Постанова № 32027424, 21.06.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2013 року № 826/5824/13-а

Окружний адміністративний суд м.Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Хімічні авіаційні технології»доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової службипро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ «Хімічні авіаційні технології» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2013 року № 0002252240, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 3 296,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової виїзної перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, є безпідставними, оскільки під час здійснення господарських операцій підприємство не допускало порушень податкового та іншого законодавства. Оскільки перевірка позивача проведена на підставі постанови слідчого згідно пп. 78.1.11 п.78.1 78 ПК України, відповідач відповідно до п. 86.9 ст. 89 ПК України, не мав права приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до винесення вироку відносно посадової особи ТОВ «Юкка-Трейд». Правочини укладені з ТОВ «Юкка-Трейд» носять реальний характер, що підтверджується первинними документами. У зв'язку з чим просить позов задовольнити та скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, суду надано усні та письмові заперечення, які мотивовано тим, що за результатами проведеної перевірки встановлені порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що підтверджується актом перевірки, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Хімічні авіаційні технології» зареєстроване Подільською районною державною адміністрацією у м. Києві 12.08.1992 року.

Судом встановлено, що ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС, на підставі пп.78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, наказу від 04.03.2013р. № 466 на виконання постанови слідчого СВ ОМУ ГУ МВС України Пантелеєва С.М. від 11.12.2012 р, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Хіат» з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Юкка-Трейд» за період з 01.06.2011р. по 30.06.2011р.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт № 878/22-409/25194181 від 18.03.2013р., яким встановлено порушення п.198.2, п.198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та винесено податкове повідомлення-рішення від 04.04.2013 року № 0002252240, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 3 296,00 грн., у тому числі за червень 2011 року - 3 296,00 грн.

Згідно з п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Органи державної податкової служби відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок проведення документальних позапланових виїзних перевірок визначений ст.78 ПК України.

Відповідно до пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, однією з обставин, що зумовлює проведення документальної позапланової виїзної перевірки є отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Оскільки у акті перевірки відповідачем зроблено посилання на пп. 78.1.11 п. 78.1 78 ПК України та постанову слідчого СВ ОМУ ГУ МВС України Пантелеєва С.М. від 11.12.2012 р., суд дійшов висновку, що саме постанова слідчого зумовила проведення позапланової перевірки позивача.

Як вбачається з даної постанови, у провадженні СВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області знаходяться матеріали досудового розслідування № 12012110020000018 від 22.11.2012р. щодо ОСОБА_2, у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

У ході досудового слідства встановлено, що згідно даних ДПІ у Приморському районі м. Одеси єдиним засновником і директором ТОВ «Юкка-Трейд» (код ЄДРПОУ 34802073) є ОСОБА_2.

У квітні 2011р. ОСОБА_2, розуміючи протиправність своїх дій, за матеріальну винагороду, погодилася на прохання невстановленої особи, придбати та зареєструвати на своє ім'я підприємство ТОВ «Юкка-Трейд».

Як наслідок, ОСОБА_2 обов'язки керівника чи бухгалтера ТОВ «Юкка-Трейд» не виконувала, бухгалтерську та іншу документацію не підписувала, печаткою не користувалася.

Відповідно до п. 86.1 ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

Податкове повідомлення-рішення відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України, приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Водночас, п. 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Із зазначеною нормою кореспондується норма закріплена у п.58.4 ст.58 ПК України, відповідно до якої, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Так як, перевірка позивача проведена на підставі постанови СВ ОМУ ГУ МВС України Пантелеєва С.М. від 11.12.2012 р. у відповідності з пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, тобто призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, відповідач відповідно до п. 86.9 ст. 89 ПК України, не мав права приймати податкові повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Також, судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення № 0002252240 прийняте 04.04.2013р., а направлено позивачу 03.04.2013р., тобто за один день до його винесення.

Представником відповідача не надано доказів ухвалення вироку суду та набрання ним законної сили як на час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, так і під час розгляду справи по суті.

На думку представника відповідача, укладений правочин між позивачем та контрагентом не спричинив реального настання правових наслідків, а тому не може бути підставою для формування податкового кредиту. Представник позивача проти даного твердження представника відповідача заперечував та посилався на те, що у товариства є в наявності всі документи, що підтверджують реальність здійснених господарських операцій.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Юкка-Трейд» поставив ТОВ «ХІАТ» ТМЦ за номенклатурою відповідно до податкових накладних від 25.05.2011р. № Ю-250509, № Ю-250510, від 26.05.2011р. № Ю-260507, № Ю-206508.

Придбана продукція була доставлена на складське приміщення за адресою: с. Широке, Веселівський район, Запорізької області. Приміщення за вказаною адресою належить ТОВ «ХІАТ» на праві тимчасового користування відповідно до договору оренди від 01.08.2006р. № 148.

Перевезення товару відбувалося транспортними засобами ТОВ «Юкка-Трейд» згідно акту від 26.05.2011р. № Ю-260514.

ТОВ «ХІАТ» у повному обсязі розрахувався з ТОВ «Юкка-Трейд» за поставлений товар, що підтверджується банківською випискою від 16.06.2011 року в розмірі 19 773,60 грн.

Придбані у ТОВ «Юкка-Трейд» ТМЦ були використані позивачем у власній господарській діяльності при виготовленні літальних апаратів.

На виконання договору ТОВ «Юкка-Трейд» виписано позивачу податкові накладні від 25.05.2011р. №250511 на суму 3 193,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 532,17 грн.), № 250512 на суму 5346,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 891,00 грн.), від 26.05.2012р. № 260522 на суму 6197,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1032,00 грн.), № 260523 на суму 3417,60 грн. (в т.ч. ПДВ - 569,60 грн.), № 260524 на суму 1620,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 270,00 грн.).

На підтвердження власних доводів Позивач надав суду наступні документи:

1. Виписку з банківського рахунку від 16.06.2011р.

2. Акт здачі-прийняття робіт від 26.05.2011р. № Ю-260514.

3. Видаткову накладну від 26.05.2011р. № Ю-260508.

4. Видаткову накладну від 26.05.2011р. № Ю-260507.

5. Видаткову накладну від 25.05.2011р. № Ю-250509.

6. Видаткову накладну від 25.05.2011р. № Ю-250510.

7. Реєстр виданих та отриманих податкових накладних за червень 2011р.

8. Штатний розклад на травень 2011р.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст.204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст.228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком, який набрав законної сили.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків. Зазначена обставина відповідачем взагалі не досліджувалась. Отже, доводи відповідача щодо нікчемності правочину, укладених між позивачем та контрагентом, судом до уваги не приймаються.

На момент укладання договору, на якому ґрунтувалися взаємовідносини позивача з контрагентом, а також під час здійснення господарських операцій, згідно даних ЄДРПОУ контрагент був зареєстрований в податковому органі як платник ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 №1112/11/13-10 в якому зазначено, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість, постачальники були включені до єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп. 21.1.1. п. 21.1. ст. 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1.ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно пп. а п.198.1, п. 198.2., п. 198.3. ст. 198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ст. 198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (надалі по тексту - Закон).

Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону).

Згідно ст.9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п.6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Як вбачається з акту перевірки позивача, ним надавались відповідачу належним чином засвідчені копії первинних документів, зокрема, податкових накладних, отриманих від контрагента, що підтверджує факт їх наявності. Тобто, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за договором з контрагентом. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в акті перевірки, ані в запереченнях не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договором, який не був визнаний недійсним в судовому порядку, а також підтверджені відповідними первинними документами, зокрема, податковими, видатковими накладними, актом здачі-прийняття робіт, випискою з банківського рахунку. Отже, позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на отримання податкового кредиту.

Усі господарські операції підтверджені первинними документами позивача, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 67 Конституції України та Податкового кодексу України, податкова відповідальність є персональною і не може бути покладена будь-яким чином, в тому числі і за рішенням відповідача, на іншого платника податку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Слід також зазначити, що згідно з пп. 1, 9, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посилання відповідача на недійсність правочинів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідачем не було доведено, що позивач та його контрагент, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Проте, в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначеної угоди, виходячи з фактичного її виконання.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, які регулють спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2013 року № 0002252240, винесеного ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімічні авіаційні технології» до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2013 року №0002252240 - задовольнити повністю.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2013 року № 0002252240, винесене Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 114,71 (сто чотирнадцять) грн. 71 коп. на користь ТОВ «Хімічні авіаційні технології» (м. Київ, вул. Сирецька, буд. 28/2, код 25194181) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (м. Київ, вул. Турівська, 12, код 26088848) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Клименчук