Рішення № 32036696, 28.05.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №1519/2-1948/11

Провадження №2/521/2865/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Плавича І.В.,

при секретарі - Бабаєвій З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення, вселення, зобов'язання вчинити певні дії, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, ЖБК «Головчорноморськбуд і Одеське трамвайно-тролейбусне управління», -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду наразі знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення, вселення, зобов'язання вчинити певні дії, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, ЖБК «Головчорноморськбуд і Одеське трамвайно-тролейбусне управління».

В обґрунтування власної позиції та пояснюючи підстави звернення до суду первісний позивач посилався на ті обставини, що квартира під АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2 на праві приватної власності. Однак не зважаючи на законність майнових прав, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 перешкоджають позивачеві у належній реалізації цих прав щодо вказаної квартири, безпідставно займають відповідні приміщення, самовільно змінили замки вхідних дверей.

У зв'язку з викладеними обставинами і через неможливість вирішення виниклих питань позасудовим шляхом, ОСОБА_2 звернувся в суд з даним позовом. Стороною неодноразово уточнювались заявлені вимоги, змінювалось обґрунтування та предмет позову. Остаточно ОСОБА_2 просив суд виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 з вказаної квартири, вселити його до даної квартири та зобов'язати Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області скасувати реєстрацію ОСОБА_3, ОСОБА_4 за відповідною адресою.

В процесі розгляду справу відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 пред'явили зустрічний позов до ОСОБА_2, що був прийнятий судом та об'єднаний для спільного розгляду з первісним позовом у встановленому порядку.

Обґрунтовуючи зустрічні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_4 посилались на ті обставини, що свідоцтво про право власності на ім'я ОСОБА_2 на спірну квартири видане з порушенням вимог закону. Сторона заперечувала членство ОСОБА_2 в ЖБК «Головчорноморськбуд і Одеське трамвайно-тролейбусне управління» та обставини виплати пайового внеску, у зв'язку з чим позивачі за зустрічним позовом просили суд визнати недійсним свідоцтво про право власності на спірну квартиру.

ОСОБА_2 разом з представником у відкрите судове засідання з'явився, заявлені вимоги підтримав, в задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 у відкрите судове засідання з'явились, заявлені вимоги підтримали, в задоволенні первісного позову просили відмовити.

Інші учасники цивільного процесу в судове засідання не з'явились, повідомлялись судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки представників суду не відомі.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги обставини спору та пояснення сторін, дослідивши представлені суду та забезпечені письмові докази, допитавши свідків, надавши виниклим між сторонами правовідносинам належну правову оцінку, суд прийшов до висновку про часткове задоволення первісного позову ОСОБА_2 та відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 - виходячи з наступного.

Під час розгляду цивільної справи і на підставі присутніх в ній доказів судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 23 травня 2011 року, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради на підставі довідки ЖБК «Головчорноморськбуд і Одеське трамвайно-тролейбусне управління» №75 від 14 березня 2011 року, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2

Майнові права особи належним чином зареєстровані, про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав №302125594 від 07 червня 2011 року.

Сплативши пайовий внесок у повному обсязі, за згодою ОСОБА_2 у дану квартиру вселилась дружина особи на той час - ОСОБА_5 - із сином від попереднього шлюбу - ОСОБА_1 В подальшому ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_3, в період перебування в якому в осіб народилась дитина - ОСОБА_4

За станом на теперішній час шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_1, видане Відділом ЗАГС Київського РВК міста Одеси від 17 липня 1990 року, актовий запис №678 від 29 травня 1990 року.

Разом з тим сина ОСОБА_5 - ОСОБА_1 - не має серед живих, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 26 жовтня 2010 року, виданим Першим відділом РАЦС Одеського міського управління юстиції, актовий запис №2247 від 26 жовтня 2010 року.

ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до членів відповідно кооперативу не приймались, ОСОБА_2 не передавав свого паю на користь будь-кого з цих осіб, з кооперативу не виходив і не виключався. Не зважаючи на розірвання шлюбу із ОСОБА_5 та відсутність родинних відносин між сторонами по справі, до теперішнього часу спірною квартирою користуються ОСОБА_3, ОСОБА_4 на власний розсуд, доступу до квартири ОСОБА_2 не має.

Згідно довідки №75 від 06 грудня 2011 року, заяви від 20 листопада 2012 року та інформаційного листа голови ЖБК «Головчорноморськбуд і Одеське трамвайно-тролейбусне управління», ОСОБА_2 є членом кооперативу з 1973 року та пайовий внесок за квартиру АДРЕСА_1 виплачувався з 1973 року до 1981 року, в якому і був виплачений в повному обсязі.

Вказані факти спростовують доводи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відсутність відомостей про членство ОСОБА_2 у даному кооперативі та виплату пайового внеску належним чином і у повному обсязі. Свідоцтво про право власності на дану квартиру видано на підставі довідки кооперативу про виплату паю в повному обсязі в установленому порядку.

Суд звернув увагу на той факт, що у відповідній довідці про сплату паю №75 від 29 березня 2010 року міститься зазначення, що ОСОБА_2 є членом ЖБК «Головчорноморськбуд і Одеське трамвайно-тролейбусне управління» з 1996 року. Однак виходячи з матеріалів справи суд вбачає обґрунтованим вважати викладене помилкою, допущеною при складанні довідки, яка сталась внаслідок того, що ОСОБА_2 знімався з реєстрації за адресою спірною квартири та був зареєстрований за іншою адресою в період з серпня 1990 року по квітень 1996 року. Тобто дата відновлення реєстрації за адресою квартири АДРЕСА_1 була помилково використана в якості дати членства.

У зв'язку з цим, в процесі розгляду даної цивільної справи суд не встановив порушень закону при оформленні оспорюваного свідоцтва про право власності.

Суд з'ясував, що між сторонами склались неприязні стосунки з підстав невизнання майнових прав ОСОБА_2 на спірну квартиру. Так, відповідно до змісту довідки голови ЖБК «Головчорноморськбуд і Одеське трамвайно-тролейбусне управління» №б/н від 01 червня 2010 року, ОСОБА_2 неодноразово не уявлялось можливим потрапити до приміщення спірної квартири, ключі від вхідних дверей в особи відсутні. З цього приводу ОСОБА_2 звертався до правоохоронних органів, що випливає з листа начальника Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області №21/21-5201 від 27 квітня 2010 року, але в порушенні кримінальної справи було відмовлено у зв'язку із цивільно-правовим характером спірних відносин.

В силу ст. 317 ч.ч.1,2 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ст. 321 ч.ч.1,2 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

В силу ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. При цьому як передбачає ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі викладеного суд вбачає обґрунтованою вимогу ОСОБА_2 про примусове вселення до спірної квартири. В той же час, стосовно решти вимог особи суд звернув увагу на наступне.

Згідно ст. 64 ЖК УРСР, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.

Як вказує ст. 156 ч.4 ЖК УРСР, припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу. В той же час, згідно ст. 162 ч.ч.1,2,3 ЖК УРСР, плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Разом з тим, плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Водночас, строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Так, суд погоджується з позицією сторони позивача ОСОБА_2, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є членами сім'ї власника спірної квартири, однак виходячи з даних норм закону суд вбачає вимоги сторони про виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 необґрунтованими та передчасними. Сам ОСОБА_2 при розгляді справи свідчив, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спірній квартирі не проживають.

Як зазначає ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація уявляє собою внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Як роз'яснює ст. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.

На підставі Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» №1085/2010 від 09 грудня 2010 року, утворено Державну міграційну службу України. Згідно п.3 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого Указом Президента України №405/2011 від 6 квітня 2011 року, основними завданнями ДМС України є зокрема реалізація державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України №658 від 15 червня 2011 року, було утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної міграційної служби, зокрема - Головне управління ДМС в Одеській області.

Як зобов'язує процесуальний закон, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, виключно в межах заявлених вимог та не вправі на власний розсуд виходи за рамки цих вимог чи змінювати осіб, до яких такі вимоги заявлено (ст.ст. 11, 33 ЦПК України).

Дійсно, згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Однак як чітко зобов'язує ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відтак, в процесі розгляду даної цивільної справи суд не встановив передбачених законом підстав для задоволення зустрічного позову та прийшов до висновку про часткове задоволення первісного позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення, вселення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1, що належить особі на праві приватної власності.

В задоволенні інших вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: