Ухвала суду № 32032424, 30.05.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Сичова О.П.

Суддя-доповідач:Моніч Б.С.

УХВАЛА

іменем України

"30" травня 2013 р. Справа № 0670/8547/12

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Бондарчука І.Ф.

Хаюка С.М.,

при секретарі Кошиль О.Ю. ,

за участю

представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "20" березня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Амок" до Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Амок" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 30.08.2012 р. №0000127222, №0000128222.

Вимоги обґрунтовані тим, що товариством вимоги податкового законодавства не порушувались, а висновки, що викладені в акті перевірки є необґрунтованими, в зв'язку з чим прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними.

Позивач посилався на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби щодо порушення п.98.3 ст.198, пп.138.8.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України під час вчинення господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс" у період з 01.04.2012 р. по 31.05.2012 р.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.03.2013 р. позов задоволено.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби від 30.08.2012 р. №0000127222, №0000128222.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись із цим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати вищезазначену постанову та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, з 06.08.2012 р. по 10.08.2012 р. посадовою особою Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Амок" з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс" за період з 01.04.2012 р. по 31.05.2012 р., за результатами якої складено акт №2674/22-2/32313640/0100 від 16.08.2012 р.

На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у м.Житомирі Житомирської області Державної податкової служби прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.08.2012 р. №0000127222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 47383,00 грн., в тому числі 37906,00 грн. - за основним платежем, 9477,00 грн. - за штрафними санкціями та №0000128222, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 321185,00 грн., в тому числі 256948,00 грн. - за основним платежем, 64237,00 грн. - за штрафними санкціями.

Фактичною підставою для винесення спірних повідомлень-рішень слугували відображені в акті №2674/22-2/32313640/0100 від 16.08.2012 р. посилання суб'єкта владних повноважень на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Амок" вимог п.198.3 ст.198, пп.138.8.1 п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України з мотивів ненадання позивачем в ході перевірки будь-яких супровідних документів, які б підтверджували транспортування, відвантаження, зберігання товарно-матеріальних цінностей, а саме товарно-транспортних накладних, дорожніх листів; відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс" трудових ресурсів відповідної кваліфікації та основних засобів для здійснення реалізації товарно-матеріальних цінностей позивачу; внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про відсутність за місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Вита-Пласт", яке є основним постачальником Товариства з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс", а також те, що господарські операції позивачем були здійснені на підставі правочинів, які є нікчемними та не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Частинами 2 та 3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому вказаним пунктом наданий виключний перелік підстав, коли та чи інша операція не вважається постачанням товарів: не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг. У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

Підпунктом 138.1.1. пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4. статті 138 ПК України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно п.п.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Співставляючи наведені норми законодавства з висновками суду першої інстанції, колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції ретельно проаналізовані правовідносини позивача з контрагентом. На підставі проведеного аналізу суд прийшов до обґрунтованих та законних висновків про те, що відповідачем не доведено факту здійснення господарських операцій, що не спрямовані на реальне настання наслідків, а досліджені судом докази свідчать про зворотне.

Так, 10.04.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Амок" (покупець) укладено договір поставки №120410, відповідно до якого продавець зобов'язується продати та передати у власність покупця металопрокат, а покупець зобов'язується прийняти його від продавця та оплатити його загальну вартість на загальну суму 645196,80 грн. в т.ч. податок на додану вартість - 107532,80 грн.

Виконання зазначеного договору підтверджується видатковими накладними (а.с.96-98), актами про фактичне прийняття продукції (а.с.99-101), податковими накладними (а.с.102-104).

Крім того, 03.05.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Амок" (покупець) укладено договір поставки №120503 металопрокату на суму 896490,00 грн. в т.ч. податок на додану вартість - 149415,00 грн.

Виконання зазначеного договору підтверджується рахунками-фактури (а.с.106-109), видатковими накладними (а.с.110-113), актами про фактичне прийняття продукції (а.с.114-117), податковими накладними (а.с.118-121).

На підтвердження проведення розрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс" позивачем наданий протокол заліку взаємних вимог від 29.06.2012 року (а.с.122) відповідно до якого розмір взаємних вимог складає 1541686,80 грн., в т.ч. податок на додану вартість 256947,80 грн. та акти звірки взаєморозрахунків (а.с.123-124).

Сам відповідач в своєму акті перевірки (а.с.12) зазначає, що отримані товарно-матеріальні цінності (труби) за вищезазначеними договорами були частково реалізовані Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергорстандарт" на загальну суму 216604,80 грн.

Крім того, рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 18.10.2012 р. (а.с.49-56) позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Амок", Товариства з обмеженою відповідальністю "СВН-Антарекс", ОСОБА_5 про визнання правочинів (договорів поставки від 10.04.2012 р. №120410, від 03.05.2012 р. №120503) нікчемними та стягнення збитків залишено без задоволення за безпідставністю.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем з дотриманням вимог ст.ст.39, 138, 139, 140, 142, 143, 193, 198, 201 Податкового Кодексу України сформовано витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, а також віднесено відповідні суми до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У справі "Інтерсплав" проти України (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини однозначно визначив, що платника податків може бути притягнуто до відповідальності за зловживання у сфері оподаткування тільки в тому випадку, якщо доведена його безпосередня участь у цих зловживаннях.

Доводи апеляційної скарги відповідача фактично зводяться до дублювання порушень, що зафіксовані в акті перевірки №2674/22-2/32313640/0100 від 16.08.2012 р.

Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Правильне по суті судове рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Оскільки постанову від 20.03.2013 р. Житомирським окружним адміністративним судом винесено відповідно до позовних вимог, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у справі.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "20" березня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Б.С. Моніч

судді: (підпис) (підпис) І.Ф.Бондарчук С.М.Хаюк

З оригіналом згідно: суддя _______ Б.С. Моніч

Повний текст cудового рішення виготовлено "04" червня 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Амок" вул.Ватутіна,91/1,м.Житомир,10001

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі Житомирської області м-н Перемоги, 2,м.Житомир,10014