Ухвала суду № 32020022, 21.06.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/1157/13-ц Головуючий у І інстанції Ткаченко Д.В.Провадження № 22-ц/780/2956/13 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я.С.Категорія 36 21.06.2013

УХВАЛА

Іменем України

20 червня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Волохова Л.А.,

суддів: Мельника Я.С., Матвієнко Ю.О.,

за участі секретаря Баліна П.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області та Глибоцької сільської ради Бориспільського району Київської області, третя особа - ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно.

В обгрунтування позовних вимог позову вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_5 Зазначав, що після їх смерті відкрилась спадщина, яка складається з земельних часток (паїв), які належали батькам позивача на підставі зареєстрованих у встановленому порядку сертифікатів, а також не введений в експлуатацію та незареєстрований у встановленому порядку житловий будинок за адресою АДРЕСА_1. З огляду на те, що спадкодавці заповітів не залишали, а спадкоємцем за законом є, ОСОБА_2, посилаючись на відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, позивач просив суд визнати за ним право власності на спадкове майно.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись його необґрунтованість та на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу свої вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 (а.с.7), після смерті якого відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме домоволодіння, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2; земельну частку (пай), посвідчену сертифікатом КВ№0146418 від 31.12.96р. №1058 (а.с. 9, 30, 43).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на час смерті обох спадкодавців.

Згідно ст. 548 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державні нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до п.113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерством юстиції України від 14 червня 1994 року №18/5, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Згідно матеріалів спадкової справи № 62 за 2001 р., ОСОБА_2 прийняв спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_4 шляхом вступу в управління та володіння майном (провів ремонт будинку у травні 2000 року) та сплатою різних страхових платежів в шестимісячний термін (а.с. 32, 34).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати - ОСОБА_5 (а.с. 8), після смерті якої відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме земельну частку (пай), посвідчену сертифікатом РН №384595 від 31.12.96р. №1817(а.с. 10).

Звернувшись у лютому 2013 року до нотаріуса із заявою про оформлення права на спадщину та отримання свідоцтва про право на спадщину на належне ОСОБА_4 право на земельну частку (пай) та заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5. Листом від 13.02.13 №134/0116 державний нотаріус Черненко Н.Б. повідомив позивача про те, що з метою отримання відповідного свідоцтва позивачу необхідно з'явитись до нотаріальної контори з необхідними документами в робочий день. Щодо прийняття спадщини після смерті матері, державний нотаріус Черненко Н.В. відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав пропуску встановленого шестимісячного строку.

За правилами ЦК Української РСР від 18.07.1963 № 1540-УІ, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, а також діючого ЦК України від 16.01.2003 № 435-ІУ свідоцтво про право на спадщину видається виключно нотаріусом за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження (п.23 вищевказаної постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 р.).

Враховуючи те, що нотаріусом у встановленому законом порядку не було відмовлено

позивачу в оформленні його права на спадщину після смерті ОСОБА_4

лише проінформовано про необхідність особистої явки до нотаріальної контори, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права на спадщину після смерті батька задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає, що вимоги позивача про визнання права на спадщину після смерті матері ОСОБА_5 також задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу у шестимісячний термін заяву про прийняття спадщини. Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Однак як вбачається з матеріалів справи, спадкова справа після смерті ОСОБА_5 не відкривалась, а отже і заяви про прийняття спадщини після її смерті позивач не подавав.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, що позивач постійно проживав разом- спадкодавцем, матір'ю, на час відкриття спадщини, у зв'язку із чим, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи позивача про прийняття ним спадщини в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на будівельні матеріали та обладнання, що були використані для будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, то суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні даної позовної вимоги ОСОБА_2, виходячи з наступного.

Як вбачається з довідки Глибоцької сільської ради від 12.03.2013 №180 на

погосродарському обліку сільської ради перебуває домоволодіння АДРЕСА_1, особовий рахунок НОМЕР_1, власник-ОСОБА_4

Однак окрім вищевказаної довідки Глибоцької сільської ради від 12.03.2013 №180 в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази здійснення ОСОБА_4 будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_1. Разом з тим, позивачем не подано до суду доказів, які б підтвердили площу будинку станом на день розгляду справи, його технічну характеристику, інвентаризаційні дані тощо.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними у рішенні.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, в якій ставиться питання про ухвалення нового рішення про задоволення позову, колегія суддів вважає, що рішення суду є законним та обгрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303 ,307, 308, 313-315, 317,319, ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: