Постанова № 32022553, 18.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. Справа№ 910/4621/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Кисарець О. І. - представник за довіреністю № 0112-438 від 26.12.2012

від відповідача: Некряч А. В. - представник за довіреністю № 44-1-4/14-Ю від 10.12.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

на рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2013

у справі № 910/4621/13 (суддя Чинчин О. В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в порядку регресу у розмірі 11 111,59 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 11 111,59 грн., яке позивачем як страховою організацією було виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Сітроен», державний номерний знак АА 4773 СЕ, який належить Скринник Миколі Миколайовичу, внаслідок ДПТ, що сталася з вини Нгуєн Куанг Лама - водія автомобіля «Форд», державний номерний знак 023 DР 0012, що належить посольству Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача за полісом № ВВ/4422521.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.2013, повний текст якого підписаний 05.04.2013, у справі № 910/4621/13 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 11 028,59 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та законність вимог позивача до відповідача на задоволену суму.

Відмова в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 83 грн., які становлять вартість послуг ДАЇ щодо надання довідки про обставини ДТП, ґрунтується на тому, що ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений вичерпний перелік витрат, які відшкодовуються у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу, до якого не входять витрати по отриманню довідки ДАЇ про обставини ДТП.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва № 910/4621/13 від 03.04.2013 та ухвалити нове рішення, у якому відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при вирішенні спору по суті не прийнято до уваги той факт, що забезпеченим транспортним засобом за укладеним з відповідачем полісом ВВ/4422521 є автомобіль «Хонда», державний номерний знак DР 0012, що належить посольству Бразилії, а відтак, має перші три цифри номеру 043, в той час як у спірному ДТП приймав участь автомобіль «Форд», державний номерний знак DР 0012, що належить посольству В'єтнаму, а відтак має перші три цифри номеру 023, а отже, відшкодовувати, збитки завдані спірним ДТП, має не відповідач.

Також відповідач зазначив про те, що поліси, строк дії яких закінчився, зберігаються в архіві відповідача, і ним після отримання даної позовної заяви було направлено запит до архіву з проханням надати копію спірного полісу, проте до 03.04.2013 (дата першого судового засідання) відповідачем дані документи отримані не було, з огляду на що у судовому засіданні він звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату для надання йому можливості виконати вимоги ухвали суду (надати копію спірного полісу), проте суд першої інстанції зазначені клопотання відхилив, посилаючись на наявність в матеріалах справи відповіді МТСБУ, чим позбавив відповідача можливості надати докази на підтвердження його позиції до суду першої інстанції.

18.06.2012 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про витребування додаткових доказів, в якому позивача просить витребувати у МТСБУ інформацію щодо того, в якій страховій компанії станом на 23.02.2010 (момент настання страхового випадку) було застраховано транспортний засіб «Форд», державний номерний знак 023 DР 0012 (тип полісу, ПІБ страхувальник та осіб, на яких розповсюджувалась дія полісу страхування).

В судовому засіданні представник позивача зазначене клопотання підтримав, представник відповідача також підтримав дане клопотання.

Порадившись на місці, колегія суддів вирішила, що клопотання позивача про витребування додаткових доказів буде вирішено після заслуховування пояснень сторін по суті спору.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Після заслуховування сторін по суті спору колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про витребування додаткових доказів з підстав, які викладені нижче.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

12.06.2009 Закрите акціонерне товариство «Українська страхова група», правонаступником якої є позивач, як Страховик та Скринник Микола Миколайович як Страхувальник уклали договір № 28-2840-0037 добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія від нещасного випадку з водієм та пасажирами (далі Договір 1) (а.с. 11-17), предметом якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать закону, пов'язаних з:

- володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Сітроен», державний номерний знак АА 4773 СЕ (далі Автомобіль) та стаціонарно встановленим на ньому додатковим обладнанням;

- відшкодуванням Страхувальником шкоди, заподіяної третій особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі;

- життям, здоров'ям та/або працездатністю застрахованих осіб, визначених в частині 1 Договору.

Строк дії Договору 1 сторонами погоджений в п. 10 Договору 1, а саме з 00 год. 00 хв. 22.06.2009 по 24 год. 00 хв. 21.06.2010.

23.02.2010 о 07 годині 20 хвилин в м. Києві на перехресті бул. Л. Українки та вул. Басейна сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю Автомобіля під керуванням Скрипник М. М. та автомобіля «Форд», державний номерний знак 023 DР 0012, що належить посольству Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні (далі Автомобіль 1), під керуванням Нгуєн Куанг Лама.

В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.

За замовленням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю «Асистанська компанія «Українська служба допомоги» ( оцінювач Савченко Є. В., кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ № 6091 від 07.06.2008, видане Фондом державного майна України) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля внаслідок вказаного ДТП, за результатам якої 26.02.2010 ТОВ «Асистанська компанія «Українська служба допомоги» складено Звіт про оцінку Автомобіля № 160302 (далі Звіт) (а.с. 35-56), згідно з яким вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 14 595,52грн. (без урахування величини втрати товарної вартості).

Відповідно до складеної Миколаєнко Ю. А. та аварійним комісаром Чорним А. П. Ремонтної калькуляції № ДДК45405 від 25.02.2010 (а.с. 24-26) вартість матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 11 628,59 грн.

Згідно зі складеним позивачем Страховим актом № 41254Т від 10.03.2010 (а.с. 33), з урахуванням розрахунку страхового відшкодування (а.с. 34) та того, що франшиза за Договором 1 щодо збитків, завданих ДТП, становить 0,5% від страхової суми (120 000 грн.), тобто 600 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 11 111,59 грн.

Зі змісту вказаного страхового акту слідує, що позивач визначив страхове відшкодування виходячи з розміру збитків, що їх встановлено Ремонтною калькуляцією № ДДК45405 від 25.02.2010 (11 628,59 грн.), зменшивши його на суму франшизи (600 грн.) та додавши до нього витрати Страхувальника на отримання довідки ДАІ (83 грн.), а саме (11 628,59-600+83).

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції, чинній на дату спірної ДТП) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

23.02.2010 Скринник М. М. звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с. 28-29), в якій просив виплатити страхове відшкодування готівкою з каси компанії.

Як слідує з наявної в матеріалах справи копії видаткового касового ордеру від 26.03.2010 (а.с. 10), страхове відшкодування в сумі 11 111,59 грн. виплачене Скриннику М. М.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як слідує з наявних в матеріалах справи копій матеріалів ДАЇ щодо спірної ДТП, остання сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху Нгуєн Куанг Лама, водієм Автомобіля 1.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

За правилами ст. 22 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Отже, для вирішення спору по суті необхідно встановити, чи є Автомобіль 1, водій якого визнаний винним в ДТП, забезпеченим транспортним засобом в розумінні норм Закону.

Позивач, звертаючись до суду, послався на те, що відповідач за полісом ВВ/4422521 застрахував цивільно-правову відповідальність власника Автомобіля 1, а отже, саме відповідач в силу приписів Закону має відшкодувати позивачеві виплачене останнім страхове відшкодування за наслідками ДТП, винним в якій визнаний водій Автомобіля. 1

З даним твердженням погодився і суд першої інстанції, пославшись в обґрунтування власної позиції на відомості, що їх надало Моторне (транспортне) страхове бюро України (лист № 7/2-5/7333 від 21.03.2012) (а.с. 69-70).

Проте, як вбачається з зазначеної інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України, забезпеченим автомобілем за полісом № ВВ/4422521 є транспортний засіб, державний номер DР 0012, а застрахованою особою - посольство Бразилії, в той час як згідно з інформацією, що зазначена у довідці ДАЇ Печерського району від 09.03.2010 № 10/241, яку додано позивачем до матеріалів справи (а.с. 23), учасником спірного ДТП був автомобіль «Форд», державний № 023 DР 0012, що належить посольству В'єтнаму, тобто інший автомобіль, ніж зазначено Моторним (транспортним) страховим бюро України.

Будь-яких документальних доказів того, що Автомобіль 1, водій якого визнаний винним у ДТП, є забезпеченим транспортним засобом за полісом № ВВ/4422521, матеріали справи не містять.

Отже, висновок суду першої інстанції, що зобов'язання відшкодувати шкоду, завдану спірною ДТП, має саме відповідач на підставі полісу № ВВ/4422521, ґрунтується на недоведених обставинах.

Згідно з ч. 1 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, що на них послався позивач, звертаючись до суду з цим позовом до відповідача, обґрунтовані тим, що відповідачем застраховано відповідальність власника Автомобіля 1 за полісом № ВВ/4422521, проте копії цього полісу позивачем до позовної заяви не було додано.

Відповідачем до апеляційної скарги додано належну копію полісу із вказаним номером та заявлено клопотання про доручення її до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва від 13.03.2013 у справі № 910/4621/13 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 03.04.2013, відповідача, серед іншого зобов'язано надати відзив на позов та копію полісу № ВВ/4422521.

В судовому засіданні 03.04.2013 відповідач звернувся до суду з клопотанням про перенесення судового засіданні по справі на іншу дату, посилаючись на неможливість виконати вимоги ухвали суду від 13.03.2013 в частині надання відзиву на позов та копії полісу № ВВ/4422521, оскільки даний поліс перебуває в архіві відповідача та на даний момент ще не доставлений відповідачеві.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні зазначеного клопотання, пославшись на те, що 26.03.2013 судом отримано від МТСБУ інформацію з єдиної централізованої бази МТСБУ стосовно полісу № ВВ/4422521, та в судовому засіданні 03.04.2013 оголосив рішення.

Частиною 1 ст. 69 ГПК України встановлено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Враховуючи, що відповідач просив суд першої інстанції відкласти розгляд справи саме для надання йому можливості надати витребувані судом документи, в тому числі і копію полісу № ВВ/4422521, лише при дослідженні якого можливо було б встановити, що транспортним засобом, що застрахований відповідачем, є не Автомобіль 1 (автомобіля «Форд», державний номерний знак 023 DР 0012, що належить посольству Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні), а іншій автомобіль, та те, що відкладення розгляду справи в даному випадку було можливим в межах встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе прийняти додаткові докази, що подані відповідачем, а саме копію полісу № ВВ/4422521.

Зі змісту Полісу № ВВ/4422521 встановлено, що за вказаним полісом відповідач застрахував цивільно-правову відповідальність посольства Федеративної республіки Бразилії, що пов'язана з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Хонда», державний номерний знак DР 0012, а не цивільно-правову відповідальність посольства Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні, що пов'язана з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем «Форд», державний номерний знак 023 DР 0012, який є учасником спірної ДТП.

Зі змісту ДСТУ 4278:2006, якими визначені правила застосування номерних знаків для автомобілів, автобусів, мотоциклів, моторолерів, мотоколясок, тракторів, автомобільних і тракторних причепів, а також знаків, що їх виготовляють за індивідуальним замовленням фізичних та юридичних осіб, слідує, що номерний знак для транспортних засобів дипломатичних представництв складається з трьох частин, а саме:

1. літера D, що розміщена ліворуч;

2. перші три цифри - код держави (порядкові номери з 001 по 199)

3. наступні три цифри - порядковий номер транспортного засобу.

При цьому, кодом Федеративної республіки Бразилія є 043, а кодом Соціалістичної Республіки В'єтнам - 023.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи той факт, що відповідно до приписів статті 5 Закону страховик зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану внаслідок експлуатації саме забезпеченого транспортного засобу, в той час як в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач застрахував цивільно-правову відповідальність Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні як власника автомобіля «Форд», державний номерний знак 023 DР 0012, в задоволенні позову слід відмовити.

Щодо клопотання позивача про витребування у МТСБУ додаткових доказів, які мають встановити, яка саме страхова організація застрахувала автомобіль «Форд», державний номерний знак 023 DР 0012, що належить посольству Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні, слід зазначити таке.

За правилами ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити, окрім іншого, зміст позовних вимог (предмет позову) та виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги (підстави позову).

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. (п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Як слідує зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення з відповідача виплаченого позивачем страхового відшкодування в сумі 11 111,59 грн., завданого внаслідок ДТП, винуватцем якої визнано водія автомобіля «Форд», державний номерний знак 023 DР 0012, що належить посольству Соціалістичної Республіки В'єтнам в Україні, а підставою - той факт, що цивільно-правову відповідальність, пов'язану з володінням цим транспортним засобом, застраховано відповідачем за полісом № ВВ/4422521.

Статтею 22 ГПК України позивачу надано право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Обґрунтування наявності у відповідача обов'язку виплатити спірне страхове відшкодування, підставою для стягнення якої є не поліс № ВВ/4422521, за своєю суттю є зміною підстав позову, яка, за приписами ст.22 ГПК України, мала бути здійснена позивачем до початку розгляду справи по суті.

Заявляючи клопотання про витребування судом у МТСБУ інформацію щодо того, в якій страховій компанії станом на 23.02.2010 (момент настання страхового випадку) було застраховано транспортний засіб «Форд», державний номерний знак 023 DР 0012, позивач фактично просить суд витребувати докази на встановлення інших підстав, ніж ті, посилаючись на які, він звернувся до суду з цим позовом, проте зміна підстав позову на стадії апеляційного перегляду, так саме, як і залучення до участі у справі належного відповідача, чинним процесуальним законодавствам України не передбачена.

З огляду на зазначене, у клопотанні позивача про щодо того, в якій страховій компанії станом на 23.02.2010 (момент настання страхового випадку) було застраховано транспортний засіб «Форд», державний номерний знак 023 DР 0012 судом відмовляється.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оспореному рішенні, не відповідають обставинам справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2013 у справі № 910/4621/13 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовляється повністю. Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі, в тому числі за подачу апеляційної скарги, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2013 у справі № 910/4621/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2013 у справі № 910/4621/13 скасувати і прийняти нове рішення.

3. В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32-А, ідентифікаційний код 30859524) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, Новопечерський провулок, 19/3, ідентифікаційний код 16467237) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп.

5. Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4621/13.

Повний текст постанови складено: 25.06.2013

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Пашкіна С.А.

Сітайло Л.Г.