Постанова № 32034002, 13.06.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 р. Справа №805/6401/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14.30

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бєломєстнова О.Ю. при секретарі Сімонові Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля»

до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000061520 від 14.03.2013р.

за участі представника позивача Гладкової Л.М.

представника відповідача Клемашко Т.Є.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Макіїввугілля» звернулося до суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000061520 від 14.03.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем за наслідками проведеної камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість Державного підприємства «Макіїввугілля» складено акт №369/15/32442295 від 25.02.2013 року. У ньому відображено, що позивач несвоєчасно сплатив податкові зобов'язання з ПДВ по деклараціям за травень-вересень 2012 року. На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 року № 0000061520 про застосування штрафних санкцій, яке є предметом оскарження у даній справі. Позивач вважає, що він не сплачував зазначений у акті борг за травень - вересень 2012 року. Він сплачував суми боргу, які були відстрочені згідно з ухвалами суду, про що зазначав у платіжних дорученнях. У свою чергу відповідач спрямовував сплачені грошові кошти у погашення іншого податного боргу, який також був частково відстрочений, що позивач вважає неправомірним.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, які викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, адміністративний позов не визнав. З посиланням на Податковий кодекс України зазначає, що у разі наявності у платника податків податкового боргу, органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У відповідності з цим приписом відповідач визначив, які податкові зобов'язання сплачені позивачем, та встановив факт порушення строків сплати узгодженої суми податкових зобов'язань. Спірні платежі мали місце до набрання законної сили судовими рішеннями про відстрочення стягнення частин боргу. Стягнення іншої частини боргу взагалі не було відстрочене. У зв'язку з цим, відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України відповідач застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 480671,24 грн., про що прийняв податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013р. №0000061520. Представник відповідача просив суд з наведених підстав в задоволені позову відмовити.

Заслухавши представника позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - Державне підприємство "Макіїввугілля" зареєстрований виконавчим комітетом Макіївської міської ради 29.04.2003р., код ЄДРПОУ 32442295.

Відповідач - Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Відповідачем проведена камеральна перевірка своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість Державним підприємством «Макіїввугілля», результати якої відображені у акті перевірки №369/15/32442295 від 25.02.2013 року (надалі - Акт перевірки, а.с. 6-12).

Під час перевірки відповідачем була встановлена несвоєчасність сплати самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 4806712,40 грн. з затримкою до 30 днів.

У Акті перевірки відображено, що 31.07.2012 року, 13.07.2012 року, 17.07.2012 року, 20.07.2012 року відбулося погашення частини податкового боргу з ПДВ у сумі 750 106 грн., який виник на підставі декларації за травень 2012 року; 07.08.2012 року, 15.08.2012 року, 20.08.2012 року, 27.08.2012 року, 28.08.2012 року відбулося погашення частини податкового боргу з ПДВ у сумі 1 991 780 грн., який виник на підставі декларації за червень 2012 року; 28.09.2012 року, 01.10.2012 року, 02.10.2012 року відбулося погашення частини податкового боргу з ПДВ у сумі 1 708 577,64 грн., який виник на підставі декларації за липень 2012 року; 06.11.2012 року, 16.11.2012 року, 20.11.2012 року, 21.11.2012 року, 23.11.2012 року, 27.11.2012 року відбулося погашення частини податкового боргу з ПДВ у сумі 356 247,84 грн., який виник на підставі декларації за вересень 2012 року.

Виходячи з дати виникнення податкового боргу та його погашення відповідачем був здійснений розрахунок кількості днів прострочення (менше 30 календарних днів), який наведений у розрахунку штрафних фінансових санкцій (а.с. 13).

На підставі Акту перевірки, відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013р. №0000061520, яким за затримку граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість визначений штраф у розмірі 480671,24 грн.

Позивач не згодний з даним податковим повідомленням-рішенням в повному обсязі.

Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З аналізу наведеної норми слідує, що для її застосування встановленню підлягають наступні дві обставини:

по-перше - існування податкового боргу;

по-друге - факт його погашення.

У разі встановлення цих обставин склад податкового правопорушення вважається наявним, у зв'язку з чим платник податку підлягає притягненню до відповідальності.

За приписами п. 57.1. ст. 57 ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивачем подані до податкового органу подані декларації з ПДВ за травень, червень, липень, вересень 2012 року (а.с.16-26).

Позивачем у встановлені законом строки у повному обсязі не були погашені зобов'язання за вказаними деклараціями, що підтверджується, у тому числі рішеннями суду, а саме:

- постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24.07.2012 року по справі №2а/0570/8367/2012, якою задоволені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з ПДВ по декларації за травень 2012 року (а.с.27-29);

- постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03.08.2012 року по справі №2-а/0570/9808/2012, якою задоволені позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з ПДВ по декларації за червень 2012 року (а.с. 30-34).

Відповідно до ч.2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Наявність заборгованості за вказаними деклараціями підтверджується також даними зворотного боку картки особового рахунку позивача з ПДВ (а.с. 76-118).

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що ухвалами суду про відстрочення виконання постанов про стягнення податкового боргу був перенесений строк сплати такого боргу за травень та червень 2012 року.

Судом встановлено, що ухвалою від 07.02.2012 року було відстрочено до 31.12.2013 року виконання рішення по справі №2а/0570/8367/2012 (стягнення боргу за травень 2012) та ухвалою від 29.01.2013 року до 31.12.2013 року було відстрочено виконання рішення по справі №2а/0570/9808/2012 (стягнення боргу за червень 2012).

По-перше, ухвала про відстрочення виконання рішення по справі 2а/0570/8367/2012 була постановлена 07.02.2013 року, тоді як погашення податкового боргу по декларації за травень 2012 року відбулося до цього часу - 31.07.2012р., 13.07.2012 року, 17.07.2012 року, 20.07.2012 року. Тобто спірна сума боргу на момент надання відстрочення її стягнення існувала у іншому розмірі.

Аналогічно, ухвала про відстрочення виконання рішення по справі 2а/0570/9808/2012 була постановлена 29.01.2013 року, тоді як погашення податкового боргу по декларації за червень 2012 року відбулося до цього часу - 07.08.2012 року, 15.08.2012 року, 20.08.2012 року, 22.08.2012 року, 27.08.2012 року, 28.08.2012 року.

Також суд звертає увагу, що стягнення заборгованості з ПДВ по деклараціям позивача за липень, вересень 2012 року не було розстрочене чи відстрочене судом.

По-друге, відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПКУ податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підстави для припинення податкового боргу перелічені у п. 37.3. ст. 37 ПК України. Серед них відсутня така підстава для припинення податкового боргу як прийняття судового рішення про його стягнення. Так само у ПКУ відсутні положення, які передбачають припинення податкового боргу у випадку встановлення порядку виконання судового рішення у вигляді розстрочення (відстрочення) стягнення боргу за ним.

Так, відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

З цієї норми вбачається, що вона регулює порядок виконання судового рішення. Наслідком примусового виконання судового рішення є стягнення з відповідача суми заборгованості без його на те волевиявлення.

У разі застосування ст. 263 КАС України податковий борг за рішенням суду не може бути примусово стягнутий до певної дати (у разі відстрочення) або стягується частками (у разі розстрочення). Інших наслідків для боржника прийняття такого судового рішення не тягне. Воно не припиняє та не змінює обов'язку платника податку по сплаті податкового боргу, оскільки стосується виключно порядку примусового стягнення боргу. Особа вправі добровільно виконати такий обов'язок до закінчення строку відстрочення або розстрочення виконання постанови, що матиме наслідком припинення стягнення боргу у примусовому порядку.

Зважаючи на наведене, наявність судового рішення про розстрочення (відстрочення) примусового стягнення боргу не впливає на юридичний факт існування податкового боргу.

Так само не впливає на факт його погашення спосіб, у який були одержані кошти від платника податку - добровільно сплачені чи стягнуті примусово. У будь-якому разі виконання судового рішення про стягнення податкового боргу є одночасно погашенням такого податкового боргу.

Встановлена ст. 126 ПК України відповідальність за несвоєчасне погашення податкового боргу не залежить від способу такого погашення, оскільки він не визначений у нормі, яка передбачає склад податкового правопорушення.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність першої з двох обставин, які є необхідними для застосування штрафних санкцій на підставі ст. 126 ПК України - існування податкового боргу.

Що стосується його погашення, судом встановлено, що погашення податкового боргу позивача з податку на додану вартість підтверджується карткою особового рахунку з цього податку та інкасовими дорученнями від 23.08.2012 року № 461, №462, № 446, № 457, № 460, № 456, від 17.08.2012 року № 418, №430, № 413, №417, № 432, № 413, № 420, № 419, № 410, № 427, № 422, від 24.10.2012 року № 629, № 633, № 620, від 14.09.2012 року № 561, № 552, № 550, № 557, № 560, № 545, від 30.07.2012 року № 312, № 279, № 294, № 291, № 283, № 267, № 303, № 287, № 272, № 261, № 264, № 295, № 297, платіжними дорученнями від 31.07.2012 року № 500, від 07.08.2012 року № 7, від 22.08.2012 року № 708, від 28.09.2012 року № 800, від 16.11.2012 року № 298, від 23.11.2012 року № 341, меморіальним ордером від 27.11.2012 року № 475 та виписками руху коштів за банківським рахунком позивача.

Відповідачем вказані платежі були зараховані в погашення податкового боргу з ПДВ за травень-вересень 2012 року, який існував на момент їх здійснення, що також підтверджується наявною в матеріалах справи роздруківкою зворотнього боку картки особового рахунку позивача.

Саме виходячи з наведених платежів відповідачем визначений факт погашення податкового боргу та строк затримки у його погашенні.

Згідно з п. 87.9 статті 87 ПКУ у разі наявності у платника податків податкового боргу, органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позивачем не спростовані висновки відповідача щодо черговості виникнення боргу, який фактично ним був погашений за рахунок наведених вище платежів.

Зважаючи на це, висновки відповідача про погашення податкового боргу позивача, який виник на підставі декларації з ПДВ за травень-вересень 2012 року є обґрунтованими.

Як вже зазначалося, для перевірки правомірності застосування ст. 126 ПК встановленню підлягають наступні дві обставини:

по-перше - існування податкового боргу;

по-друге - факт його погашення.

Виходячи з обставин справи, встановлених на підставі досліджених у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність усіх підстав, які є необхідними для застосування штрафних санкцій на підставі ст. 126 ПК України. Відтак спірне податкове повідомлення-рішення є правомірними, що обумовлює відмову у задоволенні вимог про визнання його недійсним.

Суд також звертає увагу, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.04.2012 року по справі № К9991/26997/12, ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012 року по справі № 2а/0570/22594/2011 залишена без змін постанова Донецького окружного адміністративного суду від 14.03.2012 року по справі № 2а/0570/22594/2011; ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.01.2013р. по справі №К/9991/57862/12 та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.07.2012 року по справі №2а/0570/5721/2012 залишена без змін постанова Донецького окружного адміністративного суду від 18 червня 2012 року по справі № 2а/0570/5721/2012. Наведеними рішеннями суду першої інстанції у задоволені аналогічних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення строків сплати податкового боргу, який був розстрочений (відстрочений) судовими рішеннями, було відмовлено.

Статтею 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини» та практику Суду як джерело права.

З згідно із приписом пункту 1 статті 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод здійснення будь-якого передбаченого законом права забезпечується без дискримінації за будь-якою ознакою.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 22 грудня 2009 року у справі "Сейдіч та Фінді проти Боснії та Герцеговини" передбачив, що "дискримінація" у розумінні статті 1 Протоколу № 12 розглядається "як неоднакове, без будь-якої об'єктивної та виправданої причини, поводження з різними особами в однакових ситуаціях".

Отже суд не вправі поводитися зі сторонами у даній справі інакше, ніж у інших справах, та з порушенням принципу правової певності ігнорувати попередні судові рішення, які набрали законної сили.

Зважаючи на це суд дійшов висновку про правомірність висновків відповідача про порушення строків сплати податкового боргу позивача з податку на додану вартість по деклараціям за травень-вересень 2012 року. Таке додатково обумовлює відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000061520 від 14.03.2013р. на суму 480671,24 грн.

Відповідно до ст. 94 КАС України судовий збір не підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст. ст. 4, 7, 94, 160, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000061520 від 14.03.2013р. відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 13 червня 2013р. Постанова складена у повному обсязі 18 червня 2013р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.