Постанова № 32041907, 18.06.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Справа № 803/1196/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,

за участю представника позивача Тарасюк Р.В.,

представника відповідача Кузнецової Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій» (далі - ТзОВ «ЗБК», позивач) звернулось з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000692201 від 13.03.2013 року, № 0001062201 та № 0001072201 від 19.03.2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що Луцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ЗБК» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Баварія-Ф» за червень 2011 року та ТзОВ «Медео-Захід» за травень, червень та липень 2010 року, за результатами якої складено акт № 725/22-1/23251236 від 28.01.2013 року та прийняті податкові повідомлення-рішення.

Позивач не погоджується з податковим повідомленнями-рішеннями від 13.02.2013 року №0000692201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 302737,00 грн. - основного платежу та 75684,25 - штрафної (фінансової) санкції; з податковими повідомленнями-рішеннями від 19.03.2013 року № 0001062201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафної (фінансової) санкції в розмірі 395,00 грн., та № 0001072201 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 351857,00 грн. - основного платежу та 87510,00 грн. - штрафної (фінансової) санкції.

Вважає їх протиправними, оскільки згідно усної домовленості в червні 2011 року ТзОВ «ЗБК» придбало у ПП «Баварія-Ф» вібротрамбовки ИЄ-4502 на суму 9477,60 гр. (в т.ч. ПДВ-579,60 грн. Придбання вищевказаного товару підтверджується видатковою та податковою та банківською випискою. Дані документи повністю розкривають зміст господарської операції щодо придбання вібротрамбовки. Вважає, що відсутність у ПП «Баварія-Ф» фізичних технічних та технологічних можливостей, основних фондів, транспортних засобів, приміщення для зберігання товарів, активів, не можуть бути доказом нездатності контрагента виконати взяті на себе зобов'язання по продажу товару.

Також зазначає, що ТзОВ «ЗБК» у травні, червні та липні 2010 року від ТзОВ «Медео Захід» на підставі усної домовленості отримало ТМЦ, на загальну суму 1806939,50 грн. в т.ч. ПДВ - 301156,59 грн. Придбання товару у ТзОВ «Медео-Захід» підтверджується видатковими та податковими накладними, які відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. ТзОВ «ЗБК» за придбаний товар не розрахувалося, тому для перевірки не надало документи про сплату коштів.

Вважає, що податковим органом не враховано те, що відсутність товарно-транспортних накладних в товаристві не може свідчити про те, що поставка товару не здійснювалась, оскільки ТзОВ «ЗБК» не є учасником транспортного процесу, тому оформлення товарно-транспортних накладних в даному випадку чинним законодавством не передбачено. Таким чином, витрати та податковий кредит, сформовані ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» по взаємовідносинах з ПП «Баварія-Ф» та з ТзОВ «Медео Захід, є документально підтвердженими належними первинними документами та податковими накладними.

Просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000692201 від 13.02.2013 року, № 0001062201 та № 0001072201 від 19.03.2013 року.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві. Просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнала, в наданих суду усних та письмових запереченнях посилаються на те, що за результатами проведеної перевірки складено № 725/22-1/23251236 від 28.01.2013 року, яким встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого товариством завищено податковий кредит на загальну суму 302737,00 грн., внаслідок чого занижено податок па додану вартість на загальну суму 302737 гри,, в т.ч. за травень 2010 року - 151240,00 грн., за червень 2010 року - 148467,00 грн., липень 2010 року - 1450 грн., вересень 2011 року -1580 грн., та занижено податок на прибуток на загальну суму 352013,00 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2010 року - 348227 грн., за ІІІ квартал 2010 року - 1813 грн., за ІІІ квартал 2011 року - 1973,00 грн.

В ході перевірки платником податків було надано лише частину документів, а саме видаткові та податкові, накладні, на підтвердження фінансово-господарських, операцій з ТзОВ «Медео-Захід» та ПП «Баварія-Ф», було відмовлено в надалі інших документів, підприємством не було надано технічної документації (сертифікати відповідності, паспорти якості) на придбані ТМЦ від ПП «Баварій--Ф» та ТзОВ «Медео-Захід», товарно-транспортні накладні чи подорожні листи, які б засвідчували факт доставки придбаного товару від постачальника. Крім того Луцькою ОДПІ отримано акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання. ПП «Баварія-Ф», щодо підтвердження господарських відносин з ТзОВ «ЗБК». Згідно висновку ВОВПЗ по обслуговуванню Ордженікідзевського району м. Харкова у ПП «Баварія-Ф», відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутні основні фонди, у тому числі транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів. Вищевикладене свідчить про відсутність у ПП «Баварія-Ф» факту реального здійснення господарської діяльності.

Також в ході перевірки було використано акт виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Медео-Захід», яким встановлено відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відповідно до частини 1 та 5 ст. 203, п.1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди - за січень, лютий, березень, липень, вересень 2010 року, січень, квітень, травень, червень, вересень, жовтень 2011 року мають ознаки нікчемності. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» зареєстроване виконавчим комітетом Луцької міської Ради за № 4057 від 27.05.1998 року, перебуває на обліку як платник податків в Луцькій ОДПІ з 18.11.1998 року за № 60, зареєстроване платником ПДВ, про що видано Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 20.07.1998 року № 02802675. З витягу ЄДРПОУ № 602969 до видів діяльності позивача відноситься, зокрема, виготовлення виробів із бетону для будівництва ( а.с.10).

08.01.2013 року Луцькою ОДПІ Волинської області ДПС, на підставі пункту 75.1 ст. 75, підпункту 78.1.1., пункту 78.1 статті 78 ПК України, проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ЗБК» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Баварія-Ф» за червень 2011 року та ТзОВ «Медео-Захід» за травень, червень та липень 2010 року, про що складено акт № 725/22-1/23251236 від 28.01.2013 року (а.с. 11-16).

Перевіркою, зокрема, встановлено, що згідно даних декларації з ПДВ за вересень 2011 року № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» з ПП «Баварія-Ф» товариство задекларовано податковий кредит в загальній сумі 1579,60 грн., на підставі усної домовленості при здійсненні господарських операцій по придбанню в червні 2011 року вібротрамбовки ИЄ-4502 на суму 9477,60 грн. Згідно даних декларації з ПДВ за травень, червень, липень 2010 року та додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» з ТзОВ «Медео-Захід», на підставі усної домовленості підприємство отримано у травні, червні та липні 2010 року від ТзОВ «Медео Захід» ТМЦ на загальну суму 1806939,50 грн., в т.ч. ПДВ - 301156,59 грн. Витрати по операціям із ТзОВ «Медео-Захід» в загальній сумі 1505782,91 грн., були включені до складу валових витрат за І півріччя 2010 року в сумі 1498533,33 грн. та за 9 місяців 2010 року в сумі 7249,58 грн.

У вищевказаному акті податковим органом зроблено посилання на акт про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Медео-Захід» № 46/23-3/35594018 від 14.03.2012 року в якому зазначено, що згідно декларації з податку на .прибуток за 1 квартал 2010 року основні засоби у ТзОВ «Медео-Захід» відсутні. Таким чином, в Луцькій ОДПІ відсутні відомості про наявність у ТзОВ «Медео-Захід» власних або орендованих основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а отже неможливо встановити фактичне здійснення операцій з придбання ТзОВ «ЗБК» товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Медео-Захід» в травні, червні, липні 2010 року.

На адресу Луцької ОДПІ Волинської області ДПС надійшов акт ДПІ Орджонікідзевського району м. Харкова від 27.01.2012 року № 130/23-30/31635757 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Баварія-Ф». Встановлено, що у червні 2011 року господарська діяльність ПП «Баварія Ф» має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутні основні фонди у т.ч. транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів. Платник не знаходиться за місцезнаходженням (фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень; платник був обізнаний щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (у відношенні платника раніш були складені акти (довідки) перевірок, в яких зазначалось про дефекти у статусі їх контрагентів, тощо). Та зроблено висновок, що всі наведені ознаки дають обґрунтовані підстави вважати, що у ПП «Баварія Ф» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Актом № 725/22-1/23251236 від 28.01.2013 року були встановлені порушення позивачем:

- п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст. 185, п. 198.1., 198.2., п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, встановлено завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 302737,00 грн., в т.ч. за травень 2010 року - 151240, 00 грн., за червень 2010 року - 148467,00 грн., за липень 2010 року - 1450,00 грн., та вересень 2011 року - 1580,00 гри., в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 302737,00 грн., в т.ч. за травень 2010 року - 151240,00 грн., за червень 2010 року - 148467,00 грн., липень 2010 року - 1450,00 грн., та вересень 2011 року - 1580,00 грн.

- п.5.1, п.п.5.3.9, п.5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.134, ст.138, ст.139, ст.140 Податкового кодексу України, ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» занижено валові витрати на загальну суму - 1513675,00 грн., в т.ч. т.ч. за ІІ квартал 2010 року - 1498535,00 грн., ІІІ квартал 2010 року - 7250,00 грн., та ІІІ квартал 2011 року - 7890,00 грн., в наслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 352013,00 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2010 року - 348227,00 грн., за ІІІ квартал 2010 року -1813,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року - 1973,00 грн.

На підставі акту перевірки № 725/22-1/23251236 від 28.01.2013 року Луцькою ОДПІ 13.02.2013 року прийняті такі податкові повідомлення-рішення:

- № 0000692201, яким ТзОВ «ЗБК» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 302737,00 грн. - основного платежу та 75684,25 грн. - штрафної (фінансової) санкції;

- № 0000702201, яким ТзОВ «ЗБК» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 352015,00 грн. - основного платежу та 87510,00 грн. - штрафної (фінансової) санкції.

Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до ДПС у Волинській області. Рішенням про результати розгляду первинних скарг від 14.03.2013р. № 1096/10/10.2-06 ДПС у Волинській області вирішила: податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 13.02.2013 року № 0000702201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 439525,00 частково скасувати в сумі 158,00 грн. Податкове повідомлення-рішення від 13.02.2013 року № 0000692201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 378421,25 грн. залишити без змін, а скаргу частково задовольнити, зазначивши, що Луцькій ОДПІ необхідно винести окреме податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість в розмірі 395,00 грн. та надіслати його платнику податку.

19.03.2013 року Луцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001062201, яким ТзОВ «ЗБК» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 395,00 грн. - штрафної (фінансової) санкції.

Позивач звернувся зі скаргою до Міністерства доходів і зборів України. Рішенням про результати розгляду скарги від 22.04.2013 року № 1238/6/99-99-10-01-15 Міністерство доходів і зборів України залишило без змін податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 13.02.2013 року № 0000692201, № 0000702201 з урахуванням рішення ДПС у Волинській області, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 6 ч. 1 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною першої та другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною першою статті 138 КАС України визначено, що предметом доказування в адміністративній справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли в 2010 році, а відтак до них застосовуються норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу права власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у. зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпунктів 7.2.1 та 7.2.6 пункту 1.2 статті 7 Закону України Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та. є підставою для нарахування податкового кредиту.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже законодавець встановлює обов'язкові ознаки необхідні для формування податкового кредиту, серед яких є придбання або виготовлення товарів.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства України та доводів Луцької ОДПІ Волинської області ДПС, судом при розгляді справи підлягали з'ясуванню обставини щодо реального здійснення господарських операцій з ПП «Баварія Ф» та ТзОВ «Медео-Захід», за якими позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит, належного оформлення первинних документів.

Як встановлено судом, позивачем в 2010 році проведено ряд господарських операцій з двома контрагентами, а саме: ПП «Баварія Ф» та ТзОВ «Медео-Захід».

По придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у ПП «Баварія-Ф» вібротрамбовки ИЄ-4502 на суму 9477,60 грн. позивач надав видаткову накладну № ВН-2406-02 від 24.06.2011 року (а.с.27), податкову накладну № 147 від 21.06.2011 року (а.с.28) та банківську виписку № БВ-0000176 від 21.06.2011 року (а.с.36,139). Дані накладні ТзОВ «ЗБК» відобразило в податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року № 9009046589 (а.с.37-39).

По придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТзОВ «Медео-Захід» позивачем надано видаткові накладні № РН-0000133 від 28.05.2010 року (а.с.29), № РН-0000134 від 31.05.2010 року (а.с.35), № РН-0000138 від 11,06.2010 року (а.с.33), № РН-0300704 від 30.07.2010 року (а.с.31), податковими накладними №148 від 28.05.2010 року (а.с.30), №149 від 31.05.2010 року (а.с.35), №153 від 11.06.2010 року (а.с.34), №153 від 30.07.2010 року (а.с.32). Вищевказані податкові накладні відображені позивачем в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних (а.с.52-133).

Як вбачається із даних податкових накладних вони містять реквізити про назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; підставу господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення від постачальника та від отримувача.

На думку суду, вказані накладні оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства та містять всі необхідні реквізити передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктом 2.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року.

Факт придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Медео-Захід» та ПП «Баварія-Ф», їх оприбуткування та подальша реалізація ТМЦ підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: оборотно-сальдовими відомостями по рухунку (а.с.211), актами звірки контрагенти ТзОВ «Медео-Захід»,ПП «Захід», «Керамічний завод Дубачно» (а.с.217,219-222), прибутковими накладними (а.с.142,158,162,176,212-215), накладними на внутрішнє переміщення (а.с.140), видатковими накладними (а.с.143,145,147,159,163,165,167,169,171,174,177,179,181), податковими накладними (а.с.24,144,146,148,164,160,166,168,170,172,173,178,180,182), актами звірки (а.с.149,154-156,183-184), та банківськими виписками (а.с.150-153,218).

Враховуючи викладене суд вважає, що господарські операції між позивачем та контрагентами по придбанню ТМЦ відбулися, що підтверджується фактичними обставинами по справі, і тому у позивача були всі правові підстави віднести ці суми до податкового кредиту.

Суд не бере до уваги покликання відповідача на те, що позивачем під час перевірки та в суді не надано технічної документації (сертифікати відповідності, паспорти якості) на придбані ТМЦ від ПП «Баварія-Ф» та ТзОВ «Медео-Захід», товарно-транспортні накладні чи подорожні листи, які б засвідчували факт транспортування придбаного товару від постачальника до ТзОВ «ЗБК», оскільки сертифікати відповідності та паспорти якості на товар не є документами, обов'язковість ведення і зберігання якого передбачена правилами ведення бухгалтерського чи податкового обліку та не є документами, що підтверджують факт передачі товару від продавця покупцю. Сертифікати якості є лише документами, що підтверджують відповідність товару показникам якості відповідно до нормативно-технічної документації.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, необхідно зазначити, що згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджено наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна накладна - це необхідний юридичний документ для всіх учасників транспортного процесу, а учасники транспортного процесу - це вантажовідправники, вантажоодержувачі, перевізники та особи, що здійснюють вантажні і (або) складські операції з вантажем. Вказаний нормативно-правовий акт визначає, як вантажовідправника - фізичну або юридичну особу, що подає перевізнику вантаж для перевезення, а як вантажоодержувача - фізичну або юридичну особа, що здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Таким чином, вказуючи на відсутність товарно-транспортних накладних, відповідачем не враховано, що позивач не є учасником транспортного процесу, тому оформлення товарно-транспортних накладних в даному випадку чинним законодавством не передбачено.

На думку суду, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на транспортування товару, отриманого від ТзОВ «Медео-Захід» та ПП «Баварія-Ф», не може бути безумовною самостійною підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та витрат. Суд враховує, що згідно із поясненнями позивача транспортування товару здійснювалося його контрагентом на склад ТзОВ «ЗБК».

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на акт ОДПІ Ордженікідзевського району м. Харкова від 27.01.2012 року №130/23-30/31635757, та акт Луцької ОДПІ № 46/23-3/35594018 від 14.03.2012 року, як на доказ відсутності реального здійснення господарських операцій по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТзОВ «Медео-Захід» та ПП «Баварія-Ф», виходячи з наступного.

З акту перевірки ПП «Баварія-Ф» вбачається, що працівниками ВОВПЗ по обслуговуванню Ордженікідзевського м Харкова в результаті проведення заходів встановлено, що ПП «Баварія-Ф» відсутнє за юридичною адресою, директор ПП «Баварія -Ф» Гукасов Д.В. давав плутані, поверхневі свідчення, що носять загальний характер та не конкретизують фінансово-господарську діяльність підприємства, зокрема не зміг назвати своїх основних постачальників та покупців, обставини укладання господарських угод, предмет цих угод, механізм проведення фінансово господарських операцій, способи, оплати, транспортування, наявність заборгованості.

В акті про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Медео-Захід» зазначено, що під час перевірки ТзОВ «Медео-Захід» не було надано належним чином завірених копій відповідних первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, що здійснювались, для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях (розрахунках, звітах тощо). Тому встановити факти реалізації товарів на ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» неможливо.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом ТзОВ «Медео-Захід» податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача як добросовісного платника податків права на формування податкового кредиту з ПДВ та витрат.

На думку суду встановлення факту відсутності контрагента по місцю реєстрації та дачі директором ПП «Баварія -Ф» плутаних свідчень не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТзОВ «ЗБК», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, по операціях придбання ТМЦ від ТзОВ «Медео-Захід» та ПП «Баварія-Ф», не встановлено наявності протиправного умислу на укладення усних правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а, отже, віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків.

Судом не встановлено фактів визнання недійсними установчих документів юридичних осіб ТзОВ «Медео-Захід» та ПП «Баварія-Ф», також відсутній обвинувальний вирок суду, яким були б засуджені винні особи за створення фіктивного підприємства ПП «Баварія-Ф» чи видачу податкових накладних від цього підприємства, по яких сформував податковий кредит позивач.

Посилання відповідача не те, що в Луцькій ОДПІ відсутні відомості про наявність у ТзОВ «Медео-Захід» власних або орендованих основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, а отже неможливо встановити фактичне здійснення операцій з придбання ТзОВ «ЗБК» товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Медео-Захід» в травні, червні, липні 2010 року суд вважає необґрунтованим, оскільки діючим законодавством не визначено необхідного обсягу основних фондів, виробничих активів, необхідної кількості працівників, складських приміщень та транспортних засобів, відсутність яких свідчила б, що ТзОВ «Медео-Захід» не мало можливості на здійснення операцій з поставки товарів на ТзОВ «ЗБК» .

Як зазначено в пункту 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Практика Європейського Суду з прав людини також підтверджує такий підхід до вирішення податкових спорів. Зокрема, у рішенні від 22.01.2009 року по справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Така ситуація вже знайшла своє відображення і в практиці Верховного Суду України по перегляду судових рішень.

Можливі порушення контрагентами ТзОВ «Медео-Захід» та ПП «Баварія-Ф», правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат.

Суд також звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 204 Цивільного кодексу України (ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 20 ПК України не надано повноважень органам державної податкової служби України щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними. Податковий орган не вправі посилатися на частину п'яту статті 203, статті 215, 228 ЦК України при застосуванні наслідків, визначених податковим законодавством, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку, а інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним, виходячи із загальних засад судочинства.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Такі обставини можуть бути доведені судовими рішеннями в кримінальному провадженні.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що усні договори по придбанню товарно-матеріальних цінностей укладені між ТзОВ «ЗБК» та ТзОВ «Медео-Захід», ПП «Баварія-Ф», порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позивачем дотримані умови формування податкового кредиту з ПДВ - на загальну суму 302737,00 грн., та включено валові витрати на загальну суму 1513675,00 грн., по фінансово-господарських операціях з ТзОВ «Медео-Захід» та ПП «Баварія-Ф», відповідач належними та допустимими доказами не спростував доводи позивача про реальний характер господарських операцій з ТзОВ «Медео-Захід» та ПП «Баварія-Ф», висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Луцької ОДПІ Волинської області ДПС № 0000692201 від 13.03.2013 року, № 0001062201 та № 0001072201 від 19.03.2013 року.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищенаведене наявні підстави для відшкодування з Державного бюджету України на користь - Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод будівельних конструкцій» судові витрати у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 2294,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 52 від 22.05.2013 року.

Керуючись ст.ст. 9,11,17,71,94,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби № 0000692201 від 13.03.2013 року, № 0001062201 від 13.03.2013 року, № 0001072201 від 19.03.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Завод будівельних конструкцій» судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривні 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 21 червня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В.Мачульський