Рішення № 32035114, 21.06.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

2

Справа № 0907/2-786/2011

Провадження № 22ц/779/1375/2013

Категорія 27

Головуючий у І інстанції Антоняк Т.М.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-

Франківської області в складі :

головуючого Меленко О.Є.

суддів Васильковського В.М., Проскурніцького П.І.

секретаря Мельник О.В.

з участю: апелянта ОСОБА_2, яка представляє також інтереси ОСОБА_3 та ОСОБА_4,

представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5;

представника ПАТ КБ «Надра» Витвицької В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, об'єднаної в одне провадження з позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра», Івано-Франківської міської ради про визнання недійсними договорів, визнання право власності на спадкове майно та позовом ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 17 квітня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2010 року ПАТ КБ «Приват Банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач ОСОБА_2 зобов'язання, взяті на себе за умовами договору не виконує, суму кредиту та нараховані проценти за користування кредитними коштами у встановлені договором строки не сплачує, внаслідок чого виникла заборгованість, яку просив стягнути з боржника та його поручителя - ОСОБА_7

В грудні 2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4 звернулися в суд з зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», Івано-Франківської міської ради про визнання недійсними договорів, визнання право власності на спадкове майно, посилаючись на те, що в порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, нею було укладено договір іпотеки. Предметом договору іпотеки була квартира АДРЕСА_1, яка належала на праві власності подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_8, на правах пайової участі в кооперативі та придбана за рахунок спільних сімейних коштів. Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина на належне йому майно,в тому числі і спірну квартиру. Зважаючи на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3, як діти померлого є спадкоємцями першої черги, і отримати свідоцтво про право на спадщину на спірну квартиру не можуть, просили визнати за ними право власності по ? частини спірної квартири.

В жовтні 2012 року до суду також звернувся ОСОБА_7 з позовом до ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки від 14.07.2006 року. Зазначав, що при укладенні договору поруки йому не була відома інформація про умови укладення кредитного договору, належність права власності ОСОБА_8 на ? частину квартири АДРЕСА_1, а відтак і зменшення вартості заставного майна за рахунок претензії позивачів за зустрічним позовом. Зважаючи на те, що при укладенні договору сторони не дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору, просив визнати укладений 14.07.2006 року договір поруки між ним та ПАТ КБ «Надра» недійсним.

Ухвалою суду від 29.10.2012 року справу ОСОБА_7 об'єднано в одне провадження з вищезазначеними позовами.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 квітня 2013 року частково задоволено позов ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість згідно кредитного договору №407/2006 від 14.07.2006 року у розмірі 228 649 грн. 50 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Надра» 2286 грн. 49 коп. витрат по оплаті судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В решті вимог позову відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ПАТ КБ «Надра», Івано-Франківської міської ради про визнання недійсним п.2.1 кредитного договору №407/2006 від 14.07.2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Надра» щодо забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань погашення кредиту-передачею в іпотеку трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1; визнання недійсним договору іпотеки від 14.07.2006 року щодо трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Надра»; визнання за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як за спадкоємцями по закону право власності по ? частині квартири АДРЕСА_1 після смерті батька - ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року - відмовлено.

В задоволенні позову ОСОБА_7 до ПАТ КБ «Надра», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору поруки від 14.07.2006 року - відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій посилаються на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначають, що в частині вимоги про визнання права власності на спадкове майно суд не врахував, що майно, а саме трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1, яка була передана в іпотеку, належала на праві спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_8 Дане житло було придбано ними за пайові внески, оскільки чоловік ОСОБА_2 був членом ЖБК «Будівельник». В 2006 році після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина на належне йому майно, в тому числі і ? частину квартири. Згідно закону спадкоємцями першої черги є діти померлого ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які спадкують в рівних долях по ? частині спірної квартири. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину не можуть, оскільки вона передана в іпотеку. Жодних боргових зобов'язань ні спадкодавець, ні спадкоємці перед банком не мали, а згоди на передачу спірного житла в іпотеку також ніхто з них не давав.

В частині вимог про стягнення заборгованості ОСОБА_2 посилається на недостовірний розрахунок заборгованості та розбіжності даних які містяться в самих розрахунках. Так в ОСОБА_2, є сумніви в тому, що банк своєчасно зараховував отримані від неї кошти на погашення кредиту, і не створював при цьому штучної заборгованості. На її клопотання про представлення копії поточного (особового) рахунку як банк, так і суд відмовили.

З цих підстав, рішення суду першої інстанції апелянти просили скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову банку відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник вимоги апеляційної скарги підтримали та просили про її задоволення.

Представник ПАТ КБ «Надра» доводи апеляційної скарги не визнала, просила залишити рішення суду першої інстанції без зміни.

ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, хоч належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апелянта та її представника, заперечення на них представника ПАТ КБ «Надра», дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 14.07.2006 року було укладено кредитний договір №407/2006 , згідно з яким позичальник ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 100 000 грн. на умовах сплати 18% річних за користування кредитом. Строк повернення кредиту сторони визначили 09.07.2011 року.

В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_7 14.07.2006 року було укладено договір поруки, згідно якого ОСОБА_7 на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по боргових зобов'язаннях, які виникають з умов вищезазначеного кредитного договору .

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №407/2006 від 14.07.2006 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 також укладено договір іпотеки від 14.07.2006 року. Предметом договору іпотеки стала трьохкімнатна квартира АДРЕСА_1; ОСОБА_2 у нотаріально посвідченій заяві від 14.07.2006 року вказувала на те, що квартира не є спільною сумісною власністю, а особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на квартиру - відсутні (а.с. 233).

Як встановив суд першої інстанції, і зазначеного не оспорює ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором належним чином ним не виконувалися, у зв'язку з чим банк-позивач здійснював нарахування штрафних санкцій відповідно до умов зазначеного договору. І саме несвоєчасне виконання зобов'язань позичальником спонукало кредитора заявити вимогу про дострокове повернення боргу, відсотків по кредиту та сплати штрафних санкцій, виходячи з положень ст. ст.610, 611, 625 ЦК України. Загальна сума заборгованості станом на 31.08.2012 року, включаючи штрафні санкції, складає 274817,72 грн.

Посилання апелянта на недостовірний розрахунок не приймаються судом до уваги. Оскільки, в наданому банком розрахунку повністю відображено дату погашення кредиту, суму заборгованості, нараховані відсотки. Жодних доказів, які б спростовували наданий банком розрахунок відповідачі не надали. Доводи ОСОБА_2 та її представника про неможливість отримання від банку даних для перевірки розрахунку є голослівними, оскільки клопотання про забезпечення доказів ( в порядку ст. 133 ЦПК України) ними не заявлялося.

Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зазначені положення закріплені і в п.1.1., 1.2, 1.4 Договору поруки укладеного 14.07.2006 року між банком та поручителем ОСОБА_7

Таким чином, постановляючи рішення про задоволення позову ПАТ КБ «Надра», суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідач ОСОБА_2, незважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, належним чином їх не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість, за яку відповідачі несуть солідарну відповідальність.

Що стосується вимог зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в частині визнання права власності на спадкове майно, слід зазначити наступне.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вказували, що після смерті ОСОБА_8 який був членом ЖБК, сплачував пайові внески за дану квартиру, а відтак мав право на частку у спільній сумісній власності подружжя, відкрилась спадщина на належне йому майно. Спадкоємцями першої черги за законом є діти ОСОБА_8 - ОСОБА_4, ОСОБА_3 У встановлений законом строк ОСОБА_4, ОСОБА_3 звернулися з заявою в нотаріальну контору, та отримали свідоцтво про право на спадщину, а саме по ? частці спадкового майна, яке складалося з домоволодіння по АДРЕСА_2. Спадковим майном є також ? частка спірної квартири, яку вони спадкують по ?, однак в оформленні права власності на спадкове майно та видачі їм свідоцтва, нотаріусом було відмовлено. Крім цього, позивачі вказують на те, що свідоцтво про право власності на квартиру на ім'я ОСОБА_2 видано з порушенням законодавства та фактично оспорюють право власності ОСОБА_2 на половину квартири.

Однак в порушення роз'яснень, що надані Пленумом Верховного Суду України у п.2 постанови Пленуму від 12 червня 2009 року N 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» та п. 15 постанови від 12 червня 2009 року N 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», суд першої інстанції належно не визначився з фактами, що підлягають встановленню і покладенню в основу вимог і заперечень; характером спірних правовідносин і змістом правових вимог ОСОБА_2, як і не обговорено її процесуального статусу ( позивача чи відповідача) щодо вимог ОСОБА_4, ОСОБА_3, а відтак і її участі як представника ОСОБА_4, ОСОБА_3 в контексті ч. 2 ст. 40 ЦПК України.

Крім цього, незважаючи на те, що ПАТ КБ «Надра» питання про звернення стягнення на майно, обтяжене іпотекою, не ініціював, суд першої інстанції об'єднав в одне провадження з первинним позовом вимоги інших осіб, незважаючи на те, що такі не є однорідними, а від вирішення однієї з них не залежало вирішення інших.

Зважаючи на зазначене постановлене судом першої інстанції рішення у цій частині не може вважатися законним і обгрунтованим і підлягає до скасування .

Відповідно до встановленого судом апеляційної інстанції, слід виходити з наступного.

Згідно роз'яснень викладених в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи ОСОБА_4, ОСОБА_3 про те, що вони не можуть отримати відповідні свідоцтва про право власності на частку у спадковому майні є голослівними, оскільки в матеріалах справи відсутня обґрунтована постанова чи роз'яснення нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру.

Виходячи з вищевикладеного та аналізуючи надані по справі докази, у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання за ними права власності на спадкове майно слід закрити.

Зважаючи на те, що вимога ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра», Івано-Франківської міської ради про визнання недійсними договорів є похідною від вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання за ними права власності на спадкове майно, то правових підстав для її задоволення на даний час немає.

На підставі викладеного та ст.ст. 15,40, 61 ЦПК України,керуючись ст.,ст. 307; 309; 310; 313; 314; 316; 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 17 квітня 2013 року в частині позову ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра», Івано-Франківської міської ради про визнання недійсними договорів, визнання право власності на спадкове майно - скасувати.

В задоволенні вимог ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра», Івано-Франківської міської ради про визнання недійсними договорів - відмовити.

В частині вимог ОСОБА_4, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра», Івано-Франківської міської ради про визнання право власності на спадкове майно провадження у справі закрити.

В решті рішення Івано-Франківського міського суду від 17 квітня 2013 року залишити без зміни.

Рішення набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: В.М. Васильковський

П.І. Проскурніцький