Ухвала суду № 32027342, 16.05.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 р.Справа № 820/2027/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представників сторін: позивача - Дергачова В.С., відповідача - Мотузенка С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2013р. по справі № 820/2027/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування наказу, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айліс» (далі по тексту - ТОВ «Айліс», позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - ДПІ у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС, відповідач), в якому просило суд скасувати наказ Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби №422 від 27.02.2013 р. «Про проведення планової виїзної перевірки», зобов'язати Державну податкову інспекцію у Київському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби утриматися від дій щодо проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Айліс», стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2013р. по справі № 820/2027/13-а адміністративний позов ТОВ «Айліс» до ДПІ у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС про скасування рішення, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права (ст.77 ПК України та ст.ст.11, 71, 86 КАС України), неповне і не всебічне з'ясування обставин в адміністративній справі, просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову ТОВ «Айліс» у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час розгляду справи так і не встановлено, до якого ступеню ризику відноситься ТОВ «Айліс» та проігноровано необхідність встановлення цього факту, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції їх відхилити, а оскаржувану постанову суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування заперечень проти задоволення вимог апеляційної скарги зазначила, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень мав визначені законом підстави для прийняття рішення про проведення перевірки.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом ДПІ у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС № 422 від 27.02.2013 року про проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Айліс» зобов'язано начальника управління податкового контролю Соболєва М.В. організувати проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Айліс» з 11 березня 2013 року по 21.03.2013 року.

Вказаний наказ позивач вважає незаконним та необґрунтованим, в зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування наказу суд першої інстанції виходив з того, що у спірних правовідносинах відповідач діяв з дотриманням вимог ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України, тобто, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, що платником податків в ході розгляду справи не спростовано.

Відносно позовної вимоги про зобов'язання утриматися від дій щодо проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Айліс», суд першої інстанції зазначив, що дана вимога спрямована на майбутнє, не пов'язана позивачем з конкретним рішенням податкового органу про призначення планової виїзної документальної перевірки, матиме наслідком втручання в процедуру реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції безвідносно до фактичних обставин, які можуть настати в подальшому, а відтак, не підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи спірні правовідносини склалися внаслідок різного тлумачення сторонами положень Податкового кодексу України щодо наявності підстав для проведення виїзної позапланової перевірки ТОВ «Айліс» у 2013 році.

Виходячи зі змісту п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 року врегульовано Положеннями Податкового кодексу України.

Згідно ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у стаття 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи державної податкової службу - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 62 Податкового кодексу України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, що кореспондує також з приписами пп.20.1.3 п.20.1 ст.20 Кодексу.

Правовідносини стосовно проведення податковими органами планових виїзних перевірок діяльності платників податків унормовані приписами ст.77 Податкового кодексу України.

Як зазначено в п.77.2 ПК України періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіку не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік (абз.2 п.77.2 ст.77 ПК України).

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (абз.3 п.77.2 ст.77 ПК України).

Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу (абз.4 п.77.2 ст.77).

Відповідно до пп.14.1.221 ПК України ризик - ймовірність недекларування (неповного декларування) платником податків податкових зобов'язань, невиконання платником податків іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ «Айліс» не відповідає критеріям, визначеним пунктом 154.6 ст.154 ПК України.

Крім того, при проведенні ДПІ у Київському районі міста Харкова попередньої планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Айліс» були встановлені певні порушення в діяльності платника податків. Результати цієї перевірки оформлені актом №1060/22-106/30236129 від 18.06.2012 р. За наслідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення, з донарахуваннями за якими ТОВ «Айліс» погодилося та не оскаржувало рішення ані в адміністративному, ані в судовому порядку.

Колегія суддів зауважує, що зважаючи на відсутність чинного акту законодавства з питання встановлення процедури визначення ступеня ризику в діяльності платників податків, податковий орган, як контролюючий орган не позбавлений права прийняти рішення про проведення планової виїзної документальної перевірки платника податків з питання повноти та достовірності справляння податків і зборів за умови прийняття податковим органом такого рішення в межах іншого календарного року, ніж календарний рік, протягом якого здійснювалась остання планова виїзна документальна перевірка платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, вказана попередня планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Айліс» проведена ДПІ у Київському районі міста Харкова згідно з наказом №466 від 21.05.2012 р. та фактично тривала з 21.05.2012 р. по 11.06.2012 р.

При цьому, спірне рішення у формі наказу №422 про призначення планової виїзної перевірки ТОВ «Айліс» було прийнято ДПІ у Київському районі міста Харкова Харківської області ДПС 27.02.2013 р., тобто, в межах календарного 2013 року.

Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом календарним роком є не будь-який проміжок часу тривалістю 365 послідовних календарних днів, а виключно період часу з 01 січня по 31 грудня включно.

Отже, події призначення та проведення попередньої (останньої) виїзної планової документальної перевірки ТОВ «Айліс», мали місце в період календарного 2012 року, який завершився 31.12.2012 року.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах відповідач, як орган державної податкової служби, наділений законодавцем повноваженнями на проведення перевірок діяльності платників податків з питання повноти та достовірності справляння податків (зборів) згідно з п.п.191.1.1 ст.19, п.20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України, при вчиненні спірних дій на прийнятті наказу на підставі відповідного плану - графіку, діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, встановлений законом.

Щодо позовної вимоги ТОВ «Айліс» про зобов'язання відповідача утриматися від дій щодо проведення планової виїзної перевірки позивача колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

В цьому зв'язку колегія суддів вважає неможливим розглядати вимоги щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв'язку з вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій, а відтак, враховуючи період, за який позивач просить суд захистити його права, та дату прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції (04.04.2013 року), позов в цій частині також не підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айліс" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2013р. по справі № 820/2027/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.

Повний текст ухвали виготовлений 21.05.2013 р.