Рішення № 32020258, 14.06.2013, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 0827/11487/12

Пр. № 2/336/594/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2013 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між позивачем та ОСОБА_1 18 січня 2008 року.

В позові зазначає, що відповідно до договору кредиту № 700003118 від 18.01.2008 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у закритому акціонерному товаристві «Альфа-Банк», правонаступником якого є позивач, в сумі 22182,22 доларів США. Згідно із умовами договору кредиту відповідач зобовязався до 19 січня 2014 року повернути отриману суму кредиту та проценти за користуванням кредитом відповідно до графіку погашення кредиту, встановленого додатком № 1 до договору. У забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком і ОСОБА_2 в цей же день укладений договір поруки № 700003118-П, за яким відповідач зобовязалася у випадку невиконання позичальником зобовязань за кредитним договором нести з ним солідарну відповідальність, що передбачена договором кредитування. Оскільки відповідач ОСОБА_1 виконував свої зобовязання неналежним чином, станом на 19 жовтня 2012 року у нього виникла заборгованість за договором в сумі 224332 грн. 80 коп., з яких 12897,67 доларів США, які еквівалентні 103091 грн. 07 коп. складає неповернена сума кредиту, 5674,98 доларів США, які еквівалентні 45360 грн. 15 коп. заборгованість за відсотками, 9493,5 доларів США, які еквівалентні 75881 грн. 58 коп. 11 відсотків від нарахованої пені за невиконані зобовязання за кредитом. У звязку з порушенням позичальником прийнятих на себе зобовязань просить про солідарне стягнення з відповідачів зазначеної суми, а також судового збору в сумі 2243 грн. 33 коп.

Представник позивача у судовому засіданні підтвердив доводи, викладені в позові. Просить про його задоволення. Пояснив, що позивач, виходячи з принципів розумності та справедливості, при формуванні розміру позовних вимог в частині стягнення неустойки, яка значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, скористався своїм правом на зменшення розміру вимог і вважає за доцільне просити про стягнення, як зазначено в позові, 11 відсотків від нарахованої пені.

Відповідачі в судовому засіданні проти задоволення позову заперечують повністю.

Представник відповідача ОСОБА_1 в обгрутування заперечень суду пояснив, що його довіритель отримання кредиту повязував з набуттям транспортного засобу, і оскільки автомобіль, що придбаний за кредитні кошти, переданий ним позивачу для реалізації з направленням отриманих від продажу коштів на погашення заборгованості, вважає, що заборгованості за тілом кредиту не існує. Крім того, зазначає, що позивач безпідставно продав автомобіль без повідомлення відповідачу ціни продажу, вартість продажу не відповідає дійсній вартості транспортного засобу. Відповідач погодився на реалізацію банком автомобілю за умови, що буде припинено нарахування пені. Між тим, в порушення вимог п. 17 договору-доручення про продаж представником банківської установи авто відповідача, згідно з яким передача автомобілю для продажу є підставою для припинення нарахування пені, штрафні санкції продовжують нараховуватися. Крім інших міркувань на користь необгрутованості вимог про стягнення пені, звертає увагу суду на те, що для предявлення вимог про стягнення неустойки встановлений спеціальний строк тривалістю в один рік, який пропустив позивач; що її розмір значно перевищує розмір збитків, і з урахуванням істотних обставин для справи, якими є виконання боржником своїх зобовязань, майновий стан відповідачів, вона може бути зменшена судом.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Судом встановлено, що 18 січня 2008 року між закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_1 , укладений договір кредитування, згідно із яким позичальник отримав кредит в сумі 22182,22 доларів США, який зобовязався повернути до 19 січня 2014 року отриману суму кредиту та проценти за користуванням кредитом відповідно до графіку погашення кредиту, встановленого додатком № 1 до договору (а. с. 7-17). В цей же день на забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком та відповідачкою ОСОБА_2 укладений договір поруки, згідно із яким поручитель зобовязалася нести солідарну з позичальником відповідальність за порушення ОСОБА_1 зобовязань за кредитним договором (а. с.21-23). Станом на 19 жовтня 2012 року у позичальника виникла заборгованість за договором в сумі 838303 грн. 66 коп., з яких 12897,67 доларів США, які еквівалентні 103091 грн. 07 коп. складає неповернена сума кредиту, 5674,98 доларів США, які еквівалентні 45360 грн. 15 коп. грн. заборгованість за відсотками, 83304,59 доларів США, які еквівалентні 689832 грн. 58 коп. пеня за невиконані зобовязання за кредитом. 11 відсотків від заборгованості з виплати пені становлять75881 грн. 58 коп., які просить стягнути позивач на свою користь.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Із змісту ст. 611 ЦК України випливає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Надані суду письмові докази, зокрема: кредитний договір, договір поруки, графік погашення заборгованості, розрахунок заборгованості, довідка банківської установи про суму заборгованості та інші, вказують на характер правовідносин сторін і підтверджують обґрунтованість позову.

Згідно із ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

За змістом ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Вирішуючи доводи представника відповідача ОСОБА_1 про безпідставність вимог про стягнення заборгованості з кредиту, суд виходить з того, що відповідно до кредитного договору між сторонами предметом договору є саме отримання кредиту у певній грошовій сумі, на погашення якої було спрямовано вартість продажу транспортного засобу, на набуття якого відповідач отримав кредит, тому за наявності залишку заборгованості на неї обґрунтовано продовжувалось нарахування відсотків (розрахунок заборгованості на а. с. 31).

Що стосується тверджень про пропущення позивачем строку предявлення вимог про стягнення пені, суд не може погодитися з їхньою ґрунтовністю, виходячи з такого.

За змістом ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін на підставі договору, який укладається в письмовій формі.

Як випливає із п. 11.6 договору кредитування, його сторони домовляються про збільшення позовної давності за спорами, що витікатимуть з договору, до пятдесяти років.

У звязку з викладеним суд не вбачає підстав для застосування давності звернення до суду до вимог про стягнення пені.

Що стосується тверджень представника відповідача про зменшення розміру неустойки з урахуванням її розміру, який значно перевищує розмір збитків, а також інших обставин, підстави для якого зазначені в ст. 551 ЦК України, суд також не вбачає підстав для застосування правил цієї статті, оскільки, як випливає з самого позову, розмір пені, обчисленої відповідно до умов договору, фактично становить 689832 грн. 58 коп., проте позивач самостійно врахував її розмір, тому просить про стягнення одинадцяти відсотків неустойки.

Твердження про передачу транспортного засобу на реалізацію представникові банку як підставу для припинення нарахування пені суд також оцінює критично, так як в силу ст. 17 договору-доручення (а. с. 56) цей факт хоча й є підставою для винесення рішення кредитним комітетом банківської установи рішення щодо припинення нарахувань пені та штрафів, проте із змісту цього пункту не витікає, що зазначений факт тягне настання обовязку кредитора про припинення нарахувань пені.

Між тим, як випливає з зазначеного судом розрахунку заборгованості (а. с. 31), у звязку із вилученням та реалізацією автомобілю-предмета застави і зарахуванням 83636 грн. 04 коп. від реалізації (рядок 34 в розрахунку) на погашення заборгованості на підставі рішення кредитного комітету, втіленого в протоколі № 4 від 14.05.2009 року, нарахування пені зупинено. Поновлено нарахування неустойки на підставі протоколу засідання кредитного комітету № 9 від 23.02.2011 року. Нарахування пені, за поясненнями представника позивача, було поновлено у звязку із тим, що заборгованість за тілом кредиту у повному обсязі станом на 23 лютого 2011 року не було погашено, і оскільки строк дії договору не сплив, а зобовязання по ньому позичальником не виконані, кредитор після розподілу суми від продажу автотранспорту продовжував нарахування всіх платежів за договором.

Згідно із ст. 598 ЦК України зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а згідно із ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, встановлені судом обставини та відповідні норми права, що регулюють спірні правовідносини, дають суду підстави для покладення на відповідачів солідарної відповідальності за порушення обовязків, які передбачені основним договором.

Судовий збір, попередньо сплачений позивачем, у відповідності до правил цивільного процесуального законодавства має бути стягнутим з відповідачів у рівних частках на його користь.

Керуючись ст. ст. 526, 551, 553, 554, 559, 598, 599, 611, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 59, 88, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_2, на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» 103091 грн. 07 коп. заборгованості за кредитом, 45360 грн. 15 коп. заборгованості за відсотками, 75881 грн. 58 коп. пені, а усього 224332 грн. 80 коп. на поточний рахунок № 37396000000004 в ПАО «Альфа Банк», МФО 300346.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 з кожного на користь публічного акціонерного товариства «Альфа Банк» по 1121 грн. 66 коп. судового збору на розрахунковий рахунок № поточний рахунок № 37396000000004 в ПАО «Альфа Банк», МФО 300346.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання в суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів після проголошення рішення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в залі судового засідання під час проголошення рішення, - в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя О.В. Щаслива