Постанова № 32022538, 18.06.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2013 р. Справа№ 5011-64/18946-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Царук І. О.

за участю представників:

від позивача: Крупник О. М. - представник за довіреністю № 613 від 01.04.2011

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой»

на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2013

у справі № 5011-64/18946-2012 (суддя Зеленіна Н. І.)

за позовом Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой»

про стягнення заборгованості в сумі 208 464,05 грн. та визнання недійсними пунктів договору

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяви позивача (а.с. 175-178), що її прийнято до розгляду судом першої інстанції, заявлено про визнання недійсними п.п. 4.4 - 4.6 укладеного між позивачем та відповідачем договору підряду № 20/02 від 09.04.2009 в частині встановлення залежності виникнення обов'язку відповідача з оплати прийнятих робіт від дій особи, що не є стороною договору, стягнення з відповідача заборгованості за виконані позивачем за спірним договором підряду, але неоплачені роботи в сумі 200 102,73 грн. та 3 % річних в сумі 8 361,29 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2013, повний текст якого підписано 02.04.2013, у справі № 5011-64/18946-2012 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 200 102,73 грн. та 3 % річних в сумі 8 339,91 грн., в задоволенні вимог про визнання недійсними п.п. 4.4 - 4.6 договору підряду № 20/02 від 09.04.2009 та стягнення 3 % річних в сумі 21,38 грн. відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті виконаних позивачем за умовами договору підряду № 20/02 від 09.04.2009 робіт.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними п.п. 4.4 - 4.6 договору підряду № 20/02 від 09.04.2009, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даними вимогами, що, враховуючи відповідну заяву відповідача та у відповідності до приписів с. 4 ст. 267 ЦК України, є підставою для відмови у задоволенні вказаних позовних вимог.

Часткове задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних ґрунтується на помилках позивача в розрахунку зазначених позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Солстрой» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення господарського суду міста Києва по справі № 5011/64/18946-2012 в частини стягнення з відповідача заборгованості та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Солстрой» зазначив, що при прийнятті спірного рішення судом першої інстанції не враховано, що фінансування спірних робіт здійснювалось за рахунок бюджетних коштів, що остаточний розрахунок за виконані позивачем роботи проводиться після введення об'єкту будівництва в експлуатацію та за умову перерахування відповідачу коштів замовником будівництва НСК «Олімпійський, на що позивач погодився, що спірний договір не визнаний недійсним повністю або частково, що на даний час кошти від замовника будівництва НСК «Олімпійський» відповідачу не перераховані і ця обставина є перешкодою остаточного розрахунку за договірне забезпечення (5% загальної вартості робіт за Договором).

Крім того, відповідач, з урахуванням предмету договору підряду № 20/02 від 09.04.2009 (п.1.1) та того, що субпідрядник (позивач) визначений на підставі тендерної процедури та рішення тендерного комітету АТ ХК «Київміськбуд»,, дійшов висновку, що цей договір має змішану форму договору, а саме з елементами договору підряду та комісії на виконання робіт, що позивач як Комісіонер за плату вчинив правочин (договору підряду № 20/02 від 09.04.2009) від свого імені, але за рахунок комітента - АТ ХК «Київміськбуд», а відтак, обов'язок відповідача щодо виплати 5% договірного забезпечення робіт позивачу напряму залежить від виплати Замовником будівництва - АТ ХК «Київміськбуд», тому позивач має право звернутися до останнього з вимогою щодо остаточного розрахунку за виконані роботи.

Відповідач в судове засідання представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

09.04.2009 відповідач як підрядник та позивач як субпідрядник уклали договір підряду № 20/02 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач за завданням відповідача зобов'язався організувати та виконати з власних матеріалів та обладнання, відповідно до вимог проектно-кошторисної документації, технічного завдання, вимог ДБН України, повний комплекс робіт, а саме улаштування канатних ґрунтових анкерів та анкерів типу Titan, згідно комплекту робочих креслень № 9-09/ОіФ КЗ-1, аркуші 1-18 (далі - Роботи) на реконструкції Національного спортивного комплексу «Олімпійський», розташованого за адресою 03150, вул. Червоноармійська, 55 у Печерському районі м. Києва, Україна (далі - Об'єкт), у терміни, встановлені Договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Замовником будівництва виступає ДП НСК «Олімпійський», Генеральним підрядником щодо Робіт, виконання яких позивачем обумовлено Договором, - АТ ХК «Київміськбуд».

Відповідно до п. 3.1 Договору, договірна ціна Робіт, передбачених до виконання даним Договором згідно погодженого сторонами розрахунку - Додатки №№ 1, 2 (Договірна ціна), що є невід'ємною частиною Договору (а.с. 25-29), складає: 4 875 039 грн. Договірна ціна є орієнтовною і остаточно визначається після затвердження, Державною експертизою проектно-кошторисної документації на Роботи, передбачені на об'єкті.

Згідно з п. 3.3 Договору договірна ціна Робіт може бути переглянута лише у випадку: зміни обсягу Робіт, виконання Робіт, не передбачених Договором, тільки шляхом підписання додаткової угоди до Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору термін виконання Робіт у відповідності із термінами загального графіка виконання Робіт на об'єкті при умові надання відповідачем повного та безперервного фронту Робіт складає:

- улаштування канатних ґрунтових анкерів та анкерів типу Titan з 10.04.2009 по 22.07.2009 (з урахуванням випробувальних анкерів);

- натягування анкерів виконується згідно вимог робочої документації.

Пунктом 2.2 Договору сторонами погоджено, що термін виконання Робіт на Об'єкті може бути змінено тільки шляхом підписання сторонами додаткової угоди до Договору.

З матеріалів справи слідує, що сторонами були підписані Додаткові угоди до Договору, якими сторони погоджували збільшення обсягів Робіт, що їх позивач мав виконати за Договором, та, відповідно, збільшення договірної ціни та термінів виконання Робіт. Так, сторонами підписані додаткові угоди № 1 від 21.07.2009, №2 від 04.09.2009, №3 від 25.09.2009, № 4 від 19.10.2009, № 5 від 02.11.2009 та № 6 від 26.01.2010 та додатки № 1 до даних угод (договірна ціна) (а.с. 30-55).

Згідно з Додатковою угодою № 6 від 26.01.2010, починаючи з дати підписання даної додаткової угоди, договірна ціна, вказана в п. 3.1 Договору, становить 14 003 853 грн.

Згідно з п. 4.1 Договору, оплата Робіт за Договором проводиться на підставі підписаних сторонами Актів виконаних робіт форми КБ-2в та довідки форми КБ-3.

На виконання Договору в період з червня 2009 по квітень 2010 позивач виконав для відповідача Роботи на загальну суму 12 625 358,19 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями відповідних довідок про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-3) та актів приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) (а.с. 56-113). Дані документи підписані сторонами без будь-яких зауважень щодо вартості, кількості або якості виконаних позивачем Робіт.

Під час судового розгляду даної справи відповідач не заперечував проти виконання позивачем Робіт за Договором саме на вказану суму.

Факт виконання Робіт на зазначену суму відповідачем визнаний і у двосторонньому Акті звірки взаємних розрахунків (а.с. 154).

Як слідує з матеріалів справи, в рахунок оплати вартості спірних Робіт відповідач перерахував позивачу, з врахуванням списання частина коштів на затрати (взаємозалік), 12 425 255,43 грн. Вказане відповідачем не заперечується та підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень та кредитових повідомлень (а.с. 135-151, 153) та підписаних сторонами актів звірки розрахунків за період з 01.09.2009 по 31.12.2010 та з 01.01.2011 по 01.02.2012 (а.с. 152, 154).

Отже, заборгованість відповідача за виконані позивачем Роботи дорівнює 200 102,76 грн. (12 625 358,19-12 425 255,43), за стягненням якої позивач звернувся до суду.

Розділом 4. Договору сторони узгодили порядок та строки оплати відповідачем виконаних позивачем Робіт.

Так, згідно з п. 4.2. Договору джерелом фінансування Робіт за Договором є бюджетні кошти, що передбачені на реконструкцію НСК «Олімпійський»;

Відповідно до п. 4.3. Договору відповідач приймає та оплачує Роботи виконані позивачем у наступному порядку:

- розрахунки за виконані Роботи здійснюються на підставі підписаного відповідачем акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, які подаються позивачем не пізніше 25 числа звітного місяця. Відповідач розглядає і підписує їх протягом 5 днів з дати отримання або у той же час надає обґрунтовану відмову в прийнятті Робіт (п. 4.3.1.);

- відповідач розраховується з позивачем за виконані Роботи з урахуванням авансових платежів (за їх наявності), в 15-денний термін з дати підписання Акту приймання виконаних робіт форми КБ-3 за умови надходження коштів від Замовника будівництва, шляхом безготівкового перерахунку коштів на його розрахунковий рахунок (п. 4.3.2.);

Згідно з п. 4.4 Договору проміжні платежі за виконані Роботи здійснюються в межах не більш як 95 % їх загальної вартості договірної ціни за умови надходження коштів від Замовника;

Згідно з п. 4.5 Договору, забезпечення виконання Договору (договірне забезпечення) забезпечується утриманням - 5 (п'яти) відсотків вартості фактично виконаних Робіт звітного місяця, та сплачуються відповідачем позивачу у місячний термін після підписання Державною приймальною комісією Акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом Об'єкту та оформлення акту передачі Об'єкту експлуатуючій організації за умови надходження коштів від Замовника;

Відповідно до п. 4.6 Договору кінцеві розрахунки здійснюються у місячний термін після виконання і приймання всіх передбачених Договором Робіт та підписання акта державної (робочої) комісії з прийняття Об'єкта в експлуатацію, затвердженого в установленому порядку за умови надходження коштів від Замовника.

Тобто, за будь-яких умов, повний розрахунок на виконані Роботи, в тому числі 5% передбаченого сторонами у Договорі договірного забезпечення, має відбутися у місячний термін після підписання акта державної (робочої) комісії з прийняття Об'єкта в експлуатацію та передачі його експлуатуючій організації.

До матеріалів справи долучено копію Сертифікату серії КВ № 16511051950 від 06.10.2011 (а.с. 127), що його видано Замовнику будівництва - НСК «Олімпійський»Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на підставі Акта від 16.09.2011 готовності об'єкта до експлуатації, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта: Реконструкція існуючих та будівництво нових об'єктів НСК «Олімпійський» на вул. Червоноармійській, 55 у Печерському районі міста Києва (І черга будівництва) проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації.

Отже, 06.10.2011 відбулася передача Об'єкта експлуатуючій організації після прийняття його у встановленому законом порядку в експлуатацію, у місячний термін після чого, а саме в строк по 06.11.2011, згідно з умовами Договору, відповідач мав сплатити виконані позивачем Роботи.

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за виконані за умовами Договору Роботи в сумі 200 102,76 грн. належним чином доведений і відповідачем не заперечується.

Виходячи з принципу справедливості, який відповідно до статті 3 ЦК України відноситься до загальних засад цивільного законодавства, позивач, виконавши для відповідача спірні Роботи, має право отримати за це плату.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача 200 102,76 грн. в оплату виконаних позивачем за Договором Робіт. Рішення суду першої інстанцій в цій частині залишається без змін.

Щодо посилання відповідача на те, що остаточний розрахунок за виконані позивачем Роботи проводиться за умову перерахування відповідачу коштів замовником будівництва НСК «Олімпійський, що на даний час кошти від замовника будівництва НСК «Олімпійський» відповідачу не перераховані і ця обставина є перешкодою остаточного розрахунку за договірне забезпечення (5% загальної вартості робіт за Договором) слід зазначити таке.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором субпідряду, який, за правилами глави 33. Капітальне будівництво ГК України, відноситься до договорів будівельного підряду, а відтак, взаємовідносини сторін за цим Договором регулюються спеціальними нормами законодавства, що регулюють правовідносини в галузі будівництва, і лише в частині, що не врегульована цими спеціальними нормами, - загальними нормами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Відповідно до ч. 2 ст. 838 ЦК України, підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник;

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку;

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підрядник (в даному випадку відповідач) відповідає перед субпідрядником (позивачем) за невиконання або неналежне виконання замовником (незалежно від особи, на яку покладено функції замовника) своїх обов'язків.

Проте, як встановлено судом, Договір містить умову, відповідно до якої виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт фактично пов'язано з перерахуванням відповідачу коштів замовником будівництва НСК «Олімпійський, тобто дією особи, яка не є стороною цього Договору, і на цей факт посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти стягнення з нього заборгованості за Договором.

Однак, за змістом ст. 511 ЦК України, зобов'язання не може створювати обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 528 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

При цьому, за правилами ч. 2 ст. 528 ЦК України, навіть у випадку покладення виконання обов'язку боржником на іншу особу, відповідальним за виконання зобов'язання залишається боржник, а не така особа.

Згідно з ч. 2 ст. 194 ГК України неналежне виконання зобов'язання третьою стороною не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 193 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Отже, відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором, і виконання зобов'язання не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких інших осіб.

Вказану правову позицію висловлено Вищим господарським судом України у постанові від 30.01.2013 у справі № 16/245-19/233.

З огляду на викладене, посилання відповідача на те, що остаточний розрахунок за виконані позивачем Роботи проводиться за умову перерахування відповідачу коштів замовником будівництва НСК «Олімпійський, що на даний час кошти від замовника будівництва НСК «Олімпійський» відповідачу не перераховані і ця обставина є перешкодою остаточного розрахунку за договірне забезпечення (5% загальної вартості робіт за Договором), до уваги колегією суддів не приймаються як такі, що не впливають на вирішення спору по суті.

Посилання відповідача на те, що спірний Договір має ознаки договору комісії, Комісіонером за яким є позивач, а Комітентом - АТ ХК «Київміськбуд», і що до останнього як до Замовника має право звернутися позивач з вимогою щодо остаточного розрахунку за виконані Роботи, оскільки обов'язок відповідача щодо виплати позивачу 5% договірного забезпечення Робіт за Договором напряму залежить від виплати Замовником будівництва - АТ ХК «Київміськбуд», до уваги колегією суддів також не приймаються як такі, що суперечать нормам чинного законодавства щодо правової природи договорів підряду та комісії і не відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 8 361,29 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що розрахунок 3 % річних, що його виконано позивачем, містить арифметичні помилки в розрахунку за період з 30.03.2013 по 27.06.2012, внаслідок яких позивач рахує за цей період річні в сумі 1 945,43 грн., в той час як річні за цей період дорівнюють 1 924,05 грн., позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду першої інстанції в сумі 8 339,91 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо позовних вимог позивача про визнання недійсними п.п. 4.4 - 4.6 Договору в частині встановлення залежності виникнення обов'язку відповідача з оплати прийнятих робіт від дій особи, що не є стороною Договору, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на обставини, які викладені вище, положення пунктів п.п. 4.4 - 4.6 Договору в частині встановлення залежності виникнення обов'язку відповідача з оплати прийнятих робіт від дій особи, що не є стороною Договору, не відповідають приписам чинного законодавства проте колегія суддів погоджується зі висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог з огляду на таке.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, перебіг строку позовної давності щодо вимог про визнання пунктів Договору недійсними розпочався з наступного після дати укладення Договору (09.04.2009) дня, тобто з 10.04.2009, з огляду на що позивач мав право звернутись до суду із зазначеною вимогою по 09.04.2012 року включно, в той час як з даним позовом позивач звернувся до суду 26.12.2012.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідач в Заяві (а.с. 186-188) посилається на пропуск позивачем строку позовної давності щодо зазначених позовних вимог.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у задоволенні позовних вимог позивача про визнання недійсними п.п. 4.4 - 4.6 Договору в частині встановлення залежності виникнення обов'язку відповідача з оплати прийнятих робіт від дій особи, що не є стороною Договору, слід відмовити в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності для звернення до суду з вказаними вимогами. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2013 у справі № 5011-64/18946-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Солстрой».

Водночас слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 208 464,05 грн. Крім того, позивачем заявлено і немайнові вимоги.

Рішенням від 29.03.2013 у справі № 5011-64/18946-2012 позов задоволений в частині стягнення з відповідача 208 442,67 грн., в задоволенні решти позову відмовлено.

Відповідачем рішення суду першої інстанції оскаржене в частині задоволених позовних вимог, тобто в частині стягнення 208 442,67 грн., за що, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати та дати звернення позивача з апеляційною скаргою, відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», він мав сплатити судовий збір в розмірі 2 084,43 грн.

Відповідачем при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 2 657,64 грн. (платіжні доручення № 1737 від 25.04.2013 на суму 2 084,14 грн. та № 1738 від 25.04.2013 на суму 573,50 грн.), що на 573,21 грн. більше за встановлений законодавством розмір.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається судом в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, судовий збір в сумі 573,21 грн. (2 657,64-2 084,43) підлягає поверненню заявникові.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Солстрой» на рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2013 у справі № 5011-64/18946-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2013 у справі № 5011-64/18946-2012 залишити без змін.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Солстрой» (02140, м. Київ, вул. Б. Гмирі, 1-А, ідентифікаційний код 30210582) судовий збір в сумі 573 (п'ятсот сімдесят три) грн. 21 коп., перерахований платіжним дорученням № 1738 від 25.04.2013, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-64/18946-2012.

Повний текст постанови складено: 25.06.2013

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Пашкіна С.А.

Сітайло Л.Г.