Постанова № 32027500, 16.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 р. Справа № 2а-12693/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.,

представників сторін: позивача - Колмакова В.В., відповідача - Губської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013р. по справі № 2а-12693/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп"

до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" (далі по тексту - ТОВ «СК «Малтюроп»), звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - Індустріальна МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.07.2012 року №0000422330 про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 3210611,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року по справі № 2а-12693/12/2070 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" до Індустріальної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року по справі № 2а-12693/12/2070 та прийняти нову, якою позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачеві збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб». Між тим, такого податку не передбачено ані нормами ст.ст.9, 10 Податкового кодексу України, ані ст.ст.14, 15 Закону України «Про системі оподаткування», який також був чинним на час виникнення спірних правовідносин. Крім того, вказує на те, що позивач ТОВ «СК «Малтюроп» є резидентом України, а тому визначення йому грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб» є необґрунтованим. З огляду на викладене, вважає спірне податкове повідомлення-рішення про визначення ТОВ «СК «Малтюроп» податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток іноземних юридичних осіб» таким, що прийняте поза межами законодавчо встановлених повноважень органів Державної податкової служби. Стверджує, що первинні документи, які надавались позивачем до перевірки, оформлені у повній відповідності до ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а тому є належним підтвердженням задекларованих позивачем валових витрат. Вказує на те, що відповідачем не було надано жодних доказів в обґрунтування твердження про відсутність факту отримання позивачем наданих послуг, натомість, позивачем було надано як усі необхідні документи щодо придбання та оплати наданих послуг, так і документи, створені в процесі надання цих послуг, а тому, вважає факт надання послуг повністю підтвердженим. Пояснив, що обсяг господарських операцій визначено у грошовому виразі з огляду на правову природу консультаційних послуг та їх нематеріальний характер, а також згідно встановленого договором від 01.07.2008 року між позивачем та компанією «Малтюроп Груп» механізму розрахунку вартості послуг. Обмін інформацією у процесі надання послуг здійснювався за допомогою електронних каналів зв'язку, а тому більшість документів, створених в процесі надання послуг, не мають паперових оригіналів, а відтак, не мають і підписів уповноважених осіб; авторство документів позивачеві відоме виходячи з джерел їх отримання. Зазначені обставини узгоджуються з умовами договору та не суперечать нормам податкового законодавства, а тому, специфічний характер послуг та форма існування результатів їх надання не повинні бути підставою для позбавлення позивача права на віднесення їх вартості до складу валових витрат.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року по справі № 2а-12693/12/2070 та прийняти нову, якою позов задовольнити.

Представник відповідача в надісланих до суду письмових запереченнях та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про те, що ТОВ «СК «Малтюроп» віднесено до складу валових витрат вартість консалтингових послуг, що не були використані у власній господарській діяльності позивача. Вказує на те, що позивачем на вимогу суду першої інстанції не було надано доказів на підтвердження факту отримання консалтингових послуг від Компанії «Малтюроп Груп», а отже, наявність формально складених, проте недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам справи спростована, не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій. Наполягає на тому, що, з урахуванням подання позивачем заперечень на акт перевірки, спірне податкове повідомлення-рішення було прийнято Індустріальною МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС в межах строків, визначених п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України. Враховуючи викладене, вважає податкове повідомлення-рішення № 0000422330 від 03.07.2012 року таким, що прийняте відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, та не вбачає підстав для його скасування.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, код 32031362, місцезнаходження: 61172, м. Харків, вул. Роганська, буд. 161, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію (т.1 а.с.223), копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.2 а.с.127). Позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість від 19.07.2002 року (т.1 а.с.225). Підприємство станом на час розгляду справи перебуває на обліку як платник податків в Індустріальній міжрайонній державній податковій інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Відповідно до п.3.1 ст.3 статуту позивача (т.1 а.с.206-222) метою діяльності товариства є підприємницька діяльність з метою отримання прибутку та наступного його розподілу між учасниками. Згідно із п.3.2 ст. 3 статуту позивача товариство займається наступними видами діяльності для виконання вищенаведеної мети: будівництво та менеджмент солодового заводу в Харкові, вирощування та комерціалізація ячменю, виробництво та комерціалізація солоду, здійснення будь-якої іншої діяльності, яка не суперечить чинному законодавству України та сприяє досягненню мети діяльності та завдань товариства.

В період з 23.04.2012 року по 23.05.2012 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2011 р., валютного законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом №1127/22-106/32031362 від 14.06.2012 року (т.1 а.с.100-195), яким зафіксовано порушення, зокрема, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.2.1, п.5.2 п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2799322 грн., в тому числі 3 квартал 2009 року - 803245 грн., 4 квартал 2009 - 290664 грн., 1 квартал 2010 - 551245 грн., 1 квартал 2011 - 168709 грн., 4 квартал 2011 - 985460 грн.

На підставі вказаного висновку акту перевірки №1127/22-106/32031362 від 14.06.2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000422330 від 03.07.2012 року (т.1 а.с.8), яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 2799322,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 411289,50 грн.

Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" розпочало процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0000422330 від 03.07.2012 року, за результатами якої оскаржуване рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії рішень про результати розгляду скарги від 20.09.2012 року №4746/10/10.2-17 (т.1 а.с.86-89), від 26.12.2012 року №4278/0/61-12/10-2115 (т.1 а.с.90-92).

Скориставшись правом, наданим п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України, позивач звернувся з позовом до суду з даним позовом про оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення №0000422330 від 03.07.2012 року прийняте Індустріальною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби з дотриманням вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідає дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Колегія зазначає, що, як вбачається з акту перевірки №1127/22-106/32031362 від 14.06.2012 року, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про те, що позивачем віднесено до складу валових витрат вартість консалтингових послуг, що не були використані у власній господарській діяльності позивача.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за вересень 2010 року виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України), спірні правовідносини щодо правомірності формування валових витрат за 3 квартал 2010 року, 1 квартал 2011 року виникли до 01.04.2011 року (набрання чинності розділом ХІІІ Податкового кодексу України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування таких показників податкового обліку підлягають положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому, колегія суддів відмічає, що порядок та підстави формування витрат у 2-4 кварталах 2011 року, 1 кварталі 2012 року, а також підстави та порядок формування податкового кредиту березень, квітень, травень, вересень, жовтень, грудень 2011 року та січень 2012 року регламентовано Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.1997, чинною на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Положеннями підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наведеним приписам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" кореспондують відповідні норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2. статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між Компанією "Малтюроп груп" та позивачем було укладено договір про надання послуг від 01.07.2008 року (т.1 а.с. 10-44). Згідно ст. 1 розділу ІV даного договору провайдер (Команія "Малтюроп груп") зобов'язується надавати групі компаній (ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп") послуги, зазначені в статті 3.

Відповідно до ст. 3 розділу ІV зазначеного договору провайдер зобов'язується надавати компанії групи належні послуги, які відповідають потребам останнього і її інтересам, включаючи, серед іншого, консультаційні послуги і послуги з надання операційної підтримки, зокрема у сферах управління грошовими коштами і фінансування, бухгалтерського обліку і оподаткування, продажів, закупівель, операцій із забезпечення, оптимізації виробництва, організації внутрішнього обміну інформацією, а також інформаційних технологій та систем.

На виконання досягнутої домовленості провайдером надавались, а позивачем - приймались та оплачувались консалтингові послуги, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії актів здачі-прийняття послуг від 21.09.2009 року про отримання комплексу консалтингових послуг на загальну суму 272898,00 євро (т.1 а.с.45-48), від 03.11.2009 року про отримання комплексу консалтингових послуг, наданих Департаментом інформаційних технологій на загальну суму 6533,34 євро (т.1 а.с.49-50), від 04.11.2009 року про отримання комплексу консалтингових послуг на загальну суму 92432,83 євро (т.1 а.с.51-54), від 01.02.2010 року про отримання комплексу консалтингових послуг, наданих Департаментом інформаційних технологій на загальну суму 10002,00 євро (т.1 а.с.55-56), від 02.02.2010 року про отримання комплексу консалтингових комерційних послуг і послуг з продажу, наданих Департаментом управління комерційною діяльністю та закупками на загальну суму 4231,00 євро (т.1 а.с.57-58), від 03.02.2010 року про отримання комплексу консалтингових послуг на загальну суму 46340,10 євро (т.1 а.с.59-62), від 29.03.2010 року про отримання комплексу консалтингових послуг, наданих Департаментом інформаційних технологій на загальну суму 5337,00 євро (т.1 а.с.63-64), від 31.03.2010 року про отримання комплексу консалтингових послуг на загальну суму 137858,02 євро (т.1 а.с.65-68), від 01.03.2011 року про отримання комплексу консалтингових послуг на загальну суму 61478,00 євро (т.1 а.с.69-72), від 30.12.2011 року про отримання комплексу консалтингових послуг, наданих Департаментом інформаційних технологій на загальну суму 40287,00 євро (т.1 а.с.73-74), від 30.12.2011 року про отримання комплексу консалтингових послуг на загальну суму 375773,00 євро (т.1 а.с.75-78), на загальну суму наданих послуг 1053170,29 євро.

На підтвердження оплати отриманих від контрагента послуг представником позивача надано до матеріалів справи копії платіжних доручень: №14 від 06.10.2009 року на суму 272898,00 євро (т.1 а.с.226), №17 від 18.12.2009 року на суму 98966,17 євро (т.1 а.с.227), №5 від 26.03.2010 року на суму 60573,10 євро (т.1 а.с.228), №12 від 06.05.2010 року на суму 143195,02 євро (т.1 а.с.229), №17 від 14.07.2011 року на суму 61478,00 євро (т.1 а.с.230), №5 від 17.02.2012 року на суму 375773,00 євро (т.1 а.с.231), №6 від 17.02.2012 року на суму 40287,00 євро (т.1 а.с.232) на загальну суму 1053170,29 євро.

Колегія суддів відмічає, що зазначені акти містять усі необхідні реквізити: назву документа, дату і місце його складання, назву підприємств, від імені яких складено документ, зміст господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, тобто, складені у відповідності до ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що згідно п. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, забороняється вимагати від суб'єктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом.

Враховуючи викладене, обов'язкова наявність інших документів, окрім тих, які засвідчують факти здійснення господарських операцій, чинним законодавством не передбачена.

Між тим, колегія суддів зазначає, що позивачем надано до матеріалів, крім актів прийому-передачі послуг, копії додатків до актів приймання-передачі послуг, які деталізують зміст наданих послуг, вказаних в актах (в оригіналі та в перекладі на українську мову) (т.4, а.с.211-216, 218, 221-223, 228, 231, 234-236, 241, 244-246, т.5, а.с.2-7, 9-17), копію посібника щодо політики та загальних процедур «Фінансовий посібник та облікові політики групи» (т.3, а.с. 136-250, т.4, а.с.1-193, т.5, а.с.18-29), а також «знімки екранів» поштової програми» з переліками листування між керівниками позивача та провайдера (т.3, а.с.2-75), які, разом з обов'язковими первинними документами, підтверджують факт отримання консалтингових послуг ТОВ «СК «Малтюроп» від Компанії «Малтюроп Груп».

Слід зауважити, що детальні переліки послуг, що надавались, наведені у Додатку 1 до договору «Описання діяльності, послуг та принципів розподілу стосовно кожного виду послуг" (т.1, а.с.20-41).

Вартість кожної з наданих послуг у євро/годинах наведена у додатках до актів прийому-передачі.

Враховуючи викладене, беручи до уваги правовий характер послуг, що надавались (консалтингові послуги), колегія суддів вважає обґрунтованим відображення наданих послуг в актах прийому передачі у грошовому виразі.

Судом першої інстанції зазначено, що документи, надані позивачем на підтвердження господарських операцій з придбання консалтингових послуг не містять інформації, яка відображає реальні послуги (їх конкретний зміст та обсяг, одиницю виміру), а наведена у них інформація унеможливлює встановлення змісту та обсягу консалтингових послуг, які передбачені договором, та, як наслідок - про неможливість встановити фактичне надання та реальність вказаних послуг.

Однак, відповідачем не надані суду докази того, що у цих документах повинні міститися більш детальний зміст та обсяг господарської операції.

З огляду на наведене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про невідповідність наданих позивачем актів здачі-прийняття консалтингових послуг вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV від 16.07.1999 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що факт надання послуг повністю підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами та документами, створеними в процесі надання цих послуг.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження використання наданих Компанією «Малтюроп Груп» консалтингових послуг позивачем надано до матеріалів справи копії додатку №10 до договору про надання кредитної лінії від 01.06.2006 року, укладеного між ПАТ "Корпоративний та Інвестиційний Банк Креді Агріколь", з однієї сторони, та ТОВ "Малтюроп Юкрейн", позивачем, з другої сторони (т.2 а.с.3-4); додаткової угоди №5 від 01.09.2011 року до генерального кредитного договору №010/42/175 від 17.12.2009 року, укладена між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", з однієї сторони, та ТОВ "Малтюроп Юкрейн", позивачем, з другої сторони (т.2 а.с.5-7); договору про надання кредитних послуг №11440180000 від 03.10.2011 року, укладеного між ПАТ "УкрСиббанк", з однієї сторони, та ТОВ "Малтюроп Юкрейн", ТОВ "Східноукраїнська компанія "Малтюроп", з другої сторони (т.2 а.с.8-25); декларацій з податку на прибуток позивача за 1 квартал 2009 року (т.2 а.с.26-31), 3 квартали 2009 року (т.2 а.с.32-35), 1 квартал 2010 року (т.2 а.с.36-39), півріччя 2010 року (т.2 а.с.40-45), 3 квартали 2010 року (т.2 а.с.46-51), 1 квартал 2011 року (т.2 а.с.52-53), ІІ-ІV квартали 2011 року (т.2 а.с.54-64), звіту про виробництво промислової продукції за 2009 рік (т.2 а.с.65-67), звіту про виробництво промислової продукції за 2010 рік (т.2 а.с.68-69), звіту про виробництво промислової продукції за 2011 рік (т.2 а.с.70-71), договору купівлі-продажу №14-LPD/02.02.2010, укладеного між позивачем та Сумісним підприємством "Efes Vitanta Moldova Brewery" АО (т.2 а.с.72-78), контракту №46-19-10/11 від 19.10.2011 року, укладеного між позивачем, з однієї сторони, ПП "Пердєєв Атамурат Хасанович" (Туркменістан), з другої сторони, та Компанія "Lucky Way Trade" (Сейшельські острови), з третьої сторони (т.2 а.с.79-80), контракту №02-MU від 10.02.2011 року, укладеного між ВАТ "Пивоваренная компания Балтика" та позивачем (т.2 а.с.81-83), контракту №01-MU від 30.08.2009 року, укладеного між ВАТ "Пивоваренная компания Балтика" та позивачем (т.2 а.с.84-86), договору купівлі-продажу №03-02/10 від 03.02.2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Уран-СС" (т.2 а.с.87-89), договору купівлі-продажу №6-29-12/10 від 29.12.2010 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Уран-СС" (т.2 а.с.90-93), контракту №27-11 від 27.11.2009 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Кастель-Скартвело" (т.2 а.с.94-96), контракту №42-04-08/11 від 04.08.2011 року, укладеного між позивачем, з однієї сторони, ПП "Пердєєв Атамурат Хасанович" (Туркменістан), з другої сторони, та Компанія "Lucky Way Trade" (Сейшельські острови), з третьої сторони (т.2 а.с.97-99), контракту №38-22-06/11 від 22.06.2011 року, укладеного між позивачем, з однієї сторони, ПП "Пердєєв Атамурат Хасанович" (Туркменістан), з другої сторони, та Компанія "Lucky Way Trade" (Сейшельські острови), з третьої сторони (т.2 а.с.99-100), контракту №26-04-05/11 від 04.05.2011 року, укладеного між позивачем та "Пром Трэйд ЛТД" (т.2 а.с.101-103), контракту №Е2101-2009 від 21.01.2009 року, укладеного між позивачем та АТ "Lomisi" (т.2 а.с.104-111), контракту №LO-NA/21-10 від 21.01.2010 року, укладеного між позивачем та АТ "Lomisi" (т.2 а.с.112-115), контракту №LO-NA/135-10 від 05.04.2010 року, укладеного між позивачем та АТ "Lomisi" (т.2 а.с.116-124), договору поставки №40-29-06/11 від 29.06.2011 року, укладеного між позивачем та СООО "Витавит" (т.2 а.с.125-126).

Колегія суддів констатує, що предметом вищевказаних договорів є поставка позивачем ячменю (солоду), а метою їх укладення є отримання позивачем прибутку.

З огляду на види діяльності позивача, зазначені у статуті (вирощування та комерціалізація ячменю, виробництво та комерціалізація солоду), зміст послуг, що надавались позивачеві Компанією «Малтюроп Груп», та предмет вищезазначених договорів поставки, колегія суддів вважає, що спірні послуги безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю ТОВ «СК «Малтюроп».

Крім того, використання наданих послуг у господарській діяльності позивача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звітів про виробництво промислової продукції (т.2, а.с.62-71).

За таких обставин, колегія суддів вважає хибним висновок відповідача, з яким помилково погодився суд першої інстанції, про відсутність зв'язку послуг, наданих Компанією «Малтюроп Груп», із господарською діяльністю позивача.

Щодо тверджень суду першої інстанції про ненадання позивачем доказів, які б підтвердили факт укладення вказаних договорів між позивачем та іншими контрагентами за допомогою консалтингових послуг, отриманих від Компанії "Малтюроп груп", колегія суддів зазначає, що з огляду на характер зв'язку позивача із Компанією «Малтюроп Груп», який відносно позивача є Головним офісом, будь-яка господарська діяльність позивача, у т.ч. укладення вищевказаних договорів поставки, взагалі була б неможливою без надання останнім позивачеві консалтингових послуг.

Колегія суддів відмічає, що обґрунтованість розміру витрат позивача на оплату консалтингових послуг, наданих Компанією «Малтюроп Груп» протягом спірного періоду в розрізі актів прийому-передачі послуг підтверджена експертними висновками ДП «Держзовнішінформ» (т.1, а.с.79-84).

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано валові витрати за 3 квартал 2009 в сумі 803245 грн., за 4 квартал 2009 року - в сумі 290664 грн., 1 квартал 2010 року - в сумі 551245 грн., 1 квартал 2011 року в сумі 168709 грн., 4 квартал 2011 року в сумі 985460 грн. за результатами відносин із Компанією «Малтюроп Груп» по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачені в зв`язку із наданням послуг, замовлених для використання у власній господарській діяльності позивача.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пп.20.1.27 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право, зокрема, визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків.

Підпунктом 14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання визначено як сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

У податковому повідомленні-рішенні від 03.07.2012 року № 0000422330 позивачеві збільшено податкове зобов'язання за платежем «Податок на прибуток іноземних юридичних осіб».

Відповідно до п.6.1 ст.6 6.1. Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що вичерпний перелік податків та зборів наведено у ст.ст.9, 10 ПК України, серед яких такий платіж як «Податок на прибуток іноземних юридичних осіб» відсутній.

Пунктом 9.4 статті 9, пунктом 10.5 статті 10 Податкового кодексу України заборонено установлення загальнодержавних та місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом.

Наведені положення Податкового кодексу України кореспондують з нормами Закону України «Про систему оподаткування», чинного на час виникнення спірних правовідносин щодо формування валових витрат за 3 квартал 2009 року - 1 квартал 2011 року, якими також не передбачено такого податку, як «податок на прибуток іноземних юридичних осіб».

Крім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи копії статуту ТОВ «СК «Малтюроп» не є іноземною юридичною особою.

За таких обставин, визначення у спірному податковому повідомленні-рішення назви податку, грошове зобов'язання за яким збільшено, як «Податок на прибуток іноземних юридичних осіб», є помилковим.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.07.2012 року №0000422330, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки №1127/22-106/32031362 від 14.06.2012 року порушень пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.2.1, п.5.2 п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010 року, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2799322 грн., слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 року по справі № 2а-12693/12/2070 через порушення ним норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, що призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову ТОВ «СК «Малтюроп».

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.п.3, 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013р. по справі № 2а-12693/12/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська компанія "Малтюроп" до Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної міжрайонної Державної податкової інспекції м.Харкова Харківської області Державної податкової служби від 03.07.2012 року № 0000422330.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.

Повний текст постанови виготовлений 21.05.2013 р.