Постанова № 32041771, 17.06.2013, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2013 року Справа № 803/1317/13-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Грушецькому П.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Сафарової О.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернулася з позовом до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби (далі - Ківерцівська МДПІ, відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000401700 від 19.03.2013 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що з 20.02.2013 року по 22.02.2013 року Ківерцівською МДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині обов'язкової реєстрації платником ПДВ за період з 01.06.2010 року по 31.01.2013 року, за результатами якої складено акт № 103/2301/НОМЕР_2 від 27.02.2013 року, в якому зроблено висновок, що в порушення п.181.1ст.181 Податкового кодексу України (далі - ПК України) не зареєструвалася платником ПДВ в разі перевищення сукупно 300 тис. грн., що призвело до заниження суми ПДВ за період з червня 2011 року по січень 2013 року на суму 73328,55 грн. За результатами перевірки 19.03.2013 року Ківерцівською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000401700, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 91661,14 грн. в тому числі: за основним платежем - 73329,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 18332,14 грн. На вищевказане податкове повідомлення-рішення 04.04.2013 року позивачем було подано скаргу, за результатами розгляду якої 21.05.2013 року рішенням ДПС у Волинській області С/238/10.7-06 скаргу задоволено частково, податкове повідомлення-рішення частково скасоване в сумі 3008,00 грн. основного платежу та 1870,36 грн. застосованої штрафної санкції, разом на суму 4878,36 грн., в іншій частині залишено без змін.

Також позивач зазначає, що у Ківерцівської МДПІ не було підстав для проведення перевірки, даний акт перевірки не відповідає наказу про проведення перевірки та вважає, що податкове повідомлення рішення винесено із порушенням строків, передбачених ст. 86 ПК України, тобто не за 10 робочих днів з дня, наступного за днем вручення акта перевірки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі із зазначених вище підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала, у наданих суду письмових запереченнях посилається на те, що перевірка проведена на законних підставах та висновки, викладені в акті перевірки № 103/2301/НОМЕР_2 від 27.02.2013 року відповідають вимогам чинного законодавства, просить суд у позові відмовити. До того ж, зазначила, що позивач, в порушення п.п. 2.3.1 п. 2.3. ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України не зареєструвалася платником податку на додану вартість в разі перевищення сукупно 300000,00 грн. протягом останніх 12 календарних місяців. Також вказує, що ФОП ОСОБА_3 на даний час не зареєструвалася платником податку на додану вартість що є порушенням п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України. У зв'язку з невиконанням нею цього обов'язку, податковим органом на підставі п. 183.10 ст. 183 ПК України, за період з червня 2011 по січень 2013 року нараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 73328,55 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та такими що підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 зареєстрована 27.06.2007 року Ківерцівською районною державною адміністрацією Волинської області в якості фізичної особи-підприємця та перебуває на обліку як платник податків в Ківерцівській МДПІ з 02.07.2007 року за № 1623, перебуває на загальній системі оподаткування та не є платником ПДВ.

В період з 20.02.2013 року по 22.02.2013 року на підставі наказу Ківерцівської МДПІ № 32 від 28.01.2013 року (а.с.18), про що складено акт № 103/2301/НОМЕР_2 від 27.02.2013 року (а.с.8-11) старшим державним податковим інспектором відділу оподаткування фізичних осіб Ківерцівської МДПІ, інспектором І рангу Барабухою Р.А., згідно з п.п. 78.1.2, п.п. 78.1.12 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питання дотримання податкового законодавства в частині обов'язкової реєстрації платником ПДВ за період з 01.06.2010 року по 31.01.2013 року.

Перевіркою встановлено, порушення позивачем п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 181.1, п. 183.2 ст. 181 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за період з червня 2011 року по січень 2013 року в розмірі 73328,55 грн.

Висновок податкового органу базується на тому, що перевіркою поданих до Ківерцівської МДПІ звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій за період з червня 2010 року по травень 2011 року ФОП ОСОБА_3 одержала загальну суму виручки в розмірі 315037,90 грн. проте позивач не зареєструвалася як платник податку на додану вартість у податковому органі за місцезнаходженням, тому починаючи з 01.06.2012 року несе відповідальність за не нарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування відповідно.

На підставі даного акту Ківерцівською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000401700 від 19.03.2013 року, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 91661,14 грн. в тому числі: за основним платежем - 73329,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 18332,14 грн. (а.с.12).

Позивач не погодившись з винесеним податковим повідомлення-рішення, оскаржила його в адміністративному порядку. Так за результатами розгляду первинної скарги від 04.04.2013 року рішенням ДПС у Волинській області С/238/10.7-06 від 21.05.2013 року скаргу задоволено частково, податкове повідомлення-рішення частково скасоване в сумі 3008,00 грн. основного платежу та 1870,36 грн. застосованої штрафної санкції, разом на суму 4878,36 грн., в іншій частині залишено без змін (а.с.14-17).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною першої та другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Статтею 180 ПК України визначено платників податку на додану вартість. Так, для цілей оподаткування платником податку є, зокрема, будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість),така особа обов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Судом встановлено, що у періоді, який перевірявся, позивач не була платником єдиного податку та знаходилася на загальній системі оподаткування.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство України, яке регулює спірні правовідносини, приходить до висновку, що висновок відповідача про порушення п.п. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 181.1, п. 183.2 ст. 181 ПК України про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 73328,55 грн. не заслуговує на увагу суду та спростовується наступним.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи ДПС мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно із пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Як встановлено судом, наказ про проведення невиїзної документальної перевірки від 28.01.2013 року № 32 винесений відповідачем на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 ПК України, який регулює порядок проведення документальних позапланових перевірок, однак відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку, результати якої оформлено актом від 27.02.2013 року № 103/2301/НОМЕР_2.

Згідно із пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Ні обов'язковий письмовий запит, ні наказ про проведення перевірки позивачу не надсилався та не вручався.

Як пояснив представник відповідача в судовому засіданні, підставою для проведення перевірки стало подання підприємцем до податкової інспекції щомісячних звітів про використання РРО за період з червня 2010 року по травень 2011 року, які були виявлені відділом оподаткування фізичних осіб безпосередньо перед виданням наказу № 32 від 28.01.2013 року про проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Згідно з п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу ДПС рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77-78 цього Кодексу.

Згідно пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Судом встановлено, що в порушення вищезазначених норм, наказ від 28.01.2013 року № 32 до проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 не вручався, отже відсутні підстави для її проведення.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 04.07.2012 року по справі К/9991/81109/11 за позовом Приватного підприємства «Виробничо-Комерційна Фірма «Гермесімпекс» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання протиправним наказу та визнання протиправними дій.

Таким чином, суд приходить до висновку, що всупереч вказаним нормам на момент проведення перевірки у органу державної податкової служби було відсутнє право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки, тобто порушено процедуру проведення документальної невиїзної перевірки.

Судом встановлено, що наказ Ківерцівської МДПІ № 32 від 28.01.2013 року винесений за відсутності підстав, передбачених п. 79.2 ст. 79 ПК України, за таких обставин дії відповідача щодо призначення, проведення документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині обов'язкової реєстрації платником ПДВ за період з 01.06.2010 року по 31.01.2013 року є незаконними.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Суд не приймає до уваги твердження позивача про те, що останнім днем для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення було не 19.03.2013 року, а 14.03.2013 року, так як акт перевірки отримано нею 04.03.2013 року, оскільки доказів на підтвердження тої обставини, що ОСОБА_3 отримала акт перевірки саме 04.03.2013 року суду не надано.

Згідно з ст. 82 ПК України тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів. Тобто така перевірка має бути проведена протягом 10 робочих днів з 29.01.2013 року, а фактично була проведена на протязі 29 календарних днів 27.02.2013 року, що є прямим порушенням ст. 82 ПК України.

Відповідно було порушено п.п. 86.4 ст. 86 ПК України, яким встановлено, що акт документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку що зроблено не було. Тобто початок перевірки згідно наказу 29.01.2013 року, однак акт зареєстровано через 16 днів після граничного строку проведення перевірки.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що Ківерцівська МДПІ діяла в порушення вищенаведених норм чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позивачем доведено протиправність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. В свою чергу відповідач належними та допустимими доказами не спростував доводи позивача та висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ківерцівської МДПІ Волинської області ДПС № 0000401700 від 19.03.2013 року.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищенаведене наявні підстави для відшкодування з Державного бюджету України на користь - ФОП ОСОБА_3 судові витрати у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 869,00 грн., що підтверджується квитанцією № П580075 від 07.06.2013 року.

Керуючись статтями 11, 17, 94, 71, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України на підставі Закону України «Про податок на додану вартість», статей 20, 75, 78, 79, 86, 102, 181 Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції рішення Волинської області Державної податкової служби № 0000401700 від 19.03.2013 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 судові витрати по справі в сумі 869 (вісімсот шістдесят дев'ять) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 21 червня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В.Мачульський