Ухвала суду № 32027354, 30.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 р.Справа № 2а-1670/7015/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 2а-1670/7015/12

за позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИЛА:

06 листопада 2012 року Державна податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просила суд стягнути з ФОП ОСОБА_1 податковий борг з податку на додану вартість в сумі 164826,53 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 року по справі № 2а-1670/7015/12 задоволено клопотання відповідача, зупинено розгляд справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі №2а-1670/7818/12.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2013 року скасовано ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2012 року про зупинення розгляду справи, справу направлено для продовження розгляду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року по справі № 2а-1670/7015/12 адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено.

Стягнуто з розрахункових рахунків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) податковий борг з податку на додану вартість у сумі 164826,53 грн. /сто шістдесят чотири тисячі вісімсот двадцять шість гривень п'ятдесят три копійки/ на р/р 31117029700002, код бюджетної класифікації платежу 14010100, одержувач УДКС у місті Полтаві Полтавської області, ЗКПО 38019510, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2013 року по справі № 2а-1670/7015/12 від 05.03.2013 року та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ДПІ у м. Полтаві ДПС.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права (ч.1 ст.33, п.3 ч.1 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України - неналежне повідомлення про дату, час та місце судового засідання, неврахування клопотання відповідача про відкладення судового засідання, неврахування причин поважності неможливості прибути в судове засідання). Також, наполягає на тому, що позивачем по справі не було дотримано встановленого ст.59 Податкового кодексу України порядку надіслання податкової вимоги, оскільки ФОП ОСОБА_1 останню взагалі не отримував, а тому не мав можливості ані добровільно сплатити визначений податковий борг, ані висунути свої заперечення щодо обґрунтованості та законності нарахування такого податкового зобов'язання. З огляду на викладене, вважає податкову вимогу № 1372 від 15.08.2012 року такою, що не є підставою для стягнення з позивача податкового боргу в судовому порядку.

Позивач в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Послався на наявність у відповідача податкової заборгованості, яка виникла в результаті несплати узгодженого податкового зобов'язання, визначеного самостійно ФОП ОСОБА_1 у поданих податкових деклараціях з податку на додану вартість, а також визначеного Державною податковою інспекцією у м. Полтаві у податковому повідомленні-рішенні від 29 квітня 2011 року №00011017036. Вказує, що податкова вимога була надіслана ФОП ОСОБА_1 15.08.2012 року рекомендованим листом з повідомленням, а відтак, у розумінні п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України вважається врученою відповідачеві. Наголошує на тому, що відповідач в судове засідання не прибув повторно, що свідчить про зловживання ним своїми процесуальними правами, та у відповідності до ч.4 ст.128 КАС України є підставою для розгляду справи за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 18 березня 2009 року виконавчим комітетом Полтавської міської ради, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 7).

З 19 березня 2009 року відповідач перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби за №7034, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки про взяття на облік платника податків від 22 жовтня 2012 року №1152 (а.с. 5) та з 30 березня 2009 року зареєстрований платником податку на додану вартість, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 (а.с. 11).

ФОП ОСОБА_1 17 серпня 2012 року до ДПІ в м. Полтаві було подано податкову декларацію з податку на додану вартість №9049751458, згідно з якою сума, яка підлягала до сплати в бюджет, складала 10619,00 грн. (а.с. 13-14).

Також відповідачем 14 вересня 2012 року подано до ДПІ в м. Полтаві податкову декларацію з податку на додану вартість №9055605733, згідно з якою сума, яка підлягала до сплати в бюджет, складала 5233,00 грн. (а.с. 15-16).

Крім того, податковим повідомленням-рішенням від 29 квітня 2011 року №0001101703 відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 183456,66 грн. (а.с. 21).

Вказана заборгованість була частково погашена відповідачем за рахунок переплати та часткової сплати, та на час розгляду справи судом першої інстанції становила 164826,53 грн., що підтверджується витягом з облікової картки ФОП ОСОБА_1 (а.с. 49-52).

ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС винесено податкову вимогу від 15 серпня 2012 року №1372 на суму 166207,53 грн., яка направлена відповідачу рекомендованим листом та повернута відділенням зв'язку з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 4).

Станом на дату розгляду справи сума податкового боргу відповідачем не погашена та становить 164826,53 грн. (а.с.49-52).

У зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 не було сплачено зазначену заборгованість добровільно, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення коштів у сумі 164826,53 грн. в примусовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у відповідача обов'язку зі сплати податкових зобов'язань, а у позивача - права на контроль за сплатою податкових зобов'язань і штрафних (фінансових) санкцій та на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, і, як наслідок - з наявності законних підстав для стягнення несплаченої суми боргу в розмірі 164826,53 грн.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

У відповідності до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як визначено у пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошовим зобов'язанням, є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 54.1. статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як встановлено пунктом 57.3. статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем по справі, що ФОП ОСОБА_1 було самостійно визначено у поданих до ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС податкових деклараціях податкове зобов'язання з ПДВ за липень 2012 року - в сумі 10619 грн. та за серпень 2012 року - в сумі 5233 грн. (а.с.13-16).

Крім того, як свідчать матеріали справи, податковим повідомленням-рішенням від 29 квітня 2011 року №0001101703 відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 183456,66 грн. (а.с. 21).

Зазначене податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року №0001101703 направлено ФОП ОСОБА_1 поштою та отримано відповідачем 06 травня 2011 року, про що свідчить підпис на корінці зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 21, зворотній бік).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням суб'єкта владних повноважень, відповідач оскаржив його до суду.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року, у задоволенні позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено (а.с. 22-28).

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Згідно частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

З огляду на вищезазначене, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2012 року набрали законної сили в силу частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України 17 квітня 2012 року.

Таким чином, сума податкового зобов'язання, визначена податковим повідомленням-рішенням від 29 квітня 2011 року №0001101703, є узгодженою.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів зазначає, що у відповідача наявний обов'язок по оплаті податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року №0001101703.

Заборгованість частково погашена відповідачем за рахунок переплати та часткової сплати, та становить 164826,53 грн., що підтверджується витягом з облікової картки ФОП ОСОБА_1 /а.с. 49-52/, однак, повністю відповідачем не сплачена.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що порядок формування, надсилання, вручення та відкликання податкових вимог органами державної податкової служби станом на час виникнення спірних правовідносин було встановлено наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року N 1037 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків" (далі по тексту - Порядок), зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за N 1432/18727.

Згідно пункту 2.1. Порядку податкова вимога формується органами державної податкової служби за місцем обліку платника податків.

Абзацами 1, 2 пункту 2.2. Порядку визначено, що податкова вимога формується, якщо, зокрема, платник податків не сплатив суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, у встановлені Кодексом строки; платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання, визначену в податковому повідомленні-рішенні, в установлені законами строки.

У відповідності до підпункту "а" пункту 3.1. Порядку податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних облікової інформаційної системи органів державної податкової служби.

Пунктом 4.5. Порядку встановлено, що структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції органу державної податкової служби, в день отримання податкової вимоги від структурного підрозділу погашення прострочених податкових зобов'язань надсилає (вручає) податкову вимогу платнику податків, при цьому корінець податкової вимоги залишається в органі державної податкової служби.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою): юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення; фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення (п.4.6 Порядку).

Приписами п.4.7 Порядку передбачено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу в зв'язку з: відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб, відмовою посадових осіб прийняти податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як свідчать матеріали справи, податкова вимога № 1372 від 15.08.2012 року була фактично надіслана ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС на адресу ФОП ОСОБА_1 21.08.2012 року рекомендованим листом з повідомленням, однак, була повернута відправнику без вручення адресату з відміткою пошти «За закінченням терміну зберігання» (а.с.4).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача по справі про порушення ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС порядку направлення податкової вимоги, та зазначає, що неотримання відповідачем вимоги, належним чином направленої податковим органом, не звільняє платника податків від сплати зазначеної у вимозі суми податкового боргу.

За таких обставин, вимога № 1372 від 15.08.2012 року в розумінні п.п.4.6-4.7 Порядку вважається врученою ФОП ОСОБА_1, а сума, зазначена у вимозі - підлягає сплаті.

Однак, станом на дату розгляду справи судом першої інстанції сума податкового боргу відповідачем не була погашена та становила 164826,53 грн. (а.с.49-52).

Колегія суддів констатує, що позивачем було вжито усіх необхідних заходів, направлених на погашення податкового боргу ФОП ОСОБА_1, однак останні не призвели до його погашення відповідачем.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Положеннями п.95.1. Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.41.5 ст.41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи (пп.20.1.18, п.87.11 Податкового кодексу України).

Беручи до уваги наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність законних підстав для задоволення позову та про стягнення не сплаченої на дату судового розгляду справи суми боргу в розмірі 164826,53 грн.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача по справі про порушення норм процесуального права (ч.1 ст.33, п.3 ч.1 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України - неналежне повідомлення про дату, час та місце судового засідання, неврахування клопотання відповідача про відкладення судового засідання, неврахування причин поважності неможливості прибути в судове засідання), з огляду на таке.

У відповідності до ч.ч.1, 3 ст.33 Кодексу адміністративного судочинства України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації. Повідомлення шляхом надсилання тексту повістки здійснюється за тими самими правилами, що і повідомлення шляхом надсилання повістки, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.35 КАС України повістка вручається під розписку. Повістка може бути вручена безпосередньо в суді. Суд може за згодою особи, яка бере участь у справі, видати їй повістку для вручення іншій особі, яка викликається до суду.

Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином (ч.1 ст.35 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, копія відповідач по справі повідомлявся про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 05.03.2013 року, судовою повісткою про виклик.

Зазначена повістка направлялась на адресу ФОП ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії реєстрів поштових відправлень Полтавського окружного адміністративного суду (а.с.93-95), однак, повернулась відправнику без вручення адресату з відміткою пошти «За закінченням терміну зберігання» (а.с.108-110).

Беручи до уваги наведене, колегія суддів зазначає, що повістка у розумінні ч.11 ст.35 КАС України вважається такою, що належним чином вручена відповідачеві по справі, а відтак, підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.128 КАС України, в даному випадку відсутні.

Крім того, судом першої інстанції було вжито заходів для повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення телефонограми його представникові (а.с.91).

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що неотримання ФОП ОСОБА_1 повістки на 05.03.2013 року не призвело до позбавлення його інформації про дату, час та місце судового засідання.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 05.03.2013 року, оскільки подав клопотання про відкладення розгляду справи (а.с.96).

05 березня 2013 року ФОП ОСОБА_1 було особисто подано через канцелярію до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неналежним повідомленням, перебуванням на лікуванні та бажанням особисто приймати участь у розгляді справи (а.с. 96-97).

Колегія суддів зауважує, що неприбуття ФОП ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 05.03.2013 року, не є першим неприбуттям протягом розгляду справи судом першої інстанції.

Так, відповідач не прибув в судове засідання, призначене на 04 грудня 2012 року, подавши через представника клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 наполягав на розгляді справи за його участі (а.с. 43-44), розгляд справи було відкладено на 18 грудня 2012 року; у судове засідання 18 грудня 2012 року відповідач не прибув, явку уповноваженого представника також не забезпечив, надіслав до суду клопотання про зупинення розгляду справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі №2а-1670/7818/12 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 15 серпня 2012 року №1372).

За таких обставин, враховуючи, що у жодне судове засідання відповідач не прибув, 05 березня 2013 року особисто через канцелярію суду подав клопотання, тобто перед початком розгляду справи перебував у приміщенні суду, колегія суддів вважає, що у діях відповідача вбачаються ознаки зловживання своїми процесуальними правами, передбаченими ст.49 КАС України.

Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги необхідність дотримання розумного строку розгляду адміністративної справи відповідно до ст.122 КАС України, а також наявність в матеріалах справи достатніх письмових доказів для правильного і об'єктивного вирішення справи по суті, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання ФОП ОСОБА_1 щодо відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2013р. по справі № 2а-1670/7015/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.