві с. Грабівка, Калуського району, знайшов гранату РГД-5, яку перевіз у м.Івано-Франківськ та зберігав за місцем свого мешкання. 05 травня 2012 року ОСОБА_5 приїхав на автомобілі свого знайомого марки ВАЗ-2109, д.н.з. НОМЕР_1, у бардачку якого перевіз згадану гранату, до господарства батьків, що по АДРЕСА_1, святкувати весілля свого брата - ОСОБА_7

Під час святкування весілля ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, 06 травня 2012 року, близько 04 години, у господарстві нареченої свого брата, що по АДРЕСА_2, грубо порушуючи громадський порядок, автомобілем виїхав на центральну дорогу та їздив на великій швидкості. У подальшому він різко загальмував біля двох автомобілів, один з яких належав потерпілому ОСОБА_8 та дістав із бардачка гранату, щоб показати її ОСОБА_9 і ОСОБА_10. При цьому кільце гранати тримав на великому пальці, витягнувши його, однак не встиг закласти його назад та закріпити. В цей час до них підійшов потерпілий ОСОБА_2 і намагався відібрати у ОСОБА_5 ключі від автомобіля і гранату. Між ними виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_2 штовхнув ОСОБА_5 і граната випала у нього із рук на землю. Тоді ОСОБА_5 відкинув її ногою в сторону і голосно крикнув, щоб всі рятувались, бо вибухне та відштовхнув ОСОБА_2 у сторону, щоб не зачепило вибухом.

У результаті випадкового вибуху гранати були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: потерпілому ОСОБА_2 - ран у ділянках лівої сідниці та обох нижніх кінцівок; потерпілому ОСОБА_11- рани середньої-нижньої третини правого передпліччя; потерпілому ОСОБА_3 - ран в ділянках правого стегна та грудної клітки справа. Окрім цього, було пошкоджено автомобіль потерпілого ОСОБА_8 марки ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_2, чим йому було спричинено матеріальну шкоду на суму 6986,84 грн., а також автомобіль ОСОБА_4 марки "Nissan Note", д.н.з. НОМЕР_3, на суму 1355,20 грн.

В апеляції прокурор покликається на незаконність вироку суду щодо ОСОБА_5 через неправильне застосування кримінального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості.

Просить вирок суду скасувати та постановити новий, яким визнати ОСОБА_5 винним за ст.ст.15, 115 ч.2 п.п.1, 7, ст.263 ч.1 КК та призначити йому суворіше покарання в межах санкцій вказаних статтей.

Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення прокурора Шишка Є.А., який підтримав подану апеляцію і просить скасувати вирок, пояснення засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6, які заперечили проти апеляції прокурора та просять залишити її без задоволення, а вирок суду - без змін; пояснення потерпілих, які заперечили доводи апеляції, провівши частково судове слідство, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи та мотиви апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини та про правильність кваліфікації неправомірних дій ОСОБА_5 за ч.1 ст.296 та ч.1 ст.263 КК ґрунтуються на зібраних та детально досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд першої інстанції, в їх сукупності, дав правильну оцінку, а тому покликання прокурора в апеляції про безпідставну перекваліфікацію дій засудженого, є необґрунтованими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, вина засудженого ОСОБА_5 у вчиненому доводиться зібраними та належним чином оціненими доказами, які суд правильно виклав у вироку.

Протиправні дії ОСОБА_5 судом вірно перекваліфіковано з ст.ст.15, 115 ч.2 п.1.7 КК на ч.1 ст.296 цього Кодексу, оскільки первинна кваліфікація дій засудженого не знайшла свого підтвердження в ході судового слідства.

Так, як вбачається з показань потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, того дня ОСОБА_5 дійсно на великій швидкості проїхав автомобілем по вул. Д.Галицького, що в с.Завій Калуського району, і на зауваження ОСОБА_2 припинити такі дії відреагував нецензурною лайкою. З цього приводу між ОСОБА_2 та засудженим виникла суперечка, в ході якої потерпілий штовхнув ОСОБА_5, і з рук останнього на землю випав предмет (як пізніше встановлено досудовим слідством - граната РГД-5), щось клацнуло, і в той момент ОСОБА_5 крикнув, щоб всі тікали, бо вона вибухне, і ногою відштовхнув гранату в сторону. Це об'єктивно підтверджується протоколом огляду місця події, протоколом огляду автомобіля марки ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_2, висновками судово-медичних експертиз потерпілих, висновком судово-вибухотехнічної експертизи, а також показаннями потерпілих, дані ними в ході судового розгляду.

Отже, суд правильно дійшов висновку про відсутність умислу ОСОБА_5 на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілим.

Розглядаючи справу по суті, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_5 неумисно випустив з рук гранату на землю та усвідомивши, що чека гранати була вже витягнута та приведена у бойову готовність, відкинув її ногою в сторону та крикнув голосно, щоб всі рятувались, і це об'єктивно підтверджує відсутність у нього умислу на вбивство людей, і свідчить лише про хуліганські дії ОСОБА_5

Таким чином, твердження прокурора в апеляції про безпідставну перекваліфікацію дій ОСОБА_5, а саме на ч.1 ст.296 КК, є необґрунтованими, і колегія суддів не вбачає підстав для визнання ОСОБА_5 винуватим у скоєнні замаху на умисне вбивство двох і більше осіб з хуліганських мотивів.

Окрім цього, доводи прокурора про те, що показання потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_8 слід вважати неправдивими і такими, що дані з метою виправдання ОСОБА_5, є необґрунтованими та голослівними.

У вироку суду правильно зазначено, що зміна показань потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на досудовому слідстві зумовлена тим, що першочергові свої показання вони давали працівникам міліції після весілля, перебуваючи під впливом спожитих алкогольних напоїв, внаслідок чого вони неправильно сприйняли та відтворили події, пов'язані із вибухом гранати. А окремі епізоди події вони відтворювали зі слів інших свідків та припущень працівників міліції. За їх клопотаннями ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_12 були додатково допитані та з цього приводу подавали скарги у прокуратуру на дії органів досудового слідства.

Під час проведеного апеляційним судом часткового судового слідства, потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ствердили, що вони себе потерпілими у цій справі не визнають, просили вирок щодо ОСОБА_5 залишити без змін і повністю підтвердили свідчення, які вони давали в суді першої інстанції.

В ході апеляційного розгляду ОСОБА_5 підтвердив свої показання, дані ним під час судового слідства в суді першої інстанції про незаконність придбання, зберігання та носіння гранати, щиро покаявся у вчиненому, просив звернути увагу на обставини, які пом'якшують покарання. За його свідченнями, умислу на позбавлення життя будь-кого з потерпілих у нього не було.

З урахуванням показань потерпілих та інших доказів, суд обґрунтовано визнав показання ОСОБА_5 достовірними, оскільки вони об'єктивно збігаються з іншими наведеними у вироку доказами.

Дослідивши усі обставини справи, суд першої інстанції дав правильну кваліфікацію неправомірним діям засудженого ОСОБА_5, а саме за ч.1 ст.296, ч.1 ст.263 КК.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_5, суд першої інстанції, відповідно до положень ст.65 КК, у повній мірі врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів та дані, що характеризують його особу, зокрема його молодий вік, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, на утриманні має двох малолітніх дітей, позитивно характеризується за місцем проживання.

Крім вищенаведених обставин, що пом'якшують покарання, суд визнав також: з,явлення ОСОБА_5 із зізнанням, його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, відсутність претензій з боку потерпілих, а обставиною, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. З огляду на сукупність обставин, що пом'якшують покарання та істотно зменшують ступінь суспільної небезпеки вчиненого засудженим злочинів, а також те, що ОСОБА_5 позитивно характеризується за місцем проживання та тривалий час перебував під вартою, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення його без ізоляції від суспільства, застосувавши до покарання положення ст.75 КК з покладенням на нього певних обов'язків, передбачених ст.76 цього ж Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд першої призначив ОСОБА_5 покарання, необхідне і достатнє для його виправлення, а тому покликання прокурора в апеляції на його м'якість є необґрунтованими і непереконливими.

Отже, доводи, викладені в апеляції прокурора, є необґрунтованими, і підстав для скасування вироку в зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості й постановлення нового вироку, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК (в редакції 1960 року), колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Коломієць І.М., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Калуського міськрайонного суду від 19 грудня 2012 року щодо ОСОБА_5 - без змін.

Головуючий Ю.Д. Шкрібляк

Судді Б.М. ГриновецькийМ.Ф. Кавацюк

Згідно з оригіналом

Суддя Ю.Д. Шкрібляк