Ухвала суду № 32033044, 29.05.2013, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 року м.Чернівці

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області в складі:

головуючого Половінкіної Н.Ю.

суддів Савчук М.В., Бреславського О.Г.

секретаря Скрипник С.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства власників індивідуальних гаражів №2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19 березня 2013 року,

встановила:

ОСОБА_3 у листопаді 2012 року звернувся до суду з позовом до товариства власників індивідуальних гаражів №2 м.Чернівці про усунення перешкод у користуванні майном.

Посилаючись на те, що є членом товариства власників індивідуальних гаражів №2, товариством власників індивідуальних гаражів №2 чиняться перешкоди у користуванні гаражним приміщенням НОМЕР_1 та гаражним приміщенням НОМЕР_2, які знаходяться по АДРЕСА_1, просив визнати дії неправомірними та зобов»язати відповідача не чинити перешкоди у користуванні майном.

Під час розгляду справи ОСОБА_3 збільшив позовні вимоги, просив визнати право на гаражне приміщення НОМЕР_1 та гаражне приміщення НОМЕР_2, зобов»язати товариство власників індивідуальних гаражів №2 не чинити перешкоди у користуванні гаражним приміщенням НОМЕР_1 та гаражним приміщенням НОМЕР_2 шляхом визнання запису в картці обліку гаражного приміщення НОМЕР_2 та в картці обліку гаражного приміщення НОМЕР_1 на ОСОБА_4 недійсним.

Глибоцьким районним судом Чернівецької області ухвалою від 25 грудня 2012 року залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4

№22ц-693 2013 рік Головуючий у 1 інстанції Маковійчук Ю.В.

Категорія: 2/5 Доповідач Половінкіна Н.Ю.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 грудня 2012 року у позові відмовлено.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 25 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про визнання дій товариства власників індивідуальних гаражів №2 неправомірними, права на гаражне приміщення та усунення перешкод у користуванні майном, суд першої інстанції дійшов висновку, що право ОСОБА_3 не підлягає захисту.

При цьому суд першої інстанції керувався положеннями ч.3 ст.61 ЦПК України та зазначив, що рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 7 червня 2012 року за позовом ОСОБА_3 до товариства власників індивідуальних гаражів №2 з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним встановлено, що право ОСОБА_3 на користування гаражними приміщеннями не порушено.

Водночас суд першої інстанції вважав встановленим, що ОСОБА_3 є власником лише внесків до товариства власників індивідуальних гаражів №2.

Мотивовано висновки суду першої інстанції тим, що ОСОБА_3 здійснено будівництво гаражних приміщень за власні кошти, які не здано в експлуатацію.

Разом з тим суд першої інстанції послався на те, що між товариством власників індивідуальних гаражів №2 та ОСОБА_3 мають місце правовідносини з самочинного будівництва гаражних приміщень.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Предметом позову ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, тобто матеріально-правовою вимогою останнього, стосовно якої він просив ухвалити судове рішення, є визнання дій товариства власників індивідуальних гаражів №2 неправомірними, права на гаражне приміщення НОМЕР_1 та гаражне приміщення НОМЕР_2, зобов»язання товариства власників індивідуальних гаражів №2 не чинити перешкоди у користуванні гаражним приміщенням НОМЕР_1 та гаражним приміщенням НОМЕР_2 шляхом визнання запису в картці обліку гаражного приміщення НОМЕР_2 та в картці обліку гаражного приміщення НОМЕР_1 на ОСОБА_4 недійсним.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 порушено питання про захист його права члена товариства власників індивідуальних гаражів №2 на користування гаражним приміщенням НОМЕР_1 та гаражним приміщенням НОМЕР_2.

Разом з тим підставою позову, тобто обставинами, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, ОСОБА_3 зазначалися невизнання товариством власників індивідуальних гаражів №2 права ОСОБА_3 на користування гаражними приміщеннями через переоформлення документів щодо особи, яка користується гаражним приміщенням, на ОСОБА_4

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є членом товариства власників індивідуальних гаражів №2.

Відповідно до пп.д п.6.1 Статуту товариства власників індивідуальних гаражів №2 член товариства має право після завершення будівництва і оформлення акту здачі в експлуатацію продати, здати в оренду гараж з обов»язковим оформленням документів в бухгалтерії товариства.

Отже, настання наслідків, визначених пп.д п.6.1 Статуту товариства власників індивідуальних гаражів №2, пов"язано із здійсненням членом товариства своїх прав.

Встановлено, що товариством власників індивідуальних гаражів №2 здійснено переоформлення документів щодо особи, яка користується гаражним приміщенням НОМЕР_1 та гаражним приміщенням НОМЕР_2, на підставі заяви ОСОБА_2 від 22 січня 2002 року (а.с.54).

З приєднаного до матеріалів справи доручення ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_5 25 січня 1999 року, вбачається, що ОСОБА_3 уповноважено ОСОБА_2 розпоряджатися усім його майном та вести від його імені справи в усіх державних установах, громадських організаціях та на підприємствах усіх форм власності (а.с.55).

Таким чином заява представника ОСОБА_2 про переоформлення гаражного приміщення, що належить ОСОБА_3, по суті є повідомленням товариству власників індивідуальних гаражів №2 про здійснення ОСОБА_3 розпорядження даним майном.

Водночас правочин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо гаражного приміщення НОМЕР_1 та гаражного приміщення НОМЕР_2, що став підставою для переоформлення товариством власників індивідуальних гаражів №2 документів стосовно особи, яка здійснює користування спірним майном, не оспорюється.

З огляду на наведене підстав для визнання запису щодо особи в картці обліку гаражного приміщення НОМЕР_2 та в картці обліку гаражного приміщення НОМЕР_1 недійсними немає.

Отже, за обставин здійснення ОСОБА_3 розпорядження своїм правом на гаражне приміщення суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність спору між товариством власників індивідуальних гаражів №2 та ОСОБА_3 щодо права на гараж.

Сам ОСОБА_3 під час розгляду справи апеляційним судом визнав, що здійснює користування гаражним приміщенням НОМЕР_1 та гаражним приміщенням НОМЕР_2.

У такому разі судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: