Постанова № 32042881, 13.06.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2013 року Справа № 178882/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Кузьмича С.М., Олендера І.Я.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

за участю представників позивача: Цьока В.І., Голінки В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 листопада 2011 року у адміністративній справі №2а-4101/11 за позовом Ужгородського міського центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю,-

В С Т А Н О В И Л А:

Ужгородський МЦЗ звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27.10.2008 року в Ужгородський МЦЗ з метою пошуку роботи звернулась ОСОБА_3, 03.11.2008 року їй було надано статус безробітної з призначенням виплати допомоги по безробіттю. Згідно п. 12 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних» для одержання статусу безробітної ОСОБА_3 подала у день, що настає після закінчення встановленого строку пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості відповідну заяву та письмову інформацію про відсутність заробітку або інших передбачених законодавством доходів і не зареєстрована як фізична особа - підприємець. За період перебування на обліку в центрі зайнятості з 03.11.2008 року по 10.01.2010 рік ОСОБА_3 отримала допомогу по безробіттю в сумі 7321 грн. 67 коп. Ужгородським районним центром зайнятості було виявлено, що ОСОБА_3 є зареєстрована як фізична особа - підприємець з 21.10.2003 року. 03.02.2011 року ОСОБА_3 було направлено повідомлення щодо добровільного повернення незаконно виплачених коштів, як допомога по безробіттю в сумі 7321 грн. 67 коп. 24.02.2011 року ОСОБА_3 звернулася до Ужгородського районного центру зайнятості із заявою про добровільне повернення коштів рівними частинами кожного місяця на протязі одинадцяти місяців, але кошти на даний час на рахунок Ужгородського районного центру зайнятості не поступили. 21.06.2011 року відповідачці було направлено повідомлення про невиконання нею взятих зобов'язань по поверненню коштів.

Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 виплачену допомогу по безробіттю у сумі 7321 грн. 67 коп. на рахунок Ужгородського міського центру зайнятості р/р 37179974900286, код призначення 22107827, одержувач Держбюджет Ужгородського району, банк - ГУДКУ в закарпатській області, МФО 812016.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскільки фактично не займалась підприємницькою діяльністю, то вказана сума не підлягає стягненню.

В судове засідання відповідач не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання. Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Представники позивача проти апеляційної скарги заперечили, вважають постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просили скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією із сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а крім справ з приводу їхніх рішень,дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що даний спір розглянутий та вирішений неповноважним судом, оскільки такий підлягав розгляду окружним адміністративним судом, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Що стосується позовних вимог, то такі підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне. 27.10.2008 року ОСОБА_3 звернулась до Ужгородського МЦЗ з заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, що в даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається.

За час перебування на обліку з 03.11.2008 року по 10.01.2010 року ОСОБА_3 отримала допомогу по безробіттю в сумі 7321,67 грн.

Ужгородський міським центром зайнятості було виявлено, що відповідач є зареєстрована як фізична особа - підприємець з 21.10.2003 року.

03.02.2011 року ОСОБА_3 було направлено повідомлення щодо добровільного повернення незаконно виплачених коштів, як допомога по безробіттю в сумі 7321 грн. 67 коп.

24.02.2011 року ОСОБА_3 звернулась до Ужгородського МЦЗ із заявою про добровільне повернення коштів рівними частинами кожного місяця на протязі одинадцяти місяців, але кошти на даний час на рахунок позивача не поступили.

21.06.2011 року відповідачу було направлено повідомлення про невиконання нею взятих зобов'язань по поверненню коштів.

За змістом ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» встановлено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 31 та ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно ч. 3 ст. 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно п. «б» ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення», зокрема, громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю відносяться до категорії зайнятого населення і не можуть бути зареєстровані в якості безробітних, а тому відповідач не мав права на отримання матеріальної допомоги до моменту проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 7321,67 грн.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення, а постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 листопада 2011 року скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 листопада 2011 року у адміністративній справі №2а-4101/11 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Ужгородського міського центру зайнятості виплачену допомогу по безробіттю в розмірі 7321 (сім тисяч триста двадцять одну) грн. 67 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст постанови складено 18.06.2013р.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді С.М. Кузьмич

І.Я. Олендер