Ухвала суду № 32042050, 19.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/3607/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Старової Н.Е., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції в Чернігівській області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Чернігівського районного комунального підприємства «Чернігіврайагробуд» до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції в Чернігівській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Чернігівське районне комунальне підприємство «Чернігіврайагробуд» (далі - позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції в Чернігівській області Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000422340 від 05 листопада 2012 року.

Чернігівський окружний адміністративний суд своєю постановою від 27 листопада 2012 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року та постановити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Чернігівське районне комунальне підприємство «Чернігіврайагробуд» зареєстровано Чернігівською районною адміністрацією Чернігівської області 22 жовтня 2002 року та 28 жовтня 2002 року взято на податковий облік до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції в Чернігівській області Державної податкової служби.

Відповідно до направлення № 63 від 12 жовтня 2012 року та наказу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції в Чернігівській області Державної податкової служби від 12 жовтня 2012 року № 329, відповідно до затвердженого плану перевірки та з урахуванням вимог податкового законодавства, співробітниками відповідача проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на додану вартість за період з 01 вересня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 22 жовтня 2012 року № 130/22-32079553, у якому містяться висновки про те, що правочини, укладені між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудсфера», не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, за період 01 вересня 2011 року - 31 грудня 2011 року, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 20545,00 грн., у тому числі: у листопаді 2011 на суму 15471,00 грн., у грудні 2011 на суму 5071,00 грн., та завищено показники в рядку 20.1 Декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року на суму 1276,00 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05 листопада 2012 року № 0000422340, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 26681,25 грн., з яких за основним платежем - 20545,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5136,25 грн.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У частині 1 статті 9 статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до матеріалів справи, позивач у перевіряємому періоді перебував у господарських відносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудсфера», відповідно до укладених між ними договорів підряду, реальність виконання яких підтверджується первинними документами, а саме: довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, що правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Згідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом першої інстанції, на момент вчинення правочинів підприємство-контрагент позивача було зареєстровано в якості юридичної особи та платника податків. Податкові накладні, видані товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудсфера», містять всі реквізити, передбачені податковим законодавством, а отже являються підставою для нарахування податкового кредиту.

Доводи апелянта стосовно недійсності правочинів, укладених між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудсфера», є необгрунтованими та не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Як на підставу нікчемності правочину позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудсфера» відповідач посилається на акт про неможливість проведення позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсфера» від 31 серпня 2012 року № 206/22-00/37496460, що надійшов від Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області листом від 10 вересня 2012 року № 1267/7/22-00/882. Даним актом встановлено порушення норм Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання та не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами - покупцями та постачальниками з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків. Слідчим відділом податкової міліції Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва порушена кримінальна справа № 73-00209 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, у відношенні посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсфера», за фактом створення фіктивного підприємництва, а також зроблено висновок про те, що діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсфера» спрямована на формування податкового кредиту з метою заниження бази оподаткування по податку на додану вартість та несплати відповідної суми податків.

Однак, відповідно до норм податкового законодавства, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Окрім того, згідно до вимог цивільного законодавства, а саме статей 202, 203, 215, 228, 627 та 629 Цивільного кодексу України, сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентом позивача фінансово-господарської діяльності у зв'язку з відсутністю у товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсфера» основних засобів та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності, суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Також, в акті перевірки зазначено, що СВ ПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва порушена кримінальна справа № 73-00209 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у відношенні посадових осіб ТОВ «Укрбудсфера», за фактом створення фіктивного підприємництва, та зроблено висновок про те, що діяльність ТОВ «Укрбудсфера» спрямована на формування податкового кредиту з метою заниження бази оподаткування по ПДВ та несплати відповідної суми податків. Але, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що посилання відповідача на наявність такої кримінальної справи, як на доказ вчинення правочину, спрямованого на порушення публічного порядку є необгрунтованим, оскільки, згідно з частиною другою статті 15 Кримінально-процесуального кодексу України, ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше, як за вироком суду й відповідно до закону.

Вироку суду, яким би було надано правову оцінку діям контрагента ТОВ «Укрбудсфера» відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій є протиправним.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає апеляційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції в Чернігівській області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції в Чернігівської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Старова Н.Е.

Файдюк В.В.