Рішення № 32040947, 13.06.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7343/13 13.06.13За позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова

компанія "ОРАНТА"

до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 1 527,12 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники :

від позивача: Дудуц О.В. (дов. №08-03-29/495-12 від 28.11.2012)

від відповідача: Лабик Р.Р. (дов. № 57 від 14.09.2012)

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу 8 064,19 грн.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2013 порушено провадження у справі № 910/7343/13 та призначено її до розгляду на 30.05.2013 року.

16.05.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшли докази, витребувані ухвалою суду (а.с. 47-48).

23.05.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли додаткові докази по справі (а.с. 49-67).

27.05.2013 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву та докази, витребувані ухвалою суду (а.с. 68-114).

За наслідками судового засідання 30.05.2013 судом оголошувалась перерва до 13.06.2013 року.

До судового засідання 13.06.2013 представники сторін з'явились.

Представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог на 6 537,07 грн. у зв'язку із частковим погашенням відповідачем заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням №2257 від 17.04.2013 (а.с. 118).

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з ч. 6 ст. 22 ГПК України, господарський суд не приймає зменшення розміру позовних вимог, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Вивчивши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд визнав її такою, що не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, заявлена позивачем до стягнення сума становить 1 527,12 грн.

Представник відповідача надав усні заперечення щодо заявлених позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2011 між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Біо-тест-лабораторія" (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 910544, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки "Daewoo Lanos" державний номер AA3918CP та додатковим обладнанням (а. с. 5-8)

Підпунктом 4.1.1.1 вказаного договору, страховим ризиком визначено дорожньо-транспортну пригоду (ДТП), що сталася під час експлуатації застрахованого транспортного засобу, внаслідок якої завдано матеріальних збитків.

Підпунктом 13.2 Договору сторони погодили, що виплата страхового відшкодування здійснюється на підставі заяви Страхувальника (Вигодонабувача) на страхову виплату та складеного Страховиком страхового акта.

При цьому відповідно до пп. 13.15.3 Договору розрахунок страхового відшкодування здійснюється у межах страхової суми за відповідним застрахованим транспортним засобом з урахуванням умов цього договору, виходячи з вартості відновлювального ремонту пошкодженого застрахованого транспортного засобу.

Підпунктом 1.4.2 Додатку до вказаного Договору визначено, що виплата страхового відшкодування проводиться без вирахування зносу (а.с. 8).

Згідно з довідкою №8998510 про дорожньо-транспортну пригоду, 28.04.2012 о 09:00 год. сталася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) за участю автомобілів марки "Daewoo Lanos" державний номер AA3918CP, що належить Страхувальнику та знаходився під керуванням Савченко Д.Ю., та марки "Богдан" державний номер 06182КА, що належить КП "Київпастранс" та знаходився під керуванням Ніколаєвського С.П. (а.с. 12).

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм Ніколаєвським С.П. Правил дорожнього руху України, якого постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 23.05.2012 у справі № 2601/10823/12 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення (а. с. 11).

Вартість відновлюваного ремонту, транспортного засобу марки "Daewoo Lanos" державний номер AA3918CP, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 9 009,19 грн., що підтверджується звітом №АА3918СР про оцінку автомобіля від 22.05.2012, складеним ТОВ "Гарант-Асістанс" на замовлення позивача та ремонтною калькуляцією №АА3918СР від 11.05.2012 року (а.с. 19-24).

Як вбачається із матеріалів справи, Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу (а. с. 14).

У червні 2012 позивач на підставі Страхового акту № СТО-12-7223/1 від 24.05.2012, здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 8 564,19 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №41625 від 21.06.2012 року (а.с. 28, 29).

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія - Ніколаєвського С.П., який на законних підставах керував транспортним засобом марки "Богдан" державний номер 06182КА, що належить КП "Київпастранс"., на момент скоєння ДТП, застрахована за полісом № АА/5039462 відповідачем (а.с. 75) та, підтверджується також даними Моторно (транспортного) страхового бюро України (а. с. 47-48).

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач 15.10.2012 звернувся до відповідача із заявою № 09-06-06/25039 на виплату страхового відшкодування у порядку регресу та отримав відповідь, у якій відповідач зазначив, що прийняв рішення щодо виплати страхового відшкодування в сумі 6 537,07 грн.

Однак на день подання даного позову до суду, страхове відшкодування в порядку регресу не було виплачено.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідач частково сплатив позивачу заборгованість у сумі 6 537,07 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2257 від 17.04.2013 (а.с. 118), у зв'язку з чим позивачем зменшено розмір позовних вимог на вказану суму.

Таким чином, позивачем до стягнення заявлена сума страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 1 527,12 грн.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що під час спричинення дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль марки "Богдан" державний номер 06182КА, знаходився під керуванням Ніколаєвського С.П., вина якого підтверджується постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 23.05.2012 у справі № 2601/10823/12 (а. с. 11).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля "Богдан" державний номер 06182КА на час скоєння ДТП застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/5039462) (а. с. 75).

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки "Daewoo Lanos" державний номер AA3918CP.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору страхування наземного транспорту № 910544, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Ніколаєвського С.П. як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

У своєму відзиві та під час розгляду справи відповідач зазначав, що правомірно сплатив позивачу страхове відшкодування у порядку регресу у сумі 6 537,07 грн. При цьому, на думку відповідача, позивач неправомірно не взяв до уваги при розрахунку суми страхового відшкодування коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу. Так, відповідно до звіту №АА3918СР про оцінку автомобіля марки "Daewoo Lanos" державний номер AA3918CP від 22.05.2012, вартість відновлюваного ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових КТЗ Сврз дорівнює 7 783,49 грн.

Суд критично оцінює заперечення відповідача, щодо зменшення розміру страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, та зазначає наступне.

Договором добровільного страхування транспортного засобу № 910544 від 14.09.2011 сторони погодили, що страхове відшкодування виплачується Страхувальнику без вирахування зносу.

Крім того, пунктом 7.38 "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів" значення коефіцієнта фізичного приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію пошкодженого транспортного засобу "Daewoo Lanos" державний номер AA3918CP, рік його випуску 2007, а дата реєстрації - 17.05.2007 і на момент скоєння ДТП (28.04.2012) строк його експлуатації не перевищував 5 років. Тобто знос в даному випадку нараховуватись не може, а тому коефіцієнт фізичного зносу, що характеризує втрату вартості транспортного засобу (окремих його складових), дорівнює "0" (а.с. 9).

Крім того, ремонтною калькуляцією №АА3918СР від 11.05.2012 підтверджується, що дійсна вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки "Daewoo Lanos" державний номер AA3918CP становить 9 009,19 грн., що і є фактичним збитком, який повинен бути відшкодований відповідачем.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 11.04.2013 у справі 5011-23/10750-2012.

Щодо посилання відповідача на вирахування зі страхового відшкодування вартості податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Як вже зазначалось, в даному випадку страхове відшкодування здійснювалось без вирахування зносу. Крім того, страхове відшкодування здійснювалось потерпілій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю науково-виробничому підприємству "Біо-тест-лабораторія", яке відповідно до реєстру платників ПДВ, є платником податку на додану вартість, згідно з свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200085050, тому посилання відповідача на вирахування зі страхового відшкодування вартості податку на додану вартість є хибним.

Таким чином, враховуючи умови Договору, розмір реальних збитків, який визначений при виконанні відновлювального ремонту, позивач правомірно розрахував та виплатив Страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 8 564,19 грн.

Отже, з урахуванням наведеного відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП.

Як передбачено п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Згідно із умовами полісу № АА/5039462 (а.с. 75) та, даними Моторно (транспортного) страхового бюро України (а. с. 47-48), розмір франшизи становить 1000 грн.

Проте як вбачається із заявленої позивачем до стягнення суми страхового відшкодування у порядку регресу (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) - 1 527,12 грн., останній вирахував суму франшизи лише частково, а саме - 500 грн., у зв'язку із чим розмір страхового відшкодування, який є предметом даного спору, підлягає зменшенню ще на 500 грн. та становить 1 027,12 грн. (1 527,12 - 500 = 1 027,12).

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Українська охоронно - страхова компанія" не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, щодо виплати понесених збитків у порядку регресу.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню частково, у розмірі 1 027,12 грн.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу 1 527,12 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія" (03056, м.Київ, Солом'янський район, вулиця Борщагівська, будинок 145, код ЄДРПОУ 23734213) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (02081, м.Київ, Дарницький район, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186) 1 027 (одну тисячу двадцять сім) гривень 12 копійок суми сплаченого страхового відшкодування та 1 157 (одну тисячу сто п'ятдесят сім) гривень 20 копійок судового збору.

В іншій частині у позові відмовити.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 13.06.2013 у присутності представників позивача та відповідача.

Дата виготовлення повного тексту - 18.06.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова