Ухвала суду № 32041855, 25.06.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11-кп/790/135/13 Головуючий 1 інстанції: Піддубний І.А.

Справа №11-кп/623/49/13 Доповідач: Задніпровський О.О.

Категорія: ст.185 КК України

УХВАЛА

іменем України

19 червня 2013 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого -Задніпровського О.О.,

суддів -Гук В.В., Алексеєв О.О.,

за участю прокурора -Криворучко І.І.,

секретаря -Євглевської В.В.,

обвинуваченого -ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 березня 2013 року, -

встановив:

Вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 березня 2013 року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець селища

Волоєво-Балаклія Шевченківського району

Харківської області, громадянин РФ, росіянин,

вдівець, з середньою освітою, проживаючий

без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:

У 2005 році за ч.3 ст.185 КК України до 3 років

позбавлення волі, звільнений умовно-достроково

постановою Червонозаводського районного суду

міста Харкова на невідбутий термін 10 місяців 26 днів;

У 2010 році за ч.2 ст.185 КК України до 2 років

позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік,

засуджений за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_1 визначено покарання у виді 2 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_1 на користь Комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства - 1 міста Ізюм 1920 гривень за рахунок відшкодування збитків.

Згідно з обвинувальним актом, 25 січня 2013 року приблизно о 22 годині ОСОБА_1, маючи намір на заволодіння чужим майном, діючи з корисливих мотивів, знаходячись в під'їзді №2 будинку №35 по вулиці Соборній в місті Ізюм, таємно заволодів металевою віконною решіткою, встановленою на сходовій площі між 2 та 3 поверхом, яка належить Комунальному житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству-1 міста Ізюм, вартістю 192 гривні, чим заподіяв збиток на вказану суму.

Продовжуючи свою діяльність, ОСОБА_1 повторно, 26, 27, 31 січня та 1 лютого 2013 року по АДРЕСА_2, таємно заволодів ще п'ятьма металевими віконними решітками, кожна вартістю по 192 гривні.

Крім того, по вулиці Кравцова в місті Ізюм 28 січня 2013 року ОСОБА_1 таємно заволодів двома металевими віконними решітками, однак його злочинний намір не був доведений до кінця, з причин, що не залежали від його волі, тому що він був застигнутий на місці замаху мешканцем однією з квартир поїзду - ОСОБА_3

По вулиці Скрипника в місті Ізюм 29 січня 2013 року ОСОБА_1 таємно заволодів двома металевими віконними решітками, які належать Комінальному житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству -1 міста Ізюм.

По вулиці Фрунзе в місті Ізюм 30 січня 2013 року ОСОБА_1 таємно заволодів двома металевими віконними решітками, кожна вартістю 192 гривні, які також належать Комінальному житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству -1 міста Ізюм.

В апеляційній скарзі зі змінами обвинувачений просить вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області скасувати та призначити йому більш м'яке покарання із застосуванням ст.75 КК України обґрунтовуючи це тим, що суд не взяв до уваги повне визнання ним своєї провини та щире каяття. Крім того, в апеляції обвинувачений зазначив, що під час судового розгляду було порушено його права на захист, оскільки розгляд справи вівся українською мовою і він не розумів суті заданих йому питань.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_1, який підтримаю свою скаргу в повному обсязі, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних вимог обвинуваченого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи в апеляційній скарзі не оскаржуються, тому ці обставини згідно ст.365 КПК України не перевіряються.

Що стосується доводів обвинуваченого відносно порушення його права на захист, а саме того, що він не розумів заданих йому питань на українській мові, то вони не обґрунтовані.

Так, у судовому засіданн1д 20 березня 2013 року обвинуваченому була вручена інформацію про його права та обов'язки, які були йому зрозумілі, жодних клопотань з цього приводу ОСОБА_1 не заявлялось, з його слів йому було все зрозуміло. Крім того, він обґрунтовано давав відповіді на завдані йому головуючим та іншими учасниками процесу питання.

Також, слід зазначити, що ОСОБА_1 народився та навчався в Україні, де вивчав українську мову. Більш того, не дивлячись на те, що ОСОБА_1 є громадянином Російської Федерації, він тривалий час проживає в Україні у місті Ізюм, раніше неодноразово був засуджений в Україні

При розгляді зазначеної кримінальної справи судом апеляційної інстанції заявив, що він розуміє українську мову, тому колегія суддів приходить до висновку, що права ОСОБА_1 на захист порушені не були.

Відносно доводів апеляції обвинуваченого про призначення йому покарання із застосуванням ст.75 КК України, то вони також є не обґрунтованими, оскільки призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України.

Постановляючи вирок в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції, взяв до уваги ступінь тяжкості скоєних правопорушень, конкретні обставини справи, дані що характеризують особу, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини.

Так, суд врахував, що ОСОБА_1 раніше судимий, щиро розкаявся у вчиненому та активно сприяв розкриттю злочину. Обставинами, які обтяжують покарання суд визнав рецидив злочинів.

Таким чином, суд першої інстанції в достатній мірі обґрунтував призначене ОСОБА_1 покарання, яке є необхідним та достатнім для попередження нових злочинів.

За таких обставин, підстав для пом'якшення покарання, із застосуванням ст.75 КК України, як про це просить обвинувачений в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.376, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Вирок Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 березня 2013 року у відношенні ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.

Головуючий:

Судді: