Ухвала суду № 32027345, 06.06.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2013 р.Справа № 816/1046/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представників сторін: позивача - Василець С.О., відповідача - Луговської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2013р. по справі № 816/1046/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Кам'янка"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Кам'янка" (далі по тексту - ТОВ "Агрофірма Кам'янка", позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, прийнятих судом, просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року № 0001532301/577.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2013р. по справі № 816/1046/13-а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Кам'янка" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 04 березня 2013 року № 0001532301/577.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Кам'янка" (ідентифікаційний код 32860479) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2013р. по справі № 816/1046/13-а та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови безпідставно не було взято до уваги положення ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість", п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України, ст.ст.18, 20 Закону України «Про оренду землі», ч.2 ст.135 Земельного кодексу України, ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Вважає, що позивачем у спірних правовідносинах, як сільськогосподарським підприємством, не дотримано відповідних умов для застосовування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість діяльності у сфері сільського господарства, оскільки договори оренди земельних ділянок, на яких ТОВ "Агрофірма Кам'янка" виробляло сільськогосподарську продукцію рослинництва, не були зареєстровані в державному земельному кадастрі, а тому земельні ділянки не можна віднести до категорії орендованих земель, тобто до орендованих виробничих потужностей. За таких обставин, наполягає на тому, що у перевіряємому періоді з 01.07.2009р. по 30.06.2012р. позивач підлягав реєстрації в органах податкової служби на загальний підставах та зобов'язаний був обрати режим загальної системи оподаткування. Отже, збільшення податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням відповідає чинному законодавству.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2013р. по справі № 816/1046/13-а та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Агрофірма Кам'янка".

Представник позивача в судовому засіданні та в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін. Стверджує про те, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, безпідставно застосував положення цивільного законодавства до податкових правовідносин. Наполягає на тому, що надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткуванні законодавець пов'язує лише з вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством, а не з фактом укладення договорів оренди землі та їх державної реєстрації. Вважає результати проведеної відповідачем перевірки необґрунтованими та такими, що не відображають реального стану бухгалтерського та податкового обліку позивача, а спірне рішення від 04 березня 2013 року № 0001532301/577 таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Агрофірма Кам'янка" 10 лютого 2004 року зареєстроване як юридичну особу (ідентифікаційний код 32860479) державним реєстратором Кременчуцької РДА. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

Згідно наявної у матеріалах справи довідки Головного управління статистики у Кременчуцькому районі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 495158 (том І а.с. 20) позивач здійснює наступні класи економічної діяльності: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД-2010 01.11); допоміжна діяльність у рослинництві (КВЕД-2010 01.61); виробництво продуктів борошномельно-крупяної промисловості (КВЕД-2010 10.61).

ТОВ "Агрофірма Кам'янка" є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Відповідачем у період з 15 жовтня 2012 року по 23 листопада 2012 року проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Агрофірма Кам'янка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 30 червня 2012 року.

За результатами перевірки 30 листопада 2012 року складено акт № 5074/22-209/32860479 (том І а.с. 21-63), в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем пунктів 81.1, 81.6 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість", підпунктів 209.1, 209.6 статті 209 Податкового кодексу України та встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1721412,00 грн., в тому числі:

за серпень 2009 року в сумі 58965,00 грн.,

за листопад 2009 року в сумі 65355,00 грн.,

за липень 2010 року в сумі 85979,00 грн.,

за вересень 2010 року в сумі 26575,00 грн.,

за жовтень 2010 року в сумі 206476,00 грн.,

за липень 2011 року в сумі 222894,00 грн.,

за серпень 2011 року в сумі 150172,00 грн.,

за вересень 2011 року в сумі 186086,00 грн.,

за жовтень 2011 року в сумі 233246,00 грн.,

за листопад 2011 року в сумі 239637,00 грн.,

за грудень 2011 року в сумі 246027,00 грн.

На підставі акта перевірки від 30 листопада 2012 року № 5074/22-209/32860479 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року № 0013872301/2139, яким позивачу збільшено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1721412,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 430353,00 грн. (том І а.с. 17).

Позивач донараховані податкові зобов'язання та штрафні (фінансові) санкції не сплатив, а податкове повідомлення-рішення про їх застосування оскаржив в адміністративному порядку. За результатами процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року № 0013872301/2139 рішенням ДПА у Полтавській області від 22.02.2013р. скаргу платника податків задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року № 0013872301/2139 в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 62852,00 грн. (за основним платежем) та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 15713,00 грн. В іншій частині спірне податкове повідомлення-рішення від 18 грудня 2012 року № 0013872301/2139 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

26.03.2013 року на адресу ТОВ "Агрофірма Кам'янка", у зв'язку з прийняттям вказаного рішення про зменшення суми проведеного донарахування, надійшло податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 04.03.2013р. № 0001532301/577 про збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 073 200 грн., з яких за основним платежем - 1 658 560 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями) - 414 640 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 04.03.2013р. № 0001532301/577, ТОВ "Агрофірма Кам'янка" звернулося до суду з вимогою про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для збільшення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 2 073 200 грн., оскільки недотримання ТОВ "Агрофірма Кам'янка" норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що виявлені порушення відповідач пов'язує з неправомірним використанням позивачем у своїй господарській діяльності земельних ділянок, договори оренди, на які не зареєстровані у встановленому земельним законодавством порядку, посилаючись при цьому на статтю 125 Земельного кодексу України, де зазначено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту його державної реєстрації. Зважаючи на те, що факт оренди земельних ділянок (в тому числі і сільськогосподарських угідь) може бути підтвердженим виключно даними про реєстрацію договору оренди, а не фактом укладення договорів оренди, сплати орендної плати чи подання договорів на реєстрацію, відповідач дійшов висновку про порушення платником податків вимог статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" та статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Оскільки, ТОВ "Агрофірма Кам'янка" здійснювало свою діяльність на орендованих виробничих потужностях без правовстановлюючих документів (без державної реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв), контролюючим органом зроблено висновок, що підприємство не мало достатніх правових підстав для віднесення зобов'язань з податку на додану вартість до скороченої декларації по сільськогосподарській продукції, яка вирощена на цих землях, а тому ці зобов'язання повинні відноситися до загальних податкових декларацій.

Таким чином, на думку податкового органа, при використанні у господарській діяльності земельних ділянок за договорами оренди, які не пройшли державної реєстрації, платник податків втрачає право на застосування спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість в частині незареєстрованих договорів. Тобто, при визначенні суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за скороченою декларацією позивач до складу такого зобов'язання має відносити лише реалізацію продукції, вирощеної на належним чином оформлених та зареєстрованих земельних ділянках. Реалізація продукції, вирощеної підприємством на земельних ділянках, що орендуються на підставі договорів оренди, що не пройшли державної реєстрації, повинна відноситись позивачем до складу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом. За даними перевірки, сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість від реалізації продукції рослинництва, яка вирощена на орендованій землі, яка не пройшла державну реєстрацію, становить 1658560,00 грн. (з урахуванням адміністративного розгляду).

З огляду на встановлені у справі обставини та з урахуванням норм права, які необхідно застосувати до спірних правовідносин, колегія суддів не погоджується з такими доводами податкового органа, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість" резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8 1.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 81.6 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Ця норма діє з урахуванням того, що:

а) для новоствореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність менше дванадцяти календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів (послуг) розраховується за наслідками кожного звітного податкового періоду;

б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з поставки капітальних активів, що перебували у складі його основних фондів не менше дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі поставки не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Аналогічні за змістом положення містить і чинний Податковий кодекс України.

Так, згідно пункту 209.6. статті 209 Податкового кодексу України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

За правилами пункту 307.2 статті 307 Податкового кодексу України податок на додану вартість підлягає сплаті за загальними правилами цього Кодексу, через що різниця в об'єкті оподаткування податком на додану вартість за статтею 185 Податкового кодексу України та фіксованого сільськогосподарського податку за статтею 302 Податкового кодексу України полягає в тому, що площа сільськогосподарських угідь, належних платнику податку на відповідній правовій підставі, юридичного значення для застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість не має.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, у користуванні ТОВ "Агрофірма Кам'янка" для ведення господарської діяльності перебувають орендовані земельні ділянки, укладені з відповідними орендодавцями згідно переліку (арк.с.51-54 т.2), які не пройшли у встановленому законом порядку відповідну державну реєстрацію.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною п'ятою статті 126 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Крім того, відносини щодо користування земельною ділянкою врегульовані і спеціальними нормами, які містяться у Законі України "Про оренду землі", якими, зокрема статтею 6 Закону передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, регламентованих Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на порушення позивачем вимог податкового законодавства, зумовлених порушенням порядку реєстрації договорів оренди та використанням земельних ділянок без правовстановлючих документів, оскільки органом, який здійснює державний контроль за додержанням власниками землі та землекористувачами земельного законодавства встановленого режиму використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення та умов надання, не було виявлено та зафіксовано жодних порушень щодо використання ТОВ "Агрофірма Кам'янка" земельних ділянок.

Слід також зазначити, що факт відсутності у позивача достатніх правових підстав експлуатації земельних ділянок, що не пройшли процедуру державної реєстрації, не спростовує факту здійснення позивачем діяльності з обробки цих земельних ділянок, вирощування та збирання врожаю - діяльності з виробництва сільськогосподарської продукції з використанням власних основних фондів.

Колегією суддів також взято до уваги той факт, що позивач належним чином сплачує земельний податок щодо земельних ділянок, які ним використовуються, незалежно від того, зареєстровані договори оренди землі, чи ні.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей /пункт 209.2 статті 209 Податкового кодексу України/.

Для визначення об'єкта оподаткування під сільськогосподарськими товарами положення пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України розуміють товари, зазначені у групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку-суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку-їх виробником. Так само, до сільськогосподарської продукції (товарів) для цілей визначення платника фіксованого сільськогосподарського податку за правилами глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України відповідно підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу віднесені продукти обробки та переробки зазначених вище товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Отже, податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податку на додану вартість не з фактом укладання договорів оренди землі (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції щодо вироблення та постачання сільськогосподарських товарів.

Разом з тим, правомірними є і посилання відповідача на те, що відповідно до частини 2 статті 20 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, для цілей регулювання земельних відносин виникнення права оренди земельної ділянки пов'язане із фактом державної реєстрації відповідного договору.

Водночас колегія суддів зауважує, що податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Враховуючи пріоритетність застосування норм Податкового кодексу України перед нормам інших галузей права у регулюванні податкових правовідносин, варто визнати, що недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

Дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

Разом із тим, чинне податкове законодавство не вимагає державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) як обов'язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

За таких обставин, продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу ХІV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Вищевказана правова позиція знайшла своє відображення у інформаційному листі Вищого адміністративний суд України від 28 грудня 2012 року № 2614/12/13-12.

Таким чином, для здійснення донарахування податкових зобов'язань відповідач мав би під час перевірки встановити, що позивач поставляв несільськогосподарські товари або сільськогосподарські товари не власного виробництва, питома вага вартості яких перевищувала б 25%, тоді як акт обмежується посиланнями на площу сільськогосподарських угідь, які використовуються позивачем на відповідній правовій підставі.

Викладені в акті перевірки судження податкового органу щодо правомірності використання позивачем окремих земельних ділянок не спростовують факту виробництва на них ТОВ "Агрофірма Кам'янка" власної сільськогосподарської продукції, що є підставою для застосування спеціального режиму оподаткування згідно ст.209 ПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач не врахував всіх обставин, що мають істотне значення для справи, що призвело до помилкового висновку про порушення позивачем пунктів 81.1, 81.6 статті 81 Закону України "Про податок на додану вартість", підпунктів 209.1, 209.6 статті 209 Податкового кодексу України та збільшення податкового зобов'язання по податку на додану вартість, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 04 березня 2013 року № 0001532301/577 підлягає скасуванню, позовні вимоги - задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2013р. по справі № 816/1046/13-а прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.04.2013р. по справі № 816/1046/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Перцова Т.С.

Повний текст ухвали виготовлений 11.06.2013 р.