Постанова № 32041932, 19.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 червня 2013 року Справа № 812/4882/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Кравцової Н.В.,

при секретарі судового засідання: Волковій С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення вартості наданих соціальних послуг у сумі 38973,39 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2013 року Луганський міський центр зайнятості звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення вартості наданих соціальних послуг у сумі 38973,39 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що у Луганському міському центрі зайнятості громадянка ОСОБА_1, перебувала на обліку з 01.07.2009 по 28.06.2010 та з 11.07.2012 по 23.04.2013 та отримала допомогу по безробіттю за період з 11.07.2009 по 21.06.2010 та з 25.06.2010 по 28.06.2010 у сумі 5797,05 грн.; за період з 11.07.2012 по 06.04.2013 у сумі 8604,06 грн.

У період перебування на обліку в Центрі зайнятості з 01.07.2009 по 28.06.2010 на підставі заяви від 22.06.2010 ОСОБА_1 направлено на навчання з курсу «Організаційні основи трудових відносин на підприємствах» до ТОВ «Лугекобуд», у зв'язку з чим отримала матеріальну допомогу в період професійного навчання за період з 22.06.2010 по 24.06.2010 у сумі 55,00 грн.

Також, ОСОБА_1 одержала соціальну послугу, а саме, була працевлаштована за договором про надання дотації ПП «Лугекобуд». Витрати Луганського МЦЗ по відшкодуванню витрат роботодавця ПП «Лугекобуд» за договором про надання дотації на створення додаткового робочого місця від 25.06.2010 №1201-07-167/10 за період з 29.06.2010 по 28.06.2011 склали 24517,28 грн.

29.06.2012 позивача було знято з обліку у зв'язку з працевлаштуванням.

23.04.2013 ОСОБА_1 знята з обліку у зв'язку з відмовою від послуг служби зайнятості.

26.04.2013 відбулося засідання комісії по розслідуванню страхових випадків Луганського МЦЗ, в результаті якого виявлено, що ОСОБА_1 є фізичною - особою підприємцем з 16.09.2002. Відомості про фізичну особу - підприємця включені до Державного реєстру 11.02.2013.

28.02.2013 до Луганського МЦЗ надійшов лист з УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська від 21.02.2013, з якого стало відомо, що від державного реєстратора отримано повідомлення про рішення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 щодо припинення нею підприємницької діяльності.

Таким чином, ОСОБА_1 була зайнятою особою та незаконно отримала матеріальне забезпечення у розмірі 38973,39 грн. 29.04.2013 відповідачу було направлено повідомлення про повернення коштів у розмірі 38973,39 грн., які повернуто не було.

На підставі ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», просить стягнути з відповідача незаконно отриману допомогу в розмірі 38973,39 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив суд їх задовольнити.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, вважають їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. Крім того, наполягали на застосуванні строку позовної давності, у зв'язку з чим залишити позов без розгляду.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, представника відповідача, розглянувши матеріали справи та подані сторонами докази, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 №803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Пунктом 1 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 219 до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебувала на обліку як безробітна в Луганському міському центрі зайнятості з 01.07.2009 по 28.06.2010 та з 11.07.2012 по 23.04.2013 (а.с. 7-12).

01.07.2009 відповідач звернулась до Луганського міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримую, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років (а.с.9). 29.06.2010 відповідача було знято з обліку (а.с. 7).

Між Луганським МЦЗ та ТОВ «Лугекобуд» 14 червня 2010 року укладено договір №01-03-116/10 на підвищення кваліфікації за напрямком «Організаційні основи трудових відносин на підприємствах» в період з 22 червня 2010 року по 24 червня 2010 року щодо ОСОБА_1 (а.с.16-17).

У період перебування на обліку в Центрі зайнятості з 01.07.2009 по 28.06.2010 на підставі заяви від 22.06.2010 ОСОБА_1 було направлено на навчання з курсу «Організаційні основи трудових відносин на підприємствах» до ТОВ «Лугекобуд», у зв'язку з чим їй була нарахована та виплачена матеріальна допомога в період професійного навчання за період з 22.06.2010 по 24.06.2010 у сумі 55,00 грн. (а.с. 49-56)

Також , ОСОБА_1 була працевлаштована за договором про надання дотації ПП «Лугекобуд», де працювала на посаді секретаря з 29.06.2010 по 26.06.2012 з встановленим окладом 1500,00 грн. (а.с. 19,20,57-61,66-107) .

Витрати Луганського МЦЗ по відшкодуванню витрат роботодавця ПП «Лугекобуд» за договором про надання дотації на створення додаткового робочого місця від 25.06.2010 №1201-07-167/10 за період з 29.06.2010 по 28.06.2011 склали 24517,28 грн. (а.с. 26).

11.07.2012 відповідач звернулась до Луганського міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримую, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та на пенсію за вислугу років (а.с.12). 23.04.2013 позивача було знято з обліку (а.с. 10)

У період перебування у центрі зайнятості отримала допомогу по безробіттю:

за період з 11.07.2009 по 28.06.2010 у сумі 5852,05 грн. (а.с. 23);

за період з 11.07.2012 по 06.04.2013 у сумі 33121,34 грн. (а.с. 24).

Листом УПФУ Жовтневому районі м. Луганська №1601/03-20 від 21.02.2013 Луганський МЦЗ повідомлено про отримання від державного реєстратора повідомлення про рішення засновників (учасників) фізичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення фізичної особи та повідомлення про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності ОСОБА_1 (а.с.22).

10 квітня 2013 року працівниками Луганського міського центру зайнятості складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким встановлено, що на дату реєстрації як безробітна ОСОБА_1 мала свідоцтво про державну реєстрацію, як фізична особа-підприємець, не надала своєчасно інформацію, яка впливає на умови перебування на обліку, як безробітного, згідно п. 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», незаконно одержала статус безробітного, матеріалі виплати на випадок безробіття за період з 11.07.2009 по 28.06.2010, з 11.07.2012 по 10.04.2013 та соціальні послуги, а саме, була працевлаштована за договором про надання дотації ПП «Лугекобуд» з 29.06.2010 (а.с. 25).

Наказом Луганського міського центру зайнятості №37-б від 26.04.2013 ОСОБА_1 запропоновано повернути у добровільному порядку суму виплаченого матеріального забезпечення. Відповідач на рахунок Луганського міського центру зайнятості вказані кошти не повернула.

Підпунктом «б» пункту 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 №803-ХІІ встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Відповідно до ст.2 Закону України від 01.03.1991 № 803-XII "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Згідно із ст.25 Закону України "Про зайнятість населення" держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Згідно ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Таким чином, обов'язковою умовою для стягнення сум виплачено допомоги є неповідомлення безробітним само про обставини, які впливають на її виплату.

Відповідно до п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 була зареєстрована виконавчим комітетом Жовтневої районної у місті ради м. Луганська як суб'єкт підприємницької діяльності, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи від 16.09.2002 за № 04051879Ф0016426 (а.с. 63).

14.05.2008 постановою Луганського окружного адміністративного суду (справа № 2а-3128/08) було припинено підприємницьку діяльність відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1.

Під час дослідження матеріалів адміністративної справи № 2а-3128/08 встановлено, що постанова суду від 14.05.2008 не оскаржувалось та набрала законної сили. Згідно заяви відповідача від 12.03.2013, ОСОБА_1 отримала 15.03.2013 копію судового рішення.

Також, в матеріалах даної справи є лист Управління Луганської міської ради з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.03.2013 за вих.. № 01/1-08-660/0/39-13, з якого вбачається, що до управління надійшла заява від ОСОБА_1 про внесення інформації про судового рішення від 14.05.2008 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У зв'язку з чим, управління просило суд направити державному реєстратору постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14.05.2008 для проведення відповідних реєстраційних дій (а.с. -39,125-126). 29.03.2013 Луганським окружним адміністративним судом було направлено виконавчому комітету Луганської міської ради копію постанови від 14.05.2013 (а.с. 127).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.06.2013 здійснено реєстраційну дію державним реєстратором 04.04.2013: внесено судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця, що не пов'язано з її банкрутством (а.с. 122-123).

Таким чином, у судовому засіданні було встановлено, що на дату реєстрації як безробітної - 24.06.2009 ОСОБА_1 мала свідоцтво про державну реєстрацію, як фізична особа - підприємець (з 16.09.2002 запис за № 04051879Ф0016426), але згідно рішення суду від 14.05.2008 , яке набрало законної сили було припинено підприємницьку діяльність відповідача - суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1. Тобто, судом встановлено, що на час набуття відповідачем статусу безробітного - 24.06.2009 у центрі зайнятості, ОСОБА_1 не була особою, яка належить до зайнятого населення, оскільки рішенням суду їй було припинено статус суб'єкта підприємницької діяльності.

За таких підстав, суд приходить до висновку, що відповідач на законних підставах набула статусу безробітної та отримала відповідну допомогу за період перебування у центрі зайнятості у сумі 38973,39 грн., а тому підстав для стягнення вказаних коштів у позивача немає.

Крім того, суд вважає за необхідним зазначити наступне.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 тримала соціальну послугу, у зв'язку з працевлаштуванням на роботу на посаді секретаря за договором про надання дотації ПП «Лугекобуд». З наданих представником позивача документів, вбачається що відповідач щомісячно отримувала заробітну плату у ТОВ «Лугекобуд» про що свідчать бухгалтерські документи (а.с. 67-106). Всього за період роботи з 29.06.2010 по 28.06.2011, за який позивач просить стягнути кошти, ОСОБА_1 отримала заробітну плату у сумі 24517,28 грн.

Згідно статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оплату праці" №108/95-ВР від 24.03.1995 року, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач працював у ПП «Лугекобуд» на посаді секретаря на підставі договору про надання дотації підприємству. Тобто, відповідач отримував оплату за виконану відповідно до трудового договору роботу.

Таким чином заявляючи даний позов позивач фактично вимагає стягнути з особи заробітну плату, отриману нею на підставі трудової угоди за фактично виконану роботу, що є неприпустимим.

Враховуючи встановлені обставини у справі, надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення вартості наданих соціальних послуг у сумі 38973,39 грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позовних вимог Луганського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення вартості наданих соціальних послуг у сумі 38973,39 грн. відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова в повному обсязі складена та підписана 21.06.2013.

Суддя Н.В. Кравцова