Ухвала суду № 32035880, 20.06.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-5000/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Провідна продовольча компанія ЗС» до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС № 0000522201 від 14 серпня 2012 року, згідно з яким ТОВ «Провідна продовольча компанія ЗС» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 8 548 633, 00 грн., з яких: 7 491 944, 00 грн. - за основним платежем; 1 056 689, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Васильківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області ДПС , звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у серпні 2012 року посадовими особами Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП «Інтенція» за період з 01 липня 2011 року по 31 липня 2011 року, ТОВ «Оріал» за період з 01 квітня 2011 року по 31 липня 2011 року та ТЩВ «Компанія Квік Дан» за період з 01 квітня 2011 року по 30 травня 2011 року

За результатами перевірки складено акт № 706/22-01/36470517 від 03 серпня 2012 року яким встановлено порушення позивачем вимог п. п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягала сплаті до бюджету, на загальну суму 7 491 944, 00 грн., у тому числі: за період з 01 липня 2011 року по 31 липня 2011 року у сумі 642 506, 00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Інтенція»; за період квітень, травень, липень 2011 року у сумі 5 901 223, 00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал»; за період квітень, травень 2011 року у сумі 948 215, 00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Квік Дан»; ч. ч. 3-5 ст. 203, ч. ч. 1, 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм у момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідач посилається на те, що позивач неправомірно сформував податковий кредит, оскільки Алчевською об'єднананою державною податковою інспекцією за результатами перевірки контрагентів позивача - ПП «Інтенція» (акт перевірки № 321/231/37156804 від 10 лютого 2012 року), ТОВ «Оріал» (акт перевірки № 1798/236-36917523 від 11 листопада 2011 року) та ТОВ «Компанія Квік Дан» (акт перевірки № 2005/236-37288477 від 02 грудня 2011 року) зроблено висновок, що ці платники податків не мали права на формування податкового кредиту в податкових (звітних) періодах, що перевірялись.

Вказаний висновок Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції ґрунтується на оцінці даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, на підставі яких встановлено розбіжність між даними податкової звітності позивача та вказаними контрагентами, які не задекларували свої податкові зобов'язання з податку на додану вартість у відповідних податкових (звітних) періодах.

Крім того, на думку посадових осіб Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції, ніякі товари (послуги) на користь позивача контрагентами фактично не постачались (не надавались), оскільки контрагенти не мають адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань, а правочини сторони між сторонами укладено з метою мінімізації податкових зобов'язань.

На підставі Акту перевірки Васильківською об'єднаною державною податковою інспекцію Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000522201 від 14 серпня 2012 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість» на загальну суму 8 548 633, 00 грн., з яких: 7 491 944, 00 грн. - за основним платежем; 1 056 689, 00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у 2011 році між позивачем (виконавець) і Міністерством оборони України (замовник) було укладено три договори № 286/1/8/11/12 від 01 червня 2011 року, № 286/1/8/11/13 від 01 червня 2011 року та № 286/2/8/11/20 від 30 червня 2011 року, згідно з якими позивач надавав Міністерству оборони України послуги громадського харчування (харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно із законодавством мають право на забезпечення харчуванням у стаціонарних та польових умовах, та годування штатних тварин).

На виконання вказаних договорів позивач уклав договори з іншими суб'ктами господарювання, у тому числі з ПП «Інтенція», ТОВ «Оріал» та ТОВ «Компанія Квік Дан», які надавали експедиційні послуги з організації постійного і безперервного процесу доставки продуктів харчування у військові частини за визначеними сторонами маршрутами.

Так, у лютому 2011 року між позивачем (покупець) і ТОВ «Оріал» (постачальник) укладено договір поставки № 289 від 28 лютого 2011 року, на підставі якого позивач у квітні, травні та липні 2011 року здійснював придбання продуктів харчування (картопля, буряк, кріп, петрушка, щавель, м'ясо тощо) на загальну суму 35 407 338, 79 грн., у тому числі ПДВ - 5 901 223, 20 грн.

Факт поставки товару підтверджується копіями видаткових накладних, складених уповноваженими представниками постачальника та позивача.

Оплата товару здійснювалась позивачем безготівковим шляхом. В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок ТОВ «Оріал» кошти в загальній сумі 35 407 338, 79 грн., у тому числі ПДВ - 5 901 223, 20 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень.

Використання товару - поставки до військових частин позивач підтвердив копіями щоденних заявок на приготування їжі, розкладок продуктів по нормам, щоденних актів приймання-передачі наданих послуг з організації харчування по якості та кількості, складених уповноваженими представниками позивача та відповідних військових частин, актів звіряння розрахунків складених уповноваженими представниками позивача та Міністерства оборони України.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товарів за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ «Оріал» податкові накладні на загальну суму 35 407 338, 79 грн., у тому числі ПДВ - 5 901 223, 20 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за травень, липень та червень 2011 року, відобразив у податкових декларацій з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні податкові (звітні) періоди

У березні 2011 року між позивачем (замовник) і ТОВ «Компанія Квік Дан» (виконавець) укладено договір № 287 від 29 березня 2011 року, згідно з яким виконавець зобов'язувався здійснити (власними та/або залученими силами) комплекс заходів, що включають організацію постійного і безперервного процесу доставки продуктів харчування у військові частини за чітко визначеними сторонами маршрутами.

На підставі вказаного договору у квітні, травні 2011 року виконавцем здійснено поставку 42 партій продуктів харчування у військові частини на загальну суму 5 689 287, 00 грн., у тому числі ПДВ - 948 214, 50 грн.

Факти виконання послуг з організації доставки продуктів харчування у військові частини підтверджується копіями актів здачі - прийому робіт (надання послуг); копіями заявок на транспортно-експедиторське обслуговування; копіями маршрутів руху для доставки продуктів харчування в військові частини Північного регіону, Центрального регіону, Прикарпатського регіону та Західного регіону, товарно-транспортними накладними, складеними уповноваженими особами позивача і контрагента.

Оплата за надані послуги здійснювалась позивачем безготівковим шляхом. Так, позивач перерахував на рахунок ТОВ «Компанія Квік Дан» кошти в загальній сумі 5 689 287, 00 грн., у тому числі ПДВ - 948 214, 50 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями платіжних доручень.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни за надання послуг за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ «Компанія Квік Дан» податкові накладні на загальну суму 5 689 287, 00 грн., у тому числі ПДВ - 948 214, 50 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за квітень, травень 2011 року, відобразив у податкових декларацій з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні податкові (звітні) періоди.

У червні 2011 року між позивачем (замовник) і ПП «Інтенція» (виконавець) укладено договір № 482 від 30 червня 2011 року, згідно з яким виконавець зобов'язувався здійснити (власними та/або залученими силами) комплекс заходів з організації постійного і безперервного процесу доставки виробів народного споживання (продуктів харчування) у військові частини за чітко визначеними сторонами маршрутами.

На підставі вказаного договору у липні 2011 року виконавцем здійснено поставку 21 партії продуктів харчування у військові частини на загальну суму 3 855 036, 00 грн., у тому числі ПДВ - 642 506, 00 грн.

Виконання послуг з організації доставки продуктів харчування у військові частини підтверджується копіями актів здачі - прийому робіт (надання послуг); копіями заявок на транспортно-експедиторське обслуговування; копіями маршрутів руху для доставки продуктів харчування в військові частини Північного регіону, Центрального регіону, Прикарпатського регіону та Західного регіону, оригіналами товарно-транспортних накладних, складеними уповноваженими особами позивача і контрагента.

Оплата за наданні послуги здійснювалась позивачем безготівковим шляхом. В оплату за наданні послуги позивач перерахував на рахунок ПП «Інтенція» кошти в загальній сумі 3 855 036, 00 грн., у тому числі ПДВ - 642 506, 00 грн., факт перерахування коштів підтверджується копіями платіжних доручень.

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни за надання послуг з організації доставки виробів народного споживання (продуктів харчування) за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ПП «Інтенція» податкові накладні на загальну суму 3 855 036, 00 грн., у тому числі ПДВ - 642 506, 00 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за липень 2011 року, відобразив у податкових декларацій з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних за відповідні податкові (звітні) періоди.

Згідно з до п. 198.1 ст. 198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до ст. 18 Закону - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ПП «Інтенція», ТОВ «Оріал» та ТОВ «Компанія Квік Дан» були чинні. Крім того, ПП «Інтенція», ТОВ «Оріал» та ТОВ «Компанія Квік Дан» були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як встановлено колегією суддів, виконання вищезазначених договорів підтверджується копіями первинних документів, а саме договорами про закупівлю послуг громадського харчування (харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України), актами звіряння розрахунків між позивачем та розпорядником коштів державного бюджету Міністерства оборони України за надані послуги з харчування особового складу у 2011 році, заявками на приготування їжі за нормами харчування та додатковими нормами, розкладами продуктів (щоденні та тижневі), зведеними актами кількості та якості наданих послуг тощо), що підтверджують факт подальшого використання придбаних товарів та послуг у вказаних контрагентів у господарській діяльності позивача та його подальшу реалізацію.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ТОВ «Провідна продовольча компанія ЗС» в повному обсязі довів реальність господарських операцій з вищезазначеними контрагентами.

Також податковий орган зазначав про порушення позивачем ст. ст. 202, 203, 215, 216 ЦК України.

В зв»язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України - недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, угоди, які укладені між позивачем та ПП «Інтенція», ТОВ «Оріал» та ТОВ «Компанія Квік Дан», не визнані судом недійсними, їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 27 червня 2013 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлений 26 червня 2013 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.