Постанова № 32041889, 18.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2013 р. Справа №805/1112/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Маслоід О.С.

при секретарі судового засідання - Вітязь Х.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний

комбінат імені Ілліча»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення

за участю

представників сторін: від позивача - Пишнограєва О.Д., Романенко А.В.,

Щербакова Н.В.

від відповідача - Лисенко Д.М.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (надалі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000021510/871/10/15-17/1-1-00191129 від 14.01.2013 року.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним. Відповідачем було зменшено суму бюджетного відшкодування на суму 728330 грн. у зв'язку із наданням до заяви про відмову продавців товарів (послуг) надати податкові накладні та/або порушення порядку заповнення та/або порушення порядку реєстрації податкових накладних первинних документів, які не відповідають вимогам діючого законодавства. Проте позивач вважає, що надані документи підтверджують факт отримання ним товару

Відповідач проти задоволення позову заперечує та посилається на наступне. Позивачем завищено податковий кредит за вересень 2012 року на суму 728330 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування за жовтень 2012 року на цю суму. Ним не надані копії товарних чеків чи інших розрахункових документів, які підтверджують факт сплати податку у зв'язку із придбанням таких товарів (послуг) або копій первинних документів, які підтверджують факт отримання таких товарів (послуг). Документи, що надані позивачем не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та у розумінні п. 201.10. ст.. 201 Податкового кодексу України не підтверджують факт отримання товарів (послуг) у зв'язку із чим позбавляють позивача права на віднесення сплачених сум ПДВ у вказаній сумі до податкового кредиту.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Позивач зареєстрований у якості юридичної особи 30.12.1996 року, код ЄДРПОУ 00191129, знаходиться на податковому обліку відповідача з 10.01.2011 року, відповідно до свідоцтва № 100319548 від 28.01.2011 року є платником податку на додану вартість (надалі ПДВ).

Відповідачем була проведена камеральна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого до відшкодування на розрахунковий рахунок по декларації за жовтень 2012 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення податку, що декларувалось в період з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складений акт перевірки від 19.12.2012 року № 607/15-17/1-1-00191129.

Згідно висновків акту перевірки, встановлено порушення позивачем п.201.10 ст. 201, п.п. 200.3, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та п. 20 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.11.2011 року N 1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за N 1490/20228 (надалі Порядок), що призвело до завищення податкового кредиту за вересень 2012 року на 728330 грн., відповідно до завищення від'ємного значення ПДВ на суму 728330 грн. за вересень 2012 року та завищення заявленої до бюджетного відшкодування суми ПДВ за жовтень 2012 року на 728330 грн.

На вказаний акт перевірки позивачем були надані заперечення від 28.12.2012 року за № 04/2572, які залишені без задоволення.

На підставі акту перевірки відповідачем 14.01.2013 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000021510/871/10/15-17/1-1-00191129, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за жовтень 2012 року на суму 728330 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 364165 грн.

При вирішенні питання про законність та обґрунтованість даного податкового повідомлення-рішення суд виходить з наступного.

Позивачем подана податкова декларація з ПДВ за жовтень 2012 року, у якій до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 23.1) заявлена сума 176958556 грн.

З додатку 2 до вказаної декларації вбачається, що залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету за наслідками поточного звітного періоду, складає 176958556 грн. та виник у вересні 2012 року.

22.10.2012 року позивачем була надана податкова декларація з ПДВ за вересень 2012 року з усіма відповідними додатками, серед яких, зокрема, надано додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних)». У вказаній заяві зазначені постачальники позивача, які відмовились надати податкову накладну та/або порушили порядок заповнення, та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно супровідного листа від 22.10.2012 року за № 04/2194 разом із декларацією та додатком 8 позивачем також були надані копії розрахункових документів, які підтверджують факт сплати податку у зв'язку із придбанням таких товарів (послуг) та копії первинних документів, які складені у відповідності до вимог діючого законодавства, які підтверджують факт отримання таких товарів (послуг).

Під час проведення камеральної перевірки та дослідження наданих документів відповідачем встановлено та відображено у вказаному акті перевірки, що серед наданих документів відсутні, зокрема, копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку із придбанням таких товарів (послуг) або копії первинних документів, які складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі Закон), що підтверджують факт отримання таких товарів (послуг) на загальну суму ПДВ 728330 грн. Відповідачем зазначено, зокрема, що у наданих документах відсутні обов'язкові реквізити (посада осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення), не надані довіреності на отримання товару, також надані рахунки - фактури не підтверджують факт отримання товару позивачем.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно п. 20 р. ІІІ Порядку у разі відмови постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) до декларації додаються Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) за формою згідно з (Д8) (додаток 8) - для декларації, (ДС5) (додаток 5) - для декларації (скороченої); (ДСп5) (додаток 5) - для декларації (спеціальної); (ДП4) (додаток 4) - для декларації (переробного підприємства) та відповідні документи, передбачені пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу.

Аналіз наведеного доводить, що право на податковий кредит, у наведених випадках, виникає за умови надання платником податку заяви на постачальника, до якої додаються зазначені документи. При цьому, перевірка наданих до заяви документів може здійснюватися лише під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а не в ході камеральної перевірки, яку проводив відповідач.

Під час судового розгляду справи відповідач підтвердив суду, що документальна позапланова виїзна перевірка не проводилась, причини пояснити не зміг. Ним у ході камеральної перевірки була перевірена лише декларація з усіма додатками.

При цьому суд зазначає, що в ході саме камеральної перевірки відповідачем було встановлено завищення податкового кредиту позивачем за вересень 2012 року.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст.. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Порядок проведення камеральної перевірки визначений ст.. 76 ПК України, згідно з якою камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Відповідно до п. 86.2 ст. 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, суд зазначає, що предметом дослідження камеральної перевірки можуть бути лише дані податкових декларацій (розрахунків) платника податків, зокрема правильність відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або методологія проведення цих розрахунків. При цьому будь-які дослідження документів, які були підставою для таких розрахунків, при проведенні камеральної перевірки не проводяться, оскільки це є предметом документальної перевірки. У разі якщо предметом дослідження мають бути документи по проведеним операціям, то така перевірка не може відноситися до категорії камеральної перевірки.

У Висновках Верховного суду України, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч. 1 ст. 237 КАС України за перше півріччя 2012 року за вих. № 41/0/54-13 від 07.02.2013 року, зокрема зазначено, саме своєчасно подана платником податку заява до податкового органу є підставою для включення до податкового кредиту суми податку, сплаченої у зв'язку із придбанням товарів (послуг). Такий висновок зроблений на підставі п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який повністю відповідає вимогам аб. 11,12 п. 201.10. ст.. 201 ПК України.

Згідно ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ч. 1 ст.. 244.2. КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

У судовому засіданні також було з'ясовано, що позивачем дійсно до заяви про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) на підтвердження факту отримання товарів були надані рахунки-фактури, оскільки позивач вважає, що згідно вимог діючого законодавства, на які він посилається у своїх додаткових поясненнях, ці документи підтверджують факт отримання ним товару.

Але під час судового розгляду справи, на вимогу суду, позивачем по кожному рахунку - фактурі, що надавались відповідачеві, були надані інші первинні документи на підтвердження здійснених господарських операції, тобто накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), розхідні накладні, товарні накладні. Позивачем у повному обсязі були надані оригінали договорів по усім спірним господарським операціям. Матеріали справи також містять платіжні доручення на підтвердження факту сплати придбаного товару.

Судом були прийняті до уваги вказані документи у зв'язку із тим, що відповідачем документальна перевірка не проводилась і додаткові документи у позивача не витребовувалися.

Крім цього, відповідачем у акті перевірки по деяким господарським операціям, зокрема по Управлінню держмайна Маріупольської міської ради, зазначено, що позивачем взагалі не надані первинні документи, що засвідчують факт сплати податку або отримання товару, що спростовується матеріалами справи, тобто у акті зазначені відомості, які не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до п.п. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

П. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Таким чином, у судовому засіданні позивачем доведено фактичне виконання господарських операцій, підтверджено правомірність визначення податкового кредиту за вересень 2012 року та включення до його складу суми ПДВ у вказаному розмірі.

П.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Положеннями п. 200.7 ст. 200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як вже зазначалося, позивач надав податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2012 року. Згідно з даною декларацією та розрахунком суми бюджетного відшкодування ПДВ, сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок, складає 176958556 грн. По рядку 19 декларації з податку на додану вартість за вересень 2012 року позивачем задекларовано від'ємне значення в сумі 176958556 грн. Згідно з довідкою щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додаток 2 до податкової декларації з податку на додану вартість) залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду (рядок 22 податкової декларації звітного періоду) складається із суми податку на додану вартість, яка виникла у вересні 2012 року складає 176958556 грн.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлений ст.. 200 ПКУкраїни.

Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

П. 200.4 ст. 200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг.

П. 200.4 ст. 200 ПК України суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування у звітному податковому періоді обмежено частиною сплаченого від'ємного значення податку отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Як вже зазначалося, на підтвердження факту оплати за отримані товари (роботи, послуги), що є спірним у справі, позивач надав суду платіжні доручення, якими ним здійснювалась оплата.

За даних обставин, сума фактично сплаченого позивачем податкового кредиту постачальникам у вересні 2012 року у повному обсязі покриває суму від'ємного значення ПДВ у розмірі 176958556 грн., що підтверджує право позивача на отримання заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ в декларації за жовтень 2012 року у вказаній сумі, у тому числі в сумі 728330 грн., на яку зменшено відповідачем спірним податковим повідомленням-рішенням.

За таких обставин, позивачем підтверджено правомірність визначення суми бюджетного відшкодування ПДВ у жовтні 2012 року у загальному розмірі 176958556 грн., у тому числі в сумі 728330 грн., в якій відмовлено у бюджетному відшкодуванні.

З урахуванням викладеного, судом встановлена відсутність у позивача порушень, встановлених камеральною перевіркою, необґрунтованість відмови відповідачем у бюджетному відшкодуванні ПДВ в сумі 728330 грн. та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Ст. 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем суду не доведена правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення у цій частині, відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно застосування штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Штраф у розмірі 364165 грн. застосований до позивача відповідачем у зв'язку із завищенням заявленої суми бюджетного відшкодування згідно п.123.1 ст.123 ПК України.

У відповідності до вимог п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

З огляду на протиправність зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування, відповідні штрафні (фінансові) санкції застосовані безпідставно.

Таким чином, спірне податкове повідомлення-рішення у частині застосування санкцій також не може вважатися обґрунтованим та законним, відповідно підлягає скасуванню, а позовні вимоги у цій частині також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду за ззаначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 2294 грн. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

На підставі викладеного та керуючись Податковим кодексом України, Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 року за N 1490/20228, ст. 11, 94, 158-163, 167, 244.2., 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби від 14.01.2013 року за № 0000021510/871/10/15-17/1-1-00191129.

Стягнути з Державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» судові витрати у сумі 2294 грн.

Вступна та резолютивна частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті та проголошено у судовому засіданні 18.06.2013 року у присутності представників сторін.

Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлено 25 червня 2013 року.

Суддя Маслоід О.С.