Ухвала суду № 32020032, 25.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1008/6628/12 Головуючий у І інстанції Корнієнко С.В. Провадження № 22-ц/780/3224/13 Доповідач у 2 інстанції Савченко С.І.Категорія 45 25.06.2013

У Х В А Л А

іменем України

20 червня 2013 року м.Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Савченка С.І.,

суддів Панасюка С.П., Даценко Л.М.,

при секретарі Бобку О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку у спільному майні та виділ такої частки, -

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2012 року позивач звернувся до суду із вказаним вище позовом, який мотивував тим, що із 1980 року по 2003 рік перебував з відповідачкою ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі. Вказував, що Гвоздівська сільська рада Васильківського району Київської області своїм рішенням від 1 вересня 1992 року надала ОСОБА_3 земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1500 га для будівництва будинку. Посилався, що на даній ділянці за роки подружнього життя з відповідачкою вони збудували будинок, який будівництвом незавершений, а тому згідно ст.331 ЦК України вони з відповідачкою є співвласниками будівельних матеріалів, вкладених у будівництво. У зв'язку з наведеним просив визнати за ним право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання, тощо, які були використані в процесі будівництва незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1 та виділити у натурі цю частку будівельних матеріалів.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким його вимоги задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд обгрунтовував свої висновки тим, що позивач не довів належними доказами які конкретно будівельні матеріали та в якій кількості, були придбані та використані під час зведення незакінченого будівництвом будинку по АДРЕСА_1.

Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Згідно ст.ст. 22, 28 КпШС України (чинний на час розлучення сторін у 2003 році) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Згідно ч.3 ст.331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом першої інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що сторони із 1980 року по 3 грудня 2003 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.9).

Рішенням Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області від 1 вересня 1992 року ОСОБА_3 надано земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування будинку (а.с.7-8), яка відведена в натурі. На даній ділянці сторони звели будинок, який будівництвом не завершений.

Також судом встановлено, що позивач не надав доказів про те, які матеріали і в якій кількості були придбані та вкладені в будівництво будинку в період шлюбу. В матеріалах справи взагалі відсутні докази існування незавершеного будинку (технічний паспорт, матеріали інвентаризації, креслення тощо), проте дана обставина визнана відповідачкою.

Питання про те скільки і яких будівельних матеріалів вкладено у будівництво будинку потребує спеціальних знань, однак позивач клопотання про призначення судової експертизи з цього приводу чи виклику спеціаліста не заявляв.

За таких обставин суд обгрунтовано відмовив у задоволенні позову з огляду на його недоведеність.

Доводи апеляційної скарги щодо неповного з'ясування обставин, що виразилося у невжитті судом заходів забезпечення доказів шляхом витребування у відповідачки документів на будівельні матеріали, необгрунтовані. Відповідачка заперечила наявність у неї документів на будматеріали, про що подала до суду письмові заперечення, де вказала, що всі документи викрав позивач (а.с.25-29). За таких обставин підстави для забезпечення судом доказів шляхом їх витребування у відповідачки відсутні.

Посилання апелянта на наявність ряду документів, що підтверджують придбання ним будматеріалів необгрунтовані. В матерілах справи наявна лише одна накладна від 12 березня 1993 року на придбання бетонних виробів (а.с.11). Проте дана накладна виписана на ім'я іншої людини ОСОБА_4, а не позивача. Жодного іншого документу на придбання будматеріалів на ім'я позивача у справі немає.

Колегія суддів погоджується із доводами апелянта щодо безпідставності застосування судом строку позовної давності з таких міркувань.

Відповідно до роз'яснень п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи. Встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Суд уваги на наведене не звернув та не врахував, що недоведеність вимог є самостійною підставою для відмови у позові і свідчить про недоведеність порушення прав особи, яка звернулася за захистом, в той час як відмова за пропуском строку позовної давності свідчить про те, що суд прийшов до висновків про порушення прав, проте вважає, що вони не підлягають до захисту у зв'язку із пропуском строку позовної давності. З огляду на те, що суд прийшов до висновку про відмову у позові з підстав його недоведеності, посилання на пропуск строку є необгрунтованими.

З урахуванням приписів ч.2 ст.308 ЦПК України, яка вказує, що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, колегія суддів залишає рішення суду в частині відмови у позові без змін, виключивші із рішення суду посилання на пропуск строку поовної давності як підставу відмови в позові.

Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови у позові, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий : ____

Судді : ____ ______