Постанова № 32040993, 25.06.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 17» червня 2013 р. Справа №5023/5210/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Білоусова Я.О., суддя Бородіна Л.І.,

при секретарі Ткаченко Н.І.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Басарт Л.А., за довіреністю №383 від 04.12.2012 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - Борівського комунального підприємства теплових мереж, м.Борова (вх.№1564Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2013 року по справі №5023/5210/12,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,

до Борівського комунального підприємства теплових мереж, м. Борова,

про стягнення 111259,03 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача - Борівського підприємства теплових мереж заборгованість у сумі 111259,03 гривень, у тому числі, 23325,14 гривень пені, 4511,73 гривень річних, 4783,11 гривень інфляційних втрат та 78639,05 гривень штрафу. Позовні вимоги позивач обґрунтовував неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №30/09-02 на купівлю-продаж природного газу, укладеного між сторонами 30.09.2011 року. Крім того, позивачем також були заявлені до стягнення 2225,19 гривень судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Аріт К.В.) від 08.01.2013 року по справі №5023/5210/12 в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій відмовлено. В задоволенні клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення строком на 8 місяців відмовлено. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 23325,14 гривень пені, 4511,73 гривень 3% річних, 4768,80 гривень інфляційних втрат, 78639,05 гривень 7% штрафу та 2224,90 гривень судового збору. В частині стягнення 14,31 гривень інфляційних втрат відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2013 року по справі №5023/5210/12 в частині стягнення пені в розмірі 23325,141 грн., штрафу в розмірі 78639,05 грн., інфляційних втрат в розмірі 4768,80 грн. та в частині відмови в задоволенні клопотань про зменшення штрафних санкцій та надання відстрочення та прийняти нове рішення про зменшення розміру стягнення штрафних санкцій на 90 % та стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 2332,51 грн., штрафу в розмірі 7863,90 грн., інфляційних втрат в розмірі 2778,42 грн., а в іншій частині по стягненню пені, штрафу та інфляційних втрат в позовних вимогах відмовити. Надати відстрочення у виконанні рішення суду строком на 8 місяців, а в частині стягнення 3 % річних залишити рішення без змін.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 року по справі №5023/5210/12 апеляційну скаргу Борівського комунального підприємства теплових мереж задоволено частково. Рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2013 року по справі №5023/5210/12 змінено, та викладено його в наступній редакції: «Клопотання Борівського комунального підприємства теплових мереж, м. Борова про зменшення розміру штрафних санкцій задовольнити.

В задоволенні клопотання Борівського комунального підприємства теплових мереж, м. Борова про надання відстрочки виконання рішення строком на 8 місяців відмовити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Борівського підприємства теплових мереж (63801, Харківська область, Борівський р-н, смт. Борова, вул. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 32468926) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 2332,51 гривень пені, 4511,73 гривень 3% річних, 4768,80 гривень інфляційних втрат, 7863,90 гривень 7% штрафу та 2225,19 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 14,31 гривень інфляційних втрат, 20992,63 грн. пені, 70775,15 грн. 7% штрафу відмовити.».

В іншій частині апеляційну скаргу Борівського комунального підприємства теплових мереж залишено без задоволення.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 року не погодилося та звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

За результатами касаційного перегляду постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції Вищим господарським судом України прийнято постанову від 25.04.2013 року по справі №5023/5210/12, якою касаційну скаргу ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково. Скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 року в частині зменшення розміру стягуваної суми пені та 7% штрафу до 10% від їх заявленої суми та стягнення з відповідача на користь позивача 2332,51 грн. пені та 7863,90 грн. 7% штрафу і в цій частині справу направлено на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду в іншому складі суддів. В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2013 року в цілому залишено без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 року апеляційну скаргу Борівського комунального підприємства теплових мереж прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Вказана ухвала суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду на 17.06.2013 року була направлена позивачу рекомендованим листом 20.05.2013 року за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі і отримана ним 22.05.2013 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи. Однак, позивач у судове засідання не з'явився, про причини не з'явлення суд не повідомив.

Ухвалою суду від 20.05.2013 року суд попереджав сторони, що у разі не з'явлення їх представників у судове засідання та не надання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами та за відсутністю представників сторін. Таким чином, враховуючи належне повідомлення позивача, справа розглядається за наявними в ній матеріалами за відсутності його уповноваженого представника.

У судовому засіданні 17.06.2013 року представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в частині скасування рішення суду першої інстанції щодо стягнення пені у розмірі 23325,14 грн. та в частині стягнення 7% штрафу у розмірі 78639,05 грн. та просив прийняти в цій частині нове судове рішення, яким зменшити розміру стягнення штрафних санкцій на 90% та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 2332,51 грн., 7% штрафу в розмірі 7863,90 грн.

Враховуючи те, що Вищий господарський суд України скасував постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 року в частині зменшення розміру стягуваної суми пені та 7% штрафу до 10% штрафу від їх заявленої суми та стягнення з відповідача на користь позивача 2332,51 грн. пені та 7863,90 грн. 7% штрафу та тільки в цій частині направив справу №5023/5210/12 на новий розгляд до Харківського апеляційного господарського суду, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції тільки в частині стягнення 23325,14 грн. пені та 78639,05 грн. - 7% штрафу.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення представника відповідача, а також перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

30.09.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Борівським підприємством теплових мереж було укладено договір №30/09-02 на купівлю-продаж природного газу. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець (позивач у справі) зобов'язувався передати покупцеві (відповідач у справі) у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами і організаціями та іншими споживачами, а покупець, в свою чергу, зобов'язувався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, на умовах цього договору.

Додатковою угодою №1 від 11.10.2011 року змінено п. 5.2. договору, який викладено в наступній редакції: «ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3382,00 гривень без урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3382,00 гривень, крім того цільова надбавка - 2%, та ПДВ - 0%, всього з цільовою надбавкою та ПДВ - 3449,64 гривень. До ціни газу додається загальний тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 302,30 гривень, крім того ПДВ - 20% - 60,46 гривень, всього з ПДВ - 362,76 гривень».

Відповідно до п. 2 додаткової угоди №1 від 11.10.2011 року до основного договору, решта умов цього договору залишається незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

На виконання вимог вищевказаного договору позивач поставив відповідачу природний газ, згідно з наступними актами акти приймання-передачі природного газу:

- акт б/н від 31 жовтня 2011 року на суму 308678,58 гривень;

- акт б/н від 30 листопада 2011 року на суму 725244,30 гривень;

- акт б/н від 31 грудня 2011 року на суму 774645,37 гривень.

Вищевказані акти приймання-передачі природного газу були підписані сторонами з обох сторін та скріплені печатками підприємств (а.с.20-22).

Як було встановлено, позивач виконав свої договірні зобов'язання у повному обсязі та передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1808568,25 гривень за період з жовтня 2011 року по грудень 2011 року.

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється покупцем (відповідачем) виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як встановлено судом першої інстанції з яким погодився Вищий господарський суд України відповідач розрахувався за поставлений позивачем природний газ в повному обсязі, але з простроченням строків, встановлених сторонами в договорі, у зв'язку з чим, позивач нарахував відповідачеві 111259,03 гривень штрафних санкцій, зокрема до вказаної суми входить 23325,14 гривень суми нарахованої пені та 78639,05 гривень суми 7% штрафу.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно із ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст.217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до п.7.2. договору, у разі невиконання покупцем (відповідачем) умов пункту 6.1 договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю (позивачу) крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 банківських днів з моменту отримання покупцем (відповідачем) вимоги продавця (позивача). У разі несплати пені у вказаний строк покупець (відповідач) вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

Позивач нарахував відповідачу 23325,14 грн. пені та 78639,05 грн. 7% штрафу з урахуванням умов договору. Колегія суддів, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум, дійшла висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому колегія суддів зазначає, що Вищий господарський суд України у постанові від 25.04.2013 року по справі №5023/5210/12 зазначив, що місцевий господарський суд у рішенні правильно застосував норми матеріального права і обґрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 23325,14 грн. та 78639,05 грн. 7% штрафу.

Представник відповідача звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій, а саме просив суд зменшити суму пені та 7% штрафу до 10%.

Відповідно до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Стаття 233 Господарського кодексу України також передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18 передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПКУ), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідач в обґрунтування свого клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій зазначив, що зобов'язання за спірним договором ним було виконано на 100%, а прострочення було допущене незначне, а саме, не більше 50 днів. В підтвердження своєї правової позиції по даному питанню, відповідач посилався на ті обставини, що причиной виникнення основної заборгованості стала несплата населенням та бюджетними організаціями за теплову енергію та, крім того, однією з причин заборгованості є невирішення на державному рівні питання про відшкодування різниці між тарифами та собівартістю на теплову енергію по населенню за 2005-2012 роки, яка складає 4008838,00 гривень.

Однак, відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника (споживачами), не є обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності та не є винятковим випадком, який надає право суду застосовувати приписи п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України. Такої ж позиції притримується й Вищий господарський суд України у постанові від 17.09.2009 року по справі №4/168-3466 (5/251-4343).

Отже, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки, скрутне фінансове становище відповідача не є винятковим випадком, яке може бути підставою для задоволення такого клопотання.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не приймає до уваги доводи скаржника, оскільки місцевий господарський суд з урахуванням системного аналізу обставин справи, приписів чинного законодавства України а також доказів, які містяться в матеріалах справи дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 23325,14 грн. пені та 78639,05 грн. 7% штрафу у повному обсязі та про відмову у задоволенні клопотання щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги та досліджені в судовому засіданні докази не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Борівського комунального підприємства теплових мереж не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2013 року по справі №5023/5210/12 в частині стягнення 23325,14 грн. пені та 78639,05 грн. 7% штрафу має бути залишене без змін.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 99, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Борівського комунального підприємства теплових мереж залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.01.2013 року по справі №5023/5210/12 в частині стягнення з Борівського підприємства теплових мереж на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 23325,14 гривень пені, 78639,05 гривень 7% штрафу залишити без змін.

Повний текст постанови складено 25 червня 2013 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Бородіна Л.І.