Постанова № 32022602, 25.06.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2013 р. Справа № 920/423/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Ткаченко Н.І.

за участю представників сторін:

позивача - Лебець О.Ф. (дов. №10-19/17-Д/32 від 02.07.2012р.),

відповідача - Блінової С.О. (дов. №юр-769/д від 12.12.2012р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" в особі філії "Охтирський район електричних мереж" ПАТ "Сумиобленерго", м. Охтирка, (вх. 1641С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 18.04.2013р. у справі № 920/423/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" в особі філії "Охтирський район електричних мереж" ПАТ "Сумиобленерго", м. Охтирка,

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", м. Київ,

про внесення змін до договору,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 18.04.2013р. (суддя Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено частково. Пункт 6 додатку № 4 "Порядок розрахунків" до договору про постачання електричної енергії № 282 від 25.12.2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Сумиобленерго" та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" викладено в наступній редакції:

"При потребі споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися письмово до постачальника за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії. У разі коригування договірної величини споживання електричної енергії протягом поточного розрахункового періоду здійснюється відповідне коригування граничної величини споживання електричної потужності. Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування.

Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду.

Коригування договірної величини споживання електричної енергії здійснюється при умові відсутності на момент звернення, боргу за минулий розрахунковий період, при наявності сплати поточних планових платежів згідно п.2 додатку № 4 цього договору та сплати додатково заявленого обсягу, а також дотримання узгоджених графіків погашення заборгованості. При відмові в коригуванні договірних величин споживання електричної енергії та граничних величин споживання електричної потужності, постачальник письмово доводить про це споживачу.

Споживач оплачує постачальнику двократну вартість величини перевищення, відповідно до ст.26 Закону України "Про електроенергетику".

Кошти за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або граничних величин споживання електричної потужності сплачуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника".

Пункт 7 додатку № 4 "Порядок розрахунків" до договору про постачання електричної енергії № 282 від 25.12.2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Сумиобленерго" та Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" викладено в наступній редакції:

"У разі несвоєчасної оплати вартості обсягів фактично спожитої електричної енергії (за минулий розрахунковий період), Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується; на суму боргу здійснюється нарахування встановленого індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення. Пеня, інфляційні збитки та три відсотки річних сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках".

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м.Київ, Шевченківський район, пров. Несторівський, 3-5; код 00135390) на користь Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" в особі Сумської філії "Охтирський район електричних мереж" ПАТ "Сумиобленерго" (42700, Сумська область, м.Охтирка, вул. Снайпера, 84; код 37785014) 573 грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 18.04.2013р. в частині прийняття редакції запропонованої відповідачем п. 7 додатку 4 до договору та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Сумиобленерго" в повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що Пунктом 4.2.1. укладеного договору, передбачений правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, в якому зазначається, що за внесення платежів, передбачених п.п.2.2.3-2.2.4 цього договору з порушенням термінів визначених додатком №4 «Порядок розрахунків» споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Пункти 2.2.3. та 2.2.4. договору визначають зобов'язання споживача оплачувати вартість електричної енергії та інші нарахування, згідно з умовами додатку №4 та здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії.

Тож, як зазначає позивач, прийнявши п.7 додатку №4 до договору в редакції ПАТ «Укрнафта», суд першої інстанції не звернув уваги на положення типового договору та вищезазначений правочин, відтак рішення господарського суду Сумської області суперечить врегульованим умовам договору та чинному законодавству.

Також посилається на інші підстави, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги та просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 18.04.2013р. в частині прийняття редакції запропонованої відповідачем п. 7 додатку 4 до договору та задовольнити апеляційну скаргу.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №5005 від 17.06.2013р.) проти апеляційної скарги заперечує та просить залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, посилаючись на те, що нарахування пені та 3% річних на суми попередньої оплати (планові платежі) є безпідставним, необґрунтованим та таким, що здійснюється всупереч розумності загальним засадам цивільного права і законодавства (п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України), оскільки порушуючи встановлені договором строки оплати наперед фактично не спожитої електроенергії, відповідач ще не є боржником позивача у зв'язку з тим, що остаточні розрахунки між сторонами здійснюються лише за фактичним обсягом споживання електроенергії та після закінчення розрахункового періоду та складення акту про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії.

Також посилається на інші обставини, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В березні 2013р. ПАТ «Сумиобенерго» в особі філії «Охтирський район електричних мереж» ПАТ «Сумиобленерго» звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до ПАТ «Укрнафта» про внесення змін до договору, а саме, просить суд вважати укладеним в редакції, запропонованій позивачем, додаток № 4 "Про порядок розрахунків" до договору про постачання електричної енергії № 282 від 25.12.2008 року, укладеного між ПАТ "Сумиобленерго" та ПАТ "Укрнафта".

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", п. 1.3. розділу 12 "Правил користування електричною енергією", затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28 (далі - ПКЕЕ), постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом.

25.12.2008 року між ПАТ "Сумиобленерго", постачальником електричної енергії, та ПАТ "Укрнафта", споживачем, укладено договір про постачання електричної енергії № 282, згідно з яким постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього.

Відповідно до розділу 2 договору сторони домовились, що під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема, Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.1996р. № 28.

Як вбачається з позовної заяви, з метою приведення відносин між постачальником та споживачем щодо порядку коригування договірних величин споживання електроенергії у відповідність до вимог чинних ПКЕЕ, ПАТ "Сумиобленерго" в особі філії "Охтирський район електричних мереж" направив ПАТ "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу проект додаткової угоди від 25.01.2013 року з проектом додатку № 4 "Порядок розрахунків" до договору про постачання електричної енергії № 282 від 25.12.2008 року, викладеним в новій редакції.

Відповідач не погодившись з п.6 та п.7 додаткової угоди, повернув підписану з приміткою "З протоколом розбіжностей" додаткову угоду від 25.01.2013 року та додаток № 4.

20.02.2013р. позивач отримав протокол розбіжностей від 11.02.2013 року до додатку № 4 до договору.

ПАТ «Сумиобленерго» вважає, що редакція п.6 та п.7 додатку №4 «Порядок розрахунків» від 25.01.2013р. до договору запропонована ПАТ «Укрнафта» не відповідає ПКЕЕ.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №4579 від 04.04.2013р.) проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач порушив двадцятиденний строк щодо врегулювання розбіжностей та передачу спору на вирішення суду.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, ст.181 Господарського кодексу України стосується загального порядку укладення господарських договорів. Однак, між позивачем та відповідачем у справі вже укладений договір про постачання електричної енергії № 282 від 25.12.2008 року, спір виник стосовно п.6 та п.7 додатку № 4 до договору (змін умов договору).

Відповідно до ч.3, 4 ст.188 Господарського кодексу України сторона, яка одержала пропозицію про зміну договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Виходячи із змісту ст.188 ГК України на відміну від загального порядку укладення господарських договорів згідно зі ст. 181 ГК, право зацікавленої сторони на звернення до суду із вимогою щодо зміни умов договору у разі недосягнення згоди або неодержання відповіді виникає незалежно від дотримання двадцятиденного строку, оскільки такий строк ч. 3 ст. 188 ГК передбачений лише для повідомлення сторони про результати розгляду пропозиції про зміну умов договору. Отже, строк звернення до суду з даним позовом позивачем не пропущено.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Господарські договори відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За приписами ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, сторонами у справі підписаний додаток № 4 "Порядок розрахунків" до договору про постачання електричної енергії № 282 від 25.12.2008 року з протоколом розбіжностей, не досягнуто згоди щодо п.6 та п.7, які стосуються питань коригування договірної величини споживання електричної енергії та стягнення пені, 3% річних та інфляційних збитків з планових платежів. Щодо пунктів 1-5, 8, 9 додатку № 4 спір відсутній.

Пункт 6 додатку № 4 до договору № 282 викладено позивачем в наступній редакції:

"При потребі споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися письмово до постачальника за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії. У разі коригування договірної величини споживання електричної енергії протягом поточного розрахункового періоду здійснюється відповідне коригування граничної величини споживання електричної потужності. Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування.

Для здійснення коригування договірної величини споживання електричної енергії у відповідності до п.4.4. ПКЕЕ, споживач звертається до постачальника із заявою не пізніше, ніж за 5 робочих днів до закінчення розрахункового періоду.

Коригування договірної величини споживання електричної енергії здійснюється при умові відсутності на момент звернення, боргу за минулий розрахунковий період, при наявності сплати поточних планових платежів згідно з п.2 додатку № 4 цього договору та сплати додатково заявленого обсягу, а також дотримання узгоджених графіків погашення заборгованості. При відмові в коригуванні договірних величин споживання електричної енергії та граничних величин споживання електричної потужності, постачальник письмово доводить про це споживачу.

Споживач оплачує постачальнику двократну вартість величини перевищення, відповідно до ст.26 Закону України "Про електроенергетику".

Кошти за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або граничних величин споживання електричної потужності сплачуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника".

Відповідачем згідно протоколу розбіжностей п.6 Додатку № 4 до Договору № 282 від 25.12.2008 року "Порядок розрахунків" викладено в наступній редакції:

"Споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Постачальник електричної енергії протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви.

Пропозиція споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду.

Датою коригування вважається дата попередньої оплати додатково заявлених обсягів активної електричної енергії.

У випадку перевищення договірної величини потужності споживач відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", сплачує постачальнику двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

Кошти за перевищення договірних величин споживання електричної енергії або граничних величин споживання електричної потужності сплачуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії".

Проаналізувавши пункти 6 додатку №4 в редакціях запропонованих позивачем та відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що пункт 6 додатку № 4 до договору в редакції відповідача не містить процедури відмови постачальником в коригуванні договірних величин, передбаченої п.4.4 ПКЕЕ, а саме: постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії. Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування. За результатами розгляду споживачу надсилається повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин або обґрунтована відмова здійснення коригування.

Пункт 5.5. ПКЕЕ містить умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду домовленостей, серед них: порядок погодження, встановленні, перегляду та коригування договірних величин; відповідальність сторін за невиконання умов договору та підстави її застосування; зобов'язання сторін у разі порушення договірних величин.

Порядок коригування договірних величин в діючих умовах договору та в запропонованій відповідачем редакції п.6 додатку № 4 до договору не містить підстави відмови в коригуванні та не має переліку всіх передбачених договором зобов'язань, враховуючи попередню оплату заявленого обсягу електроенергії.

Редакція позивача п.6 додатку № 4 до договору не забороняє звертатись відповідачу із заявою щодо коригування договірних величин протягом розрахункового періоду.

Пункт 6 додатку № 4 до договору в редакції позивача враховує порядок розрахунків, визначений п.2 додатку № 4 та конкретизує перелік зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором: "Коригування договірної величини споживання електричної енергії здійснюється при умові відсутності, на момент звернення, боргу за минулий розрахунковий період, при наявності сплати поточних планових платежів згідно п.2 додатку № 4 до договору та сплати додатково заявленого обсягу, а також дотримання узгоджених графіків погашення заборгованості. При відмові в коригуванні договірних величин споживання електричної енергії та граничних величин споживання електричної потужності, постачальник письмово доводить про це споживачу".

Запропонована відповідачем редакція абз.4 п.6 додатку № 4 до договору не відображає суті положень ст.26 Закону України "Про електроенергетику".

Відповідно до вимог ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. У випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що п.6 додатку № 4 до договору "Порядок розрахунків" в редакції, запропонованій позивачем, в цілому є таким, що відповідає вимогам законодавства. При цьому, абзац 2 п.6 необхідно викласти в редакції п. 4.4 ПКЕЕ: "Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення розрахункового періоду".

Щодо п.7 додатку № 4 до договору, колегія суддів зазначає наступне.

В редакції позивача п.7 викладено в наступній редакції: "У разі несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів, постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати; 3% річних з простроченої суми.

При цьому, сума боргу за спожиту електроенергію повинна бути сплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Пеня, 3 % річних та інфляційні нарахування сплачуються на поточний рахунок постачальника, який вказується в рахунках".

Відповідач у протоколі розбіжностей запропонував наступну редакцію п. 7 додатку № 4: "У разі несвоєчасної оплати вартості обсягів фактично спожитої електричної енергії (за минулий розрахунковий період), постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується; на суму боргу здійснюється нарахування встановленого індексу інфляції та три відсотки річних за весь час прострочення. Пеня, інфляційні збитки та три відсотки річних сплачуються на поточний рахунок Постачальника електричної енергії, який вказується в рахунках".

Проаналізувавши зазначений пункт додатку в редакції позивача та відповідача, колегія суддів вважає, що викладення позивачем пункту 7 додатку № 4 до договору № 282 стосовно стягнення пені, 3 % річних з планових платежів не відповідає вимогам ПКЕЕ та положенням законодавства.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору (в редакції від 25.01.2013 р.), щодо якого спір між сторонами відсутній, споживач протягом розрахункового періоду здійснює 3 планових платежі на поточний рахунок із спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях:

до 10 дня розрахункового періоду 34%;

до 20 дня розрахункового періоду 33%;

до 30 (31) дня розрахункового періоду 33%.

Відповідно до п.1.2. ПКЕЕ планові платежі - це перерахування коштів частинами з певною періодичністю (плановий період) протягом розрахункових періодів.

Споживач відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору самостійно розраховує суму планового платежу шляхом множення чинного у розрахунковому періоді рівня тарифу відповідного класу на обсяг електричної енергії, заявленої на поточний розрахунковий період із врахуванням відсотка планового платежу. В разі, якщо здійснена оплата першого планового платежу перевищує розрахункову суму, понад розрахункові кошти зараховуються як оплата наступного планового платежу.

Отже, відповідач по договору здійснює оплату за заявлений обсяг електроенергії, яка буде передана відповідачу в майбутньому (протягом розрахункового періоду).

Пунктом 1 додатку № 4 сторони визначили, що розрахунковим періодом вважається період з 20 числа місяця до 19 числа наступного місяця. Показники розрахункових засобів обліку фіксуються 20 числа кожного місяця та оформляються Актом про обсяги переданої споживачу (спожитої споживачем) електричної енергії.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що п. 4.2.1. договору № 282 містить правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, в якому зазначається, що за внесення платежів, передбачених п.п.2.2.3.-2.2.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 4, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

За договором про постачання електричної енергії № 282 постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії. У відповідності до п. 2.1.2. договору постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію, як різновид товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Сторони у договорі № 282 визначили, що електрична енергія є різновидом товару та оплата за неї здійснюється плановими платежами з наступним перерахунком.

Відповідно ст. 230 Господарського кодексу України, яка кореспондується з приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до п.8.1 Правил користування електричною енергією постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії.

Тобто, сплата пені, 3 % річних та інфляційних збитків з планових платежів не передбачена чинним законодавством України. Умовою застосування штрафної санкції (пені) є наявність заборгованості споживача перед постачальником за спожиту електроенергію. Кількість остаточно спожитої у розрахунковому періоді електроенергії, а отже і суму заборгованості по її оплаті з урахуванням проведення (чи непроведення) планових платежів, можливо встановити лише на підставі Акту про обсяги спожитої електроенергії, що складається один раз на розрахунковий період (місяць) - 20 числа кожного місяця.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пункт 7 "Порядку розрахунків" додатку № 4 до договору повинен бути викладений в редакції відповідача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Сумської області від 18.04.2013р. у справі № 920/423/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" в особі філії "Охтирський район електричних мереж" ПАТ "Сумиобленерго" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 18.04.2013р. у справі № 920/423/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 25.06.2013р.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Хачатрян В.С.