Постанова № 32041971, 13.06.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.8

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2013 року Справа № 812/1802/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Мирончук Н.В.

при секретарі судового засідання Черніковій Я.В.

за участю сторін:

представника позивача Басової Г.А.,

Бодрова В.О.

представника відповідача Ліхачової Д.В.

Вістяк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Східного державного регіонального геологічного підприємства до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2013 року №0000152310, №0000162310, -

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Східного державного регіонального геологічного підприємства до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2013 року №0000152310, №0000162310.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.02.2013 року Ленінською МДПІ у м. Луганську на підставі Акту № 769/22-108/12361584 від 14.12.2012 р. «Про результати документальної планової виїзної перевірки «Схід ДРГП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р., були прийняті податкові повідомлення рішення від 11.02.2013 р. - № 0000152310 та № 0000162310

Повідомленням-рішенням № 0000152310 від 11.02.2013 р. була нарахована сума грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 102081,00 гри. за основним боргом та 645,25 гри. - за штрафними санкціями.

Повідомленням-рішенням № 0000162310 від 11.02.2013 р. було нараховано суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість, у розмірі 208057,00 грн. -за основним боргом та 51660,25 грн. - за штрафними санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення отримані позивачем 25.06.2010 року.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, оскільки вони винесені відповідно до акту, висновки якого суперечать чинному законодавству України та фактичним обставинам справи.

Перевіркою встановлено порушення «Схід ДРГП» (далі - Позивач) п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст.14 р. 1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст.135; п.п. 138.1.1 п. 138.1; п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток.

Позивач не погоджується з цими висновками з наступних підстав.

В пункті 3.1.6. Акту перевірки вказано, що перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 01.04.2011року по 30.09.2011р. встановлено їх завищення на суму 432590,00 грн., у тому числі завищено витрати в 4-му кварталі 2011 року на вартість послуг у сумі 432590,00 грн.

Зокрема, як зазначено в акті перевірки, дослідженням впливу господарських операцій на формування витрат підприємства за податковим обліком з податку на прибуток, встановлено віднесення до складу витрат із включенням до складу податкової декларації податку на прибуток витрат, понесених по господарським операціям з TOB «Карпатибудінвест» у 2-4 кварталі 2011 року на суму 432 590,00 грн..

Позивачем зазначено, що 17 червня 2011 року, між ним та Державною службою геології та надр України, було укладено Договір № 11/6 про закупівлю геологорозвідувальних робіт за державні кошти. Відповідно до умов даного договору позивач зобов'язався у 2011 році виконати геологорозвідувальні роботи по перехідних 25 об'єктах у 2011 році з розвитку мінерально-сировинної бази, у кількості та обсягах визначених пооб'єктним планом на 2011 рік.

На думок позивача, при проведенні перевірки, відповідачу були надані усі первинні документи, складені у відповідності до встановлених правил, які підтверджують реальність та правомірність витрат позивача, внаслідок оплати отриманих послуг.

Факт надання первинних документів відповідачем не заперечується. Реальність витрат податкового періоду також не заперечується.

Позивач зазначає, що на сторінці 22 Акту перевірки вказано, що в бухгалтерському обліку тимчасові під'їзні шляхи, станом на 01.01.2021р., 01.07.2012р. та 01.08.2012р. по субрахунку 113 «Тимчасові (не титульні) споруди» не рахуються, що є порушенням Інструкції про застосування плану розрахунків бухгалтерського обліку.

На зазначене, позивач пояснює наступне: в бухгалтерському обліку витрати формуються по фактичним витратам, на підставі актів виконаних робіт. Постачальником були надані акти на послуги з розчистки дороги і доставки шлаку з посипанням дороги. Облаштування дороги на ділянці «Орехівський 3» було здійснено для виконання завдання за державним замовленням, згідно Договору № 11/6. Посилаючись на положення (стандарт) «Бухгалтерського обліку № 16 «Витрати» - витрати, які неможливо прямо зв'язати з доходом певного періоду, на думку позивача, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Посилаючись на класифікатора основних засобів та інших необоротних активів, улаштування дороги на ділянці «Орехівський 3»,на думку позивача, не є тимчасовим спорудженням і не повинно враховуватися на рахунку бухгалтерського обліку субрахунок 113, оскільки, строк її корисного використання складав менш ніж один рік.

На думку позивача, витрати підприємства, які враховані до об'єкта оподаткування, визначені в суворій відповідності до податкового законодавства України, є наслідком технологічної необхідності, має реальні наслідки та спрямовано саме на здійснення господарської та підприємницької діяльності.

Щодо встановленого порушення п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 cт. 188, п. 187.1 cт. 187, п. 198.1, п. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 206637,00 грн., позивач зазначає, що вказані висновки необґрунтовані з огляду на таке.

На сторінці 34 Акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення по операціям з придбання робіт (послуг) у TOB «Карпатибудінвест» на загальну суму 206637,00 грн.

Дані (роботи) послуги були надані TOB «Карпатибудінвест» на підставі Договорів № 170 від 25.10.2011 року, № 171 від 25.10.2011 року і стосуються виконання робіт (надання послуг) на буровій ділянці «Орехівський 3» на об'єкті «Пошуково-оцінювальні роботи з метою підготовки ділянок з неглибоким заляганням вугільних пластів для будівництва нетипових шахт малої потужності».

Позивач зазначає, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення господарської операції.

На думку позивача, він сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих останньому постачальниками.

На підставі викладеного, позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.02.2013 року №0000152310, №0000162310.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги із зазначених підстав.

Представники відповідача, під час судового засідання проти позову заперечили, надали суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначили, що роботи зі створення тимчасових і побутових споруд, необхідних для організації обслуговування будівництва, підведення тимчасових інженерних мереж, облаштування під'їзних шляхів, складування будівельних матеріалів відносяться до підготовчих.

Згідно ст.28 Закону України №1699 «Про планування та забудову територій», на проведення підготовчих робіт потрібен спеціальний дозвіл, який надається Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами.

Дозвіл на виконання підготовчих робіт отримує замовник, який подає до відповідного органу заяву і додає до неї пакет документів (документ, що підтверджує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію, містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, проект виконання підготовчих робіт, погоджений і затверджений, відповідно до вимог державних будівельних норм, документ про призначення відповідальних виконавців підготовчих робіт).

Даний дозвіл видається безкоштовно на термін не більше 1 року.

Позивач не надав такого дозволу на будівництво під'їздних шляхів.

Також витрати на зведення і ліквідацію титульних ТС закладені в кошторис у вигляді окремого розрахунку, вартість нетитульних споруд окремо в кошторисі не відображається. Звідси витікає висновок: титульні ТС будуються за рахунок коштів замовника, нетитульні - за рахунок коштів підрядника.

Відповідач вказує, що позивач не включив до кошторису вартості послуг та не пред'являв витрати на будівництво цих доріг до відшкодування.

Також в бухгалтерському обліку позивача, як зазначає відповідач, тимчасові під'їзні споруди не рахуються взагалі.

Між позивачем та TOB «Карпатибудінвест» було укладено договір від 25.10.2011р. № 171 про надання автотранспортних послуг з перевезення вантажу та договір надання послуг техніки від 25.10.2011р.- №170.

На виконання вищевказаного договору про надання автотранспортних послуг, позивачем надано податкову, видаткову накладну від 30.11.2011р. та акт здачі-прийняття робіт №КБ-0000274 від 30.11.2011р. та податкову, видаткову накладну від 20.12.2011р. та акт здачі-прийняття робіт №КБ-000310 від 31.12.2011р.

Надумку відповідача, з наданих позивачем документів не вбачається підтвердження здійснення господарської операції.

Тому в задоволенні позовних вимог, відповідач просить відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, дослідивши у судовому засіданні надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні обставин справи в їх сукупності, на підставі наданих сторонами доказів, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судом, на виконання вимог ст. 11, 71 КАС України, приймались заходи щодо повного та об'єктивного розгляду справи та надання позивачем до суду тих документів, про які він заявив суду.

Так, для надання до суду додаткових доказів по справі, за клопотанням представника позивача, судом по справі 14.03.2013 року було оголошено перерву до 28.03.2013 року. (а.с.122)

Проте, 28.03.2013 року, представником позивача додаткових доказів по справі до суду не було надано. (а.с.161)

У зв'язку з ненаданням додаткових доказів по справі позивачем 28.03.2013 р., за клопотанням представника позивача про зупинення розгляду справи для надання до суду додаткових доказів по справі, ухвалою суду по справі - 28.03.2013 року, було задоволено клопотання представника позивача та зупинено розгляд справи до 17.04.2013 року. (а.с.162)

Проте, в зазначений строк та після нього, представником позивача додаткових доказів по справі до суду не було надано, натомість 06.06.2013 року представник позивача звернувся з повторним клопотанням до суду про зупинення розгляду справи.

В зупиненні розгляду по справі 06.06.2013 року було відмовлено позивачу, а для надання до суду додаткових доказів позивачем, по справі була оголошена перерва до 07.06.20113 року.

Проте, 07.06.2013р., позивач не тільки не надав до суду додаткових доказів по справі, а, будучи належним чином повідомленим про явку до суду, у призначений час до суду не з'явився. У зв'язку з неявкою представника позивача, по справі була оголошена перерва до 13.06.20113 року.(а.с.209).

13.06.20113 року у судовому засіданні представником позивача також не було надано додаткових доказів по справі.

Отже, згідно ч.6 ст. 71 КАС України, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Судом встановлено, що Ленінською МДПІ у м. Луганську було проведено планову виїзну перевірку Східного Державного регіонального геологічного підприємства за питань дотриманні вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року яка була оформлена актом про результати документальної планової виїзної перевірки від 14.12.2012 року №769/22-108/25361584 (а.с.17-76).

Перевіркою було встановлено, що 17 червня 2011 року Державною службою геології та надр України та СХІД ДРГП було укладено договір №11/6 Про закупівлю геологорозвідувальних робіт за державні кошти.

Також, між СХІД ДРГП та TOB «Карпатибудінвест» було укладено договори №170 від 25.10.2011 року про надання послуг наявної у розпорядженні спецтехніки та №171 від 25.10.2011 року - про надання автотранспортних послуг з перевезення вантажу.

Крім того, під час перевірки було встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за червень 2011 року віднесено ПДВ у сумі 1420,00грн. по операціях з придбання бурового обладнання, отриманого від ТОВ «Компанія «Темір» за податковими накладними від 03.06.2011 року №030601 на суму 5640грн. та від 17.06.2011 року №170601 на суму 2880грн. за договорами поставки від 03.06.2011 року та від 17.06.2011 року, але до перевірки надано договір купівлі-продажу від 14.07.2011 року, зазначених договорів надано не було.

В результаті проведеної перевірки виявлено порушення:

- п.п.14.1.257 п.14.1 ст.14 р.1, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.4 ст.138 р.ІІІ ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 102081,00грн. у т.ч. за 2- квартал 2011 року на суму 99496,00грн., в т.ч. за 4-й квартал 2011 року 99496,00грн., за 1-3 квартал 2012 року на суму 2585,00грн., в т.ч. за 2-й квартал 2012 року на суму 600,00грн., за 3-й квартал 2012 року на суму 1985,00грн.;

- п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, 198.3 ст.198 ПКУ, за період з 01.03.2011 року по 30.09.2012 року, підприємством занижено податок на додану вартість до сплати на загальну суму 206637,00грн., в т.ч. по деклараціях з ПДВ за червень 2011 року на 1420,00грн., за листопад 2011 року на 86518,00грн., за січень 2012 року на 120119,00грн.;

-пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.4.2.1, пп. «е» п.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1. п.8.1 ст.8 та п.19.2 ст.19 Закону №889-ІУ, у березні 2010 року не зараховані до загального місячного оподаткованого доходу та не оподатковані податком з доходів фізичних осіб, вартість отриманих безоплатно 4 білетів на концерт, сплачених за рахунок коштів підприємства, внаслідок у 4 випадках не утримано податку у загальній сумі 1980,00грн. (а.с.75).

На підставі акту перевірки були винесені податкові повідомлення-рішення від 11.02.2013 року № 0000162310 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 259717,25 грн., що складається з суми основного платежу - 208057,00грн. та штрафних санкцій - 51660,25грн.(а.с.78) та № 0000121710 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 2475,00грн., з яких за основним платежем - 1980,00грн., штрафні санкції - 495,00грн. (а.с.79) та № 0000152310 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 102727,25коп., що складається з основного платежу у розмірі 102081,00 грн. і штрафних санкцій 646,25 грн. (а.с.80).

Оскільки позивач оскаржує тільки податкові повідомлення-рішення від 11.02.2013 року № 0000162310 та 0000152310, судом не розглядається правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000121710.

Зазначені дії відповідача визначаються положенням п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, згідно з яким контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пп. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75 ПК України встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок проведення документальних планових перевірок врегульовано положеннями ст. 77 ПК України у відповідності до якої документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Відображення суми податкових зобов'язань проводиться платником податку на підставі результатів господарської діяльності.

Судом встановлено, що 17 червня 2011 року між Державною службою геології та надр України та Східним державним регіональним геологічним підприємством був укладений договір №11/6 про закупівлю геологорозвідувальних робіт за державні кошти (а.с.81-86).

25 жовтня 2011 року між позивачем та ТОВ «Карпатибудінвест» укладений договір №170 про надання послуг наявної у розпорядженні спецтехніки (а.с.96-97) та № 171 про надання послуг з перевезення вантажу (а.с.99-100).

З акту перевірки вбачається, що позивачем до складу податкового кредиту за червень 2011 року віднесено ПДВ у сумі 1420,00грн., по операціям з придбання бурового обладнання, отриманого від ТОВ «Компанія «Темір».

Під час судового засідання судом було встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту за червень 2011 року віднесено ПДВ у сумі 1420,00грн. по операціям з придбання бурового обладнання, отриманого від ТОВ «Компанія «Темір» за податковими накладними від 03.06.2011 року та 17.06.2011 року за договорами поставки від 03.06.2011 року №6 та від 17.06.2011 року № 7, однак ним зазначених договорів суду надано не було.

В матеріалах справи міститься договір б/н від 14.07.2011 року, укладеного між постачальником ТОВ «Компанія «Темір» та СХІД ДРГП, згідно якого постачальник зобов'язаний поставити, а покупець прийняти та оплатити бурове обладнання протягом визначеного строку після оплати продукції. (а.с.143), однак на підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем суду не надано жодних доказів.

Замість того, в матеріалах справи містяться податкові накладні від 03.06.2011 року та 17.06.2011 року за договорами поставки від 03.06.2011 року №6 та від 17.06.2011 року № 7, однак таких договорів в матеріалах справи немає та позивачем суду надано не було (а.с.144-146).

Не були вони надані і під час проведення перевірки.

Відповідно до п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996.

Згідно п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПКУ, доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до п.п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 ПКУ, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Згідно п.138.4 ст.138 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Під час судового засідання встановлено, що СХІД ДРГП на замовлення Держгеології здійснювало пошуково-оцінювальні роботи з метою підготовки ділянок з неглибоким заляганням вугільних пластів для будівництва нетипових (дрібних) шахт малої потужності. Повна кошторисна вартість за об'єктом визначено у розмірі 109124,70грн.

Позивачем витрати відображено по ДТ рах.23 з наступним віднесенням на собівартість виконаних робіт, але доходу по зазначеним операціям не відбувалося.

Представник відповідача суду пояснив, що послуги катка, бульдозера, автопослуги з перевезення вантажу до складу кошторису, або до вартості будь-яких послуг, які надаються СХІД ДРГП замовнику - покупцю для відшкодування не включалися.

Отже, позивачем було понесено витрати у вигляді сплати грошових коштів за надані послуги, які не вплинули на господарську діяльність підприємства, оскільки споруджені активи (тимчасова дорога) не вплинули на формування розміру доходів підприємства, оскільки ні через амортизаційні відрахування, ні через включення до складової кошторису, не передбачено отримання грошових коштів у якості компенсації понесених витрат.

Згідно ст.. 185.1 ст.185 ПКУ, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України;е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п.187.1 ст.187 ПКУ ).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених, відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом під час судового засідання були досліджені матеріали перевірки Державної фінансової інспекції у Луганській області від 05.10.2012 року №07-21/011 в якій зазначено, що будівництво дороги на ділянці бурових робіт «Орехівський 3», роботи на якому ведуться відповідно до проекту «Пошуково-оцінювальні роботи з метою підготовки ділянок з неглибоким заляганням вугільних пластів для будівництва нетипових (дрібних) шахт малої потужності» не передбачено даним проектом, і відшкодуванню за рахунок коштів держзамовлення не підлягають (а.с.154-159).

Також суд зазначає, що відповідно до вимог Порядку виконання будівельних робіт,

затвердженого Постановою КМУ №653 від 13.04.2011р., передбачено, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання замовником за формою, згідно з додатком 1 повідомлення про початок виконання будівельних робіт Держархбудінспекції або її територіальному органу за місцезнаходженням об'єкта будівництва - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт, відповідно до переліку об'єктів, будівництво яких здійснюється після надіслання повідомлення про початок виконання будівельних робіт; а також вимог щодо оформлення цілої низки дозвільних документів, які дають право на виконання будівельних робіт та віднесення їх до складу валових витрат, однак позивачем на вимогу цього Порядку суду ніякого дозволу надано не було.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку

Відповідно до статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах:

обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

Відповідно до статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Положеннями ч.2 та ч.3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, оцінивши, докази, досліджені судом в ході судового розгляду у їх сукупності, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби від 11.02.2013 року №0000152310, №0000162310, прийняті без порушенням вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим не підлягають скасуванню.

Таку ж правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 13 лютого 2013 року по справі К/9991/69822/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Окружної державної податкової служби, яким касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» було відхилено та зазначено, що господарська діяльність без наявності на те поважної розумної економічної або іншої причини (ділової мети) підтверджує намір платника зменшити отримані доходи з метою несплати податків та отримати додаткову «вигоду» у вигляді зниження податкового навантаження.

Відсутність поважної розумної економічної або іншої причини здійснення таких операцій позбавляють платника податку права на податковий кредит за наслідками цих операцій навіть у випадку наявності належним чином оформлених податкових накладних та інших первинно-бухгалтерських документів.(а.с.137).

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 13 березня 2013 року по справі К/9991/6193/11 за позовом акціонерного товариства виробничо-комерційного підприємства "Котломонтаж" до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, яким касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова задоволено та зазначено, що право платника на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації реально понесених ними витрат, пов'язаних з отриманням прибутку, у зв'язку з чим обумовлюється необхідністю підтвердження належними документами факту понесення таких витрат. (а.с.141).

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд дійшов висновку, що даний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

У даному випадку, правила ст. 94 КАС України про розподіл судових витрат не застосовуються.

Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 14, 71, 86, 94, 158 - 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Східного державного регіонального геологічного підприємства до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.02.2013 року №0000152310, №00001612310, відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 червня 2013 року

Суддя Н.В. Мирончук